Пшоно
Пшоно́ — насіння проса, очищене від зовнішньої оболонки, луски.
Цей доступний і традиційний продукт — джерело великої кількості вітамінів і мікроелементів. Пшоно є основним постачальником рослинних білків і вуглеводів. Багатий вміст клітковини забезпечує роботу шлунково-кишкового тракту, очищає організм від шлаків, токсинів, знижує рівень холестерину в крові. Пшоно також належить до числа тих продуктів, які у процесі засвоєння підвищують лужну реакцію організму, що підвищує імунітет і сприяє здоров'ю та довголіттю.
| Неочищене зерно |
Просо | |
|---|---|---|
| Води | 10,66 | 10,97 |
| Азотних речовин | 9,29 | 10,82 |
| Жирів | 3,50 | 5,46 |
| Цукру | 1,33 | 1,19 |
| Декстрину | 3,51 | 7,16 |
| Крохмалю | 61,09 | 59,40 |
| Клітковини | 7,29 | 2,64 |
Використовується для приготування супів, каш, фаршів, запіканок. Дуже смачні виходять страви з пшона, приготовлені з гарбузом, печінкою або яйцями.
Загальні відомості
Споживання пшона практикувалося ще від початку існування древніх цивілізацій світу. Зазвичай пшоно ― це малозернові, однорічні злаки, що люблять теплий клімат і відносяться до родини трав. Вони дуже добре переносять екстремальні погодні умови, такі як посуха, і є більш поживними злаками, якщо порівнювати із рисом і пшеницею. Пшоно має незначний вміст фітінової кислоти і є багатим на харчові волокна, залізо, кальцій, і вітаміни B. Крім того, ці злаки повільно розщепляють цукор у крові і зменшують поглинання глюкози.
Історія
Мишій італійський є першим відомим одомашненим просом. Китайські легенди приписують одомашнення пшона до часів Шень-нуна, легендарного Імператора Китаю.[1] Також пшоно або просо згадується у деяких найдавніших текстах Яджур-ведів, що свідчить про те, що споживання пшона було дуже поширеним за часів раніше ніж 4500 р. до н. е.[2]
Виробництво
Просо або пшоно є одною із двох основних сільськогосподарських культур у напівпосушливих, виснажених, менш родючих регіонів Африки і Азії.[3] Пшоно пристосоване не лише рости в цих посушливих і несприятливих умовах, але є найбільш надійною культурою в таких регіонах ніж інші зернові. Це, зокрема, зробило просо особливо популярним, в країнах довкола пустелі Сахара у західній Африці.
Пшоно, однак, полюбляє умови високої плодючості і вологи. Врожайність пшона на гектарі землі може бути в два або чотири рази вищою при поливі і додаванні добрив. Існувала співпраця із бідними країнами задля підвищення врожаю пшона.[4]
Індія є найбільшим в світі виробником пшона. В 1970-х, весь зібраний врожай пшона в Індії вживався у їжу. До 2000-х, річний врожай пшона в Індії збільшився, але споживання на душу населення зменшилося на 50 % — 75 % в різних регіонах країни. Станом на 2005, більша частина пшона, що вироблялася в Індії використовувалася для інших застосувань: для корму домашньої худоби і виробництва алкоголю.[5] Індійські виробники обговорювали можливі шляхи збільшення споживання пшона як їжі серед населення, аби збільшити виробництво; однак, серед місцевих жителів стали популярними інші злаки, яким вони частіше віддають перевагу.[6]
У 2010, річний врожай пшона в світі становив 0.83 тон на гектар. Найбільш врожайні ферми з вирощування пшона в світі були у Франції, із середнім по країні показником врожайності в 3.3 тони на гектар в 2010.[7]
| Країна | Виробництво, млн т |
Виноски | ||
|---|---|---|---|---|
 Індія | 10,910 | |||
 Нігерія | 5,000 | F | ||
 Нігер | 2,955 | * | ||
 КНР | 1,620 | F | ||
 Малі | 1,152 | |||
 Буркіна-Фасо | 1,109 | * | ||
 Судан | 1,090 | |||
 Ефіопія | 0,807 | |||
 Чад | 0,582 | * | ||
 Сенегал | 0,572 | |||
| В світі | 29,870 | A | ||
| Немає виноски = офіційна цифра, * = Неофіційна цифра, F = FAO оцінка, A = Може містити офіційні, неофіційні або оцінені дані[7] | ||||
За даними Державної служби статистики України в 2016 виробництво проса становило 278 тис. т. Найбільш придатними зонами для вирощування проса є Степова і Лісостепова зона, а також Полісся. Найбільші площі вирощування проса, за даними Державної служби статистики України, в 2011 році були зосередженні на Дніпропетровській –19,8 тис. га, Запорізькій –17,3 тис. га, Миколаївській — 16,1 тис. га, Харківській–14,5 тис. га, Херсонській — 14,4 тис. га областях.[8]
Алкогольні напої
У деяких культурах світу пшоно є традиційно вживаним зерном для пивоваріння пива з проса, наприклад у народу Тао, що живе на острові Лань, а також народу Амі або Атаял в Тайвані. Деякі народи в східній Африці варять напій із пшона сорго, що називається ajono, що є традиційним напоєм народу Тесо. Ферментоване просто готується у великому горщику в гарячій воді, потім розливають і п'ють потягуючи через довгі соломинки.
Пшоно також є базовим інгредієнтом для приготування дистильованого напою раксі в Непалі і місцевого алкогольного напою народів Шерпа, Таманґ, Раі і Лімбу, який називається тонгба, в східному Непалі. У Балканських країнах, особливо в Румунії і Болгарії, пшоно використовують для приготування ферментованого напою — браги.
Посилання
- Лікувальні властивості пшона матеріал інформаційного агентства УНІАН
- Що можна приготувати з пшона
Примітки
- Yang, Lihui (2005). Handbook of Chinese Mythology. New York: Oxford University Press. с. 198. ISBN 978-0-19-533263-6.
- Yajurveda 4th Anuvaka, Rudra Chamakam. с. 6.
- Baltensperger, David D. (2002). Progress with Proso, Pearl and Other Millets.
- ICRISAT. A New Generation of Pearl Millet on the Horizon. The World Bank.
- Basavaraj (December 2010). Availability and utilization of pearl millet in India. SAT eJournal 8.
- Jayaraman, Gayatri (4 січня 2012). What's your Millet Mojo. Live Mint.
- FAOSTAT: Production, Crops, Millet, 2010 data. Food and Agriculture Organization. 2011.
- Виробництво проса: підсумки та перспективи. Поширення і властивості. 2017. Архів оригіналу за 25 травня 2017. Процитовано 6 травня 2017.
Джерела
«Millet» // Encyclopædia Britannica (11th ed.) V. 18 1911 (англ.)- Millets. Alternative Field Crops Manual.
Посилання
- Пшоно // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1543. — 1000 екз.