Фрідріх Шляєрмахер

Фрідріх Данієль Ернст Шляєрмахер (Шлеєрмахер)[6](нім. Schleiermacher; 21 листопада 1768(17681121), Бреслау — 12 лютого 1834, Берлін ) — німецький філософ, теолог і проповідник.

Фрідріх Шляєрмахер
нім. Friedrich Schleiermacher
Ім'я при народженні нім. Friedrich Daniel Ernst Schleiermacher
Псевдо Pacificus Sincerus[1]
Народився 21 листопада 1768(1768-11-21)[2][3][…]
Бреслау, Королівство Пруссія[4]
Помер 12 лютого 1834(1834-02-12)[2][4] (65 років) або 12 січня 1834(1834-01-12)[4] (65 років)
Берлін, Королівство Пруссія[5]
Поховання Берлін
Країна  Королівство Пруссія
Діяльність філософ, богослов, перекладач, викладач університету, письменник
Галузь богослів'я, етика і діалектика
Alma mater Університет Мартіна Лютера
Відомі учні Карл Отфрід Мюллерd і Август Бьок
Знання мов німецька[2]
Заклад Університет Мартіна Лютера, Берлінський університет і Гумбольдтський університет Берліна
Членство Прусська академія наук і Баварська академія наук
Напрямок Німецька класична філософія
Magnum opus Християнська віраd
Конфесія лютеранство
Ця стаття стосується теми
Лютеранство

Погляди

Філософія Шляєрмахера має еклектичний характер: у гносеології він примикав до Канта, симпатизуючи разом з тим раціоналізму Спінози; не схильний до метафізики в релігії, в той же час вступав у союз із романтичною містикою. Шляєрмахер безсумнівно мав здатність поєднувати непоєднуване.

Його загальнофілософські погляди викладені в «Діалектиці», що з'явилася в пресі тільки після його смерті. Під діалектикою він розуміє мистецтво філософського обґрунтування. Можливість філософського пізнання обумовлюється повною відповідністю мислення і буття. Логічному зв'язку понять відповідає причинний зв'язок зовнішньої дійсності. Як родові поняття служать логічною підставою для видових, так точно вищі роди буття реально обумовлюють існування нижчих. Пізнання виникає з взаємодії двох чинників: органічної або чуттєвої та інтелектуальної функцій. Органічна дає матеріал, інтелектуальна — форму. Перша обумовлює хаотичне різноманіття сприйняття, друга вносить систему, визначеність і єдність. У переважанні тієї чи іншої з цих функцій постійно коливається людське мислення, переходячи від чистого сприйняття до абстрактних понять. Сходячи від конкретних уявлень чуттєвості до все більш і більш загальних понять, мислення, нарешті, приходить до ідеї абсолютної єдності буття. Ця ідея вже не є поняттям, так як вона не виражає нічого певного. Вона відноситься до невизначеного суб'єкту нескінченної кількості суджень.

Двом чинникам мислення відповідають два роди буття: реальне та ідеальне. Самосвідомість доводить внутрішню тотожність буття і мислення реального й ідеального. В основі всього буття лежить абсолютна світова єдність або Бог. Ця єдність неминуче передбачається нашим мисленням, але ніколи не може бути здійснена в думці. Позбавлене такої єдності, наше пізнання є завжди відносним. Метафізичні та релігійні поняття про Бога, на думку філософа, анітрохи не висловлюють Його сутності. Приписувані звичайно Богу різні якості або властивості суперечать Його єдності.

Примітки
  1. Czech National Authority Database
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Encyclopædia Britannica
  4. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118608045 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. Шлейермахер Фридрих // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. Шлеєрмахер (Шлейермахер, Шляєрмахер), Фрідріх // Велика українська енциклопедія. Тематичний словник гасел з напряму «Філософські науки» (філософія, логіка, етика, естетика) / Укладачі: Арістова А. В., Шліхта І. В.; за заг. ред. д. і. н., проф. Киридон А. М. — К. : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2019. — С. 249

Джерела та література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.