Розклад невід'ємних матриць

Розклад невід'ємних матриць[1] (NMF(Non-negative matrix factorization)) це група алгоритмів багатовимірного аналізу та лінійної алгебри, де матриця V розкладається в, зазвичай, дві матриці W, H, враховуючи, що жодна з трьох матриць немає від'ємних елементів. Завдяки невід'ємності результуючі матриці легко перевіряються. Крім того, в таких програмах, як обробка аудіо спектрограм даним притаманна ця невід'ємність. Так як проблема немає точних розв'язків, в загальному випадку, зазвичай, знаходять числове наближення.

V=W*H
Частина з циклу
Машинне навчання
та добування даних
Знижування розмірності

NMF застосовується в таких областях, як машинне бачення, кластеризація документів, хемометрика, обробка аудіо сигналів і рекомендаційні системи.

Історія

У хемометриці розклад невід'ємних матриць має довгу історію під назвою «крива самостійного моделювання»[2].У рамках цього фреймворку вектори у правій матриці представляють неперервні криві, а не дискретні вектори. Також ранню роботу з розкладу невід'ємних матриць проводила група фінських вчених в середині 1990-х, під назвою «позитивної матричної факторизації».[3][4] Він став широко відомим як факторизація невід'ємних матриць після того, як Лі і Сунг дослідили властивості алгоритму і опублікували кілька простих і корисних алгоритмів для двох типів факторизацій(множників).[5][6]

Теорія

Нехай матриця V є добутком матриці W і H

Множення матриць може бути реалізоване як обчислення вектор-стовпчиків матриці V,у вигляді лінійної комбінації вектор-стовпчиків матриці W використовуючи коефіцієнти, що відповідають векторам-рядкам матриці H.Тобто, кожен стовпець V може бути обчислено таким чином:

де vi — і-ий вектор-стовпчик матриці V, a hi — і-ий вектор-стовпчик матриці H.

При множенні матриць, розміри матриць-множників можуть бути значно меншими від розмірів матриці-результатa і саме ця властивість формує основну властивість NMF-алгоритму. Тобто, NMF генерує матриці-множники, які набагато менші в порівнянні з вихідною матрицею. Наприклад, коли V розміру m×n, W — m×p, a H — p×n, то p може бути значно меншим від n i m.

Приклад на основі текстового аналізу: •Нехай матриця V має 10000 рядків і 500 стовпчиків, де слова є в рядках, а документи- стовпчиками. Тобто є 500 проіндексованих документів по 100000 слів. •Припустимо, нам потрібно знайти алгоритм, що дає 10 можливостей для того, щоб генерувати матриці W з 10000 рядків і 10 стовпців і коефіцієнти матриці H з 10 рядків і 500 стовпців. •Добуток W на H має розмірність 10000 на 500 і, якщо розклад спрацював правильно, елементи якого приблизно рівні елементам вихідної матриці V. •З цього випливає, що кожен стовпчик з матриці WH є лінійною комбінацією векторів 10 стовпців W і відповідних рядків з матриці H.

Цей останній пункт є основою NMF, тому що ми можемо розглядати кожен вихідний документ у нашому прикладі, який будується з невеликого набору прихованих функцій. NMF генерує ці функції.

Інколи корисно розглядати вектор стовпчик з властивостей матриці W як архетип документа, що містить набір слів, де значення комірки кожного слова визначає ранг даного слова у функції: чим вище значення слова, тим вище ранг слова в функції. Стовпчик в коефіцієнтах матриці H представляє оригінальний документ зі значенням, що визначає значення документа у функції. Це виконується, бо кожен рядок матриці H представляє функцію(властивість). Тепер ми можемо відновити документ (стовпчик вектор) з заданої матриці лінійною комбінацією властивостей (вектори- стовпчики в W ,де кожне значення рівне значенню клітинки із стовпчика документу у H.

Типи

Наближений розклад невід'ємних матриць

Зазвичай кількість стовпців у Wі к-сть рядків у H у NMF вибирається так, щоб WH було наближенням до V. Повний розклад V є двома невід'ємними матрицями W і H а також залишкової U, тобто : V = WH + U.Елементи залишкової матриці можуть бути як від'ємними, так і додатними.

Якщо W іHє меншими, ніж V , то їх легше зберігати і ними маніпулювати. Ще одна причина розкладу V на менші матриці W іH, якщо можна представити елементи V набагато меншою кількістю даних, то можна уявити структури, заховані у цих даних з набагато меншими втратами.

Опуклий розклад невід'ємних матриць

В стандартному NMF, фактор матриця ， i.e., W може бути чим завгодно з цього простору. Опуклий NMF[7] обмежує до опуклої комбінації векторів вхідних даних .Це значно підвищує якість представлених даних W. Крім того, результат фактор матриці H стає більш розрідженим і ортогональним.

Невід'ємний ранг розкладу

Якщо невід'ємний ранг V рівний рангу, V=WH, то він називається невід'ємним рангом розкладу .[8][9][10] Проблемою у відшуканні NRF для V,є те що така проблема є NP-повною.[11]

Різновиди функцій втрат і регуляризації

Є різні типи розкладу невід'ємних матриць. Різні типи виникають із використанням різних функцій втрат для вимірювання різниці між V іWH і, можливо, із регуляризацією матриці W і/абоH .[12]

Дві прості функції вивчені Лі і Сунгом — це квадрат помилки (або Фробеніусова норма) і розширення відмінності додатних матриць Кулбека-Лейблера. Кожна відмінність призводить до іншого алгоритму NMF, зазвичай мінімузуючого відмінність за допомогою ітеративного процесу.

Проблема факторизації у випадку NMF з квадратом помилки може записуватись так: Дано матрицю знайти невід'ємні матриці W і H, що мінімізують функцію

Ще один тип NMF для зображень базується на нормі повної варіації.[13]

Online NMF

Багато стандартних алгоритмів NMF аналізують всі дані разом, тобто вся матриця доступна з самого початку. Це може бути незадовільним в додатках, де є занадто багато даних, щоб поміститися в пам'яті або де дані представлені в потоковому вигляді. Прикладом таких може бути колаборативна фільтрація у рекомендаційній системі, де може бути багато користувачів і багато предметів, для рекомендацій, і це було б неефективно перерахувати все, коли один користувач або один елемент буде додано в систему. Функція втрат для оптимізації в таких випадках може або не може бути такою ж, як і для стандартного NMF, але алгоритми повинні бути досить різні.[14][15]

Алгоритми

Є кілька способів знаходження W and H :правило мультиплікативного оновлення Лі і Сунга,[6] було популярним методом з простою реалізацією. З того часу було розроблено ще кілька інших алгоритмів.

Кілька вдалих алгоритмів базуються на невід'ємних найменших квадратах non-negative least squares: на кожному кроці цього алгоритму, спочатку H є фіксованою, а W знаходиться методом невід'ємних найменших квадратів, тодіW стає фіксованою, а H знаходиться аналогічно. Процедура знаходження W і H може бути такою ж[16] або відмінною, від варіанту регуляризації у NMF одної з W іH.[17] Конкретні підходи включають Метод найшвидшого спуску,[16][18] метод активної множини,[19][20] а також метод повороту головного блоку.[21]

Алгоритми, що доступні зараз є не зовсім оптимальними, бо вони можуть тільки гарантувати знаходження локального мінімуму, порівняно з глобольним мінімумом у функції втрат. Швидше за все оптимальний алгоритм навряд чи буде знайдено в найближчому майбутньому, так як проблема узагальнює проблему K-засобів кластеризації, яка, як відомо єNP-повною.[22] Проте, в багатьох додатках з добування даних, локальний мінімум є корисним.

Точний NMF

Точний розв'язок для варіантів NMF можна очікувати (за поліноміальний час) коли на матрицю V накладаються додаткові обмеження. Поліноміальний алгоритм для знаходження невід'ємного рангу факторизації, якщо V містить одночлен субматрицю рангу, рівного за рангом даній(Кемпбелл і Пул в 1981 році).[23] Kalofolias and Gallopoulos (2012)[24] вирішити симетричний аналог цієї проблеми, де V симетрична і містить діагональ основної субматриці рангу г. Їх алгоритм виконується зі складністю O(rm²) при високій щільності. Arora, Ge, Halpern, Mimno, Moitra, Sontag, Wu, & Zhu (2013) продемонстрували точний поліноміальний алгоритм NMF, який працює у випадку, де один з факторів W задовольняє умову роздільності.[25]

Посилання
  1. Tandon, Rashish; Suvrit Sra (2010). Sparse nonnegative matrix approximation: new formulations and algorithms. TR.
  2. William H. Lawton; Edward A. Sylvestre (1971). Self modeling curve resolution. Technometrics 13 (3): 617+. doi:10.2307/1267173.
  3. P. Paatero, U. Tapper (1994). Positive matrix factorization: A non-negative factor model with optimal utilization of error estimates of data values. Environmetrics 5 (2): 111–126. doi:10.1002/env.3170050203.
  4. Pia Anttila, Pentti Paatero, Unto Tapper, Olli Järvinen (1995). Source identification of bulk wet deposition in Finland by positive matrix factorization. Atmospheric Environment 29 (14): 1705–1718. doi:10.1016/1352-2310(94)00367-T.
  5. Daniel D. Lee and H. Sebastian Seung (1999). Learning the parts of objects by non-negative matrix factorization. Nature 401 (6755): 788–791. PMID 10548103. doi:10.1038/44565.
  6. Daniel D. Lee and H. Sebastian Seung (2001). Algorithms for Non-negative Matrix Factorization Advances in Neural Information Processing Systems 13: Proceedings of the 2000 Conference. MIT Press. с. 556–562.[недоступне посилання з червня 2019]
  7. C Ding, T Li, MI Jordan, Convex and semi-nonnegative matrix factorizations, IEEE Transactions on Pattern Analysis and Machine Intelligence, 32, 45-55, 2010
  8. Berman, A.; R.J. Plemmons (1974). Inverses of nonnegative matrices. Linear and Multilinear Algebra 2: 161–172. doi:10.1080/03081087408817055.
  9. A. Berman, R.J. Plemmons (1994). Nonnegative matrices in the Mathematical Sciences. Philadelphia: SIAM.
  10. Thomas, L.B. (1974). Problem 73-14, Rank factorization of nonnegative matrices. SIAM rev. 16 (3): 393–394. doi:10.1137/1016064.
  11. Vavasis, S.A. (2009). On the complexity of nonnegative matrix factorization. SIAM J. Optim. 20: 1364–1377. doi:10.1137/070709967.
  12. Inderjit S. Dhillon, Suvrit Sra (2005). Generalized Nonnegative Matrix Approximations with Bregman Divergences (PDF) NIPS.
  13. DOI:10.1016/j.neucom.2008.01.022
    Нема шаблону {{Cite doi/10.1016/j.neucom.2008.01.022}}.заповнити вручну
  14. http://www.ijcai.org/papers07/Papers/IJCAI07-432.pdf
  15. http://portal.acm.org/citation.cfm?id=1339264.1339709
  16. DOI:10.1162/neco.2007.19.10.2756
    Нема шаблону {{Cite doi/10.1162/neco.2007.19.10.2756}}.заповнити вручну
  17. Hoyer, Patrik O. (2002). Non-negative sparse coding Proc. IEEE Workshop on Neural Networks for Signal Processing. arXiv:cs/0202009.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
  18. DOI:10.1109/TNN.2007.895831
    Нема шаблону {{Cite doi/10.1109/TNN.2007.895831}}.заповнити вручну
  19. Rainer Gemulla; Erik Nijkamp; Peter J Haas; Yannis Sismanis (2011). Large-scale matrix factorization with distributed stochastic gradient descent Proc. ACM SIGKDD Int'l Conf. on Knowledge discovery and data mining. с. 69–77.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
  20. Hyunsoo Kim and Haesun Park (2008). Nonnegative Matrix Factorization Based on Alternating Nonnegativity Constrained Least Squares and Active Set Method. SIAM Journal on Matrix Analysis and Applications 30 (2): 713–730. doi:10.1137/07069239x.
  21. Jingu Kim and Haesun Park (2011). Fast Nonnegative Matrix Factorization: An Active-set-like Method and Comparisons. SIAM Journal on Scientific Computing 33 (6): 3261–3281. doi:10.1137/110821172.[недоступне посилання з квітня 2019]
  22. Ding, C. and He, X. and Simon, H.D., (2005). On the equivalence of nonnegative matrix factorization and spectral clustering. Proc. SIAM Data Mining Conf 4: 606–610. doi:10.1137/1.9781611972757.70.
  23. Campbell, S.L.; G.D. Poole (1981). Computing nonnegative rank factorizations.. Linear Algebra Appl. 35: 175–182. doi:10.1016/0024-3795(81)90272-x.
  24. Kalofolias, V.; Gallopoulos, E. (2012). Computing symmetric nonnegative rank factorizations. Linear Algebra Appl 436: 421–435. doi:10.1016/j.laa.2011.03.016.
  25. Arora, Sanjeev; Ge, Rong; Halpern, Yoni; Mimno, David; Moitra, Ankur; Sontag, David; Wu, Yichen; Zhu, Michael (2013). A practical algorithm for topic modeling with provable guarantees Proceedings of the 30th International Conference on Machine Learning. arXiv:1212.4777.

Додатково
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.