HMS Achates (H12)

Після введення до строю, «Акейтіз» разом з однотипними есмінцями типу «A» та лідером «Кодрінгтон» увійшли до 3-ї флотилії есмінців, що проходила службу на Середземному морі. У 1934 році постраждав під час військових навчань у наслідок зіткнення з лідером ескадрених міноносців «Кодрінгтон». Під час Громадянської війни в Іспанії патрулював узбережжя цієї країни. До початку Другої світової війни повернувся до Великої Британії до Плімута[Прим. 4].

На початок Другої світової війни, корабель перебував у складі 18-ї флотилії есмінців, із базуванням на Портленд, і ніс службу у Ла-Манші, виконуючи завдання з ескорту конвоїв та протичовнового патрулювання прибережних вод. У січні 1940 року виконував охоронні функції на підступах до Британських островів у так званому Командуванні Західних підходів. Того ж місяця 1940 року «Акейтіз» разом з есмінцями «Ентоні» та «Ерроу» супроводжував перехід британського лінкора «Роял Соверін» до канадського Галіфаксу. Пізніше повернувся до Британських островів, де входив до складу сил, що забезпечували супровід конвоїв. У складі цього угруповання кораблів британського флоту діяв до червня 1940 року.

У липні 1940 року переведений до 16-ї флотилії есмінців у Гаріджі, де виконував завдання із захисту конвоїв та патрулювання прибережних вод.

10 серпня 1940 року «Акейтіз» разом з есмінцями «Антілоуп» та «Форчун» взяв участь у рятуванні вцілілих з потопленого німецькою субмариною U-56 допоміжного крейсера RMS «Трансільванія».

У жовтні 1940 року разом з крейсером «Кеніа» та есмінцями «Сейбр», «Вімі» та «Ерроу» забезпечував супровід конвою WS 3B у Західних підходах.

У листопаді 1940 року есмінець включений до 4-ї ескортної групи, що базувалася на Грінок, для захисту атлантичних конвоїв. 2 листопада разом з «Антилопою» ескортував конвой OB 237. Взяв участь у пошуку німецької субмарини U-31, однак, через відмову ASDIC, невдало. Незабаром увійшов до складу ескорту конвою HX 83[Прим. 5]. Разом з есмінцем «Гесперус» брав участь у рятувальних заходах з пошуку постраждалих з потоплених німецьким підводним човном U-99, допоміжним крейсерів «Патроклус» та «Лаурентік».

Бій у Данській протоці

21 травня 1941 «Акейтіз» разом з п'ятьма іншими есмінцями[Прим. 6] включений до складу ескорту лінійного крейсера HMS «Худ» та лінійного корабля «Принц Уельський», що здійснювали пошук та переслідування німецької рейдерської групи з лінкора «Бісмарк» та важкого крейсера «Принц Ойген» у Данській протоці. Британські кораблі планували дозаправитись на базі у Хваль-фіорді, Ісландія та продовжити пошук ворожих кораблів далі.

Ввечері 23 травня, різко погіршали погодні умови, і адмірал Л.Голланд віддав наказ есмінців збільшити швидкість. Якщо ж вони будуть неспроможні утримувати такий темп, капітальні кораблі чекати на них не будуть і проводжатимуть самостійний пошук далі без підтримки ескадрених міноносців. О 2:15 24 травня командувач віддав наказ кораблям супроводу продовжити рух у північному напрямку. О 05:35 німецькі кораблі були виявлені «Худом», і потім німці побачили наближення британського лінійного крейсера. О 05:52 сталась швидкоплинна стрілянина між бойовими кораблями Крігсмаріне та Королівського флоту, а о 06:01, «Худ» зазнавши важких уражень від артилерії противника, переломився навпіл та за дві хвилини затонув.

«Акейтіз» разом з п'ятьма іншими есмінцями перебував приблизно на відстані 60 миль від місця бою. Першим до району битви прибув есмінець «Електра», що з'явився в районі затоплення гордості британського флоту «Худа» за дві години після трагедії й встигнув врятувати тільки 3 осіб з числа екіпажу лінійного крейсера «Худ».

27 липня 1941 року з Ісландії вийшли два з'єднання кораблів, які повинні були атакувати Шпіцберген і узбережжя Норвегії. До складу другого з'єднання, що вийшло для проведення рейду на Кіркенес і Петсамо, входили авіаносці «Фьюріос» і «Вікторіос», на борту яких перебувало близько 100 літаків палубної авіації, важкі крейсери «Девоншир» і «Саффолк» та 6 есмінців супроводження «Ескапада», «Антілоуп», «Ектів», «Акейтіз», «Інтрепід» і «Ентоні». Під керівництвом контр-адмірала У. Ф. Вейк-Волкера воно повинно було підтвердити в очах громадськості панування британського флоту у морях Крайньої Півночі й допомогти Радянському Союзі, вже більше місяця воював з Німеччиною. Однак проведений 30 липня наліт не мав особливого успіху, оскільки німці утримували на своїх базах сильну протиповітряну оборону і знищили зенітним вогнем 16 британських літаків.

Однак, «Акейтіз» не зміг взяти повноцінної участі у цій операції через те, що підірвався на британській морській міні й був відбуксований есмінцем «Ентоні» до Сейдісфіордюра. У наслідок підриву на міні 63 особи загинуло та 25 членів екіпажу есмінця дістали поранень. Згодом передислокований на ремонт до Британії, де перебував на відновлювальних роботах до квітня 1942 року.

З 16 по 30 травня 1942 року «Акейтіз» входив до ближнього ескорту конвою PQ 16[Прим. 7] до Мурманська й під час переходу піддався невдалій атаці німецького підводного човна U-591. З 35 суден конвою 8 було потоплено німецькими субмаринами, торпедоносцями та 2 зазнали пошкоджень.

У листопаді 1942 року, в контексті підготовки операції «Смолоскип» — вторгнення союзних військ на територію Французької Північної Африки, «Акейтіз» був включений до Центральної оперативної групи ВМС, що висаджувала морський десант у районі Орана в Алжирі. 8 листопада 1942 при проведенні операції, французькі підводні човни флоту Віші «Аргонауте» і «Актеон» намагалися атакувати англо-американський флот, есмінці «Весткотт» і «Акейтіз» їх потопили.

Бій у Баренцевому морі

31 грудня 1942 року, есмінець виконував бойове завдання з супроводу конвою JW 51B[Прим. 8] з Лох-Ів до радянського Мурманська, коли транспорти наразилися на німецькі бойові кораблі. Німецькі сили у складі важкого крейсера «Адмірал Гіппер», «кишенькового» лінкора «Лютцов» і шести есмінців[Прим. 9] прийняли рішення перехопити і знищити конвой. Незважаючи на довгий і наполегливий обстріл конвою, британці, не втративши жодного транспортного судна конвою, зуміли відбити атаку німців.

Однак, близько 11:15 «Акейтіз» ставив димову завісу, намагаючись прикрити транспортники від німців, коли підпав під артилерійський залп з крейсера «Адмірал Гіппер». У наслідок прямого влучення артилерійських снарядів противника в корабель, на есмінці загинув командир корабля та 40 матросів і офіцерів. Ескадрений міноносець під командуванням першого лейтенанта Л.Пейтона-Джонса продовжував виконувати завдання, але близько 13:30 від зазнаних пошкоджень затонув у 135 морських милях на схід-південний схід від Ведмежого острова: 113 людей загинули, 81 особа була врятована.