Населення Еритреї

Населення Еритреї. Чисельність населення країни 2015 року становила 6,527 млн осіб (107-ме місце у світі)[1]. Чисельність еритрейців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 30 ‰ (41-ше місце у світі), смертність — 7,52 ‰ (113-те місце у світі), природний приріст — 2,25 % (36-те місце у світі) .

Населення Еритреї
Файл:Eritrea demography.svg
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 6,527 млн осіб
Густота 51,8 особи/км²
Коефіцієнт міграції 0 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲2,25 %
Народжуваність 30 ‰
Фертильність 4,02 дітей на 1 жінку
Смертність 7,52 ‰
Смертність немовлят 37,53 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 40,25 %
 • 15–64 років 56,01 %
 • старіші за 65 років 3,74 %
Середня тривалість життя 63,81 року
 • чоловіків 61,65 року
 • жінок 66,03 року
Статева структура
загалом 0,98 чол./жін.
при народженні 1,03 чол./жін.
до 15 років 1,01 чол./жін.
15–64 років 0,98 чол./жін.
після 65 років 0,75 чол./жін.
Етнічні групи
Нація еритрейці
Мови
Офіційна арабська, англійська

Природний рух

Відтворення

Народжуваність в Еритреї, станом на 2015 рік, дорівнює 30 ‰ (41-ше місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 4,02 дитини на одну жінку (37-ме місце у світі)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 21,3 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2010 рік)[1].

Смертність в Еритреї 2015 року становила 7,52 ‰ (113-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,25 % (36-те місце у світі)[1].

Період
(роки)		 Народжуваність
(осіб)		 Смертність
(осіб)		 Річний природний рух Коефіцієнт народжуваності
(‰)		 Коефіцієнт смертності
(‰)		 Природний рух
(‰)		 Коефіцієнт фертильності Коефіцієнт дитячої смертності
(на 1000 народжень)
1950-195558 00034 00024 00048,428,020,46,97176
1955-196066 00035 00031 00049,225,723,46,97163
1960-196574 00036 00038 00048,523,624,96,82151
1965-197083 00038 00045 00047,621,725,96,70139
1970-197591 00039 00052 00046,119,726,36,52133
1975-1980103 00043 00060 00045,118,926,26,50127
1980-1985112 00054 00058 00042,420,521,96,50116
1985-1990123 00052 00071 00041,117,323,96,31104
1990-1995127 00045 00083 00040,014,125,96,0890
1995-2000131 00038 00093 00038,111,127,05,6673
2000-2005157 00039 000118 00038,49,528,95,1962
2005-2010183 00040 000143 00037,58,329,34,6854

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Еритреї, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Еритреї становить 19,4 року (199-те місце у світі): для чоловіків — 19, для жінок — 19,9 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 63,81 року (184-те місце у світі), для чоловіків — 61,65 року, для жінок — 66,03 року[1].

Вікова структура населення Еритреї, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 40,25 % (1 320 752 чоловіка, 1 306 357 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 20,43 % (665 900 чоловіків, 667 509 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 31,86 % (1 031 391 чоловік, 1 048 303 жінки);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 3,73 % (104 004 чоловіка, 139 637 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,74 % (104 513 чоловіків, 139 323 жінки)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 24,7 року, жінки — 17,4 року, загалом — 21,1 року (дані за 1995 рік)[2].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 51,8 особи/км² (156-те місце у світі)[1].

Урбанізація

Еритрея середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 22,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 5,11 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Асмера (столиця) — 804,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0 ‰ (98-ме місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2010 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
тиграї
  
 55%
тигре
  
 30%
сахо
  
 4%
кунама
  
 2%
рашайда
  
 2%
білін
  
 2%
інші
  
 5%

Еритрея — багатонаціональна країна, головні етноси країни: тиграї — 55 %, тигре — 30 %, сахо — 4 %, кунама — 2 %, рашайда — 2 %, білін — 2 %, інші (афарці, беджа, нара — 5 % населення (оціночні дані за 2010 рік)[1].

Рашейда розселилися на узбережжі країни лише в кінці XIX століття[3]. Афари проживають переважно вздовж узбережжя Червоного моря в звуженій південно-східній частині країни; тігрінья — переважно на Еритрейському нагір'ї; тігре — на рівнинах і плато на північ від Еритрейського нагір'я; білін зосереджений в районі міста Керен; гедареб живуть на півночі та заході; кунама та нара — на західному плато між річками Текезе (Сетіт) і Гаш, причому нара тяжіють на північ; народ сахо, який веде кочовий та напівкочовий спосіб життя, населяє східну частину Еритрейського нагір'я і рівнини на південь від порту Массауа[3].

  • Етнічна карта Еритреї
  • Жінки тиграй
  • Жінки народу сахо

Українська діаспора

Мови
Мови Еритреї (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
арабська
  
 %
англійська
  
 %
тигринья
  
 %
тигре
  
 %
кунама
  
 %
афарська
  
 %
інші кушитські мови
  
 %

Офіційні мови[4]: арабська, англійська. Інші поширені мови: тигринья, тигре, кунама, афарська, інші кушитські мови.

Для міжетнічного спілкування використовують найбільш розповсюджену мову — тигринья. Усі етнічні групи розмовляють на власних мовах, окрім гедареб, які говорять на мові то-бедаує (або беджа) і рашейда, які користуються арабською. Багато еритрейців володіють двома або більше мовами. Арабську мову також знає велика кількість мусульман країни та біженців, які під час війни за незалежність Еритреї проживали в країнах Близького Сходу. Деякі жителі великих міст, а також депортовані з Ефіопії знає амхарську (офіційну ефіопську мову), італійську знає старше покоління. Тигринья й тігре, мови відповідних етносів, що разом становлять близько 85% усього населення, походять від давньоефіопської мови геез, якою нині користується Ефіопська православна церква для богослужінь (як церковнослов'янська в Російській православній церкві). В діловодстві та державних установах разом із тигринья користуються арабською та англійською. Як і в інших країнах світу, все більшу роль відіграє англійська мова, яку вивчають в школі[3].

Релігії
Релігії в Еритреї (2011 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
християни
  
 50%
мусульмани
  
 48%
інші
  
 2%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам, Коптська православна церква, римо-католицтво, протестантизм[1]. Серед населення Еритреї приблизно однакова кількість християн та мусульман. Більшість християн проживає на Еритрейському плато, мусульмани ж населяють прибережні райони, західні та східні рівнини і плато. Невелика кількість еритрейців притримується традиційних африканських вірувань.

Чисельність віруючих по кожній зобі (регіону):

Регіон Всього населення Християн Мусульман Інших
Маекел, (тигр. ዞባ ማእከል) 1,053,254 64 % 35 % 1 %
Дебуб, (тигр. ዞባ ደቡብ) 1,476,765 63 % 36 % <1 %
Гаш-Барка, (тигр. ዞባ ጋሽ ባርካ) 1,103,742 16 % 80 % 4 %
Ансеба, (тигр. ዞባ ዓንሰባ) 893,587 29 % 80 % <1 %
Семіен-Кей-Бахрі, (тигр. ዞባ ሰሜናዊ ቀይሕ ባሕሪ) 897,454 12 % 87 % <1 %
Дебуб-Кей-Бахрі, (тигр. ዞባ ደቡባዊ ቀይሕ ባሕሪ) 398,073 24 % 85 % <1 %

Християнство

Більшість християн належить до Ефіопської монофізитської православної церкви, хоча є якась частина католиків та протестантів. Християнство з'явилося на теренах Еритреї ще в IV ст. Під час війни за незалежність, багато хто звинувачував Ефіопську церкву у занадто тісних зв'язках із ефіопським урядом. Після проголошення незалежності, Еритрейська православна церква відокремилася від Ефіопської і налагодила офіційні стосунки із Коптською православною церквою Єгипту.

Іслам

Всі еритрейські мусульмани притримуються суннітської гілки ісламу. Іслам було занесено до країни вже в VII ст., через близькість країни до місця його виникнення, не виключено, що Еритрея могла бути першою країною за межами Аравії, де з'явилися прихильники нової релігії[3].

Освіта

Рівень писемності 2015 року становив 73,8 % дорослого населення (віком від 15 років): 82,4 % — серед чоловіків, 65,5 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 2,1 % ВВП країни, станом на 2006 рік (165-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 5 років, для хлопців — до 6 років, для дівчат — до 4 років (станом на 2010 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,7 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 3,3 % ВВП країни (184-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 37,53 ‰ (56-те місце у світі); хлопчиків — 42,59 ‰, дівчаток — 32,31 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 501 випадків на 100 тис. народжень (46-те місце у світі)[1].

Еритрея входить до складу ряду міжнародних організацій: Дитячого фонду ООН (UNISEF) і Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO); очікує на визнання від Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS).

Захворювання

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 16,1 тис. хворих на СНІД (86-те місце в світі), це 0,68 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (56-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 700 осіб (78-ме місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 3,4 % (188-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 38,8 % (оцінка на 2010 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 73,2 % населення в містах і 53,3 % в сільській місцевості; загалом 57,8 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 44,5 %, в сільській місцевості — 7,3 %, загалом по країні — 15,7 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2004 рік, дорівнює 0,58 км³ на рік, або 121,3 тонни на одного мешканця на рік: з яких 5 % припадає на побутові, 0 % — на промислові, 95 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 83,2 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 78,4 %; частка осіб похилого віку — 4,8 %, або 20,7 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2004 року перебувало 50 % населення країни[1]. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1].

Станом на 2013 рік, в країні 4,3 млн осіб не має доступу до електромереж; 32 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 86 %, у сільській місцевості — 17 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 71 тис. унікальних інтернет-користувачів (180-те місце у світі), що становило 1,1 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 3,263 млн осіб (101-ше місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 80 %; промисловість, будівництво і сфера послуг — 20 % (станом на 2004 рік)[1]. Безробіття 2013 року дорівнювало 8,6 % працездатного населення, 2012 року — 10 % (98-ме місце у світі)[1].

Кримінал

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Еритреї не докладає зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство не відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), країна знаходиться у списку третього рівня[5][6].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,75 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,75 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження
Населення Еритреї
Рік Населення Зміна
1950 1 141 000 —
1960 1 424 000 +24.8%
1970 1 847 000 +29.7%
1980 2 469 000 +33.7%
1990 3 158 000 +27.9%
2000 3 668 000 +16.1%
2010 5 254 000 +43.2%

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Див. також

Примітки
  1. Eritrea : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. (рос.) Эритрея — Население. Энциклопедия Кольера.
  4. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  5. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  6. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.