HMS Acasta (H09)

«Акаста» (H09) (англ. HMS Acasta (H09) — військовий корабель, ескадрений міноносець типу «A» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.

HMS «Акаста» (H09)
HMS Acasta (H09)
Британський есмінець «Акаста». 1930
Служба
Тип/клас ескадрений міноносець типу «A»


Держава прапора  Велика Британія


Належність Королівський ВМФ Великої Британії


На честь третій корабель флоту на ім'я «Акаста»


Корабельня John Brown & Company, Клайдбанк


Замовлено 6 березня 1928


Закладено 13 серпня 1928


Спущено на воду 8 серпня 1929


Введено в експлуатацію 11 лютого 1930


На службі 1930–1940


Загибель потоплений вогнем німецьких лінкорів «Шарнгорст» та «Гнейзенау» поблизу Нарвіка 8 червня 1940


Нагороди 3[Прим. 1]


Бойовий досвід Друга світова війна
Битва за Атлантику
Норвезька кампанія
* Операція «Алфабет»
* Операція «Юнона»


Ідентифікація
Девіз «Пам'ятай своїх предків»
(лат. Memores majoris)


Параметри
Тоннаж 1 370 т (стандартна)
1 793 т (повна)


Довжина 98 м


Ширина 9,83 м


Висота 3,73 м


Технічні дані
Рухова установка 2 × парових турбіни Parsons
3 × парових котли Admiralty


Гвинти 2


Потужність 34 000 к.с.


Швидкість 35 вузлів (65 км/год)


Дальність плавання 4 080 миль (7 560 км) на швидкості 15 вузлів


Екіпаж 138 офіцерів та матросів


Озброєння
Артилерія 4 × 120-мм гармати QF Mark IX


Торпедно-мінне озброєння 8 (2 × 4) × 533-мм торпедних апаратів
6 скидачів глибинних бомб


Зенітне озброєння 2 × 40-мм автоматичні зенітні гармати QF 2 Mark II


«Акаста» був закладений 13 серпня 1928 року на верфі компанії John Brown & Company у Клайдбанкі. 11 лютого 1930 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії. З початку Другої світової війни взяв активну участь у бойових діях; 8 червня 1940 року поблизу берегів Норвегії у швидкоплинному морському бою з німецькими лінійними кораблями «Шарнгорст» та «Гнейзенау» був затоплений ворожим артилерійськими вогнем разом з авіаносцем «Глоріос» та есмінцем «Адент».

Дизайн і конструкція

«Акаста» (H09) належав до есмінців типу «A», що конструктивно базувався на проекті новітнього на той час есмінця HMS «Амазон».

Корпус «Акаста» мав загальну довжину між перпендикулярами — 98,5 м, бімс — 9,8 м та осадку до 3,7 м. Водотоннажність бойового корабля становила: стандартна — 1370—1380 та повна — 1778—1790 довгих тонн відповідно. Екіпаж есмінця включав 138 офіцерів та матросів, однак у воєнний час був збільшений до 162 осіб.

Головна енергетична установка становила три триколекторні Адміралтейських котли з пароперегрівником і два одноступінчатих турбозубчатих редуктори Парсонса. У порівнянні з HMS «Амазон» енергетична установка була сильно спрощена. В результаті знизилася економічність і загальна потужність енергоустановки, але британці виграли в експлуатаційної надійності, а ціна есмінця за рахунок більш простої машини знизилася на 15-20 %. Розміщення ГЕУ — лінійне. Котли розміщувалися в ізольованих відсіках, турбіни — у загальному машинному відділенні, при цьому редуктори були відокремлені від турбін водонепроникною перегородкою. Робочий тиск пару — 21,2 кгс/см² (20,5 атм.), температура — 316 °С (600 °F). Потужність механізмів становила 34 000 к. с., і швидкість ходу досягала 35,25 вузлів, у повному навантаженні — 31,75 вузлів.

Есмінець мав повну заправку до 394—396 тонн палива та діяв на дальності до 4 080 морських миль (7 560 км) при ході 15 вузлів (28 км/год).

Озброєння

Корабельна артилерія головного калібру (ГК) есмінця HMS «Акаста»: 4 нових 120-мм (4,7-дюймових) гармати Мk.IX довжиною ствола в 45 калібрів, з підвищеним кутом піднесення до 30°, в палубних установках Mk.XIV A, B, X та Y[Прим. 2] Гармати вели вогонь 23-кг боєприпасами різного типу: фугасними снарядами підвищеної потужності «HE» та напівбронебійними снарядами «SAP» на відстань до 15 520 м, зі швидкістю 810 м/с. Боєкомплект кожної гармати становив 190 снарядів. Система управління артилерійським вогнем корабля становила оптичний далекомір «MQ I» з базою в 3 метри і приладом управління артилерійським вогнем «Приціл-директор для есмінців» (DDS).

Зенітне озброєння корабля складалося з двох 40-мм гармат QF 2 Mark II, що розташовувалися на бортах есмінців між трубами, з боєкомплектом 500 пострілів на ствол.

Торпедне озброєння есмінця включало два чотиритрубних 533-мм торпедних апарати «QR III». Для боротьби з підводними цілями споконвічно призначалися 2 бомбомети та 4 жолоби для скидання 8 глибинних бомб, однак через обмеженість простору частку оснащення довелось зняти та залишити лише три жолоби для застосування глибинних бомб.

Історія

Довоєнний час

Після введення до строю, «Акаста» разом з есмінцями типу «A» та лідером «Кодрінгтон» увійшли до 3-ї флотилії есмінців, що проходила службу на Середземному морі. У 1934 році постраждав під час військових навчань у наслідок зіткнення з лідером ескадрених міноносців «Кодрінгтон». Під час Громадянської війни в Іспанії патрулював узбережжя цієї країни. До початку Другої світової війни повернувся до Великої Британії до Плімута.

1939—1940

З початком війни корабель перебував у складі 18-ї флотилії есмінців, і ніс службу у Ла-Манші, виконуючи завдання з ескорту конвоїв та протичовнового патрулювання прибережних вод. 6 вересня він супроводжував разом з есмінцями «Кемпенфельт», «Антілоуп», «Адент» та «Амазон» британський авіаносець «Гермес». У подальшому з вересня 1939 по лютий 1940 року виконував охоронні функції на підступах до Британських островів у так званому Командуванні Південно-західних підходів.

У квітні переведений до 1-ї флотилії Флоту Метрополії й згодом залучений до протидії нацистській агресії проти Норвегії. З 13 по 15 квітня разом з есмінцями «Кодрінгтон», «Акейтіз» та «Адент» супроводжував лінійний корабель «Веліант» та важкий крейсер «Віндіктів» з конвоєм NP 1 у Північно-західних підходах.

З травня по червень 1940 року у складі угруповання британського флоту біля Норвегії. 31 травня включений до складу сил флоту, що забезпечували проведення в евакуації союзних військ зі Скандинавії[Прим. 3].

Бій 8 червня

8 червня 1940 року авіаносець «Глоріес» у супроводі лише 2 есмінців «Адент» і «Акаста» перевозив особовий склад британських військ до військово-морської бази в Скапа-Флоу[Прим. 4][1]. На переході морем, кораблі були виявлені німецькими лінійними кораблями «Шарнгорст» та «Гнейзенау». «Адент» і «Акаста» встановили димову завісу над авіаносцем та вступили у нерівний бій з переважаючими силами противника. «Аденту» вдалось навіть уразити німецький лінкор «Шарнгорст» 120-мм снарядом, проте під вогнем противника есмінець затонув. У наслідок перекидання корабля загинуло 10 офіцерів та 142 матроси.

Після знищення «Адента» німці зосередили вогонь на авіаносці «Глоріес». Намагаючись прикрити його від вогню противника, «Акаста» поставив завісу й прорвався на максимально допустиму відстань до ворожого лінкора, звідкіля пустив дві торпеди, одна з яких уразила «Шарнгорст». Але від прямих влучень корабельної артилерії німців есмінець затонув у точці з координатами 68°45′ пн. ш. 4°30′ сх. д.

Єдиний вцілілий з борту есмінця «Акаста» матрос Сиріл Картер (англ. Cyril Carter) був врятований наступного дня норвезьким пароплавом Borgund.

Див. також

Посилання

Література
  • English, John (1993). Amazon to Ivanhoe: British Standard Destroyers of the 1930s. Kendal, England: World Ship Society. ISBN 0-905617-64-9.
  • Haarr, Geirr H. (2009). The German Invasion of Norway, April 1940. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-310-9.
  • Rohwer, Jürgen (2005). Chronology of the War at Sea 1939-1945: The Naval History of World War Two (вид. Third Revised). Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-59114-119-2.
  • Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1.
  • Грановский Е., Дашьян А., Морозов М. Часть 2 // Британские эсминцы в бою. — ЧеРо, 1997. — 59 с. — (Ретроспектива войны на море) (рос.)

Примітки
Виноски
  1. За битву за Атлантику, за Норвезьку операцію та за бій з лінкорами «Шарнгорст» та «Гнейзенау».
  2. За проектом башти мали вести вогонь під кутом піднесення до 40°, а башта B - до 60°. Однак, насправді піднімати під таким кутом гармати було неможливо.
  3. До авіаносної групи з авіаносців «Арк Роял» і «Глоріес», що забезпечувала повітряне прикриття операції з евакуації, до групи ескорту входили есмінці «Хайлендер», «Дайана», «Адент» і «Акаста».
  4. На борту авіаносця обов'язки командира виконував капітан Гай Д'Оулі-Г'юз (англ. Guy D'Oyly-Hughes). Однією з причин відсутності належної охорони для авіаносця стало те, що командир авіаційного крила авіаносця командер Дж. Б.Хес (англ. J. B. Heath), який відмовився виконувати бойовий наказ на штурмовку палубною авіацією позицій на норвезькому узбережжі, ескортувався до військового трибуналу на борту авіаносця. «Глоріес» отримав дозвіл на якнайшвидше доставлення офіцера до Британії, тому відійшов від берегів Норвегії без належної охорони.
Джерела
  1. Howland, Vernon W., Captain, RCN (1994). «The Loss of HMS Glorious: An Analysis of the Action». Warship International. Toledo, OH: International Naval Research Organization. XXXI (1): 47–62.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.