Таміка віялохвоста

Та́міка віялохвоста[3] (Cisticola juncidis) — вид горобцеподібних птахів родини родини тамікових (Cisticolidae)[4]. Мешкає на півдні Європи, в Африці, Азії та Австралії. Виділяють низку підвидів.

?
Таміка віялохвоста

Віялохвоста таміка (підвид C. j. cursitans, Баттікалоа, Шрі-Ланка)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Тамікові (Cisticolidae)
Рід: Таміка (Cisticola)
Вид: Таміка віялохвоста
Cisticola juncidis
(Rafinesque, 1810)[2]
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Sylvia juncidis
Посилання
Вікісховище: Cisticola juncidis
Віківиди: Cisticola juncidis
EOL: 17207801
ITIS: 559335
МСОП: 22713491
NCBI: 52622

Опис

Віялохвоста таміка — дрібний птах, довжина якого становить від 10 до 12 см. Верхня частина тіла коричнева, поцяткована чорними смужками. Нижня частина тіла білувата, у самичок жовтувата. Хвіст широкий, на кінці білий, при польоті розкривається у формі віяла. Під час сезону розмноження у самців на тімені з'являються чорні смужки. Колір лап варіюється від темно-бежевого до оранжевого[5][6][7].

Підвиди

Виділяють сімнадцять підвидів:[8]

Поширення

Віялохвості таміки віддають перевагу відкритим територіям, зокрема лукам і пасовиськам, а також очеретяним заростям біля водойм. Уникають солончаків. На більшій території це осілий вид птахів, однак популяції Маньчжурії і Північної Кореї взимку мігрують на південь. В Гімалаях віялохвості таміки гніздяться на висоті до 1900 м над рівнем моря, однак взимку мугрують в долини на висоту до 1300 м над рівнем моря. Поодинокі мігруючі особини були зафіксовані на півночі Європи, в Данії, Швеції, Великій Британії та Ірландії. Північна межа поширення птаха в Європі поступово зміщується на північ. В 2006 році птах був вперше зафіксований в Угорщині[9]. В 2020 році в Лосгайм-ам-Зее (Німеччина) був зафіксований перший в країні факт гніздування птаха[10]. В Україні птах не спостерігався.

Поведінка і екологія

Віялохвості таміки харчуються комахами та іншими безхребетними. Самці зазвичай полігамні[11]. Самці починають будувати гніздо в густій траві і починають приваблювати самичок співом. Самички завершують гніздо, яке створююється шляхом скріплення живого зеленого листя павутиння, травою і пухом. Воно має чашоподібну форму, додатково накривається маскувальним наметом з листя або трави і розміщується в густій траві. В кладці 3-6 яєць, які насиджує лише самичка. Інкубаційний період триває приблизно 10 днів. За сезон може вилупитися декілька виводків[12]. Самички часто міняють партнерів і не затримуються на певній території, тоді як самці більш осілі[13][14]. Самички можуть почати розмножуватись на першому році життя[15].

Галерея

Примітки

  1. BirdLife International (2016). Cisticola juncidis.
  2. Rafinesque, Constantine Samuel (1810). Caratteri di alcuni nuovi generi e nuove specie di animali e piante della Sicilia (італ.). Palermo: Per le stampe di Sanfilippo. с. 6.
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Mayr, Ernst; Cottrell, G. William, ред. (1986). Check-list of Birds of the World. Volume 11 11. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 114–117 через Biodiversity Heritage Library. - via Internet Archive
  5. Ryan, P. (2017). Zitting Cisticola (Cisticola juncidis). У del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J.; Christie, D.A.; de Juana, E. Handbook of the Birds of the World Alive. Lynx Edicions. Процитовано 27 серпня 2017.
  6. Ali, S; Ripley, S D (1997). Handbook of the Birds of India and Pakistan. Volume 8 (вид. 2nd). New Delhi: Oxford University Press. с. 31–35.
  7. Rasmussen, Pamela C; Anderton, J C (2005). Birds of South Asia. The Ripley Guide. Volume 2. Smithsonian Institution and Lynx Edicions. с. 468.
  8. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Grassbirds, Donacobius, Malagasy warblers, cisticolas & allies. World Bird List Version 7.3. International Ornithologists' Union. Процитовано 15 серпня 2021.
  9. Nemeth, A; Vadasz, C S (2008). First record of the Zitting Cisticola (Cisticola juncidis Rafinesque, 1810) in Hungary. Opusc. Zool. Budapest 37: 89–90.
  10. Dachverband Deutscher Avifaunisten (DDA) (5 серпня 2020). DDA Aktuelles vom 05.08.2020: Erster Brutnachweis für Deutschland (нім.).
  11. Ueda, Keisuke (1984). Successive nest building and polygyny of Fan-tailed Warblers Cisticola juncidis. Ibis 126 (2): 221–229. doi:10.1111/j.1474-919X.1984.tb08001.x.
  12. Avery, M L (1982). Nesting biology, seasonality, and mating system of Malaysian fantail warblers. Condor 84 (1): 106–109. JSTOR 1367830. doi:10.2307/1367830.
  13. Yamagishi, S; Ueda, K (1986). Simultaneous territory mapping of male fan-tailed warblers (Cisticola juncidis). Journal of Field Ornithology 57 (3): 193–199.
  14. Ueda, K (1986). A Polygamous Social System of the Fan-tailed Warbler Cisticola juncidis. Ethology 73 (1): 43–55. doi:10.1111/j.1439-0310.1986.tb00998.x.
  15. Ueda, K (2008). Juvenile female breeding of the Fan-tailed Warbler Cisticola juncidis: occurrence of two generations in the year. Ibis 127 (1): 111–116. doi:10.1111/j.1474-919X.1985.tb05041.x.

Джерела

  • Ian Sinclair, Phil Hockey and Warwick Tarboton, SASOL Birds of Southern Africa (Struik 2002) ISBN 1-86872-721-1

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.