Перша згадка про село датується 1448 роком, у той час воно належало поміщиці Катерині Кастелянській. Існує версія, що село виникло на три десятиліття зазначеної дати — у 2017 році мешканці відзначили 590-річчя заснування села.

Село згадується у грамоті польського короля Сигізмунда Августа за 1569 рік про передачу трьох млинів (в Глинянах, Полтві та Перегноєві) шляхтичу Габріелю Кречовському.[2]

У літописах є запис, що у 1736 році власником села був Михайло Сервацій Корибут-Вишневецький. У 1703—1707 та 1735—1744 роках він займав високу посаду Великого гетьмана литовського (головнокомандувач збройних сил Великого князівства Литовського). Гетьман був останнім представником князівського роду Вишневецьких. У 1731—1744 роках займався проєктуванням і будівництвом своєї резиденції — Вишнівецького палацу — чудової пам'ятки архітектури з поєднанням рис бароко і класицизму, який сучасники порівнювали з паризьким Версалем.

У 1750-х роках село перейшло у власність поміщику Григорію Тарасовичу.

За існуючим у 1765 році адміністративним поділом, село Полтва відносилось до Глинянського староства (Руське воєводство Королівства Польського, з 1772 року — у складі Австрійської імперії). Всього у ті часи до Глинянського староства належало 41 село. В сукупності села налічували 4427 господарств. Жителі міста Глиняни, а також довколишніх сіл активно займалися ткацтвом, виготовлене полотно продавалось далеко за межами повіту, у тому числі у Гданську.

У 1862 році село купує пан Гершман, який зайнявся масштабним будівництвом житла для своїх наймитів. Це були глинобитні хати «чвураки», розраховані на проживання чотирьох сімей. Панщину в Австрійській імперії (до складу якої належало в той час і село Полтва)  було скасовано цісарем Фердинандом І у 1848 році. Громадські землі, ліси, пасовища залишалися здебільшого у власності поміщиків, які давали їх в користування селянам за певну плату.

Аграрні реформи середини XIX століття в Австро-Угорщині багато в чому були грабіжницькими і не влаштовували ні землевласників, ні землеробів. Втім, саме скасування кріпосного права було дуже важливим і прогресивним кроком, адже означало набуття селянством нового статусу — суб'єкту цивільно-правових відносин. В багатьох селах встановлювались пам’ятні хрести на честь скасування кріпацтва. В селі Полтва пам'ятник свободі від панщини було встановлено у 1868 році.

У 1939 році, згідно з таємними протоколами пакту Молотова-Ріббентропа, відбулося приєднання теперішньої території Західної України до Радянського Союзу. 1939 року в селі Полтва створюється колгосп імені Ворошилова. Із промислових підприємств працює спиртзавод.

З документальних свідчень випливає, що місцеве населення Західної України, а саме українці і євреї, в основному були раді приходу радянської влади. Втім, впродовж всієї Другої світової війни на цих територіях діяли групи націоналістів (ОУН). У 1945 році в селі Полтва загинув станичний ОУН Михайло Гис (на прізвисько «Вид»). Він виконував роботу кущового інформатора (референта).

У 1960-х роках радянська влада взяла курс на масштабну електрифікацію населених пунктів. Попри те, що основним пріоритетом економіки і далі залишалась важка індустрія, на партійних з'їздах почали наголошувати на важливості розвитку сільського господарства. На порядку денному стояла електрифікація сіл Радянського Союзу, завдяки якій виробництво вийшло б на кардинально новий рівень. Село Полтва було підключене до загальної кільцевої електромережі у 1969 році[3].

За часів панування радянської влади в селі Полтва було відкрито школу, бібліотеку, а також сільський клуб.

• Загальноосвітня школа І—ІІ ст.
• Народний дім
• Бібліотека
• Фельдшерсько-акушерський пункт.
• Храм Покрови Пресвятої Богородиці — відновлено за підтримки Доскіча Юрія.

• Погода в селі Полтва