Скандинавська залізна доба

6-те і 5-те століття до н. е. стали переломним моментом для експорту та імпорту на європейському континенті. Постійно зростаючі конфлікти і війни між центрально-європейськими кельтськими племенами і середземноморськими культурами дестабілізували старі основні торгові шляхи і зв'язки між Скандинавією і Середземномор'ям, врешті-решт перервавши їх і різко змінивши скандинавські культури. Вони були вимушені стати практично самостійними і самодостатніми. Археологія свідчить про швидку і глибоку зміну в скандинавській культурі і способі життя. Сільськогосподарське виробництво стало більш активним, організованим навколо великих населених пунктів і з набагато більш трудомістким виробництвом. З'явився і поширився інститут рабства, який рідко зустрічався у Скандинавії бронзового століття. Не має свідчень, що зростаюча сила, багатство та організація центрально-європейських племен в наступні століття спровокувала збільшення торгівлі і контактів між Скандинавією і Центральною Європою аж до 200—100 років до н. е. У той момент кельтські племена об'єдналися в численні міські спільноти, відомі як опідуми, і більш стабільна політична ситуація в Європі дозволила новий економічний розвиток і торгівлю.[1]

Бронза у Скандинавії не могла вироблятись, бо олово не є місцевим природним ресурсом, але з новими техніками повільно набирало силу виробництво заліза з болотної  руди (в основному в Данії). Залізо є універсальним металом і було підходящим для інструментів і зброї, але революцію в оранці воно вчинило лише у епоху вікінгів. Рало Бронзової доби продовжувало використовувались, але оброблялось настільки більше землі, що в південних регіонах Скандинавії були практично вирубані всі ліси. До того стада худоби вільно паслися у великих пасовищах-рідколіссях; тепер вони були розміщені в стайнях, ймовірно, щоб використовувати гній більш ефективно і збільшити сільськогосподарське виробництво. Хоча настання Залізної доби в Скандинавії був часом великої кризи, нова сільськогосподарська експансія, прийоми і організації швидко поширювались. Цей період може як падіння рівня життя внаслідок зниження експорту, так і просто відображати зміни в культурі.

Залізна доба в Скандинавії і Північній Європі починається близько 500 року до н. е. з Ясторфської культури і завершується бл. 800 р.н. е. початком епохи вікінгів. Вона змінює Бронзову добу в Скандинавії запозиченням чорної металургії при контакті з Гальштатською D/Латенською культурами.

Доба умовно поділяється на три періоди:

• Доримська залізна доба (з 5 по 1 ст. до н. е..)
• Римська залізна доба (з 1 ст. до н. е. по 4 ст. н. е.)
• Германська залізна доба (з 5 по 8 століття н. е.)
  • Вендельський період

Північно-європейська залізна доба є локусом прото-германської культури, яка в її пізній стадії диференціювалась на прото-норвезьку (в Скандинавії) і західно-германську (інгвеонську, ірмінонську, іствеонську) у Північній Німеччині.

• Германці
• Прагерманська мова
• Праскандинавська мова
• Римсько-германські війни
• Велике переселення народів
• Британія залізної доби
• Скандинавська бронзова доба
• Доримська залізна доба (Північна Європа)

• Jørgen Jensen (2002): I begyndelsen, Gyldendal og Politikens Danmarks Historie (Vol. 1), ISBN 87-89068-26-2 (дан.)
• Bente Magnus, G Franceschi, Asger Jorn (2005): Men, Gods and Masks in Nordic Iron Age Art.
• M Zvelebil (1985): Iron Age transformations in Northern Russia and the Northeast Baltic, Beyond Domestication in Prehistoric Europe