Стрільськ

За однією з версій, Стрільськ заснували стрільці (озброєні люди-мисливці), які поселилися на пагорбі Грінці серед непрохідних боліт.

Ще назву Стрільська пов'язують із поняттям «стріла» — гострокінцевий берег, піщаний намив у річці. Адже тут протікали річки Міленька, Перейма, Стара річка (Старина), що впадали в Случ.

Для України назва населеного пункту Стрільськ унікальна, проте у сусідній Гомельській області Білорусі розташоване село Стрельськ[2], а у Кіровській області Російської Федерації є село Стрільська.

Стрільськ до 2020 року був центром Стрільської сільської ради, до якої, окрім самого села, відносились також с. Маслопуща (перші поселенці тут з'явилися у 1904-1905 роках завдяки організації висілок на хутори в рамках столипінських реформ)[3].

У с. Стрільськ розташований одноіменний зупинний пункт[4] Рівненської дирекції Львівської залізниці між станціями Сарни (10 км) та Дубровиця (15 км), на якому зупиняються приміські потяги.

Неподалік від села розташований гідрологічний заказник «Озеро Стрільське».

Першу згадку про населений пункт датують 1578 роком. Тоді його називали Стрелецьк (Стрельсько) Дубровицької волості Пінського повіту. Вважається, що це був маєток дубровицької княгині Марії Курбської, уродженої Гольшанської (яка того року розлучилася Дубровицькою волостю з другої половини XV століття[5].

Вважається, Стрільськ з'явився він на підвищеному березі річки Случ, зокрема на горбі Грінці, що височів серед непрохідних боліт. Перша вулиця називалась Дворацькою[3].

На початку Французько-російської війни 1812 року у с. Стрільськ розташовувався штаб ескадрону Литовського уланського полку, у якому під іменем корнета Олександра Олександрова служила Надія Андріївна Дурова — легендарна кавалерист-дівиця, майбутній ад'ютант фельдмаршала М. І. Кутузова, відома письменниця[6][7][8], історія якої лягла в основу фільму Ельдара Рязанова «Гусарська балада».

1829 року у селі споруджено дерев'яну церкву, про яку згадується сто років потому у путівнику 1929 року[9].

Станом на 1885 рік колишнє власницьке село Стрільськ було одним з 10 основних поселень Любиковицької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії. У Стрільську нараховувалося 1660 осіб, 247 дворів, православна церква, поштова станція, 2 постоялих будинки[10].

У 1885 році при будівництві лінії Рівне — Сарни — Лунинець у селі відкрито залізничну станцію.

За свідченнями, датованими 1900 рік, у межах села на березі річки Случ був знайдений скарб срібних монет[11].

У 1906 році село Любиковицької волості Рівненського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 122 верст, від волості 8. Дворів 283, мешканців 2267[12].

На 1936 рік Стрільськ який тоді належав до територій Другої Речі Посполитої (Польської Республіки) був центром однієї з 10 громад ґміни Любіковіче Сарненського повіту Волинського воєводства. Склад громади: село Стрільськ, залізнична станція Стрільськ та хутори: Горщок, Грабник, Косове, Ковалів-Ріг, Круг, Маклакове, Масевичі, Маслопуща, Погоня, Поробка, Сажалка і Замлинець.

Душпастирську опіку над вірянами-католиками села здійснював парафіяльний костел Святого Іоанна Хрестителя у місті Дубровиці[13].

11 січня 1944 року радянські війська форсували річку Случ та звільнили залізничну станцію Стрільськ від німецьких військ[14].

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 2 290 осіб[15].

У 2016 році розроблено План зонування території с. Стрільськ[17].

Станом на 2017 рік у Стрільську налічується 770 дворів (у 2013 році було 719), проживають 2406 жителів (на 2013 рік було 2238), більшість — молодь. Щорічно звозять 5-7 житлових будинків. Охочих побудувати власний дім більшає з року в рік.

Щороку реєструють до 10 шлюбів, але народжуваність зменшується. У 2016 році на світ з'явилося 30 малюків, у 2017 — 14. Для порівняння, на 2013 рік річною нормою було 25 шлюбів та до 40 народжень дітей[18].

Стрільська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. — нараховує 173 учня (у 2012 — було 114), яким дають знання 50 педагогічних працівників. Дошкільну освіту у НВК «Загальноосвітня школа І ст. — дошкільний навчальний заклад» здобувають 44 дитини в двох групах з 10,5 годинним перебуванням та 42 дитини в групах короткотривалого перебування[19].

Діють амбулаторія, аптечний пункт, розвивається торгова мережа, наявна дитячо-юнацька спортивна школа «Колос» та футбольна команда «Колос»[20], сільський будинок культури, публічно-шкільна бібліотека, народний аматорський вокальний гурт «Калина»[21], який 1991 року першим у районі отримав звання народного та першим представляв Сарненщину в передачі «Сонячні кларнети» на центральному телебаченні.

Найбільша проблема — енергетична: село розбудовується, у нових житлових масивах уже потрібно встановити 6 трансформаторних підстанцій, опори, прокласти мережі. Щоб забезпечити електропостачанням бодай одну вулицю, необхідно понад мільйон гривень. Таких коштів у місцевому бюджеті немає. Сільська рада дотаційна.

Щодо власних надходжень, найбільше податків у місцеву казну сплачують СГПП «Дружба», ДП «Сарненський лісгосп», сім'ї Сафарянів, Никончуків, що займаються підприємницькою діяльністю. Їх спрямовують на вирішення актуальних проблем села[22].

У селі зареєстровано громаду Свято-Покровської парафії Сарненської єпархії Української Православної Церкви села Стрільськ Сарненського району Рівненської області. Настоятель з 2000 року — випускник Почаївської духовної семінарії і Київської духовної академії отець Олег (Гаврильчик Олег Адамович)[23]. Під його керівництвом громада здійснила зведення Свято-Покровського храму у Стрільську.

Окрім священицького обов'язку отець Олег з 2006 року викладає вивчення основ християнської етики у місцевій школі.

Фотогалерея села Стрільськ[24].

• Облікова картка с. Стрільськ. Верховна Рада України.
• ВК-спільнота «Стрільськ це класно!!!»