Населення Німеччини

Населення Німеччини. Чисельність населення країни наприкінці 2019 року становила 83,2 млн осіб (18-те місце у світі)[1]. Чисельність німців стабільно зменшується, народжуваність 2015 року становила 8,47 ‰ (217-те місце у світі), смертність — 11,42 ‰ (30-те місце у світі), у країни від'ємний природний приріст — -0,17 % (214-те місце у світі) .

Населення Німеччини
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 83,2 млн (2019)[1] осіб
Густота 231,5 особи/км²
Коефіцієнт міграції 1,24 
Природний рух
Природний приріст -0,17 %
Народжуваність 8,47 
Фертильність 1,44 дітей на 1 жінку
Смертність 11,42 
Смертність немовлят 3,43 
Вікова структура
  до 14 років 12,88 %
  15–64 років 65,67 %
  старіші за 65 років 21,45 %
Середня тривалість життя 80,57 року
  чоловіків 78,26 року
  жінок 83 року
Статева структура
загалом 0,97 чол./жін.
при народженні 1,06 чол./жін.
до 15 років 1,06 чол./жін.
15–64 років 0,99 чол./жін.
після 65 років 0,78 чол./жін.
Етнічні групи
Нація німці
Найбільший етнос німці
Нацменшини турки
Мови
Офіційна німецька
Також у побуті Данська, фризька, лужицька, циганська

Природний рух

Відтворення

Народжуваність у Німеччині, станом на 2015 рік, дорівнює 8,47 ‰ (217-те місце у світі)[2]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,44 дитини на одну жінку (206-те місце у світі)[2]. Рівень застосування контрацепції 66,2 % (станом на 2005 рік)[2]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 29,2 року (оцінка на 2012 рік)[2].

Смертність у Німеччині 2015 року становила 11,42 ‰ (30-те місце у світі)[2].

Природний приріст населення в країні 2015 року був негативним і становив -0,17 % (депопуляція) (214-те місце у світі)[2].

Природний рух населення Німеччини за 1900—2015 роки[3][4]

Вікова структура

Віково-статева піраміда населення Німеччини, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Німеччини становить 46,8 року (3-тє місце у світі): для чоловіків — 45,7, для жінок — 47,9 року[2]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 80,57 року (32-ге місце у світі), для чоловіків — 78,26 року, для жінок — 83 року[2].

Вікова структура населення Німеччини, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 12,88 % (5 346 086 чоловіків, 5 068 071 жінка);
  • молодь віком 15—24 роки — 10,38 % (4 279 962 чоловіка, 4 113 746 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 41,38 % (16 934 180 чоловіків, 16 519 931 жінки);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 13,91 % (5 571 694 чоловіка, 5 675 104 жінки);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 21,45 % (7 591 298 чоловіків, 9 754 335 жінок)[2].

Шлюбність — розлучуваність

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 4,7; коефіцієнт розлучуваності — 2,3; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік 49 (дані за 2010 рік)[5]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 33,4 року, жінки — 30,9 року, загалом — 32,2 року (дані за 2014 рік)[6].

Розселення

Густота населення у Німеччині

Густота населення країни 2015 року становила 231,5 особи/км² (58-ме місце у світі)[2]. Найбільш населена держава Європи. Населення країни розподілене досить рівномірно, утворені міські райони приваблюють для проживання значну частину населення, найбільш густонаселений індустріальний регіон Рур знаходиться на північному заході, в землі Північний Рейн-Вестфалія.

Урбанізація

Німеччина високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 75,3 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,16 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[2].

Головні міста держави: Берлін (столиця) — 3,563 млн осіб, Гамбург — 1,831 млн осіб, Мюнхен — 1,438 млн осіб, Кельн — 1,037 млн осіб (дані за 2015 рік)[2].

Розподіл населення по найбільших містах
КонурбаціяНаселення
міста
Населення
агломерації
Населення
області
Берлін3 450 0004 300 0005 950 000
Гамбурґ1 780 0002 600 0004 270 000
Мюнхен1 330 0002 000 0005 200 000
Кельн1 000 0001 900 00011 690 000
Франкфурт-на-Майні670 0001 930 0005 520 000
Штутґарт600 0001 800 0005 290 000
Рурський регіон/Рейн-Рур4 700 00011 470 000

Міграції

Річний рівень імміграції 2015 року становив 1,24 ‰ (60-те місце у світі)[2]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

За 2019 рік, згідно з оцінками, до країни прибуло на понад 300 тисяч осіб більше, ніж виїхало. Насамперед завдяки міграції у 2019 році населення Німеччини зросло на близько 200 тисяч осіб до рекордних 83,2 мільйона.[1]

Біженці й вимушені переселенці

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 115,6 тис. з Сирії, 51,5 тис. з Іраку, 30,0 тис. з Афганістану, 20,5 тис. з Туреччини, 19,76 тис. з Ірану, 10,98 тис. з Еритреї, 9,17 тис. з Сербії і Косова[2]. У країні налічується 12,7 тис. осіб без громадянства[2].

Німеччина є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[7].

Расово-етнічний склад

Етнічний склад (2015 рік)[2]
Етнос: Відсоток:
німці
 
91.5%
турки
 
2.4%
інші
 
6.1%

Головні етноси країни: німці — 91,5 %, турки — 2,4 %, інші — 6,1 % населення (загалом греки, італійці, поляки, росіяни, сербо-хорвати, іспанці)[2].

Українська діаспора

Мови

Мови Німеччини (2015 рік)[2]
Мова: Відсоток:
німецька
 
%
Данська
 
%
фризька
 
%
лужицька
 
%
циганська
 
%

Офіційні мови[8]: німецька, Данська, фризька, лужицька і циганська визнані офіційними мовами національних меншин. Німеччина, як член Ради Європи, 5 листопада 1992 року підписала і ратифікувала 16 вересня 1998 року Європейську хартію регіональних мов (вступила в дію 1 січня 1999 року). Регіональними мовами визнані: НижньонімецькаБремені, Гамбурзі, Мекленбург-Передній Померанії, Нижній Саксонії, Шлезвіг-Гольштейні, Бранденбурзі, Північному Рейні-Вестфалії), данська (у Шлезвіг-Гольштейні), північнофризька (у Шлезвіг-Гольштейні), східнофризькаНижній Саксонії), верхньолужицькаСаксонії), нижньолужицькаБранденбурзі), циганська (по всій державі)[9].

Як іноземну мову в школах вивчають англійську, французьку, а також латинську, італійську та російську мови.

Німецька мова поділяється на 3 групи діалектів:

  • нижньонімецькі — нижньофранкський, нижньоалеманський та фризький;
  • середньонімецькі — саксонський, тюрингський та франкський;
  • верхньонімецькі — верхньофранкський, алеманський та баварський.

Релігії

Релігії в Німеччині (2015 рік)[2]
Віросповідання: Відсоток:
протестанти
 
34%
католики
 
34%
мусульмани
 
3.7%
атеїсти
 
28.3%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: протестантизм — 34 %, римо-католицтво — 34 %, іслам — 3,7 %, не сповідують жодної — 28,3 % (станом на 2015 рік)[2].

Конституція Німеччини як основний закон гарантує свободу віри та релігій в країні. Німеччина, християнізована з франкських часів, рідний край Реформації. Перед Другою світовою війною ⅔ німців були протестантами, ⅓ римо-католиками. З 1948 року існує об'єднання лютеранських та реформатських земельних Церков Німеччини Євангелічна церква Німеччини. З 1969 по 1991 існувала окрема Євангелічна церква НДР.

За результатами перепису населення 2011 року, католиками визнали себе 30,8 % населення Німеччини, протестантами 30,3 %, мусульманами — 3,9 %. У Німеччині проживають також близько 100 000 православних, 380 000 новоапостолів та 100 000 юдеїв. Приблизно третини населення Німеччини не належать до жодної релігійної групи.

Релігійність у країні з року в рік послаблюється: 2010 року католицьку церкву залишили понад 180 тис. прихожан, також перестали вважати себе протестантами понад 150 тис. німців. Попереднього року зростання кількості атеїстів теж було вражаючим — понад 260 тис. з обох християнських церков. Католицькі теологи закликають до кардинальних реформ церкви[10].

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Державні витрати на освіту становлять 4,9 % ВВП країни, станом на 2012 рік (74-те місце у світі)[2]. Середня тривалість освіти становить 17 років, для хлопців — до 17 років, для дівчат — до 17 років (станом на 2014 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 3,89 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[2]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 8,2 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[2]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 11,3 % ВВП країни (13-те місце у світі)[2].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 3,43 ‰ (208-ме місце у світі); хлопчиків — 3,72 ‰, дівчаток — 3,12 [2]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 6 випадків на 100 тис. народжень (165-те місце у світі)[2].

Німеччина входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

2012 року було зареєстровано 77,5 тис. хворих на СНІД (48-ме місце у світі), це 0,15 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (103-тє місце у світі)[2]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 400 осіб (93-тє місце у світі)[2].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 22,7 % (59-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 1,1 % (оцінка на 2006 рік)[2]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[2]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 99,3 %, в сільській місцевості — 99 %, загалом по країні — 99,2 % (станом на 2015 рік)[2]. Споживання прісної води, станом на 2007 рік, дорівнює 32,3 км³ на рік, або 391,4 тонни на одного мешканця на рік: з яких 16 % припадає на побутові, 84 % — на промислові, 0 % — на сільськогосподарські потреби[2].

Соціально-економічне положення

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 51,8 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 19,6 %; частка осіб похилого віку — 32,2 %, або 3,1 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[2]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2010 року перебувало 15,5 % населення країни[2]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 3,6 %, верхній дециль — 24 % (станом на 2000 рік)[2].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[2]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 70,82 млн унікальних інтернет-користувачів (8-ме місце у світі), що становило 87,6 % загальної кількості населення країни[2].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 45,04 млн осіб (15-те місце у світі)[2]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 1,6 %; промисловість і будівництво — 24,6 %; сфера послуг — 73,8 % (станом на 2011 рік)[2]. Безробіття 2015 року дорівнювало 4,8 % працездатного населення, 2014 року — 5 % (49-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 7,7 %, серед юнаків — 8,3 %, серед дівчат — 7,1 % (112-те місце у світі)[2].

Кримінал

Наркотики

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Країна-виробник хімічних перкурсорів для південноамериканського кокаїну; перевалочний пункт і споживач південно-східноазійського героїну, латиноамериканського кокаїну, європейських синтетичних наркотиків; великий кримінальний фінансовий центр[2].

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Німеччини докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[11][12].

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,78 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,97 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[2].

Демографічні дослідження

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • Статистичне управління Німеччини (нім. Statistisches Bundesamt Deutschlan).

Див. також

Примітки

  1. Welle (www.dw.com), Deutsche. Кількість населення Німеччини досягла рекордного рівня завдяки мігрантам | DW | 17.01.2020. DW.COM (uk-UA). Процитовано 27 грудня 2020.
  2. Germany : [англ.] // The World Factbook. Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. ISSN 1553-8133.
  3. (нім.) Statistisches Bundesamt Deutschland.
  4. World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat.  . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  5. Marriage and divorce statistics : [англ.] // Eurostat, European Commission.  . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — статистика шлюбів і розлучень в Європі.
  6. Marriage indicators : [англ.] // Eurostat, European Commission.  .
  7. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  8. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  9. European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories. : [англ.] // Council of Europe. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-підписанти Європейської хартії регіональних мов.
  10. У Німеччині 180 тисяч людей залишили Католицьку Церкву. — католицький суспільно-релігійний часопис «CREDO».
  11. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department.  . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  12. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC.  . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література

Українською

  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.