Населення Нової Зеландії

Населення Нової Зеландії. Чисельність населення країни 2015 року становила 4,438 млн осіб (127-ме місце у світі)[1]. Чисельність новозеландців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 13,33 ‰ (150-те місце у світі), смертність — 7,36 ‰ (116-те місце у світі), природний приріст — 0,82 % (136-те місце у світі) .

Населення Нової Зеландії
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 4,438 млн осіб
Густота 17,2 особи/км²
Коефіцієнт міграції 2,21 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲0,82 %
Народжуваність 13,33 ‰
Фертильність 2,04 дітей на 1 жінку
Смертність 7,36 ‰
Смертність немовлят 4,52 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 19,87 %
 • 15–64 років 65,51 %
 • старіші за 65 років 14,62 %
Середня тривалість життя 81,05 року
 • чоловіків 78,97 року
 • жінок 83,22 року
Статева структура
загалом 0,99 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,05 чол./жін.
15–64 років 0,96 чол./жін.
після 65 років 0,86 чол./жін.
Етнічні групи
Нація новозеландці
Найбільший етнос новозеландці
Нацменшини маорі
Мови
Офіційна англійська, маорійська, мова жестів
Також у побуті самоанська, гінді, французька, китайська

Природний рух

Відтворення

Народжуваність у Новій Зеландії, станом на 2015 рік, дорівнює 13,33 ‰ (150-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,04 дитини на одну жінку (115-те місце у світі)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 27,8 року (оцінка на 2009 рік)[1].

Смертність у Новій Зеландії 2015 року становила 7,36 ‰ (116-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,82 % (136-те місце у світі)[1].

Природний рух чисельності населення Нової Зеландії за період 1921-2015 років[2]

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Нової Зеландії, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Нової Зеландії становить 37,8 року (64-те місце у світі): для чоловіків — 36,9, для жінок — 38,7 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 81,05 року (28-ме місце у світі), для чоловіків — 78,97 року, для жінок — 83,22 року[1].

Вікова структура населення Нової Зеландії, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 19,87 % (451 684 чоловіка, 430 084 жінки);
  • молодь віком 15—24 роки — 13,74 % (313 140 чоловіків, 296 654 жінки);
  • дорослі віком 25—54 роки — 40,25 % (894 475 чоловіків, 891 973 жінки);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 11,52 % (249 765 чоловіків, 261 670 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 14,62 % (299 862 чоловіка, 349 086 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 4,8; коефіцієнт розлучуваності — 2,0; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 42[3][4]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 30,1 року, жінки — 28,6 року, загалом — 29,4 року (дані за 2014 рік)[5].

Розселення
Густота населення Нової Зеландії

Густота населення країни 2015 року становила 17,2 особи/км² (203-тє місце у світі)[1].

Урбанізація

Нова Зеландія надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 86,3 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 1,05 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Окленд — 1,344 млн осіб, Веллінгтон (столиця) — 383,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції
Країни походження іммігрантів до Нової Зеландії (англ.)

Річний рівень імміграції 2015 року становив 2,21 ‰ (48-ме місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Нова Зеландія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[6].

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
європейці
  
 71.2%
маорі
  
 14.1%
азіати
  
 11.3%
полінезійці
  
 7.6%
латиноамериканці
  
 1%
африканці
  
 1.1%
інші
  
 8%

Головні етноси країни: європейці — 71,2 %, маорі — 14,1 %, азіати — 11,3 %, полінезійці — 7,6 %, латиноамериканці, африканці — 1,1 %, інші — 8 % населення (дані перепис 2013 року)[1].

  • Розселення європейців (пакеха), 2013 рік
  • Розселення маорі, 2013 рік
  • Розселення азійців, 2013 рік
  • Розселення тихоокеанців, 2013 рік

Українська діаспора

Мови
Мови Нової Зеландії (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
англійська
  
 89.8%
маорійська
  
 3.5%
самоанська
  
 2%
гінді
  
 1.6%
французька
  
 1.2%
китайська
  
 2.2%
інші
  
 20.5%

Офіційні мови[7]: англійська — розмовляє 89,8 % населення країни, маорійська — 3,5 %, мова жестів. Інші поширені мови: самоанська — 2 %, гінді — 1,6 %, французька — 1,2 %, китайська — 2,2 %, інші мови — 20,5 % (оцінка 2013 року).

Релігії
Релігії в Новій Зеландії (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
християни
  
 45.7%
індуїсти
  
 2.1%
буддисти
  
 1.4%
мусульмани
  
 1.1%
інші
  
 1.4%
атеїсти
  
 38.5%
агностики
  
 12.2%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: християнство — 44,3 % (католицтво — 11,6 %, англіканство — 10,8 %, пресвітеріанські конгрегації — 7,8 %, методизм — 2,4 %, п'ятидесятництво — 1,8 %, інші — 9,9 %), індуїзм — 2,1 %, буддизм — 1,4 %, маорійське християнство — 1,3 %, іслам — 1,1 %, інші — 1,4 % (юдаїзм, спірітуалізм, нью-ейдж, бахаїзм, традиційні азійські релігії), атеїсти — 38,5 %, не визначились — 8,2 %, відмовились відповідати — 4,1 % (згідно з переписом 2013 року)[1].

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Державні витрати на освіту становлять 6,4 % ВВП країни, станом на 2014 рік (16-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 19 років, для хлопців — до 18 років, для дівчат — до 20 років (станом на 2014 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,74 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 2,3 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 11 % ВВП країни (20-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 4,52 ‰ (181-ше місце у світі); хлопчиків — 5,07 ‰, дівчаток — 3,96 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 11 випадків на 100 тис. народжень (144-те місце у світі)[1].

Нова Зеландія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 30,6 % (34-те місце у світі)[1].

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Споживання прісної води, станом на 2010 рік, дорівнює 4,75 км³ на рік, або 1,200 тонни на одного мешканця на рік: з яких 23 % припадає на побутові, 5 % — на промислові, 72 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 54 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 31,1 %; частка осіб похилого віку — 22,9 %, або 4,4 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 3,916 млн унікальних інтернет-користувачів (77-ме місце у світі), що становило 88,2 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 2,522 млн осіб (115-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 7 %; промисловість і будівництво — 19 %; сфера послуг — 74 % (станом на 2006 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 5,8 % працездатного населення, 2014 року — 5,7 % (64-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 15 %, серед юнаків — 14,3 %, серед дівчат — 15,8 % (64-те місце у світі)[1].

Кримінал

Наркотики
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Нова Зеландія — значний споживач амфетаміну[1].

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Нової Зеландії докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[8][9].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,86 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження
Населення Нової Зеландії
Рік Населення Зміна
1935 1 558 000 —
1940 1 641 000 +5.3%
1945 1 676 000 +2.1%
1950 1 892 000 +12.9%
1955 2 118 000 +11.9%
1960 2 359 000 +11.4%
1965 2 617 000 +10.9%
1970 2 804 000 +7.1%
1975 3 091 000 +10.2%
1980 3 163 000 +2.3%
1985 3 293 000 +4.1%
1990 3 369 000 +2.3%
1995 3 648 000 +8.3%
2000 3 851 000 +5.6%
2005 4 114 000 +6.8%
2010 4 370 000 +6.2%
Джерело: Дані Французького національного інституту демографічних досліджень[2].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Див. також

Примітки
  1. New Zealand : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. (англ.) Developed Countries Demography. Архівовано 6 грудня 2011 у Wayback Machine.
  3. Marriages and crude marriage rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 11 December. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  4. Divorces and crude divorce rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 11 December. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  5. Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 11 December. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  6. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  7. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  8. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  9. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.