Чарноцький Адам Зоріан

Зоріан Якович Доленга-Ходаковський (пол. Dolenga-Chodakowski), справжні ім'я та прізвище Адам Зоріан Чарноцький (пол. Czarnocki) (4 квітня 1784 29 листопада 1825, Тверська губернія) — польський археолог, етнограф і фольклорист.

Чарноцький Адам Зоріан
пол. Zorian Dołęga Chodakowski
Псевдо Zorian Dołęga Chodakowski[1]
Народився 4 квітня 1784(1784-04-04)[2]
Гайна, Мінський повіт, Мінське воєводство, Велике князівство Литовське, Річ Посполита
Помер 17 (29) листопада 1825[3] (41 рік)
Petrovskoed, Росія
Країна  Велике князівство Литовське
 Російська імперія
Діяльність археолог, історик
Знання мов російська

Життєпис

Народився у с. Підгайному Мінського воєводства, в сім'ї збіднілого шляхтича Якуба Чарнецького. У 1800 закінчив Слуцьке повітове училище.

У 1814 переїжджає на Волинь і там за сприяння А. Кропинського проводить розшуки матеріалів зі слов'янської давнини. Тут він познайомився з А. Чарторийським, який також мав інтерес до слов'янської історії. В Пулавах, маєтку — А. Чарторийського — зустрічається з Немцевим, Скимбарою, Лях-Ширмою (пол. Krystyn Lach Szyrma), Сенкевичем, Князьніним, Спинкою. Працює багато в бібліотеці кременецького ліцею та в приватній бібліотеці Т. Чацького в Порицьку.

1817 відвідує Польщу, де знайшов малу кількість необхідного матеріалу.

З 1818 працює в Синяві, де продовжує вивчати місцевий фольклор і діалекти. Після подорожі по Західній Україні та півдню Польщі видає свою працю «Про слов'янщину перед Християнством».

Далі продовжує збирання матеріалу в Галичині. Тут він познайомився з місцевими збирачами усної народної творчості: Ф. Файгелем, І. Левицьким, І. Могильницьким.

У селі Гряда під Львовом познайомився з етнографом Гнатом Любичем Червінським.

Мандрівка до Білорусі не принесла Адаму підтримки, йому було відмовлено в грошовій допомозі Біленським університетом, а пізніше і Румянцевим на якого він покладав великі надії. Після цього прибув до Петербургу, де міністерство освіти субсидує його подорож по північній Росії.

Працював адвокатом, багато подорожував, збираючи при цьому пам'ятки слов'янської старовини (звичаї, обряди, народні пісні), вивчав життя народу. Побував у багатьох місцевостях Польщі, Білорусі, України (Волинь, Поділля, Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Галичина) та у північних районах Російської імперії. Підтримував зв'язки з культурно-освітніми осередками Варшави, Кракова, Києва, Львова, Перемишля, Петербурга, з видатними діячами слов'янських культур: польської (Й. Лелевелем, І. Немцевичем, Ляхом Ширмою), української (М. Груневицьким, І. Лаврівським, І. Могильницьким, В. Кукольником, П. Подієм, І. Орлом, М. Максимовичем), російської (М. Погодіним, М. Полевим, П. Кеппеном). Член-кореспондент Варшавського товариства друзів наук та Вільного товариства прихильників російської словесності — фактичного філіалу декабристського Союзу благоденства. Автор досліджень з історичної географії, топоніміки, археології, етнографії, фольклористики, історії і культури давніх слов'ян.

Творча робота

Основна праця — «Про Слов'янщину до прийняття християнства» (1813), в якій зроблена перша спроба дати загальний огляд народної поетичної творчості як цінного джерела для характеристики стародавньої історії слов'янства, високо підносились моральні якості селянства як носія національної культури, кріпосницькій дійсності протиставлялась відносна свобода у ранніх слов'ян, піддавалась критиці норманська теорія, пропагувалась ідея слов'янської єдності.

Ідеї і науковий доробок Чарнецького високо цінували діячі слов'янських культур, зокрема, Й.Лелевель, засновники «Руської трійці». Його діяльність викликала чимало послідовників, зокрема серед членів таємних товариств «філоматів» і «філаретів» (Вільнюс), Товариства прихильників слов'янщини.

На території Правобережної України й Західної України зібрав і записав понад 2000 народних пісень — найбільше на той час зібрання в слов'янській фольклористиці. Ці пісні були частково опубліковані й використані М. Максимовичем, М. Гоголем, Т. Шевченком, П. Кулішем, М. Драгомановим, В. М. Гнатюком, П. Шафариком та іншими.

1974 у Києві вийшла найповніша збірка «Українські народні пісні в записах Зоріана Доленги-Ходаковського». Значна частина його записів зберігається в різних архівах України, Польщі та Росії.

Див. також

Джерела

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.