Осипов Олексій Ілліч

Народився в Бельові Тульської області в сім'ї службовців.

До 1952 року мешкав в місті Козельськ Калузької області, потім — в селищі Оптіно Козельского району.

З 1952 року жив в місті Гжатську (нині Гагарін) Смоленської області.

1955 року, закінчивши школу, відмовився вступати до якого-небудь вузу і удома три роки вивчав начала богослів'я під керівництвом ігумена Нікона (Воробйова).

У 1958 році, отримавши від нього письмову рекомендацію (по благословенню архієпископа Смоленського і Дорогобужського Михайла (Чуприни)), був прийнятий в четвертий (випускний) клас Московської духовної семінарії (МДС), склавши іспити за три попередні класи[2].

Закінчивши МДС в 1959 році, продовжив своє навчання в Московській духовній академії (МДА), випустившись в 1963 році із ступенем кандидата богослів'я за твір «Переклад чинопослідувань Утрені і Вечерні по служебникові Грецької Церкви 1951 року видання порівняно з російським служебником синодного видання».

У 1964 році прослухав курс аспірантури МДА[3]. У тому ж році був призначений в МДА викладачем по абсолютно новій тоді дисципліні «Екуменізм».

У 1965 році був запрошений читати лекції з основного богослов'я в Академії, а потім наступного року — той же предмет і в семінарії. У подальші роки в аспірантурі читав лекції з історії російської релігійно-філософської думки, протестантизму, сучасних богословських проблем; у академії, окрім основного богослів'я, — по західних сповіданнях.

З 1965 року — викладач основного богослів'я в Московській духовній академії.

З 1969 року — доцент.

З 1975 року — професор МДА.

У 1985 році за сукупність богословських праць присвоєна почесна ступінь доктора богослов'я.

У 2004 році удостоєний почесного звання заслуженого професора Московської духовної академії.

Читає лекції з основного богослів'я на п'ятому курсі семінарії і першому курсі академії. Інтереси — основне богослів'я (апологетика), західні сповідання. Багато виступає в різних аудиторіях і на радіо «Радонєж» з лекціями і бесідами, значна частина яких отримали поширення на компакт-касетах, компакт-дисках і в інтернеті.

Виступав з доповідями і лекціями, у тому числі по радіо і телебаченню, в університетах, інститутах, в приходських храмах, школах, аудиторіях громадських і ділових організацій, у будинках культури, на всесвітніх, міжнародних, регіональних православних, міжхристиянських і світських асамблеях, конференціях: Росії, України[4], Білорусі, Польщі, Латвії, Фінляндії, Естонії, Швеції, Словаччини, Туреччини, Ізраїлю, Австрії, Бельгії, Німеччини, Голландії, Індії, Ірану, Італії, Ісландії, США.

Критиком Олексія Осипова виступав ієрей Данило Сисоєв настоятель московського храму апостола Хоми, засновник Школи православного місіонера. На його думку, Бог Осипова, який усе лише прощає — це «класичний індуїстський Бог»[5]. В червні 2012 року двоє ченців московської Троїце-Сергієвої лаври перед камерами спалили дві тисячі примірників книги Осипова «З часу у вічність: посмертне життя душі». 15 липня 2012 року цей вчинок був засуджений Духовним собором Троїце-Сергієвої лаври. Один з ченців був відправлений до скиту на покаяння[6].

У 2017 році вів телепередачу «Пошук істини з Олексієм Осиповим» (ТК «Спас»).

З 2021 року веде телепередачу «Професор Осипов» (ТК «Спас»).

• 1971 — Орден святого благовірного рівноапостольного князя Володимира III ступеня (РПЦ).
• 1978 — Орден святого Климента Охридського I ступеня (Болгарська православна церква (БПЦ)).
• 1979 — Орден преподобного Сергія Радонезького III ступеня (РПЦ).
• 1988 — Орден святого благовірного рівноапостольного князя Володимира II ступеня (РПЦ).
• 1998 — Орден святого благовірного князя Данила Московського III ступеня (РПЦ).
• 1998 — почесна відзнака «Трудова доблесть. Росія».
• 2008 — Орден святителя Макарія, митрополита Московського і всія Русі III ступеня (РПЦ).
• 2008 — орден Латвійської православної церкви священномученика Іоанна, архієпископа Ризького, III ступеня.
• 2008 — орден Української православної церкви 1020-річчя хрещення Русі.
• 2008 — медаль Тверського державного університету «Почесний знак „За завзятість до наук“».
• 2010 — диплом національної літературної премії «Золоте перо Русі — 2010».
• 2011 — почесна нагорода Об'єднаного інституту ядерних досліджень.
• 2013 — Орден святителя Макарія, митрополита Московського і всія Русі II ступеня (РПЦ).
• 2013 — нагорода імені князя Костянтина Острожського польського журналу «Православний огляд»[7].
• 2016 — грамота Президентського полку.
• 2016 — орден Латвійської православної церкви святого священномученика Іоанна, архієпископа Ризького і Латвійського, II ступеня.
• 2017 — вдячність Московського пограничного інституту ФСБ Росії.
• 2017 — орден Дружби[8].
• 2018 — Орден святителя Макарія, митрополита Московського і всія Русі I ступеня (РПЦ)[9].

• Переклад чинопослідувань Утрені та Вечірні по служебнику Грецької Церкви 1951 року видання в порівнянні з російським служебником Синодального видання (Кандидатська дисертація. Рукопис. Бібліотека МДА).
• Основне богослов'я. Курс лекцій в Московській духовній семінарії. — М., 1994.
• ​Православне розуміння сенсу життя — Київ, 2001.
• Ігумен Никон (Воробйов). Листи про духовне життя. — М.: Стрітенський монастир, 2005.
• ​"Як же можна безперестанно молитися …". — М.: Видавнича рада РПЦ, 2008.
• The Search for Truth on the Path of Reason. — Pokrov Press, 2009.(англ.)
• Шукаючому порятунку. — М.: Нікея, 2010.
• ​Церква в сучасному світі. 250 питань і відповідей. — М.: Путнік, 2010.
• Шлях розуму в пошуках істини — М.: Стрітенський монастир, 2010. Польською мовою: Droga rozumu w poszukiwaniu prawdy. — Варшава, 2011.
• Стати святим. — М.: Видавнича рада РПЦ, 2011.
• Носії Духу — М. : Стрітенський монастир, 2011.
• Про війну і мир, прогрес і Достоєвського. — М.: Православне братство св. ап. Іоанна Богослова, 2014.
• Навіщо людина живе? — М.: Православне братство св. ап. Іоанна Богослова, 2014.
• Як жити сьогодні? — М.: Православне братство св. ап. Іоанна Богослова, 2014.
• Бог — М.: Православне братство св. ап. Іоанна Богослова, 2015. Німецькою мовою: Auf dem Weg zu Gott. Тайською мовою: 2012. Монгольською мовою: Бурхан. — Улан-Батор, 2011.
• Чи потрібна святість людині? — М.: Вид-во Московської патріархії, 2015.
• Чому зникли старці? Як не помилитися у духовному наставнику — М.: Даниловський монастир, 2015.
• З часу у вічність: посмертне життя душі — М.: Данилов монастир, 2017. Фінською мовою: Kuolemanjälkeinen Elämä. — Ново-Валаамський монастир. 2010. Китайською мовою. Німецькою мовою: Aus dem Zeitlichen in die Ewigkeit.
• Любов, шлюб і сім'я — М.: Православне братство святого апостола Іоанна Богослова, 2017.
• Що таке щастя. — М.: АСТ, 2017.
• Навіщо людині Бог? Найнаївніші питання і найпотрібніші відповіді. — М.: АСТ, 2018.
• Життя духовне — М.: Видавництво Московської Патріархії, 2018.
• Таїнство Хрещення — М.: Видавництво Московської Патріархії, 2019.
• Життя з Євангелієм. Коментарі до Євангелія від Матвія — М.: Нікея, 2019.
• Про що говорив Ісус? — М.: АСТ, 2019.
• Православ'я ::: Скорочений навчальний посібник з апологетики для випускного курсу семінарії (бакалаврату) Московської Духовної Академії — 2019.

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Олексій Осипов
• Офіційний сайт (рос.)