Туризм у Болгарії

Число іноземних туристів (у тисячах), що відвідали Болгарію за роками:

Передісторія організованого туризму в Болгарії починається з паломництва до Гробу Господнього в Єрусалим і Рильського монастиря. Крім паломництва, болгари здійснювали торгові поїздки в Дубровник, Константинополь, Бухарест, Відень і Будапешт.

Днем народження організованого туризму в Болгарії вважається 27 серпня 1895 року, коли після сходження на пік Черні-Врих гірського масиву Витоша засновано Клуб болгарських туристів — попередник сучасного Болгарського туристичного союзу. Це відбулося за ініціативою Алеко Константінова.

У період від закінчення Другої світової війни до розпаду СРСР Болгарія розвивалася соціалістичним шляхом. Після Балканської федерації, що не відбулася через розрив між Сталіним і Тіто, Болгарія зі своїм виходом на південне узбережжя Чорного моря і мальовничим рельєфом Балканських гір виявилася найпридатнішою для туризму соціалістичною країною. У період від 1960-х по 1990-ті роки в Болгарії активно будувалися відомчі «будинки відпочинку», гірські і морські станції для масового туризму і розвивалася туристична інфраструктура. Держава піклувалася і активно заохочувала всі види масового туризму — туризм піонерів, комсомольців, трудових колективів тощо, майже завжди роблячи акцент на «ролі БКП в організації активного відпочинку трудящих». Народна Республіка Болгарія була дуже популярним туристичним напрямком для жителів НДР, Польщі, Чехословаччини та СРСР.

10 листопада 1989 року пленум ЦК БКП проголосував за відставку свого генерального секретаря і голови Державної ради Народної Республіки Болгарії Тодора Живкова, який протягом 37 років очолював соціалістичну Болгарію. У країні почалися глибокі економічні та політичні зміни. При переході від планової до ринкової економіки різко знизилося або повністю припинилося державне фінансування туризму. Серед перших державних підприємств, що постраждали через припинення фінансування, були відомчі «будинки відпочинку» і туристичні заходи для колективів. Туристичні дачі та станції стали руйнуватися і розграбовуватися. Деякі з них, як, наприклад, на Бузлуджа, не відновлені донині. Через загальне зниження життєвого стандарту населення знизилася й відвідуваність туристичних об'єктів. Заможніші громадяни обирали напрямки за щойно знятою залізною завісою.

«Замок» в Равадиново

На початку XXI століття в Болгарії налагодилися ринкові виробничо-економічні відносини, і болгарська економіка знову запрацювала. Туристична галузь, як і більшість економічних галузей в країні, змінилася докорінно. Замість великих будинків і станцій для масового туризму запрацювали тисячі приватних готелів і ресторанів у всій країні, до того ж не тільки на чорноморському узбережжі. Общини Болгарії зрозуміли значення туризму для розвитку економіки їхніх регіонів і стали розвивати свій туристичний потенціал — оновлювати старі й будувати нові музеї та атракціони; розвивати дорожню мережу; покращувати туристичні маршрути в горах, ставлячи інформаційні щити, туристичне маркування, альтанки для відпочинку тощо. Туристична галузь стала пріоритетною на державному рівні, і Міністерство економіки і енергетики перейменували на Міністерство економіки, енергетики і туризму. Почалося державне фінансування галузі, а після приєднання Болгарії до Європейського союзу 1 січня 2007 року — і європейське.[2]

З підвищенням купівельної спроможності болгарського населення відновився й туризм. На чорноморське узбережжя стали повертатися туристи з Румунії, Сербії, України, Росії і стали приїжджати нові — з Німеччини і Великої Британії. На курорти в Балканських горах теж повернулися туристи з країн колишнього СРСР і стали приїжджати нові — з Греції. Для жителів Польщі, Чехії і Словаччини виявилося дешевше відпочивати на Адріатиці. Хоча багато хто з них охоче їдуть до Болгарії, їх кількість все-таки менша. На чорноморське узбережжя приїздять навіть жителі скандинавських країн.

Весь східний кордон Болгарії — 394 км — проходить Чорним морем. Воно істотно менш солоне (18 ‰), ніж Середземне море (38 ‰) і Світовий океан (35 ‰). Концентрація хлорних аніонів (Cl^-) у прибережній воді — 9,2 г/л у Созополі й Ахтополі, 9,5 г/л у Приморсько і 9,7 г/л у Царево[3]; йодних — 3 мг/л у Шаблі і 1,4 г/л у Крапці[4]. Хлорні та йодні аніони, в поєднанні з морською сіллю і сонячними променями, мають сильну антисептичну і зміцнювальну дію на шкіру і допомагають у лікуванні дерматозів. Вранці, до сходу сонця, повітря на морському узбережжі насичене йодними випарами і від'ємними аероіонами, які володіють сильною антисептичною і зміцнювальною дією на легені й допомагають у лікуванні хвороб дихальних шляхів. Прогулянки по коліно в морі допомагають у лікуванні варикозу. Динамічний натиск хвиль під час перебування в морі по пояс або по груди, як і плавання, має лікувальний вплив на опорно-рухову, нервову системи та на шлунково-кишковий тракт і допомагає в лікуванні їхніх хвороб. Морська вода на узбережжі Болгарії найтепліша в серпні — в середньому +21,9 °C в Шаблі, +22,4 °C у Варні і +23,8 °C у Бургасі.[5]

Піщані пляжі займають 200 км усього чорноморського узбережжя Болгарії. Згідно з «Законом про устрій чорноморського узбережжя Болгарії»[6], пляжі є виключно державною власністю Республіки Болгарії, і всі громадяни мають права вільного та безплатного доступу до морського берега.

Найхолодніший місяць на чорноморському узбережжі Болгарії — січень, середньомісячна температура повітря +0,8 °C. найтепліший — липень, середня температура повітря +22,6 °C. Туристичний сезон на чорноморському узбережжі Болгарії починається в травні і закінчується у вересні.

• 100 туристичних об'єктів Болгарії

• Туризм у Болгарії — путівник по країні(рос.)