Окуневський Теофіл Іполитович

«Батьківщина» 1890.

д-р Теофіль Окуневський

Син греко-католицького священника о. Іполита Окуневського. Брат Ярослава Окуневського.

У 1869—1877 рр. навчався в Коломийській гімназії, в 1877—1881 рр. — на правничому факультеті Віденського університету, тут же в 1883 р. отримав звання доктора права.[3] Від 1885 року кандидат адвокатури у Станиславові, у 1890 році відкрив власну адвокатську канцелярію в Городенці[4] (пізніше в ній працював молодий Лев Бачинський).

На початку липня 1889 р. обраний послом Галицького крайового сейму від IV курії в 11-у Коломийському виборчому окрузі (як представник народовців). Мандат здобув без особливих труднощів (набрав 96 голосів, суперник — князь Пузина — 70), застосувавши тактику безпосереднього спілкування з виборцями на вічах, під час переїздів чи піших переходів від одного населеного пункту до іншого). В сеймі вступив до русько-українського парламентського клубу під проводом Юліяна Романчука.

У 1889 році з причини політичної суперечки в Сеймі прийняв виклик на поєдинок польського депутата Томіслава Розвадовского, перемігши його.[4]

Заснував, очолив філію товариства «Просвіта»; ініціатор, один з фундаторів гімназії товариства «Рідна школа» в Городенці. Його обирали депутатом Городенківської повітової ради, міським головою (бурґомістром) Городенки з 1898 року (ц.-к. Намісництво не допускало до урядування).[4] 1899 р. один із засновників УНДП. Євген Олесницький був захисником Теофіла Окуневського на коломийському процесі щодо «зневаги намісника Казімежа Фелікса Бадені».

Посол:

• парламенту — Австрії
  • IX каденція (1897—1900) від 23 округу (судові повіти Коломия, Печеніжин, Гвіздець, Косів, Кути, Жаб'є, Снятин і Заболотів)
  • XII—XII каденції (1907—1918) від 58 округу (судові повіти Мельниця, Борщів, Заліщики, Городенка, Товсте, Снятин та село Малі Чорнокінці з Гусятинського судового повіту);[3]
• Галицького сейму —
  • VI—VII каденції (1889—1901) від 11 округу (Коломийський повіт)
  • X каденція (1913—1914) від 7 округу (Заліщицький повіт).

Під час І-ї світової війни заарештований російською окупаційною владою, ув'язнення відбував у Чорткові. 1915—1917 років працював у Києві. 1917—1918 років працював начальником повітового суду в Городенці.[4]

У період ЗУНР — комісар Городенківського повіту, член президії Національної Ради ЗУНР.

Видана Михайлом Павликом «Переписка Михайла Драгоманова з доктором Теофілом Окуневським» (Львів, 1905) є одним з основних джерел історії українського національного руху наприкінці ХІХ ст.[4]

Корнило Устиянович написав його портрет.[5]

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Окуневський Теофіль // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1201-1202. — 1000 екз.
• Каляндрук Т. Б.  «Український парламентар викликав на дуель політичного противника».
• Мельник В. М. Діяльність Теофіла та Ярослава Окуневських у віденській «Січі» // Схід. — 2009. — № 9 (100), грудень. — С. 50—54.
• Мельник В. М. Теофіл Окуневський — посол до Галицького сейму (1889—1900 рр.)
• Окуневський Теофіл // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К. : Ін-т історії України НАН України, 2016. — С. 37-38.
• Чорновол І. Окуневський Теофіл // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 560. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с., іл. — (Львівська сотня).

• Світлина Т.Окуневського
• Ярослав Окуневський
• Інформація про місця пам'яті Української революції 1917—1921 рр. м. Івано-Франківськ