Сватове
Сва́тове — місто в Україні, адміністративний центр однойменної міської громади та однойменного району Луганської області. Населення становить 16 420 мешканці (станом на 2021 рік). Харчова промисловість, авторемонтний завод, підприємства для обслуговування залізничного транспорту. 1938 року отримало статус міста.
| Сватове | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 %252C_%D0%A1%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B5%252C_%D0%B2%D1%83%D0%BB._%D0%A1%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B0%252C_47.jpg.webp) %252C_%D0%A1%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B5%252C_%D0%B2%D1%83%D0%BB._%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(%D0%9B%D0%B5%D0%BD%D1%96%D0%BD%D0%B0)%252C_20.jpg.webp)    | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Регіон | Луганська область | ||||||||
| Район | Сватівський район | ||||||||
| Громада | Сватівська міська громада | ||||||||
| Рада | Сватівська міська рада | ||||||||
| Засноване | у 1660-их роках як поселення Сватова Лучка | ||||||||
| Статус міста | з 1938 року | ||||||||
| Населення | ▼ 16 420 (01.01.2021)[1] | ||||||||
| - повне | ▼ 16 420 (01.01.2021)[2] | ||||||||
| Поштові індекси | 92600-92605 | ||||||||
| Телефонний код | +380-6471 | ||||||||
| Координати | 49°24′33″ пн. ш. 38°09′43″ сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 72 м | ||||||||
| Водойма | Красна, Харина, Сватівське водосховище | ||||||||
| День міста | перша неділя вересня | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Сватове | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - залізницею | 252 км | ||||||||
| - автошляхами | 155 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - залізницею | 680 км | ||||||||
| - автошляхами | 649 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 92600, Луганська обл., Сватівський р-н, м. Сватове, пл. 50-річчя Перемоги, 36 | ||||||||
| Вебсторінка | Сватівська міськрада | ||||||||
| Міський голова | Вікторія Сліпець | ||||||||
| |||||||||
Географія
Місто розташоване над річкою Красною (річка протікає через місто з півночі на південь та поділяє Сватове на право- та лівобережну частини), на північному заході Луганської області, у Дніпровсько-Донецькій западині, на Слобожанщині, у в південно-східній частині Середньоросійської височини.
Відстань до Луганську становить 154 км і проходить автошляхом Н26, який згодом переходить в Н21.
Сватове є вантажно-пасажирською залізничною станцією Лиманської дирекції Донецької залізниці.
Клімат
У місті Сватове континентальний, помірно посушливий, теплий клімат зі спекотним та сухим літом, холодною і малосніжною зимою з частими відлигами. Кількість опадів та вологість, за порами року, є нерівномірна.
Середньорічна температура повітря становить +8,2°С. Найпрохолодним місяцем року є січень з середньою температурою –7,3°С. Днів з температурою повітря вище 0°С на рік налічується 255-265. Стійкий сніговий покрів утворюється 14-22 грудня, сходить сніг 19-21 березня. Період зі стійким сніговим покровом триває 82-95 днів. Сніготанення триває 10-14 днів. Сама пізня дата відтавання грунту – 10 квітня.
Кількість опадів за рік становить 532.4 мм. Найбільше опадів у червні-липні, найменше в січні-лютому.
| Клімат міста Сватове (1981–2010) | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
| Середній максимум, °C | −1,6 | −1 | 5,3 | 15,5 | 22,3 | 26,1 | 28,2 | 27,6 | 21,2 | 13,3 | 4,7 | −0,5 | 13,4 |
| Середня температура, °C | −4,5 | −4,6 | 0,8 | 9,4 | 15,6 | 19,5 | 21,5 | 20,3 | 14,5 | 8,0 | 1,3 | −3,3 | 8,2 |
| Середній мінімум, °C | −7,3 | −7,8 | −2,8 | 4,0 | 9,0 | 13,3 | 15,1 | 13,5 | 8,7 | 3,6 | −1,6 | −6 | 3,5 |
| Норма опадів, мм | 42.1 | 38.6 | 33.4 | 34.9 | 50.5 | 62.8 | 53.5 | 39.3 | 50.3 | 39.3 | 44.8 | 42.9 | 532.4 |
| Кількість днів з опадами | 9,5 | 8,1 | 7,7 | 6,8 | 7,7 | 8,3 | 7,2 | 4,6 | 6,2 | 5,8 | 7,0 | 8,7 | 87,6 |
| Вологість повітря, % | 84.2 | 81.8 | 77.4 | 65.1 | 61.3 | 65.3 | 65.7 | 63.9 | 69.6 | 76.4 | 84.1 | 84.9 | 73.3 |
| Джерело: World Meteorological Organization[3] | |||||||||||||
Історія
На території сучасного Сватове люди мешкали вже у кам'яну добу, про що свідчать археологічні знахідки на північно-східній околиці міста, на лівому березі річки Хорина. На території міста також знайдено чотири поселення бронзової доби. Полизу Сватова також знайдено було сарматські поховання, які заселяли ці землі з I століття до н. е. до IV століття н. е.
Сватове засноване у 1660-х роках українськими козаками-переселенцями (як поселення Сватова Лучка).
У 1894 році було побудовано відтинок Катерининської залізниці «Лисичанськ — Сватове», тоді ж утворено залізничну станцію Сватове Донецької залізниці. У 1895 році збудовано відтинок «Сватове — Куп'янськ».
У 1902-1903 роках в місті було побудовано завод по переробці соняшника, нині це маслоекстракційний завод «Сватівська олія».
1905 року в Сватовій Лучці було відкрито волосну лікарню на 20 ліжок.
Станом на 1911 рік у Сватовій Лучці мешкало 14 877 жителів, було 2 135 житлових будинків.
У 1923 році Сватова Лучка змінює свій статус — стає районним центром Харківської губернії. Одночасно її перейменовують на Сватове. А у 1938 році населення Сватового досягло 20,7 тисяч чоловік, селище отримує статус міста районного підпорядкування.[4]
Місто Сватове, як і багато інших в Україні, постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — щонайменше 1296 жителів міста[5].
1931 року засновано друкарню для випуску районної газети.
У 1938 році Сватове отримало статус міста.
1966 року в місті збудовано цегельний завод, який був сезонний з природним сушінням. Продуктивність цегельні становила 2 млн. штук цегли за рік.
У 1967 році в Сватовому відкрито швейну фабрику, яка з 1988 року входила до складу Ворошиловградського виробничого об'єднання «Луганчанка». На фабриці працювало 370 робітників. Нині це ВАТ «Швейна фабрика Сватівчанка».
Сучасність
12 липня 2020 року архієреї ПЦУ освятили наріжний камінь майбутньої церкви Покрова Пресвятої Богородиці[6].
У ніч на 30 вересня 2014 року у місті було повалено пам'ятник Леніну[7].
2016 року в місті встановили пам'ятник Тарасові Шевченку, автором якого є скульптор Ігор Семак[8].
У червні 2021 року поблизу міста почались розкопки кургану скіфської доби[9].
Російсько-українська війна
Під час російсько-української війни де-факто — обласний центр Луганської області[10], а у липні 2014 року до Сватового було передислоковано Луганське обласне управління МВС України[11]. 6 вересня 2014 року при виконанні бойового завдання під Сватовим загинув солдат Беженар Дмитро Олександрович.[12].
Населення [13][14]
Національний склад
Кількість та частка населення за етнічним походженням, відповідно до Перепису населення України 2001 року:[15]
| Національність | Кількість | Частка (%) |
| Загалом | 19383 | 100.00 |
| Українці | 17419 | 89,87 |
| Росіяни | 1669 | 8,61 |
| Білоруси | 62 | 0,32 |
| Румуни | 27 | 0,14 |
| Азербайджанці | 23 | 0,12 |
| Грузини | 14 | 0,07 |
| Поляки | 13 | 0,067 |
| Німці | 10 | 0,05 |
| Инші | 156 | 0,8 |
Економіка
Промисловість міста складається з підприємств переробки сільськогосподарської продукції, обслуговування сільгоспвиробництва, металообробки, легкої та поліграфічної промисловості.
У всіх сферах економічної діяльності зайнято 12,01 тис. осіб.
У 2019 році у місті будувався паливозаправний комплекс об'ємом зберігання 300 кубометрів для власного використання компанії «Нібулон»[16].
У місті діє 5 філій банків: «Експресбанк», «Ощадбанк», «Райффайзен Банк Аваль», «Укркомунбанк», «Приватбанк».
- Підприємства
- ВАТ «Швейна фабрика Сватівчанка»
- ВАТ «Сватівська районна друкарня»
- ВАТ «Сватівський комбінат хлібопродуктів»
- ЗАТ «Сватове-агро»
- ЗАТ «Сватівський молочний завод»
- ЗТА «Сватівський м'ясокомбінат»
- КС «Українська Народна Каса „Сватова Лучка“»
- КП «Ремонтно-механічнИЙ завод»
- ТОВ «Сватівський завод експериментального лиття»
- ТОВ «Сватове-хліб»
- ТОВ «Коковін»
- ТОВ «Слобожанський завод продтоварів»
- ТОВ «Сватівська олія»
- ТОВ «Слобожанська»
Соціальна сфера
Сватівське «Міське Підприємство Житлово-комунальне господарство» утримує на своєму балансі 112 житлових будинки, з яких 44 багатоповерхових та 6 гуртожитків. Підприємство займається ремонтом дахів, опалювальної системи, вивозом сміття, благоустроєм міста та інше.
ЗМІ
- Сватове.City — міське інтернет-видання, створене у липні 2018 року колективом газети «Голос громади» та Агенцією розвитку локальних медіа «Або».[17]
- «Голос громади» — газета Сватівської міської громади
- «Новини Сватівщини» — комунальтна газета Сватівського району
- «Сватівський кур'єр» — рекламно-інформаційна газета
- «Сватівські відомості» — громадсько-політичне видання Сватівського району
- «Юність Слобожанщини» — районна дитяча газета
Культура
- Народний Дім «Сватова Лучка»
- Сватівський районний народний краєзнавчий музей. Створений у 1962 році, має майже 10 тис. експонатів.
Освіта
- Бібліотеки
- Центральна районна бібліотека ім. Т. Полякова
- Загальноосвітні школи
- Сватівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1
- Сватівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2
- Сватівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №6
- Сватівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №8
- НВК «Сватівська загальноосвітня школа І ст.-гімназія»
- Позашкільні заклади освіти
- Сватівський районний молодіжний центр «Слобожанська духовна криниця ім. М.Щепенка»
- Сватівська районна дитячо-юнацька спортивна школа
- Сватівська районна школа мистецтв
- Дошкільні навчальні заклади
- КДНЗ (ясла-садок) №1 «Малятко»
- КДНЗ (ясла-садок) №2 «Веселка»
- КДНЗ (ясла-садок) №3 «Журавка»
- КДНЗ (дитячий садок) № 4 «Чайка»
- Приватний ДНЗ (ясла-садок) «Сонечко» (ТОВ «Сватівська олія»)
Пам'ятки історії та архітектури
- Преображенські печери — відкриті у 1973 році місцевим краєзнавцем Леонідом Верцуном. За версією краєзнавця Леоніда Королько, будівництвом цих печер у 19 столітті займався відставний козак Георгій.[18](рос.)[19]
- Житловий будинок, колишнє приміщення банку (кінець 19 ст.)
- Міський двірець (Залізничний вокзал, 1903 р.)
- Будівля Духовної семінарії (1904 р.)
Пам'ятники
- У центрі міста розташований Меморіал Слави, Пам'яті та Скорботи.
- Пам'ятник паровозу в Сватово на площі Привокзальній
Відомі персоналії
- Уродженці
- Микола Аксаков — повний кавалер Ордена Слави (14 травня 1925 — 22 березня 1969).
- Олена Балаба — українська поетеса.
- Владислав Бережний (1996—2019) — український військовик, молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Анатолій Борисенко — радянський державний діяч. Депутат Верховної Ради РРФСР 3-го і 5-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 4-го скликання.
- Андрій Воропай (роки життя невідомі) — український військовик, козак 3-го Гайдамацького полку Армії УНР.
- Ангеліна Голембієвська (1905—1988) — українська художниця.
- Гнат Добровольський (Харківська губ., Куп'янський пов., с. Сватове — 02.06.1920, Подільська губ., під с. Шляхетна) — український військовик, козак пластунської окремої сотні при кінному Гетьмана Івана Мазепи полку 2-ї Волинської дивізії Армії УНР.
- Григорій Задера (1871—1937) — український прозаїк та публіцист.
- Ірина Іващук (нар. 2005) — українська самбістка; чемпіонка України.
- Григорій Ілляшов — український політик, генерал-полковник, кандидат політичних наук, колишній Голова Служби зовнішньої розвідки України.
- Олександр Клеванов — російський письменник, перекладач стародавніх класиків.
- Ігор Краснослободцев — український альпініст.
- Дмитро Ліницький — український військовик, підполковник Армії УНР.
- Лев Перешкольник (1902—1976) — український графік.
- Йосип Порчинський — російський ентомолог українського походження, один з фундаторів медичної, сільськогосподарської та лісової ентомології в Росії.
- Микола Почтарьов — почесний громадянин міста Сватове.
- Євген Рибалко — український політик, Сватівський міський голова (з листопада 2010).
- Іван Рудич (Харківська губ., Куп'янський пов., с. Сватове — 02.06.1920, Подільська губ., під с. Шляхетна) — козак Окремої пластунської сотні при кінному Гетьмана Івана Мазепи полку 2-ї Волинської дивізії.
- Олександр Стешенко — український політик. Народний депутат України. Член партії ВО «Батьківщина».
- Артем Стриженко — український військовик, солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
- Віктор Таранченко — український скульптор; член НСХУ — 1970, заслужений художник України — 1996.
- Яким Чуйко (1897, Харківська губ., Куп'янський пов., с. Сватове — н/д) — український військовик, чотовий пластунського куреня 2-го кінного полку ім. І. Мазепи Армії УНР.
- Ярослав Ямполь — український футболіст, півзахисник «Черкаського Дніпра».
- Георгій Шлаканьов — український архітектор.
- Мешканці
- Сахіб Магеррам огли Атакішиєв (1967—2017) — сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
- Михайло Білоіваненко — почесний громадянин міста Сватове.
- Василь Кравцов — почесний громадянин міста Сватове.
- Йосип Палійов — Герой Соціалістичної Праці.
- Полякова Любов Пантеліївна — генеральний директор товариства «Агрофірма „Слобожанська“», заслужений працівник сільського господарства України[20].
- Володимир Просін — колишній редактор районної газети, голова Сватівської районної державної адміністрації, заступник голови Луганської обласної державної адміністрації, у цей же час обраний секретарем Національної спілки журналістів України, відомий блогер, голова первинної організації Всеукраїнського об'єднання «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка; під час роботи головою райдержадміністрації добився того, що в районі закрито всі російськомовні школи.
- Петро Рогальов — почесний громадянин міста Сватове.
- Михайло Руденко — український спортсмен та тренер, заслужений тренер і майстер спору міжнародного класу з гирьового спорту. Виховав 12 чемпіонів світу, 7 чемпіонів Європи, 14 чемпіонів України.
- Василь Чайка — заслужений лікар України.
Див. також
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
- World Meteorological Organization Climate Normals for 1981–2010. World Meteorological Organization. Архів оригіналу за 17 липня 2021.
- Сватове // Українська радянська енциклопедія. том 9. Київ, «Українська Радянська енциклопедія», 1983. стр.490
- Мартиролог. Луганська, ст. 475—502
- Архієреї Слобожанщини заклали пам‘ятну капсулу на місці будівництва Свято-Покровського храму у м. Сватове. PCU (укр.). 19 липня 2020. Процитовано 20 липня 2020.
- Ленінопад дійшов до Сватового на Луганщині. Еспресо TV. 30 вересня 2014. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 7 червня 2021.
- На Луганщині встановили пам'ятник Тарасові Шевченку, автором якого є калуський скульптор Ігор Семак.
- На Луганщині археологи досліджують курган скіфської доби (ФОТО). Громадське радіо. 20 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.
- О ситуации в Луганской области рассказала Ирина Веригина (рос.)
- Луганське облуправління міліції передислоковано у Сватове. Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine. ТВі. 04.07.2014.
- Беженар Дмитро Олександрович
- Україна / Ukrajina
- Населення
- ukraine-Ethnic composition: 2001 census pop-stat.mashke.org
- Віталій Царьов (7 лютого 2019). Нібулон будує паливозаправний пункт на Луганщині. Національний промисловий портал. Процитовано 3 травня 2019.
- Svatove.city — що це за сайт і про що він. Сватове.City (укр.). Процитовано 17 січня 2020.
- https://lb.ua/culture/2012/01/14/131707_v_luganskoy_oblasti_arheologi.html В Луганской области археологи исследуют пещерный монастырь
- Гоу в Сватове! Тут можна побувати в унікальних для Східної Європи печерах. Свои.City (рос.). Процитовано 23 січня 2020.
- Указ президента України 71/2020
- Міста — побратими міста Сватове
Джерела та література
- Вирський Д. С. Сватове // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 468. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Сватова Лучка. Филарет Гумилевский «Историко-статистическое описание Харьковской епархии».
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
Посилання
- Олександр Горобець Володимир Просін — українець, патріот з великої літери
- Туристичний путівник Сватовим: як доїхати, де зупинитися, як розважитися у місті