Чорний Георгій Петрович

Чόрний Геόргій Петрόвич (нар. 14 вересня 1937(19370914), Дубові Гряди) — український науковець, кандидат технічних наук (1982), заслужений діяч науки і техніки України (1993), начальник (1997—2004), заступник начальника відділу (з 2004) Державного Київського конструкторського бюро «Луч», краєзнавець, письменник, лауреат літературної премії імені Михайла Чабанівського (2015), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2018).

Чорний Георгій Петрович
Закарбоване слово предків — на сторожі споконвічності українців на своїй землі. Георгій Чорний — «хрещений батько» назви «Дорогожичі», Київський метрополітен, 2000.
Закарбоване слово предків — на сторожі споконвічності українців на своїй землі. Георгій Чорний — «хрещений батько» назви «Дорогожичі», Київський метрополітен, 2000.
Народився 14 вересня 1937(1937-09-14) (84 роки)
Дубові Гряди, Сахновщинський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Національність українець
Діяльність письменник, історик
Alma mater Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»
Галузь ракетобудування, прадавня історія України та раннього Києва
Ступінь кандидат технічних наук

Життєпис

Народився 14 вересня 1937 в селі Дубові Гряди Сахновщинського району Харківської області в селянській родині. Навчався у Дубовогрядській семирічці, потім ходив до школи через річку Оріль — у сусідню Дніпропетровську область, де закінчив зі срібною медаллю Чорнявщанську середню школу Юр'ївського району. 1962 року закінчив з відзнакою Харківський авіаційний інститут. Починаючи з 1965 року, працює в Державному Київському конструкторському бюро «Луч», в якому пройшов трудовий шлях від інженера до начальника відділу. За створення унікальних зразків оборонної техніки нагороджений орденом «Знак пошани» (1982) та удостоєний почесного звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (1993). Працював за сумісництвом (2002—2012) на посаді доцента в Національному авіаційному університеті, де видав навчальний посібник «Автоматизовані системи контролю літальних апаратів» (2008) із грифом Міністерства освіти і науки України. Має наукові праці та винаходи в галузі ракетобудування, йому присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки (2018).

Паралельно вивчав джерела, що стосуються мови, генетики, історії, культури українців. Результати його досліджень на мовно-історичні теми друкувалися в газетах «Голос України», «Вечірній Київ», «Україна молода», «Столиця», «Літературна Україна» та інших. В умовах спротиву міської державної адміністрації Києва йому вдалося за підтримки громадськості відстояти запропоновану ним літописну назву «Дорогожичі» для нової станції метро, за що отримав від журналістів почесне звання «хрещеного батька» назви «Дорогожичі». Результати його досліджень про ранню долітописну історію Києва, про історичний шлях українського народу лягли в основу книги «Київ досвітній» (2014), за яку йому присуджено звання лауреата Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Чабанівського. У видавництві Glagoslav Publications (Велика Британія) вийшла його електронна книга «Стародавня Україна і ранній Київ» (2016), призначена для читачів української діаспори.

Книги
Чорний, Г. П. (2011). Нариси з історії конструкторського бюро 1. К.: Четверта хвиля. с. 182. ISBN 978-966-529-248-7.
Книга розповідає про те, як жили, над чим трудилися, як проводили дозвілля молоді інженери одного з дослідно-конструкторських бюро Києва в часи воєнно-політичного протистояння двох світових наддержав: СРСР і США. Як створювали нові оригінальні зразки озброєння і військової техніки, зокрема — унікальну ракету «Шквал», яка рухається під водою зі швидкістю 100 метрів за секунду. Подібну ракету так і не змогли створити американські розробники попри їх наполегливі зусилля. В книзі обґрунтовано ймовірне походження літописної назви «Дорогожичі» від імені Дорогόж, Дорогόжко, яке за формою подібне до поширених імен давньоруських князів: Василько, Володимирко, Олелько та інших.
Чорний, Георгій (2014). Київ досвітній. К.: Гамазин. с. 172. ISBN 978-966-279-005-4.
У книзі проведено комплексне дослідження прадавньої історії українського народу із залученням досягнень археогенетики, археології та мовознавства. Досліджено, що три об'єктивні свідки минулого життя українців (мова, гени, артефакти) вказують на те, що сучасні українці — це переважно генетичні нащадки «вічно тутешнього» корінного народу, який жив і продовжує жити на Наддніпрянщині від часів Трипілля до наших днів під різними назвами, які послідовно змінювали одна одну: арії, кіммерійці, скіфи, сармати, анти, гуни, руси, українці. На основі математики, топографії та лінгвістики показано, що у творі «Географія» античного вченого Клавдія Птолемея під назвою поселення «Метрополіс» ховається Київ, назва якого походить не від княжого імені Кий, а від слова древніх фінів «камінь». Цю версію підтверджують «Повість врем'яних літ», фінський епос «Калевала», Євангеліє від Іоанна та інші. У Птолемея під назвою племені «Куни» («Куноі», «Коюноі» у давньогрецькій вимові) ховається, імовірно, плем'я «Кияни», що ввійшли в історію під назвою «Гуни». Один з головних висновків книги — праця Птолемея «Географія» містить найдавнішу, відому на цей час, писемну згадку про Київ, а отже, враховуючи дату її написання, кияни мають усі підстави святкувати у 2050 році ювілейну дату — 1900-ліття Києва.
Чорний, Георгій (2016). Стародавня Україна і ранній Київ. Лондон: Glagoslav Publications. с. 144. ISBN 978-1-911414-12-4.
У книзі подано версію далекого минулого українського народу, яка ґрунтується на об'єктивних комплексних даних із різних галузей знань: лінгвістики, генетики, археології, математики, топографії, астрономії, геології та інших наук. До книги ввійшли нові результати досліджень, які були отримані автором після видання книги «Київ досвітній». Зокрема, за результатами вивчення рукописного варіанту праці Птолемея висунуто версію, яка розкриває одну з найбільших загадок Птолемеєвої карти Європейської Сарматії, а саме: чому в нього Азовське море (Меотида) має такі нереальні розміри, що північні береги моря сягають широти сучасної Рязані.
Чорний, Г. П. (2008). Автоматизовані системи контролю літальних апаратів (навчальний посібник). К.: НАУ. с. 160. ISBN 978-966-447-4 Перевірте значення |isbn= (довідка).
В посібнику розглянуто питання, пов'язані з розробленням, експлуатацією та оцінюванням якості автоматизованих систем контролю бортової апаратури літальних апаратів: точність і надійність систем контролю, вірогідність і ефективність контролю, самоконтроль працездатності і прогнозуючий контроль, апаратне, програмне та метрологічне забезпечення систем контролю, контролепридатність об'єктів контролю та інше. Теоретичний матеріал проілюстровано прикладами, взятими із практики розроблення та експлуатації конкретних систем контролю.

Публікації у ЗМІ

Джерела
  • Ashley, Steven (May 2001). Warp Drive Underwater [Підводний warp-двигун]. Scientific American. — N.Y., USA. — C. 67. (англ.)
  • Passarino, Giuseppe et al (June 2001). The 49a, f haplotype 11 is a new marker of the EU19 lineage that traces migrations from northern regions of the Black Sea [49a, f haplotype 11 — новий маркер гаплогрупи EU19, який показує шляхи міграцій із Північного Причорномор'я]. Human Immunology, vol 62. — N.Y., USA: Elsevier Science Inc. — C. 922, 930. (англ.)
  • Claudii Ptolemaei. Geographia [Клавдій Птолемей. Географія]. Tom I. Edidit Nobbe. — Lipsiae, 1843. — Lib. 3, cap. 5, § 28. (лат.)
  • Повість врем'яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / Пер. з давньоруської, післяслово, комент. В. В. Яременка. — К.: Рад. письменник, 1990. — C. 183.
  • Калевала: Фін. нар. епос / Пер. з фін. Є. Тимченка; Передм. Д. Павличка; Іл. Отто Йосефа Аланена — К.: Основи, 1995. — С.331.
  • Євангеліє від Іоанна, 1:42.
  • Бронштэн В. А. Клавдий Птолемей: II век н.э. — М.: Наука, 1988. — С.15. (рос.)
  • Geographie de Ptolemee. Reproduction photolithographique du manuscrit Grec du monastere de Vatopedi [Географія Птолемея. Фотолітографічне відтворення грецького рукопису з монастиря Ватопеді]. — Paris, 1867. — C. XXXII. (фр.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.