8-ма танкова армія (СРСР)

8-ма танкова Червонопрапорна армія (8 ТА, в/ч 57949) — оперативне військове об'єднання в складі збройних сил СРСР, що існувало у 1946―1992 роках. Дислокувалося на території Прикарпатського військового округу, Українська РСР.

8-ма танкова армія
(1957—1992)
8-ма механізована армія
(1946—1957)
рос. 8-я танковая Краснознамённая армия
На службі 6 травня 1946 — 1992
Країни  Радянський Союз →
 Україна
Вид Радянська армія
Тип танкова армія
Чисельність військове об'єднання
У складі ПрикВО
Війни/битви 1956: Придушення Угорської революції (Операція «Вихор»)
1968: Придушення «Празької весни» (Операція «Дунай»)
Нагороди

В 1956 році частини армії виконували бойові завдання в ході операції «Вихор» в Угорщині. В 1968 році з'єднання армії брали участь в операції «Дунай» в Чехословаччині.

Офіцери та прапорщики з'єднання виконували бойові завдання у війні в Афганістані, боролися з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.

Після розпаду СРСР у 1992 році армія перейшла під юрисдикцію України і увійшла складу Збройних сил України. Невдовзі була переформована на 8-й армійський корпус.

Історія

Створення
Радянське позначення танкової армії.

6 травня 1946 року, незабаром після завершення Другої світової війни, згідно з Директивою Генерального штабу Збройних сил СРСР на території Прикарпатського військового округу на базі управління 52-ї армії було сформоване управління новоствореної 8-ї механізованої армії. Основою армії, що дислокувалась в Житомирі, стали з'єднання й частини 13-ї й 52-ї армій, які реформувалися. Першим командувачем 8-ї механізованої армії був призначений Герой Радянського Союзу генерал-полковник Микола Пухов. На відміну від шести танкових армій військових років, 8-ма, як і сформована в складі Північної групи військ 7-ма механізована (майбутня 7-ма танкова) Не мали почесного звання гвардійських, тому що не брали участь у війні.[1]

До складу створеної 8-ї механізованої армії увійшли 4 дивізії:[1]

Угорська революція

У жовтні 1956 року частини 11-ї гвардійської механізованої Рівненської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії, а також 100-й танковий полк 31-ї танкової Вісленської Червонопрапорної, орденів Суворова і Богдана Хмельницького дивізії взяли участь в придушенні Угорської революції. Під час операції загинуло 44 військовослужбовці.[1]

У квітні 1957 року 8-ма механізована армія стала називатися 8-ю танковою армією. 11-та гвардійська механізована Рівненська Червонопрапорна, ордена Суворова дивізія була переформована в 30-ту гвардійську танкову Рівненську Червонопрапорну, ордена Суворова дивізію, 32-га гвардійська механізована Бердичівська ордена Богдана Хмельницького дивізія — в 41-шу гвардійську мотострілецьку Бердичівську ордена Богдана Хмельницького дивізію.[1]

Празька весна

У 1960-х в складі армії була сформована армійська ракетна бригада і окремі ракетні дивізіони, які увійшли до складу танкових дивізій. 41-ша гвардійська дивізія стала навчальним з'єднанням Прикарпатського військового округу, а 31-ша танкова дивізія в 1968 р. була введена до Чехословаччини, де залишилася в складі Центральної групи військ. Під час операції загинуло 3 військовослужбовців.[1]

За значні заслуги в захисті Батьківщини, успіхи у бойовій та політичній підготовці у 1974 році Указом Президії Верховної Ради СРСР 8-ма армія була нагороджена орденом Бойового Червоного Прапора.

Особовий склад з'єднання виконував бойові завдання у війні в Афганістані.

На другу половину 1980-х р. в склад 8 ТА входили 23-тя танкова Будапештська й 30-та гвардійська танкова Рівненська дивізії, а також частини армійського підпорядкування.

У квітні 1986 року особовий склад армії був залучений до боротьби з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. За ліквідацію наслідків аварії, інженерна частина об'єднання була нагороджена Перехідним Прапором і Вимпелом Міністра оборони СРСР «За мужність і військову звитягу».

У 1987 році оснащена танками Т-55 23-тя танкова дивізія була перетворена в навчальну танкову дивізію, а в 1989 році — в 6065-ту базу зберігання озброєння та техніки.

На листопад 1990 року 8-ма танкова армія мала у своєму розпорядженні 539 танків Т-55 й Т-72, 151 БМП і БТР, 67 гармат, мінометів і РСЗВ.[1]

Розпад СРСР

Після розпаду СРСР у 1992 році армія перейшла під юрисдикцію України і увійшла складу Збройних сил України. Невдовзі була переформована на 8-й армійський корпус.

Структура

1990
бази зберігання армійського підпорядкування

З 1989 — 6065-та база зберігання озброєння та техніки (315 Т-55, 38 БМП-1, 15 БРМ-1К, 2 БТР-70, 12 БМ-21 «Град», 13 Р-145БМ, 3 Р-156БТР)

Командувачі
  • генерал-полковник Пухов Микола Павлович (червень 1946 — лютий 1948)
  • генерал-лейтенант танкових військ Корчагін Іван Петрович (лютий 1948 — вересень 1950)
  • генерал-лейтенант танкових військ Бурдейний Олексій Семенович (вересень 1950 — листопад 1953)
  • генерал-полковник Лелюшенко Дмитро Данилович (листопад 1953 — січень 1956)
  • генерал-лейтенант танкових військ Бабаджанян Амазасп Хачатурович (травень 1956 — лютий 1958)
  • генерал-лейтенант танкових військ Білик Петро Олексійович (лютий 1958 — травень 1960)
  • генерал-майор танковых войск, з травня 1961 року — генерал-лейтенант танкових військ Бісярін Василь Зіновійович (травень 1960 — грудень 1964)
  • генерал-лейтенант танкових військ Котов Віктор Пилипович (грудень 1964 — січень 1967)
  • генерал-лейтенант Мерімський Віктор Аркадійович (січень 1967 — грудень 1969)
  • генерал-лейтенант Ямщиков Олексій Михайлович (грудень 1969 — травень 1972)
  • генерал-лейтенант танкових військ Іванов Володимир Іванович (травень 1972 — грудень 1975)
  • генерал-майор танкових військ, з жовтня 1977 року — генерал-лейтенант танкових військ Мокрополов Микола Михайлович (грудень 1975 — січень 1979)
  • генерал-майор танкових військ Шуральов Володимир Михайлович (січень 1979 — липень 1980)
  • генерал-майор, з грудня 1982 року — генерал-лейтенант Суродеєв Сергій Олексійович (липень 1980 — червень 1983)
  • генерал-майор Садовников Валентин Павлович (липень 1983 — липень 1985)
  • генерал-майор, з лютого 1988 року — генерал-лейтенант Головньов Анатолій Андрійович (липень 1985 — липень 1988)
  • генерал-майор, з жовтня 1989 року — генерал-лейтенант Золотов Леонід Сергійович (серпень 1988 — травень 1990)
  • генерал-лейтенант Торшин Олексій Михайлович (травень 1990 — червень 1993)

Див. також

Примітки
  1. История 8-го армейского корпуса(рос.) // ak-inzt.net, 17 грудня 2012
  2. 199 гвардейская ракетная бригадаОчеретенко СергейОчеретенко Сергей

Література
  • Советская военная энциклопедия : [в 8 т.] / председ. Гл. ред. комиссии А. А. Гречко [т. 1, 8], Н. В. Огарков [т. 2—7]. — М. : Военное изд-во М-ва обороны СССР, 1976—1980.
  • Военный энциклопедический словарь (ВЭС), Москва (М.), Военное издательство (ВИ), 1984 г., 863 стр. с иллюстрациями (ил.), 30 листов (ил.);
  • Ленский А. Г., Цыбин М. М. «Советские сухопутные войска в последний год Союза ССР. Справочник». С.-Пб., 2001 г.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.