Санаторії в Україні
Санаторії в Україні
Історія
За царату
До 1917 в Україні існував лише 21 приватний санаторій, які головним чином розташовувалися на березі Чорного моря та у лісових місцевостях. Досить розповсюджене було лікування та відпочинок у дачних місцевостях та приватних пансіонах.
Радянський період
Радянський уряд націоналізував санаторії і приватні відпочинкові місцевості та розбудував велику мережу санаторіїв. На 1 січня 1971 в Україні нараховувалось 451 санаторіїв для цілодобового перебування на 107 400 ліжок; 1966—1967 було 47 шкіл-санаторіїв. Керівництво санаторіями здійснюють з 1960 центральна, республіканська й територіальні ради профспілок через управління курортами; є також санаторії деяких відомств, організацій, підприємств, але більшість санаторіїв залишалась у руках держави (у 1961 з 2 077 санаторіїв лише 406 було у віданні профспілок).
Більшість санаторіїв використовується для лікування хворих на туберкульоз (близько 45 % всіх ліжок), близько 20 % всіх ліжок є в кардіологічних санаторіях, близько 10 % в санаторіях для нервово хворих.
Санаторіями користуються переважно упривілейовані прошарки населення за скеруванням профспілок (безкоштовно або з оплатою 30 %), але існують і платні санаторії для заможніших та чужинців. До санаторіїв південного берега Криму і Одеського курортного району (більшість з них є загально-союзного значення) скеровують для лікування багато хворих з-поза України.
Найвідоміші санаторії України
- кліматичні — приморські південного берегу Криму (Алупка, Алушта, Гурзуф, Кореїз, Лівадія, Масандра, Місхор, Ореанда, Сімеїз, Феодосія, Ялта та їн.) — переважно для хворих на туберкульоз і кліматично-приморські Одеського району (Аркадія, Лармонтовський курорт, Чорноморка, Затока, Великий та Малий фонтани й ін.) — здебільшого для серцево-судинних хворих;
- лісові: Боярка, Ворзель, Пуща-Водиця, Соснівка, Ірпінь, Конча-Заспа, Святошине, Гадяч, Качанівка, Лещенівка, Святогорське, Токарі та ін.;
- гірські: Ворохта, Косів, Татарів, Яремче, й ін. (переважно для хворих на туберкульоз);
- бальнеологічні: Моршин, Трускавець («Алмаз», «Аркада», «Арніка», «Військовий», «Віктор», «Вернигора», «Дніпро-Бескид», «Карпати», «Конвалія», «Кристал», «Кришталевий палац», «Молдова», «Південний», «Перлина Прикарпаття», «Рубін», «Трускавець», «Шале Грааль», «Шахтар», «Янтар»), Синяк, Кваси, Черче, Шкло, В. Любінь, Березівські мінеральні води, Бердянське, Слов'янське, Миргород та ін.;
- грязьові: Немирів, Євпаторія, Саки, Бердянське, Гопри, Кирилівка, Куяльницький та Гаджибейський лимани, Слов'янське, Шаян: (Мінеральна вода Шаянська видобувається тут.) та ін.
Див. також
- Курорт
- Мінеральні Води
- Перелік санаторіїв Міністерства оборони України
- Охорона здоров'я в Україні 1945—1966 рр.
Література
- Курорти. Морозовський Н., Плющ В. Туберкулезные санатории УССР. Руководство по санаторному лечению туберкулеза, т. 1—2. М. — Л. 1938.
- Самойлов А. Санатории и дома отдыха. М. 1948.
- Караев Р. Г., Ларичев Л. С. Курорты Украины. К. 1959.
- Курорты СССР. М. 1962.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.