Пасаж (Київ)

На межі XIX–ХХ століть садибу Штіфнера, що розташовувалася на місці нинішнього Пасажу, придбало за 1,5 мільйона рублів страхове товариство «Росія». На купленій землі, площею 1 га, товариство вирішило звести великий бізнес-центр з магазинами на першому поверсі, офісами — на верхніх, а також квартирами, які можна здавати в оренду. Для реалізації задуму був запрошений київський архітектор Павло Андреєв.

Враховуючи специфічні розміри садиби, що нагадувала вузький витягнутий прямокутник, Андреєв запропонував звести два паралельні корпуси, створивши між ними вулицю-коридор, а фасади — прикрасити оригінальними ліпними фігурами. В лінію Пасажу архітектор вніс ледве помітний злам[1].

Будівництво почалося в 1913 році від Мерінговської вулиці (нині — вулиця Марії Заньковецької) у напрямку Хрещатика. За рік вдалося побудувати приблизно дві третини запланованого — за проектом, Пасаж повинен був виходити безпосередньо на Хрещатик, який в ті часи був значно вужчий, ніж зараз[1]. Зводили будинок у стилі неокласицизму[2]. Але Перша світова війна завадила будівництву. Серед іншого, не встигли спорудити і арку входу у Пасаж з боку Хрещатика. Завдяки цьому будинок (по вулиці Хрещатик, 25), який мав бути для цього розібраний, проіснував до 1941 року. Існував також проект встановлення великого скляного даху над Пасажем складної інженерної конструкції.

Перші поверхи незакінченого будинку займали крамниці (для них збудували великі вікна арочного типу), на горішніх поверхах, поділених на секції, розташовувалися квартири та контори підприємств.

Коли влітку 1920 року Червона Армія, вибивши з Києва польські війська, встановила в місті радянську владу, вже не було ні страхового товариства «Росія» (більшовики все націоналізували), ні царського рубля, ні підрядної контори, що зводила Пасаж. Тому будинок простояв незавершеним до Другої світової війни. А восени 1941 року був підірваний разом з більшістю будинків на Хрещатику.

Після війни будинок вирішили реконструювати, хоча була ідея ліквідувати його зовсім[2]. Фасади відреставрували за проектом архітектора Олександра Малиновського (1948-1950). До торців старої будівлі прибудували 6-поверховий будинок з великою аркою (архітектори Олександр Власов, Анатолій Добровольський та Борис Приймак, 1949-1951 роки).

Невеликий фонтан перед аркою з'явився вже в 1990-ті роки.

Близько трьох десятиліть в Пасажі розміщувалася популярна в місті «Аптека матері і дитини»[2], а також великий двоповерховий книжковий магазин дитячої і навчальної літератури «Зміна» з великими вікнами на другому поверсі. На нижніх поверхах до 1980-х років розміщувався комплекс магазинів «Дитячий світ», на верхніх — квартири.

В процесі реконструкції внутрішнє планування будинку-вулиці зазнало істотних змін. Верхні поверхи були перероблені під квартири для радянської еліти — переважно, творчої[1]. Тут оселилися відомі співаки, письменники, композитори, архітектори, режисери, артисти, лікарі — багатьом з них нині встановлені меморіальні дошки біля під'їздів, в яких вони жили.

А от фасади Пасажу були відновлені відповідно до оригіналу. Свого часу серед киян ходили легенди про те, що саме на них зображено[1]: на будинку можна побачити гірлянди, герби, черепи биків, янголів, нічних сов, жезли Меркурія, баранячі голови з підвішеними до рогів ананасами, фігури чоловіка та жінки, що обіймаються, дітей, які граються з левом та левицею тощо.

Відгадку знайшов в 1970-ті роки письменник Віктор Некрасов, житель Пасажу. Він заявив:

«Даю голову на відсіч, що жоден з багатьох тисяч мешканців цього будинку не знає, що ж намальовано на його фасадах. Більше того, можу стверджувати, цього не знає жоден киянин, навіть жоден житель земної кулі, окрім хіба що авторів проекту (якщо вони ще живі) і... мене... діти на барельєфах не граються з левом і левицею, вони просто...споюють їх. Так, споюють! Одні розкривають йому пащеку і підносять чашу з вином, наливаючи його з якоїсь амфори. Інші ж малята з кетягами винограду в руках виготовляють вино. А двоє навіть дегустують його... Ось про які цікаві речі розповів нам Андреєв...»[3]. Оригінальний текст (рос.) «Даю голову на отсечение, что ни один из многих тысяч жильцов этого дома не знает, что же изображено на его фасадах. Более того, смею утверждать, этого не знает ни один киевлянин, даже ни один житель земного шара, кроме разве что авторов проекта (если они еще живы) и... меня...детишки на барельефах вовсе не играют со львом и львицей, они просто-напросто... спаивают их. Да, спаивают! Одни раскрывают ему пасть и подносят чашу с вином, наливая его из какой-то амфоры. Другие же малыши с гроздьями винограда в руках приготовляют вино. А двое даже дегустируют его... Вот о каких интересных вещах рассказал нам Андреев...».

На думку Некрасова, амфори з вином символізують бенкет, веселість; голі русалки — спокусу; ананаси, баранячі голови — достаток; Меркурій — торгівлю; нічні сови з розпростертими криламі — мудрість і обачність.