Широкий (роз'їзд)

Широ́кий — роз'їзд на дільниці Мерефа — Красноград. Заснований у 1927 році[1]. Належить до Харківської дирекції залізничних перевезень Південної залізниці.

Широкий
Харківська дирекція
Південна залізниця
станція
Роз'їзд Широкий. Вересень 2018
Розташування
Розташування с. Раківка
Координати 49°33′30″ пн. ш. 35°36′38″ сх. д.
Структура
Лінія(ї) Мерефа — Красноград
Платформ 2
Тип платформ бічні
Колій 3
Послуги
Транспортні  
Історія
Відкрито 1927 (95 років)
Електрифіковано 1988
Інша інформація
Власник Південна залізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 441729
Код Експрес-3 2204479
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Мерефа 47 км
Красноград 29 км
Харків 72 км
Мапа
Широкий на Вікісховищі

Роз'їзд розташований між станцією Власівка (8,3 км) та зупинним пунктом 53 км (5,5 км) у селі Раківка Нововодолазького району Харківської області. Відстань від роз'їзду Широкий до станцій Мерефа — 47 км, Красноград — 29 км, Харків-Пасажирський — 72 км[2][3].

Історія

Роз'їзд Широкий було відкрито у 1927 році під час введення в експлуатацію лінії від Мерефи до Нижньодніпровська[4][5].

У 1988 році роз'їзд було електрифіковано, під час продовження електрифікації дільниці Власівка — Красноград протяжністю 37 км, на що було витрачено 3 млн. карбованців. Будівельно-монтажні роботи виконували працівники Харкова, Дніпропетровська, Куп'янська та Воронежа. Електрифікацію було завершено на 5 місяців раніше запланованого строку, і вже 14 жовтня 1988 року відбувся перший рейс електропоїзда від Харкова до Краснограда[6][7][8].

З 19 серпня 2011 року, у зв'язку з реконструкцією станції Красноград із електрифікації станції змінним струмом для впровадження швидкісного сполучення до Чемпіонату Європи з футболу 2012 року, було відмінені електропоїзди через роз'їзд Широкий до станції Красноград. В цей час вони прямували лише до станції Власівка та Берестовеньки, де для пасажирів було призначені дизель-поїзди від станцій Власівки та Берестовеньки до Краснограда[9][10]. Відновлення руху електропоїздів через роз'їзд Широкий до Краснограду відбулось 5 травня 2012 року[11][12].

Пасажирське сполучення

На роз'їзді Широкий зупиняються електропоїзди приміського сполучення у напрямку Харкова та Краснограда.

Галерея
  • Станційна будівля. Загальний вигляд
  • Станційна будівля.
  • Станційна будівля взимку
  • Пасажирська платформа

Примітки
  1. А.С. Архангельский, В.А. Архангельский. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Москва : Транспорт, 1981. — Т. 1. — С. 94. — 100 000 прим.(рос.)
  2. Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
  3. Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) Архівовано з першоджерела 15.05.2021.
  4. Краткие сведения о развитии отечественных железных дорог с 1838 по 1990 гг. / Сост. Г. М. Афонина. — М., 1995. — С. 104.
  5. Українські залізниці. Стара версія вебсайту. Історія Придніпровської залізниці. Архів оригіналу за 29 червня 2015.
  6. Машиніст Є. М. Тищенко першим провів електропоїзд новим маршрутом — від Південного вокзалу до станції Красноград, — Харьков транспортный. Новости. ЖД транспорт.
  7. Харьков транспортный. Хроника. ЖД транспорт (рос.)
  8. История электрификации железных дорог СССР. 1986—1990 гг. Архів оригіналу за 16 липня 2012. (рос.)
  9. Из-за реконструкции станции «Красноград» изменилось расписание электричек, — Status quo, 20.08.2011 (рос.)
  10. Дизель-поезд ДР1А на участке Власовка — Красноград, — Харьков транспортный. 06.04.2012 (рос.)
  11. Возобновлено прямое сообщение Харьков — Красноград, — Вечерний Харьков. 05.05.2012. (рос.)
  12. Між станціями Харків-Пасажирський та Красноград відновлено пряме сполучення на електричній тязі, — Офіційний вебсайт «Укрзалізниці», 07.05.2012

Посилання

Джерела
  • А.С. Архангельский, В.А. Архангельский. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Москва : Транспорт, 1981. — Т. 1. — С. 94. — 100 000 прим.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) Архівовано з першоджерела 15.05.2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.