Перехід релігійних громад в Україні

Автори закону № 4128-д: Віктор Єленський (зліва), Микола Княжицький (справа) та Ірина Подоляк[3]

У 2016 році у Верховній Раді України був зареєстрований законопроект № 4128[4]. 16 січня 2019 року на засіданні Комітету з питань культури і духовності було затверджено нову редакцію даного законопроекту під назвою № 4128-д. За допомогою нього пропонувалося внести зміни до законів «Про свободу совісті та релігійні організації» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань»[5].

17 січня 2019 року у Верховній Раді України був проголосований за основу і в цілому законопроект № 4128-д щодо зміни релігійними громадами підлеглості. Рішення прийняте 229 голосами «За»[6]. Наступного дня, 18 січня, депутати розглянули 4 законопроекти від представників партії «Опозиційний блок», в основі яких було скасування прийнятого напередодні закону. Проте жоден із законопроектів не знайшов необхідної підтримки, тому Голова Верховної Ради України Андрій Парубій підписав законопроект № 4128-д[7][8]. Того ж дня, 18 січня, народні депутати від «Опозиційного блоку» Вадим Новинський, Олександр Долженков, Василь Німченко та ще 44 нардепи скерували до Конституційного суду України подання щодо щодо відповідності Конституції України закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи». 19 березня 2019 року Велика палата КСУ розглянула це питання і Конституційний Суд відмовив у відкритті провадження щодо конституційності закону щодо підлеглості й реєстрації релігійних організацій[9].

28 січня 2019 року законопроект підписаний Президентом України Петром Порошенком[10]. 31 січня 2019 року закон набув чинності[11].

Відповідно до цього закону релігійні громади мають можливість змінювати свою церковну юрисдикцію на користь будь-якої іншої релігійної організації України у випадку прийняття на парафіяльних зборах не менше ніж двома третинами голосів рішення про такий перехід. Це рішення повинне бути затверджене підписами членів релігійної громади. Частина громади, незгідна з рішенням більшості, має право на створення нової релігійної громади та укладання договору про порядок користування тим самим майном або культовою будівлею з її власником. Щоб зареєструвати релігійну громаду, її члени повинні подати статут нової громади, копію рішення про її утворення, її найменування, обрання керівних органів, копію документа про право власності чи користування приміщенням та протокол загальних зборів, на яких було прийняте рішення про створення цієї релігійної громади[12][13].

Сама процедура зміни юрисдикції (місце проведення зборів, процедура голосування та підрахунку голосів) в ухваленому законі не визначена[13]. За прийнятим законом під час процесу переходу громади заборонено здійснювати будь-які дії, які можуть стати причиною відчуження майна релігійної організації (продаж, обмін, застава, безоплатна передача)[12][13].

Закон № 4128-д містить низку доповнень до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань», метою яких є запровадження «єдиного вікна» для реєстрації релігійних організацій як юридичних осіб[14].

Низку зауважень до законопроекту № 4128 та закону № 4128-д висловила українська правозахисна організація «Інститут релігійної свободи». Зокрема організація висловлювалась за необхідність доопрацювання Проекту Закону № 4128, оскільки той не враховував особливості релігійних громад з фіксованим членством або чіткими вимогами до членства у власних статутах, містить неузгоджену термінологію та неузгодженість процедури реєстрації статутів релігійних організацій державними органами, створює необхідність повторної перереєстрації статутів релігійних громад, містить ознаки невиправданого втручання держави у внутрішні справи релігійних громад (зокрема порушення сфери внутрішньої самоорганізації та автономії релігійних громад шляхом впровадження уніфікованих критеріїв визначення членства, порядку прийняття рішень загальними зборами та їх оформлення всіх релігійних громадах усіх конфесій)[15].

На думку цієї ж організації, одним з найбільших недоліків закону № 4128-д є запровадження нової перереєстрації всіх релігійних організацій через вимогу погодити їхні статути з новим законом впродовж року з моменту набрання ним чинності. Крім того, зазначалося, що необхідність нотаріального засвідчення кожного з підписів на новій редакції статуту та на протоколі загальних зборів релігійної організації може бути причиною значних фінансових витрат парафіян, а пропоновані зміни на момент засідання Комітету не були опубліковані для широкого загалу та розроблялися без участі громадськості, зокрема зацікавлених релігійних організацій[14][16].

Релігієзнавець Дмитро Горєвий висловив думку, що новий закон дає чіткий механізм зміни релігійними громадами церковної юрисдикції та повинен прискорити перехід громад з Української православної церкви (Московського патріархату) (УПЦ (МП)) до Православної церкви України (ПЦУ)[17]. На думку голови юридичного відділу УПЦ (МП), протоієрея Олександра Бахова, низка законопроектів (зокрема № 4128, а також № 5309 та № 4511) були направлені на ліквідацію діяльності УПЦ МП в Україні та начебто повинні сприяти рейдерському захопленню релігійних громад[18]. З іншого боку, за словами депутата від БПП Олексія Гончаренка, ухвалений закон навпаки спрямований на боротьбу з рейдерством[19].

Після створення у результаті Об'єднавчого собору 15 грудня 2018 року Православної церкви України (ПЦУ) розпочався процес переходу до неї парафій з Української православної церкви (Московського патріархату) (УПЦ (МП)). Станом на 17 березня 2019 року до ПЦУ перейшло понад 500 релігійних громад[20].

Список релігійних громад, що перейшли до Української автокефальної православної церкви (УАПЦ):

До списку вище не включена низка парафій через відсутність точних даних щодо їхнього складу:

• 12 парафій Мукачівської та Хустської єпархій УПЦ (МП), які перейшли до УАПЦ 10 червня 2015 року[23];
• 21 парафія, яка повернулася до УАПЦ з УАПЦ (о) в 2016 році[24].

Перехід релігійних громад до Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП) відбувався з червня 1992 року, коли дана релігійна організація була створена, до грудня 2018 року, коли шляхом об'єднання православних юрисдикцій України була створена Православна церква України (ПЦУ). Перехід відбувався з Української православної церкви (Московського патріархату) (УПЦ (МП)) та з Української автокефальної православної церкви (УАПЦ).

Зміна православними парафіями України церковної юрисдикції з 1992 року серед іншого була обумовлена прагненням долучитися до становлення в Україні єдиної помісної православної церкви[26], з 2014 року — також збройною агресією Росії проти України[27]. Окремі випадки переходів характеризувалися конфліктами, силовими захопленнями храмів, кримінальними справами та судовими процесами[28].

Список релігійних громад, що перейшли до Української православної церкви (Московського патріархату) (УПЦ (МП)):

До списку не включена низка храмів УПЦ КП у Криму (зокрема, у Севастополі, Сімферополі, Перевальному), які були захоплені російськими військовими після окупації в 2014 році півострову Росією і передані пізніше до УПЦ (МП), через відсутність точних даних щодо їхньої кількості, складу та часу захоплення[34][lower-alpha 1].

Низка парафій в Україні вийшли з підпорядкування своєї релігійної організації і почали діяти самостійно, не приєднуючись до будь-якої іншої релігійної організації.