Hotchkiss

Бенджамін Берклі Готчкісс був американцем, його рід оселився в Північній Америці ще в 1640 році, Б. Б. Готчкісс був відомим зброярем в Штатах, спочатку він працював у фірмі «Кольт», потім в «Вінчестері», потім заснував свою компанію і постачав зброю армії півночі. Після перемир'я Готчкісс стикається з тим, що уряд Штатів не збирається більше фінансувати зброярів. Він шукає нові можливості для своєї діяльності, і знаходить їх в далекій Франції, і в той час, коли жителі Європи шукають кращої долі в Новому Світі, громадянин молодої країни переїжджає жити під Париж.

Причина переїзду до Франції крилася в тому, що у Франції не було своїх великих збройових постачальників, і уряду були потрібні досвідчені товариші, ось вони і покликали до себе Б.Б. Той, приїхавши до Франції в 1867 році, засновує фірму Hotchkiss et Cie в Родезії, через 3 роки починається Франко-прусська війна, і Готчкісс поставляє озброєння французькій армії. В 1873 році він винаходить п'ятиствольну гармату-гранатомет, яку на озброєнню беруть Франція, Німеччина, Нідерланди і Росія, більш того, Росія купує ліцензію на виробництво цієї гармати в Тулі.

В 1875 році Готчкісс будує новий завод в Сен-Дені, під Парижем. А в 1885 році у віці всього 58 років засновник фірми вмирає.

Фірма Hotchkiss et Cie так і працювала в збройовій сфері, керував фірмою колись заступник, а тепер директор фірми — Альфред Кернер, однак час був мирним, і зброя особливим попитом не користувалася, Кернер почав шукати додаткові заробітки, і знайшов їх в особі замовлень від фірм «Паннар ет Левассор», «Де Діон» і «Де Дітріх», «Готчкісс» став відливати для них блоки двигунів та колінчасті вали. Через 3 роки Кернер вирішує, що фірма готова вийти на ринок з власним автомобілем.

Кернер наймає на роботу інженера Жоржа Террассе, який працював на фірмі «Морс» (до речі, перша фірма, яка використовувала амортизатори в своїх машинах якраз в цей час), його помічником стає брат відомого на той час гонщика Анрі Фурньє — Ахілл.

Для своїх дослідів фірма закуповує «Мерседес Сіплекс», розбирає його і дивиться, як машина влаштована. Невдовзі з'являється перший автомобіль марки «Готчкісс» — 17CV Type C.

Це був 4-циліндровий 17-сильний автомобіль, відмітною рисою його стали півосі, які йшли від редуктора, що сприяло м'якому ходу машини, зовні машина відрізнялася від інших круглим радіатором. Мотор був по конструкції схожий на «Мерседесовський», єдина відмінність полягала у тому, що Террассе встановив підшипники на валу скрізь, де це було можливо, погасивши тим самим надлишкові коливання мотора.

Однак автомобільне виробництво мало не затихло, ледь народившись. На заводі спалахнула пожежа, ледь не погубила все обладнання і готові автомобілі, її локалізували, але за 1903 рік фірма зуміла побудувати всього 32 автомобіля.

Hotchkiss Type E 80CV

В 1904 році з'являється 4-циліндрова модель «Тип Е» з 4.5 л мотором, потужністю 20 сил, на її базі будується 17.8 л 80-сильна спортивна машина, яка зовні більше схожа на збільшений в розмірах «Морс». Ця машина виставляється на «гонки Гордона Беннетта», але сходить з траси, через поломку задньої осі машина відлітає в кювет. Через рік вже більш потужний варіант Type H з 18.8 л і 100 силами займає на тих же перегонах 5 місце, а ще через рік — 4-те, після чого фірма йде з гонок, визнавши їх занадто дорогим задоволенням.

Однак невдачі на гоночних трасах не означали того, що автомобілі були неякісними або відсталими по конструкції. Навпаки, так мотор має п'ять підшипників колінчастого вала, магнето запалювання, стільниковий радіатор, вентилятор, водяний насос, і поєднана з цим усім 4-ступінчаста коробка передач, від якої віддача йшла на задній міст через кардан.

В 1905 році з'являється 6-літровий Тип D з 40 к.с., по суті, це злегка збільшений в розмірах «Тип С».

Тим часом в Англії в Ковентрі відкривають дочірнє підприємство фірми, і незабаром з'являється перша 6-циліндрова 7.4 л машина — «Тип L 50/60HP». Але до того часу, як фірма пішла з гонок, керівництво фірми вирішує виставити машину на 15 000-мильну гонку витривалості, закріпивши за маркою імідж надійних автомобілів, 29 квітня 1907 року «Готчкісс» починає наїжджати по Британії цю відстань, машина намотує її до 20 серпня, але тріумф машини залишається непоміченим, бо «Роллс-Ройс Сілвер Гоуст» теж став намотувати 15 000 миль по Британії, та закінчив їх трохи раніше, ніж французька марка. Знову «Готчкісс» залишається в тіні чужих перемог.

В 1908 році падають продажі, що підштовхує фірму до перегляду своєї автомобільної діяльності, вони відмовляються від надто складних і надмірно дорогих автомобілів. І до 1909 року з'являються автомобілі середнього класу, які вважалися солідними і досить дорогими, — 4-циліндровий «12/16 Тип Z» з новим мотором, об'ємом 2.2 л; 4-літровий 16/20, і 6-циліндровий «20/30CV Тип Х», до них приєднався і топовий дорогий «40/50CV Тип V» з мотором, об'ємом в 10 л.

Hotchkiss Automitrailleuse

В цей же період фірма будує свій перший броньовик — Automitrailleuse, один такий замовив особисто для себе султан Туреччини Абдул-Хамід II, проте під час доставки авто потрапляє в руки бунтуючим «младотуркам», і бере участь у поваленні того, кому він призначався.

Завод Hotchkiss 1912 року

До початку Першої світової у виробничій програмі були: 12/16HP 2.2 л, 18/24HP 4.0 л і 20/30HP 5,7 л. На їх базі фірма стала виготовляти броньовики, крім автомобілів фірма займалася і зброєю, однією з новинок стали кулемети, які можна було встановлювати на мотоцикли, коли німці зайняли Францію, то крім заводу в Ковентрі побудували ще один в Ліоні, після війни цей завод придбала фірма Saurer, а завод в Ковентрі поставляв двигуни ще й іншим британським фірмам: Morris, Gilchrist і BSA.

Після війни, в 1919 році, фірма відновлює виробництво довоєнних моделей, які отримують нові індекси: 12/16 — AD, 18/24 — AF 20CV і 20/30 — став AG. В 1921 році фірма вирішує повернутися в клас розкішних автомобілів, де править бал «Хіспано-Суіза», публіці показують розкішний АК з 6.6 л мотором, потужністю в 130 сил. Автомобіль мав верхнє розташування клапанів і гідравлічні гальма, і подковоподібну решітку радіатора, яка стане подальшою відмітною рисою дизайну подальших авто, але склавши всі «за» і «проти», фірма вирішує не запускати АК в серію, бо грошей для конкуренції з «Роллс-Ройсом» і «Хіспано-Суіза» не вистачає. Щоб профінансувати нову модель, фірма в 1923 році продає свій британський завод в Ковентрі фірмі «Морріс», яка не має своїх потужностей для виробництва двигунів. Генрі Ейнсворт, який завідує британським заводом, переїжджає в Париж, і стає головним інженером автомобільного підрозділу фірми.

І ось в 1923 році з'являється модель, яка буде єдиною у виробничій програмі аж до 1928 року. Машина оснащена 4-циліндровим 2.3 л мотором, який, до речі, стали закуповувати й інші фірми, наприклад, Leon Bolle.

Крім іншого автомобіль мав гальма всіх коліс.

Hotchkiss АМ2 13CV

В 1926 році машину модернізували, бічні клапани замінили верхніми, мотор отримав прибавку в 10 сил, і став розвивати 50 к.с.. В цьому ж році підприємство відкрило ще один завод, на Boulevard Ornano.

Hotchkiss АМ80 17CV

Hotchkiss АМ73 17CV

Через 2 роки з'являється 6-циліндровий автомобіль фірми, який отримав індекс АМ80. Він мав 3-літровий мотор, який видавав 70 сил, в 1929 році з'явилася АМ73, яка мала ту саму технічну начинку, але була трохи коротшою.

В вересні 1929 року стандартний 6-циліндровий седан з гонщиками Корвала, Дельгутом, Техерновскі і Васселем на борту долає відстань у 25 000 миль (40 000 км) за 16 днів з середньою швидкістю в 105 км/год, причому основна частина маршруту була пройдена з працюючим на 5-ти циліндрах моторі.

Hotchkiss АМ80S 20CV

Щоб додати машині імідж спортивного автомобіля, фірма звертається до Вінченцо Бертаріоне, який будував гоночні автомобілі для фірм «Фіат» і «Санбім». Він підготовляє 3.5 л версію, яка отримує індекс AM80S. Автомобілям з цим мотором судилося виграти гонки в Монте-Карло в 1932, 1933, 1934 та 1939 роках.

Hotchkiss 411

В 1932 році всі моделі отримують нижчу раму, а через рік всі моделі отримують 3-значний індекс, перша цифра позначає кількість циліндрів, а другі дві — фіскальний податок за потужність.

Тоді ж з'являється 2-літрова версія АМ2, яка стала носити індекс 411. В 1934 році автомобілі отримують більш обтічні кузови.

Hotchkiss 686 Grand Sport

В 1936 році модель 686 замінює собою 626, потужність мотора збільшена до 115 сил, на базі цієї моделі будують спеціальну версію «Гран Спорт», на яку встановили 2 карбюратори, і мотор давав віддачу 125 к.с., що дозволяло розвивати седану 160 км/год.

У тому ж році уряд Народного фронту націоналізує два заводи фірми, один з них займався штампувальним виробництвом, другий — був збройовим. Для того, щоб не знижувати виробництво автомобілів, фірма купує компанію «Амількар», якою в цей час завідує талановитий інженер Грегуар.

680/686, які отримали різноманітні кузови, отримали імена власні і залишаються єдиною серією у виробництві до початку війни. Коли Німеччина вторглася до Франції, Ейнсворт, який до того часу керував компанією, спробував прорватися до портів через міста Осер і Мулен, колона вантажівок, в які була занурена вся технічна документація, верстати та інше обладнання, були зупинені гітлерівськими військами, самому Ейнсворту і фінансовому директору Жаку Жакобсену дивом вдалося втекти, в підсумку Ейнсворт потрапляє в Канаду, де працює на канадський уряд, допомагаючи проектувати військову техніку.

Тим часом Франсуа Лехідо, який був міністром економіки при уряді Віші, викликає до себе Жан-П'єра Пежо, і пропонує йому взяти собі контроль над фірмою «Готчкісс», пояснюючи законом від 18 жовтня 1940 року: дозволено проводити конфіскацію підприємств, контрольованих євреями. Таким чином Пежо стає власником фірми.

Після звільнення Франції від німецьких загарбників фірма «Пежо» відмовляється від контрольного пакета акцій, пояснюючи це тим, що їх змусили це зробити фашисти. Ейнсворт повертається до Франції і знову стає біля керма компанії. В 1946 поновлюється виробництво довоєнних автомобілів серії 680, легких вантажівок і тракторів.

Hotchkiss Artois

Модель 680/686 модернізують, вона отримує незалежну підвіску передніх коліс, і в гонках Монте-Карло 1949 року машина знову завойовує перше місце, як це було і до війни.Так само із запасників дістають модель 846, яка також була відома на італійських ранках як 486, її модернізують, і вона отримує найменування Artois. Мотор на нього ставлять як 4-циліндровий 2.3 л з 60 силами, так і 3.5 л, потужністю 110 сил.

В 1950 році Ейнсворт подає у відставку, продавши контрольний пакет акцій фірмі «Пежо». В цей же рік з'являються моделі «Грегуар» і «Анжу».

Hotchkiss Gregoire

Hotchkiss Gregoire Coupe

Салон Hotchkiss Gregoire Coupe

Перший автомобіль був цілком інноваційним, він мав передній привід, в моторі і кузові широко використовувалися алюмінієві сплави, колеса, до речі, не мали дисків в нашому розумінні, вони просто кріпилися до гальмових барабанів. Мотор об'ємом 2 л мав 4 циліндри, які були розташовані опозитно, через рік з'явилася модель з кузовом купе, але машина була занадто дорога і інновативна, так що її не купували, в 1953 році її припинили випускати, продавши за весь час всього 247 автомобілів, з яких 180 — седани.

Hotchkiss Antheor

Hotchkiss Anjou

Друга модель — «Анжу» — була еволюцією автомобілів моделей 486 і 686, мотори її були все ті ж, що почалися випускати ще наприкінці 20-х — 2.3 і 3.5 л. Спочатку машина виявилася хітом продажів, за два перших роки продали 4450 автомобілів, проте вже в 1953 році всього 197 автомобілів змогли знайти своїх покупців, крім седанів кузовне ательє «Шапрон» виготовило ще й 40 автомобілів Anthеor, один з останніх автомобілів був придбаний де Голлем для парадів.

Hotchkiss M201

В 1954 році фірма купує фірму Delahaye, припинивши виробництво легкових автомобілів, вони починають виробляти вантажівки марки Hotchkiss-Delahaye, але через кілька місяців ім'я «Делайе» йде в історію, тим часом «Готчкісс» запускає в серію свій останній легковий автомобіль, який на ділі виявився ліцензійним Willis-Overland .

З 1955 року ці автомобілі стали замінювати позашляховики фірми «Делайе» у французькій армії, останній джип випустили в 1966 році. А взагалі машина була в строю до 2000 року, але в 1981 їх почали замінювати на «Пух Г», який стала випускати фірма «Паннар» за австрійською ліцензіію під найменуванням Peugeot P4.

В 1956 році фірма об'єдналася із збройовою фірмою Brandt, ставши називатись Hotchkiss-Brandt, в 1966 році, коли фірма припинила випуск джипів, компанію купує Française Thomson-Houston. Вантажівки марки «Готчкісс» випускалися до 1969 року, після чого концерн припинив виробництво автомобілів. Сьогодні компанія Thomson працює в сфері електротехнічних технологій.

Логотип Hotchkiss Gregoire

Що стосується «Готчкісс Грегуар», то в 1956 році Грегуар встановив на мотор 2.2 л компресор, в підсумку мотор видавав 130 сил, Анрі Шапрон побудував красивий 2-місний відкритий кузов, в підсумку Грегуар продавав автомобілі від свого імені до 1962, скільки в підсумку йому вдалося їх продати, на жаль, не відомо.

• 1903 — Hotchkiss Type C
• 1904 — Hotchkiss Type E
• 1905 — Hotchkiss Type H
  • Hotchkiss Type D
• 1906 — Hotchkiss Type L
• 1909 — Hotchkiss Type Z
  • Hotchkiss Type X
  • Hotchkiss Type V
• 1912 — Hotchkiss 12/16HP
  • Hotchkiss 18/24HP
  • Hotchkiss 20/30HP
• 1919 — Hotchkiss AD
  • Hotchkiss AF
  • Hotchkiss AG
• 1923 — Hotchkiss AM
• 1926 — Hotchkiss AM2
• 1928 — Hotchkiss AM80
• 1929 — Hotchkiss AM73
• 1931 — Hotchkiss AM80S
• 1932 — Hotchkiss 411
  • Hotchkiss 626
• 1936 — Hotchkiss 686
  • Hotchkiss 846
  • Hotchkiss 486
• 1946 — Hotchkiss 680
• 1949 — Hotchkiss Artois
• 1950 — Hotchkiss Gregoire
  • Hotchkiss Anjou
• 1953 — Hotchkiss Antheor
• 1954 — Hotchkiss M201

• Hotchkiss, Petit Dictionnaire du « Juste Milieu », par Daniel Tard, Massin Éditeur.
• L'Album Hotchkiss, par P.Fouquet-Hatevilain, éditions E.P.A.
• Hotchkiss 1935-1955. L'âge classique, par Marc-Antoine Colin, éditions E.T.A.I., 1998. (ISBN 2-7268-8214-5)
• Le guide de la Jeep, par Robert Séjourné et Christophe Chevalet, éditions E.T.A.I., 2003. (ISBN 2-7268-8440-7)
• L'Encyclopédie mondiale des camions, par Peter J. Davies, éditions Manise, 2003. (ISBN 2-84198-214-9)
• Collection des voitures françaises d'autrefois: Hotchkiss 686 GS n°54, du 11 Mars 2014.