98-ма піхотна дивізія (Третій Рейх)

98-ма піхотна дивізія сформована 18 вересня 1939 на навчальному центрі Графенвер (нім. Truppenübungsplatz Grafenwöhr) у XIII військовому окрузі під час 5-ї хвилі мобілізації Вермахту. Особовий склад, що надходив на укомплектування дивізії, в основному мав бойовий досвід Польської кампанії. До початку загального наступу німецьких військ на Західному фронті, підрозділи з'єднання займалися бойовою підготовкою, проходили етапи бойового злагодження на полігонах Німеччини.

Німецькі війська в Україні. 1 вересня 1941

Карта Ржевського виступу з дислокацією 98-ї піхотної дивізії напередодні початку операції «Бюффель». Ржевська битва. Зима 1943

Карта Керченсько-Ельтигенської десантної операції, де билася 98-ма піхотна дивізія. Листопад-грудень 1943

Взимку 1939–1940 98-му дивізію передислокували на західні кордони Рейху і включили до штату IX-го армійського корпусу 1-ї армії. У Французькій кампанії дивізія брала участь у бойових діях майже з першого дня, билася у Люксембурзі, Бельгії, на півночі Франції. В операції «Рот» вела бої з формуваннями французької армії під Орлеаном. Деякий час розташовувалася у Пітів'є.

З серпня 1940 до лютого 1941 98-ма піхотна дивізія була тимчасово розпущена. Напередодні вторгнення до Радянського Союзу, з'єднання було знов укомплектоване ветеранами дивізії й зосереджене у районі французьких міст Шалон-ан-Шампань і Еперне, де її підрозділи змінили 78-му та 253-ю піхотні дивізії, що прямували на східні кордони Рейху. Але вже наприкінці червня 1941 98-му змінила з окупаційними функціями нова — 335-та піхотна дивізія, а 98-му направили на східну ділянку німецько-радянського фронту, як резерв ОКХ.

З липня 1941 дивізія увійшла, як посилення LI-го армійського корпусу 6-ї армії, що бився з військами Південно-Західного фронту генерала Кирпоноса під Рівним, Житомиром, Радомишлем, Барановкою, Маліном, Києвом та Черніговом.

У запеклих боях в Україні дивізія зазнала серйозних втрат і значно втратила свій бойовий потенціал. Через високі втрати три батальйони дивізії були скорочені (II./282, III./289, III./290), й надалі з'єднання вело бойові дії в скороченому складі.

На початку жовтня 98-му дивізію передали до складу ударного угруповання групи армій «Центр», що готувався до операції «Тайфун», рішучого наступу гітлерівських військ на Москву. Дивізія увійшла до XII-го армійського корпусу 4-ї танкової групи генерал-полковника Е. Гепнера. Через значний брак військової техніки, що була втрачена у попередніх боях з радянськими військами, на дооснащення дивізії була надані трофейні радянські танки Т-26 та Т-70, а також захоплені бронеавтомобілі типу БА-6 і БА-10.

10 жовтня 1941 німецькі XII-й генерала від інфантерії В.Шрота і XIII-й армійські корпуси генерала від інфантерії Г. Фельбера проривають оборону на Калузькому і Малоярославецькому напрямах. 98-ма піхотна дивізія діяла в першому ешелоні наступаючих військ, вела запеклі бої під Рославлем, Кіровом, Можайськом, на річці Нара.

Після важких та кровопролитних боїв на московському напрямку, дивізія практично вичерпала свій потенціал, а після переходу радянських військ у контрнаступ перейшла до оборони в районі Юхнова та річки Угра.

Протягом зими 1942 — зими 1943 дивізія вела затяті оборонні бої у Ржевському виступі. Під час Ржевської битви формування 98-ї піхотної дивізії протистояли спробам радянських Західного і Калінінського фронтів вибити війська німецької групи армій «Центр» на Ржевсько-Сичовському напрямку в районі Гжатська.

17 січня 1943 року радянські частини Калінінського фронту опанували місто Великі Луки. У результаті цього німецькі війська опинились перед загрозою оточення на Ржевському виступі. 6 лютого, після багаторазових звернень командування групи армій «Центр» і начальника Генштабу генерала Цейтлера, Гітлер дозволив відвести 9-ту і частину 4-ї армії на лінію Духовщина — Дорогобуж — Спас-Деменськ. німецьке командування розпочало поступове виведення своїх військ за планом операції «Бюффель». 30 березня 1943 року евакуація німецьких військ із Ржевського виступу була завершена.

98-ма піхотна дивізія після виходу з-під Ржеву була виведена до резерву на доукомплектування та відновлення боєздатності. Протягом весни 1943 вона перебувала у районі Брянська, Мгліна.

У середині червня 1943 дивізію передислоковують на південний фланг німецько-радянського фронту, через Крим з'єднання перекидають на Таманський півострів, де вона входить до складу XXXXIV-го армійського корпусу 17-ї армії групи армій «A», що б'ється на Кубані за утримання плацдарму на Північному Кавказі.

Протягом літа-осені 1943 98-ма піхотна дивізія вела бойові дії на Кубані, згодом відступила до Криму, тримала оборону в районі Керчі. З висадкою радянського морського десанту зазнала значних втрат у живій силі та техніці, відступала вглиб Кримського півострову. У складі V-го армійського корпусу вела бої на Керченському півострові, на мисі Тархан, з боями відступала до Севастополя, де була практично розгромлена весною 1944 року. У травні 1944 залишки дивізії встигли евакуювати до Румунії.

Рештки дивізії були зосереджені спочатку в Румунії, а згодом у Хорватії, поблизу Загреба. 5 червня 1944 98-ма піхотна дивізія розпочала повне реформування на фондах вцілілих військ та додатково підрозділів 387-ї піхотної дивізії та інших формувань, що евакуювали з Криму. До серпня 1944 дивізія відновила свою боєздатність і передана до складу LXXVI-го танкового корпусу 10-ї армії.

98-ма піхотна дивізія брала участь у бойових діях на Італійському театрі дій до кінця Другої світової війни. Билася поблизу Ріміні, Імола, Ровіго, Болоньї, Луго на півночі Італії. Капітулювала 8 травня 1945 американським військам у передгір'ях Східних Альп.

• Німеччина (вересень 1939 — травень 1940);
• Франція (травень 1940 — липень 1941);
• Східний фронт (південний напрямок) (липень — жовтень 1941);
• Східний фронт (центральний напрямок) (жовтень 1941 — березень 1943);
• Східний фронт (південний напрямок) (березень 1943 — травень 1944);
• Румунія (травень 1944);
• Хорватія (травень — серпень 1944);
• Італія (серпень 1944 — травень 1945).

Нагороджені дивізії[10]

Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ для військових формувань Вермахту за збитий літак противника

• 16 жовтня 1941 — 3-тя рота 198-го запасного батальйону дивізії за дії 21 січня 1945 поблизу Альтедо (№?).

	Кавалери Золотого Німецького Хреста	71
	Кавалери Срібного Німецького Хреста	1
	Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами	1 (№ 118 командир 98-ї пд генерал-лейтенант Альфред Герман Райнхардт — 24.12.1944 )
	Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста[11]	24 у тому числі 1 непідтверджене
	Кавалери Почесної застібки Сухопутних військ «Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ»	30
	Кавалери ордену Михая Хороброго ІІІ ступеня (Румунія)	1

• Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ (4)
• Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ за збитий літак противника (2)

• Операція «Едельвейс»
• Туапсинська операція
• Новоросійська десантна операція
• Румунська операція
• Белградська операція
• Кампанія на Чорному морі (1941-1944)

• 98. Infanterie-Division. на lexikon-der-wehrmacht.de. (нім.)
• 98. Infanterie-Division. на balsi.de. (нім.)
• 98. Infanterie-Division. на axishistory.com. (англ.)
• 98.Infanterie-Division. на feldgrau.com. (англ.)
• 98. Infanterie-Division. на okh.it. (італ.)
• 98. Infanterie-Division (UNIT HISTORY)
• Лето в России. Цветные слайды солдата 98 пехотной дивизии Германии (98. Infanterie-Division, Wehrmacht) Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.
• 98 Infantry Division Архівовано 21 квітня 2009 у Wayback Machine.

• Georg Tessin: Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen-SS im Zweiten Weltkrieg 1939–1945. Band 8: Die Landstreitkräfte 201–280. 2. Auflage. Biblio-Verlag, Bissendorf 1979, ISBN 3-7648-1174-9.
• Burkhard Müller-Hillebrand: Das Heer 1933–1945. Entwicklung des organisatorischen Aufbaues. Vol.III: Der Zweifrontenkrieg. Das Heer vom Beginn des Feldzuges gegen die Sowjetunion bis zum Kriegsende. Mittler: Frankfurt am Main 1969, p. 286.
• Samuel W. Mitcham. German Order of Battle: 1st—290th Infantry Divisions in World War II. — Paderborn : Stackpole Books, 2007. — Т. 1. — 400 с. — (Stackpole military history series) — ISBN 0-8117-3416-1. (англ.)
• Мартин Гарайс. 98-я пехотная дивизия = 98. Infanterie-division: Kampf und Ende der Frankisch-Sudetendeutschen. — М. : Центрполиграф, 2007. — 352 с. — (Дивизии вермахта на Восточном фронте) — 3000 прим. — ISBN 978-5-227-04216-3. (рос.)
• Gareis, Martin (2004). Kampf und Ende der fränkisch-sudetendeutschen 98. Infanterie Division. Verlag: Dörfler. ISBN 978-3-89555-184-0.(нім.)
• Schulz, W. (1978). Der Weg der 98. Infanterie Division 1939–1945. Selbstverlag, Wulfsfelde.(нім.)