Ігнатович Борис Всеволодович

Борис Всеволодович Ігнатович (22 березня (3 квітня) 1899, Слуцьк[3][4], Мінська губернія 4 квітня 1979, Москва, CРCP) — білорусько-український радянський фотограф[5][6][7], майстер документальної фотографії, репортер[8], кінооператор[9], журналіст, новатор і педагог. Започаткував радянську авангардну фотографію 1920—30-х[10][11] та фотожурналізм[12]. Один з найзначніших художників[13] і «формалістів» свого часу[14][15].

Ігнатович Борис Всеволодович
Народження 4 квітня 1899(1899-04-04)[1]
Слуцьк, Мінська губернія, Російська імперія[2]
Смерть 4 квітня 1976(1976-04-04)[1] (77 років)
  Москва, СРСР[2]
Поховання Рогозьке кладовищеd
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність фотограф, журналіст, репортер, кінооператор, фотокореспондент
Сайт borisignatovich.com

Зовнішні зображення
Фотография Б. В. Игнатовича

Біографія

Родина

Борис Ігнатович народився 4 квітня 1899 року в місті Слуцьк (Мінська губернія) в сім'ї вчителя математики старших класів гімназії. Батько — Всеволод Євстахійович Ігнатович (18641904), уродженець Вітебська (Вітебська губернія) з родини дворянського стану. Мати — Марія Михайлівна Ігнатович (18751942), уродженка села Красний Кут, Катеринославської губернії (тепер Луганська область) з родини сільських наймитів.

Навчання

З 1908 по 1914 рік Ігнатович навчався в гімназії в місті Лодзь (Польща), аж до перших місяців Першої світової війни і битви за Лодзь між німецькою та російською арміями. З 1914 по 1917 рік — в гімназії Луганська. Після раптової смерті батька, родина залишилася фактично без засобів до існування з чотирма дітьми[16].

З 1912 по 1918 роки давав приватні уроки для оплати підручників і фінасово підтримував мати.

У березні 1917 року, за два місяці до отримання атестата зрілості, Борис Ігнатович був виключений з Луганської гімназії за видання рукописного журналу «Шантрапа»[17] і участь в революційних заворушеннях: гімназисти організували страйк, зірвали заняття і влаштували масові вуличні протести, Ігнатович йшов попереду старших класів і ніс червоний прапор. Борис Ігнатович поїхав в Петроград, до старшого брата Мстислава, який навчався в Морському інженерному училищі. В 1918 році він закінчив зі срібною медаллю Виборгськую гімназію і повернувся до Луганську, де працював журналістом в газеті «Північно-донецький комуніст».

Професійна діяльність

У 1919—1920 роки вступив до лав РКП (б), працював літературним співробітником харківської газети Червона Зірка і київської Всеіздат, відповідальним редактором уфимской газети «Червона Башкирія», завідував обласним відділом Російського телеграфного агентства в Стерлітамаку. Як один з перших членів, створеного Російського Союзу радянських журналістів, брав участь в 1918 році в Першому Всесоюзному з'їзді журналістів. У 1921—1922 роках працював заступником редактора, а потім редактором московської газети «Гірник», за публікацію нібито неперевірених «рабкоровських листів» читачів з провінції був переведений з членів РКП (б) в кандидати і відсторонений від посади редактора.

Незабаром Ігнатович переїхав у Ленінград, де завідував редакціями ленінградських гумористичних журналів «Дрезина», «Смехач» і «Бузотера». Там він зустрів художника Володимира Васильовича Лебедєва і захопився фотографією, практикуючись в техніці фотозйомки на кишеньковому фотоапараті "Кодак".

Навесні 1923 року, в розпал НЕПу, Борис Ігнатович зробив свій перший репортажний кадр. Він сфотографував письменника Михайла Зощенка за покупкою яблук у редакції журналу «Смехач» в Петрограді, попросивши прийшов до редакції письменника і одного попозувати.

У 1925 році Ігнатович був відновлений в рядах РКП (б) і повернувся в Москву, де працював завідувачем редакцією журналу Робочий тиждень, ілюстративному додатку до газети «Труд». У 1926 році придбав свої перші професійні фотокамери: дзеркальний «Неттель» 9х12 і величезний металевий «Фогтлендер» 10х15. Брав участь у виставці фоторепортажу, організованої Асоціацією московських фоторепортерів при Будинку друку в Москві .

У 1927 році вступив до редакції знаменитої в ті роки московської газети «Біднота» на посаду більд-редактора, знімав репортажі про сільське життя, про Волховстрой, перші турбіни. У 1928 році за завданням редакції знімав Лудорвайський процес над кулаками в Удмуртії .

З 1929 року — професійний фоторепортер журналів «Сучасна архітектура», авангардного по дизайну «Даешь», в якому були опубліковані 13 авторських фотонарисів, «Радиослушатель» і «Иллюстрированной рабочей газеты». Одним з перших в Радянському Союзі став знімати німецької малоформатної камерою «Лейкою». Серія кадрів, знятих цією камерою, опублікована на сторінках журналів «Советское фото» («З новим урожаєм», «Червоноармієць», «Груповий портрет», «На оборі») і в журналі «Даешь». У 1929 році тільки в журналі «Советское фото» двічі надруковані його фото на обкладинках і ще 16 кадрів в десяти номерах. У 1929 році брав участь у фотовиставці Товариства друзів радянського кіно (ОДСК) в Москві, на якій під час розвішування експозиції познайомився з Олександром Родченко[18] . Брав участь у виставці художньої фотографії в Відні (Австрія) і модерністської виставці Фільм і Фото[19][20] в Штутгарті (Німеччина).

У 1930 за сценарієм Есфірі Шуб зняв на кіностудії Союзкінохроніка кінонарис "Сьогодні", частина кадрів якого була опублікована в журналі "Кино и Жизнь" (1930, № 21), а також брав участь у створенні одного з перших звукових фільмів "Олімпіада мистецтв". У 1931 році працював фоторепортером видавництва "Изобразительное искусство", в якому для спеціального випуску журналу «СРСР на будівництві», разом з фотографом Миколою Штерцером[21], зробив велику фотосерію аерозйомки Ленінграда з літака-розвідника Р-5 («СССР на стройке». № 11, 1931).

Разом з Олександром Родченко, з 1930 року, керував фотосекцією групи «Жовтень», яка виникла на основі однойменного об'єднання представників різних жанрів і видів мистецтв. Фотосекція стала самостійним творчим фотографічним об'єднанням, яке відоме в історії радянської фотографії як Група жовтня. Брав участь в 1931 році в виставці групи в московському Будинку друку. На сторінках головного фотографічного журналу країни "Пролетарское фото"[22][23] була розгорнута люта кампанія проти новаторів, так звані «відгуки широкої громадськості» з номера в номер таврували «формалістичні прийоми» жовтенят, і на початку наступного, 1932 року опрацювання відступників від пролетарського методу в фотомистецтві досягла свого апогею до розпуску групи в квітні 1932 року. Наступ на авангардну фотографію, санкціонований партійними інстанціями, був цілком зрозумілий, авангард не вписувавася в ідеологічні канони.

У 1932 році Борис Ігнатович був обраний головою Московської асоціації фотокореспондентів[24].

У 1932—1934 роках, працюючи кінооператором Союзкінохронікі, зняв документальний нарис «Як працюють Кукринікси», а також документальний фільм режисера А. Єгорова «Електрифікація СРСР». У 1934—1935 роках завідував відділом ілюстрацій газети «Вечірня Москва», співпрацював з газетами «Правда», «Робітнича газета», «Праця», «Комсомольська правда», журналами «Нарпит», «Прожектор», «Червона нива», «Огонёк», «Зміна», «Радянське фото». В середині 1930-х років особливу популярність придбала так звана Бригада Ігнатовича, що знімала для газет «Вечірня Москва», «Будуємо», «Наші досягнення», «Будівництво Москви» і агентства фотоінформації Союзфото[25], в яку, в 1937 році, входили Е. Лангман, Я. Бродський, Л. Бать, Ольга Ігнатович[26] і Єлизавета Ігнатович, всього 41 штатний кореспондент[27].

У 1935—1936 роках Ігнатович створив серію про стаханівський рух і фотосерію «Козаки». З 1936 по 1937 роках працював фоторепортером газети «Комсомольская правда». У 1937—1938 роках брав участь у Першій Всесоюзній виставці фотомистецтва, що пройшла в московському Державному музеї образотворчого мистецтва ім. А. С. Пушкіна, ленінградському Державному Російському Музеї та київському Державний музей образотворчого мистецтва. У 1937—1941 роках працював штатним фоторепортером журналу «Будівництво Москви», продовжуючи співпрацювати з журналом «СССР на стройке». У 1938 році брав участь у виставці радянського фотомистецтва в Каунасі (Литва), а в 1938—1939 роках — в міжнародній фотовиставці у Великій Британії.

У 1941 році, з перших днів Німецько-Радянської війни, Борис Ігнатович невідступно слідував за бойовими частинами, як військовий фотокореспондент газети «Бойовий Прапор» 30-ї армії на Калінінському фронті. У своїх фоторепортажах Ігнатович відбив „живі“ хроніки і особи війни: саперні роти і польові кухні, ескадрон кавалеристів, брянських партизанів, снайперів, розвідників і фронтових цирульників. Це були батальні сцени на передовій, замальовки побуту, групові та персональні портрети.

У 1943—1944 роках Ігнатович був відряджений Студією військових художників імені М. Б. Грекова[28] на Західний і Брянський фронти, працював в партизанських загонах Брянщини. У жовтні 1944-го Ігнатович зняв «другий візит» Вінстона Черчилля до Йосипа Сталіна в Москву[29]. У 1945 році фотографував маршала Георгія Жукова на Конференції в Потсдамі при підписанні Потсдамської декларації .

У 1945—1950 роках Ігнатович продовжив працювати в студії імені М. Б. Грекова військовим фотографом. У 1950 році демобілізувався в чині капітана, до цього часу відносяться перші досліди Ігнатовича в кольорової фотографії. Знімав пейзажі, приділяв багато часу портретної фотографії. У повоєнні роки зняв великі фотосерії портретів творчої інтелігенції та військової еліти країни: провідних вчених, академіків, письменників, поетів, художників, скульпторів, артистів, лауреатів Сталінських премій, маршалів і героїв Радянського Союзу.

У 1950—1951 роках працював фотокореспондентом видавництва «Правда» і журналу «Огонёк» і фотохудожником виробничо-технічних майстерень Всесоюзної сільськогосподарської виставки (ВСХВ), де в 1952 році організував лабораторію кольорової фотографії, брав участь у кількох виставках кольорової фотографії.

У 1953—1954 роках працював фотохудожником видавництва «Ізогіз», брав участь у московській виставці «Фотомистецтво СРСР за 40 років». Працював фотографом-художником в «Журналі Мод» в 1954—1955 роках, в «Стройиздат» в 1955—1956 роках, завідував відділом у видавництві «Мистецтво». У 1957 році, коли було відновлено видання журналу «Радянське фото», близько року працював в ньому літературним співробітником. У 1959—1965 роках керував фотостудією на заводі «Серп і молот», консультував у фотостудії клубу «Трудові резерви», вів секцію фоторепортажу в найбільшому фотоклубі країни — легендарному московському «Новаторі», брав участь у всіх звітних виставках клубу[30].

У 1969 році Борис Ігнатович отримав «право» на велику персональну виставку в Москві, після 46 років «країнового визнання», цензури, заборон та ідеологічної критики, експериментування і наставництва, безперервних публікацій у всій мейнстрімівській пресі, участі практично у всіх групових фотовиставок всередині СРСР і за його межами, в тому числі персональних (Німеччина 1929 року, Австрія 1929 року, Велика Британія 1939 Чехословаччина 1947 і Югославія 1949 1958). Фотовиставка стала ювілейною, до 70-річчя Ігнатовича, і була організована Московської організацією Спілки журналістів СРСР в квітні 1969 року в Центральному Будинку журналіста. До неї увійшли багато знакових роботи Ігнатовича, які вдалося відстояти у худради і організаторів, унікальні для того часу, за якістю авторської друку і розміром відбитків. Виставка 1969 року став найбільшою і останньою прижиттєвої персональною виставкою художника в Москві.

У 1972 році відбулася персональна виставка Ігнатовича в Вільнюсі (Литва), організована першим в країні Товариством фотомистецтва Литовської РСР, під егідою якого був створений перший Музей фотографії в Шяуляє[31]. У 1975 році Ігнатович брав участь в двох ювілейних виставкових експозиціях, приурочених до 30-річчя Великої Перемоги та 60-річчю Жовтневої Революції в Москві.

Борис Ігнатович помер 4 квітня 1976 року. Був похований на Рогожском кладовищі в Москві.

Зі спогадів дружини і архівіста Клавдії Миколаївни Ігнатович[32]:

Виконуючи замовлення редакції, він душу вкладав у зйомку. Тому не дивно, що навіть суто індустріальні сюжети виглядають як картини „Розлив сталі, 1938“, „У доменної печі, 1938“. Якщо ж знімав для себе, то міг кілька разів приїжджати на те саме місце. Так було знято „Купола, 1948“ Новодівичого монастиря.
Оригінальний текст (рос.)
Выполняя заказы редакции, он душу вкладывал в съемку. Поэтому неудивительно, что даже чисто индустриальные сюжеты смотрятся как картины „Разливка стали, 1938“, „У доменной печи, 1938“ . Если же снимал для себя, то мог по нескольку раз приезжать на одно и то же место. Так были сняты „Купола, 1948“ Новодевичьего монастыря.

Фільмографія

  • Кінонарис «Сьогодні», 1930. Кінорежисер Есфір Шуб, кінооператор Борис Ігнатович. Кіностудія Союзкінохроніка. Частина кадрів фільму була опублікована в журналі Кіно і Життя (1930, № 21)
  • Фільм «Олімпіада мистецтв», 1930. Кінооператори Борис Ігнатович і Дмитро Дебабов .
  • Документальний кінонарис «Як працюють Кукринікси», 1932. Кінооператор Борис Ігнатович. Кіностудія Союзкінохроніка.
  • Документальний фільм «Електрифікація СРСР», 1934. Режисер А. Єгоров, кінооператор Борис Ігнатович.

Збірки

Публікації

  • Sowjetische Fotografien. Politische Bilder 1918—1941. Soviet Photographs from the Daniela Mrázkowá Collection / The Peter and Irene Ludwig Foundation. Steidl, 2010. 240 pp., 324 color illustrations ISBN 3-86930-053-1
  • Margarita Tupitsyn, Glaube, Hoffnung — Anpassung: Sowjetische Bilder 1928—1945, Essen, 1995
  • Galerie Alex Lachmann, Soviet photography of the 20s and 30s, 1991
  • What is Photography, 150 years of Photography, Praha, 1989, pp.128-129
  • A.Lavrentiev, P.Sers, Rodtchenko et le Groupe Octobre, Hazan, 2006, p.258
  • McDarrah, Gloria S., et al. The photography encyclopedia. New York: Schirmer, 1999.. // ISBN 0-02-865025-5
  • Schwartz, Dona. Camera Clubs and Fine Art Photography: The Social Construction of an Elite Code. . - Originally published in Urban Life, vol. 15, no. 2 (July 1986), pp.165-195
  • Lynch-Johnt, Barbara, and Michelle Perkins. Illustrated dictionary of photography: the professional's guide to terms and techniques. . - Buffalo, NY: Amherst Media, 2008. ISBN 978-1-58428-222-8
  • Michael Peres (Editor-in-Chief). 2007, Focal Encyclopedia of Photography, 4th edition, (Focal Press) ISBN 0-240-80740-5, ISBN 978-0-240-80740-9 — 2007.
  • Фотоальбом «Державна Збройна палата в Московському Кремлі», Москва
  • Ігнатович Борис «Фотографії 1972—1963» Фотоальбом Видавництво Московський будинок фотографії, 2002 г. 144 стр. ISBN 5-88896-099-3
  • Валерій Стігнеев "Борис Ігнатович. Фотографічне спадщина ", Видавництво Арт-Родник 2007 ISBN 978-5-9561-0271-8
  • Антологія Радянської фотографії, 1917—1940. Видавництво Планета, Москва тисячу дев'ятсот вісімдесят шість
  • Антологія Радянської фотографії, 1941—1945. Видавництво Планета, Москва 1987
  • Propaganda & Dreams, Edition Stemmle 1999 ISBN 3-908161-80-0
  • D.Mrazkova, V.Remes, Early Soviet Photographers, Museum of Modern Art Oxford, John Hoole Edition, 1982, pp.28-29
  • Pionniers de la photographie Russe Soviétique, Editions Philippe Sers, Paris, 1983, p.57
  • Political Images, Soviet Photographs, The Daniela Mrazkova Collection, Museum Ludwig, Steidl 2009, p.66
  • Волков-Ланніт Л. Ф., Борис Ігнатович. Москва, 1973
  • Борис Ігнатович: Класик національної фотографії. 1927—1963. Каталог виставки на честь 100-річчя від дня народження. Із зібрання Державного музею образотворчих мистецтв ім. А. С. Пушкіна, архіву родини Б. Ігнатовича та інших приватних зібрань. Автори статей К. Н. Ігнатович, А. Н. Лаврентьєв., 2002
  • Борис Ігнатович. Альбом-каталог. Із зібрання Центрального архіву аудіовізуальних документів Москви. М., 2006. Н. Н. Митрофанов
  • Велика утопія. Російський і радянський авангард, 1915—1932. Видавництво: Галарт, Бентеллі, 1993
  • Stepanova, Varvara (1894—1958), book designer. Kaganovich, Lazar (1893—1991). From Merchant Moscow to Socialist Moscow [Ot Moskvy Kupecheskoy k Moskve Socialisticheskoy]. IZOGIZ, Moscow 1931. 22 pages of b / w illustrations, with photos contributed by Rodchenko, Ignatovich, Langman, and other leading Soviet photographers.
  • Wilhelm Hornbostel, Karlheinz Kopanski, Thomas Rudi, Museum für Kunst und Gewerbe, Hamburg; Wintershakk AG, Kassel; OAO Gazprom, Moskau. Russische Avantgarde 1910—1934: Mit voller Kraft, Hamburg Edition Braus, 2001.

Виставки

  • 1926 Выставка фоторепортажа. Ассоциация московских фоторепортеров. Дом печати. Москва
  • 1927 Фотовыставка ОДСК. Общества друзей советского кино. Политехнический музей. Москва
  • 1928 Советская фотография за 10 лет. Государственная академия художественных наук. Москва, Ленинград
  • 1929 Фильм и Фото. Международная выставка под эгидой немецкого Веркбунда. Выставочные залы Interimtheaterplatz, Штутгарт; Мартин-Гропиус-Бау Музей, Берлин (Кройцберг), Германия
  • 1929 Первая фотовыставка Группы Октябрь. Парк имени Горького. Москва.
  • 1930 Фильм и Фото. Международная выставка под эгидой немецкого Веркбунда.MAK — Австрийский музей прикладного искусства. Вена. Австрия
  • 1931 Выставка фотогруппы Октябрь. Дом Печати. Москва
  • 1931 Фотомонтаж. Выставка Группы Октябрь. Парк имени Горького. Москва
  • 1935 Выставка работ мастеров советского фотоискусства. Москва
  • 1937-1938 Первая всесоюзная выставка фотоискусства. Москва, Ленинград, Киев
  • 1937 20 лет Советской фотографии. Москва.
  • 1938 Советское фотоискусство. Музей культуры имени Витаутаса. Каунас. Литва
  • 1938 Выставка художественной фотографии. Центральный Дом Литераторов. Москва
  • 1939 Международная фотовыставка. Великобритания
  • 1945-1950 Участник художественных выставок Студии военных художников им. М. Б. Грекова. Москва
  • 1946 Московская выставка профессиональных фотографов. Москва
  • 1947 Персональная фотовыставка. Прага. Чехословакия
  • 1948 Персональная фотовыставка. Центральный дом работников искусств. Москва
  • 1948 Великая Отечественная война в художественной фотографии. Москва
  • 1949 Персональная фотовыставка. Белград. Югославия
  • 1953-1954 Фотоискусство СССР за 40 лет. Москва
  • 1955 Выставка художественной фотографии. Центральный Дом журналистов. Москва
  • 1958 Человек и Море. Югославия
  • 1963-1966 Участник отчетных выставок фотоклуба «Новатор». Москва
  • 1967 Юбилейная фотовыставка «Моя Москва». Москва
  • 1969 Персональная фотовыставка, посвященная 70-летию мастера. Центральный дом журналистов. Москва
  • 1969-1971 Объединённая выставка художников и графиков книги. Москва
  • 1972 Персональная фотовыставка. Вильнюс. Литва
  • 1975 К 60-летию Октябрьской революции. Москва
  • 1975 К 30-летию Великой Победы. Москва
  • 1977 Персональная фотовыставка. Братислава. Чехословакия
  • 1981 Москва—Париж. 1900—1930. ГМИИ им. А. С. Пушкина. Москва
  • 1982 Персональная фотовыставка. Вороновская картинная галерея. Подмосковье
  • 1982 Ранние советские фотографы. Музей современного искусства, Оксфорд. Великобритания
  • 1986 Персональная фотовыставка. Музей В. В. Маяковского. Москва
  • 1989 150-летие фотографии. Прага, Москва
  • 1989 Фотохудожник Борис Игнатович. Персональная фотовыставка к 90-летию со дня рождения. «Фотоцентр» Союза журналистов. Москва
  • 1990 20 Советских фотографов. Амстердам. Нидерланды
  • 1991 Советская фотография 1920—1930х годов. Галерея Алекса Лахманна. Кельн. Германия
  • 1992 Утопическая мечта: фотография в Советской России 1918—1939. Галерея Лоренс Миллер. Нью Йорк. США
  • 1992-1993 Великая Утопия. Русский авангард 1915—1932. Музей Соломона Р. Гугенхейма, Нью-Йорк; Ширн Кунстхалле, Франкфурт-на-Майне; Городской музей Амстердама; Государственная Третьяковская галерея, Москва; Государственный Русский музей, Санкт-Петербург.
  • 1992 Фотография в России 1840—1940. Музей современного искусства, Оксфорд. Великобритания
  • 1993 От Малевича до Кабакова. Русский Авангард XX века. Музей Людвига. Кельн. Германия
  • 1994 Борис Игнатович. Пионер советской фотографии. Галерея Алекса Лахманна. Кельн. Германия
  • 1995 Фотомастер Борис Игнатович. Научно-исследовательский институт теории и истории изобразительных искусств. Москва
  • 1995-1996 Glaube, Hoffnung — Anpassung: Sowjetische Bilder 1928—1945: Museum Folkwang, Essen; Wurttembergische Kunstverein, Stuttgart, Germany; IVAM Institut Valencia d'Art Modern, Spain
  • 1996 Москва-Берлин. 1900—1950. ГМИИ им. А. С. Пушкина. Москва
  • 1997 История Москвы глазами русских и зарубежных фотографов. Москва
  • 1997 Фотоэстафета от Родченко до наших дней. Москва
  • 1999 Персональная фотовыставка к 100-летию мастера. Московский Дом фотографии. Москва
  • 1999 Красная площадь. XX век. Политехнический музей. Москва
  • 2000 Классики советской фотографии. Центральный дом художников. Москва
  • 2000-2001 Пропаганда и Мечты. Фотография 30-х в СССР и США. Цюрих, Москва, Нью Йорк
  • 2001 Красная площадь. Государственный Исторический музей. Москва
  • 2002 Борис Игнатович — классик отечественной фотографии[51]. 1920-е-1960-е. ГМИИ им. А. С. Пушкина. Отдел личных коллекций. Москва
  • 2003 Борис Игнатович. Неизвестные шедевры классика фотоискусства. Фотогалерея имени братьев Люмьер. Москва
  • 2002-2003 Фотографическая идея: Постмодернизм. Музей изобразительных искусств. Санта-Фе, Нью-Мексико, США
  • 2003 Сезоны Русской Фотографии. Палаццо Арес Борромео. Милан, Италия
  • 2003 Борис Игнатович. Имаго Фотокунст. Берлин, Германия
  • 2003 Москва: Город, Сцена, Столица Фотографии. Выставка фотографий Москвы 20-го века. Картинная галерея Мириам и Айры Д. Уоллак Колумбийского университета, США
  • 2003-2004 Русские застолья. Русский Дом Науки и Культуры. Берлин, Москва.
  • 2004 Москва-Берлин. 1950—2000. Полвека в фотографиях. Государственный исторический музей. Москва
  • 2004 Фотоэстафета. От Родченко до наших дней. Московский дом фотографии, Москва
  • 2004 Пионеры советской фотографии IV. Галерея Говарда Шиклера. Нью Йорк, США
  • 2004 Советская фотография 1920—1930-х годов. От пикториализма и модернизма до социалистического реализма. Фотомузей Винтертура. Цюрих, Швейцария
  • 2004 Фотография русского авангарда из коллекции Людвига — Александр Родченко и современники. Музей Людвига. Аахен, Германия
  • 2006 Борис Игнатович. К 30-летию со дня смерти автора. Галерея ФотоСоюз. Москва
  • 2006-2007 Искусство на заказ. Борис Игнатович. Фотографии 1927—1946. Немецко-русский музей Берлин-Карлсхорст. Берлин. Германия
  • 2006—2007 Советский фотомонтаж — 1917—1953. Московский дом фотографии. Париж, Франция
  • 2007-2008 Совершенство и Разрушение — 1937. Художественная галерея Билефельда, Германия
  • 2008 Борис Игнатович. Галерея Рахманинов дворик. Санкт-Петербург
  • 2008 Ретроспектива: русская конструктивистская фотография. Музей искусства Спенсера. Канзас, США
  • 2008 Борьба за знамя. Советское искусство между Троцким и Сталиным. 1926—1936. Московский музей современного искусства, Москва
  • 2009 Избранное Бориса Игнатовича к 110-летию со дня рождения мастера и 170-летию фотографии. Объединение Фотоцентр Союза журналистов России. Москва
  • 2009 Европейский и русский фотомонтаж, 1920—1940. Галерея UBU. Нью-Йорк, США
  • 2009 — 2010 Политические картины. Советская фотография 1918—1941. Музей Людвига. Кельн, Германия
  • 2011 Земля. Город. Реальность. Воображение. Фотогалерея Diemar/Noble. Лондон, Великобритания
  • 2011 Борис Игнатович. Время Платоново. Мультимедиа арт музей/Московский дом фотографии. Воронеж, Самара, Россия
  • 2011 Жизнь и смерть зданий. Художественный музей Принстонского Университета. Нью-Джерси, США
  • 2011 Эпоха оптимизма. Искусство и пропаганда в советской фотографии в 1920—1940 годы. Государственный музей и выставочный центр фотографии Росфото. Санкт-Петербург, Россия
  • 2011 Фотография как пропаганда: политика и утопическая мечта. Галерея Люмьер, Атланта, США
  • 2012 Россия. XX век в фотографиях. 1918—1940. Мультимедиа арт музей/Московский дом фотографии. Москва
  • 2012 Новый взгляд: современная фотография. Художественный музей Currier. Манчестер, США
  • 2013 Советская фотография. Государственный музей и выставочный центр фотографии Росфото. Санкт-Петербург, Россия
  • 2013 Париж Фото, Франция. Галерея Наили Александер, Нью Йорк, США
  • 2013-2014 Фотография и история в СССР, 1920—1940. Фотогалерея Нурдерлихт, Нидерланды
  • 2014 Париж Фото, Франция. Галерея Наили Александер, Нью Йорк, США
  • 2014 XVII Открытые Встречи, Фестиваль Света 2014. Фонд Лус Аустраль. Буэнос-Айрес, Аргентина
  • 2015 ПРОзавод. Центр фотографии имени братьев Люмьер. Москва, Россия
  • 2015 Мы должны сорвать покрывало с наших глаз. Музей изобразительных искусств Бохума. Бохум, Германия
  • 2015 Советское фото. Центр фотографии имени братьев Люмьер. Москва, Россия
  • 2015 Военным фотографам посвящается. Территория Победы. Мультимедиа арт музей/Московский дом фотографии. Москва, Россия
  • 2015 Советская Фотография: 1920—1930-е. Галерея Наили Александер, Нью Йорк, США
  • 2015 Фотолихорадка 2015. Рандеву со сценой Современной Фотографии. Галерея имени братьев Люмьер. Карусель де Лувр Париж, Франция.
  • 2015-2016 Сила изображения: ранняя cоветская фотография, ранний cоветский фильм. Еврейский музей. Нью Йорк, США
  • 2015-2016 Модернисты: отбор из европейской коллекции. Галерея Нового Южного Уэльса, Сидней
  • 2016 Мужчины на работе. Немецкий технический музей. Берлин, Германия
  • 2016 Поцелуй. Центр фотографии имени братьев Люмьер. Москва, Россия
  • 2016-02017 Отоваренная мечта. Мультимедиа Арт Музей/Московский Дом Фотографии, Москва; Федеральное государственное бюджетное учреждение культуры «Государственный Центр Современного Искусства» Волго-вятский филиал, Нижний Новгород
  • 2016-2017 Россия. XX век в фотографиях. 1918—1940. Екатеринбург, Екатеринбургский музей изобразительных искусств; Казань, Галерея современного искусства ГМИИ РТ; Самара, Самарский областной художественный музей; Ижевск, Выставочные залы Музея Ижевска в летнем саду Центр досуга Генеральский Дом
  • 11 февраля — 17 апреля 2017 Революция: Русское Искусство 1917—1932. Королевская Академия Искусств. Берлингтон-Хаус, Пикадилли, Лондон
  • 30 марта — 2 апреля 2017 AIPAD Photography Show: Галерея Наили Александер I Стенд 706 Пирс 94, Нью Йорк, США

Відомі висловлювання

  • «Он строил кадр как скульптор, отсекая все лишнее, и делал его живым, как кино, он вошел в Историю. Эпоха Бориса Игнатовича — это обретение фотографией своего языка, своей художественной выразительности. Вместе с буржуазным строем революция в России смела и буржуазную эстетику. Строителям нового общества нужен был свой образный язык и свои кумиры. На этой высокой, хотя и очень быстрой волне в искусство ворвались Маяковский, Родченко, Эйзенштейн, Дзига Вертов, Дейнека, Эль Лисицкий и ещё целая группа художников, писателей, режиссёров. Точнее сказать, они это искусство делали. Борис Игнатович „делал“ фотографию. Его композиции — поэтика фотоискусства. Взмывающие к небесам заводские трубы, строительные металлоконструкции и архитектурные новостройки, бородатые крестьяне и мускулистые спортсмены — он любил своих героев и воспевал их как художник и как гражданин. Потом, правда, эту песню „закрыли“… Но фотограф все равно остался поэтом, только лирика его стала иной: мягче, теплее, душевнее. Его военные фотографии — про человека, оставшегося Человеком, невзирая на все тяготы, лишения, жестокость, смерть. Не про героя — просто человека… Всю жизнь Игнатович снимал хороших людей, так кажется, когда смотришь на его фотографии. Или просто вокруг него не было плохих?» Валерий Стигнеев[52]
  • «История фотографии в XX веке была под значительным влиянием выдающихся талантов. Один из талантов — Борис Игнатович. Его безошибочная артистическая подпись оставила значительную печать на советской фотографии 1920-30-х. Со своей бригадой Игнатовича, которая включала его жену и сестру, он занял совершенно особое место в её новом развитии в течение этого короткого и радикального времени. Его попытка дать фоторепортажу абсолютно новый эффект, используя новые формы и экспериментирование делает Игнатовича одним из самых интересных фотографов» Алекс Лахман[53]
  • «Александр Родченко: приятно смотреть на ваши работы — снимать хочется! Борис Игнатович: а вы думаете, я работал без вашего влияния?». Из воспоминаний Варвары Степановой[54] о знакомстве на фотовыставке Общества друзей советского кино в Москве, 1929
  • «Новая волна», наиболее яркими представителями которой стали, по своей изначальной биографии, художник-конструктивист Александр Родченко, пишущий газетчик Борис Игнатович, киношник Дмитрий Дебабов, сотрудник фотоателье Елизар Лангман. Все они в конце 20-х — начале 30-х годов олицетворяли собой «левое» направление — группу Октябрь, существовавшую в постоянной полемике с Российским объединением пролетарских фотографов (РОПФ), утверждавшим «идеологическую правду». По мнению Бориса Игнатовича, сформулированного им на страницах журнала «Пролетарское фото», они подменяли «настоящую действительность, документальность советского фоторепортажа слащавой картинкой и позой…» Григорий Чудаков[55][56]
  • «Авторские отпечатки Игнатовича — это неповторимые станковые произведения. Мастер не делал ретуши, а добивался основных эффектов, так экспонируя различные участки фотобумаги, чтобы максимально подчеркнуть глубину и пространство, отделить планы, выделить композиционный центр, передать световую фактуру материала. По тональному богатству фотографии Игнатовича — похожи на живопись. Игнатович делал из фотографии искусство, так как понимал искусство. Он не имитировал живопись. Он шел от своей техники. От увиденного. От мастерства» Александр Лаврентьев[57]
  • «В году 1936-ом я как-то спросил Родченко, кому из современных фотомастеров он отдал бы предпочтение? Прежде всего Игнатовичу, у него не только зоркий глаз репортера, но и хороший вкус, парень даровитый, настоящий художник». Александр Березин
  • «Борис Игнатович на фронте работал с фотоаппаратами Leica II и Junior Special Ruby Reflex со сменной оптикой. Фотообъективом Еlmar 90/4 (E. Leitz, Германия, около 1938) выполнены, например, такие знаменитые работы, как „На поле боя“ (1941) и „Полевая кухня. Фронтовые будни“ (1944). Также он использовал фотоаппарат Junior Special Ruby Reflex (Thornton-Pickard MFG. Co., Великобритания, 1928—1936). Это крупноформатная ящичная фотокамера со встроенным мехом и зеркальной однообъективной системой визирования. Штатный объектив Dallmeyer Anastigmat 130/4.5. В конструкцию фотоаппарата Б. В. Игнатович ввел ряд изменений. Для камеры Б. В. Игнатович сконструировал и изготовил два мягкорисующих объектива на базе объективов Derogy (500/4, компания Derogy, Париж и Лондон, Франция, 1900—1910 гг.) и „Простаръ“ 400/5 (предположительно Россия, 1914—1916). Для сопряжения с камерой был удален ряд линз. Использование объектива Tessar c большим, чем у штатного, фокусным расстоянием способствовало увеличению свободы выбора положения плоскости наилучшего видения. В результате Борис Всеволодович создал линейку объективов, обеспечивающих широкую палитру оптических рисунков, в которых требуемая мягкость рисунка получалась без снижения интервала яркостей, что, по словам Б. В. Игнатовича, позволило „добиться пластичности, не жертвуя сочностью изображения“. Демпфирующее приспособление для зеркала, спусковой тросик и сменные объективы с различной степенью смягчения оптического рисунка и позволили применить типичную репортерскую камеру 1920-х годов для портретной съемки в условиях прифронтовой полосы не только на улице при дневном свете, но и в землянке в неровном свете коптилок» Елена Фисенко[58]
  • «У нас в Вильнюсе была цензура, а в Риге, к примеру, не было. Так мы посылали снимки туда, а оттуда их уже высылали на международные выставки, конкурсы. Так мы участвовали в международном фотографическом мире. А с другой стороны — здесь у нас было свободнее, чем в Москве. Мы ведь потому ещё стали „фотографической республикой“, что делали здесь выставки тех московских фотографов, которые не могли официально показать свои работы в столице. Тот же Борис Игнатович, к примеру, с ним я познакомился, когда сделал в Вильнюсе его выставку. Здесь все это проходило под лозунгом „дружбы народов“. Так что нам удавалось делать хорошие проекты» Антанас Суткус[59]
  • Если говорить об отечественных фотографах Родченко с Игнатовичем? Они — переоцененные? Или это «наше все». Насколько выделен уголок русским в мировой истории фотографии, во многом нашими же, отечественными усилиями там быть или, наоборот, отечественной желчной ленью — ничего не делать и ни с кем не общаться? Ни Родченко, ни Игнатович от высоких оценок, или переоцененности — на чей-то взгляд, не хуже и не лучше, их творчество ab ovo наполнено смыслами, и культурными, и историческими. Что они, и только они или почти никто больше, известны за рубежом из России — это не переоцененность этих имен, а отсутствие нашей истории фотографии, написанной и доведенной хотя бы до умов читающей и думающей публики здесь, в своей стране, и отсутствие страниц русской фотографии в «большой истории» Ирина Чмырева[60]
  • «Твои планы на будущее? План один. Научиться хорошо снимать. А не поздно? Тициан написал свой шедевр Венера у зеркала в 90 лет, а я только разменял восьмой десяток. Есть время» из интервью для книги[61] Леонида Волкова-Ланнита с Борисом Игнатовичем

Примітки

  1. The Fine Art Archive — 2003.
  2. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #11926370X // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. Игнатович Борис Всеволодович // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  4. Новатор. Борис Игнатович 1899-1976. Официальный сайт.
  5. Государственный музей РОСФОТО.
  6. ↑ McDarrah, Gloria S., et al. The photography encyclopedia. New York: Schirmer, 1999. // ISBN 0028650255.
  7. ↑ Schwartz, Dona. Camera Clubs and Fine Art Photography: The Social Construction of an Elite Code. — Originally published in Urban Life, vol. 15, no. 2 (July 1986), pp.165-195.
  8. ↑ Lynch-Johnt, Barbara, and Michelle Perkins. Illustrated dictionary of photography: the professional’s guide to terms and techniques. — Buffalo, NY: Amherst Media, 2008. — 2008. — ISBN 9781584282228.
  9. The Innovator Foundation: Boris Ignatovich Estate Collection. Life/Cinema.
  10. Michael Peres (Editor-in-Chief). 2007, Focal Encyclopedia of Photography, 4th edition, (Focal Press) ISBN 0240807405, ISBN 978-0240807409. — 2007.
  11. International Center of Photography, NYC.
  12. Мультимедиа Арт Музей, Москва.
  13. Союз фотохудожников России.
  14. Георгий Колосов. К 50-летию Фотоклуба "Новатор".
  15. Boris Ignatovich / The official facebook profile-page.
  16. Игнатович Мария Михайловна. Моя родословная, моя исповедь. — Рукописные мемуары. — Москва, СССР, 26 ноября 1939.
  17. Новатор. Борис Игнатович: Биография.
  18. Александр Родченко. Русский советский живописец, график, скульптор, фотограф, художник театра и кино.
  19. Валерий Стигнеев. Борис Игнатович. Фотографическое наследие. — Арт-Родник, 2007. — С. 96. — ISBN 978-5-9561-0271-8.
  20. The Museum of Modern Art. NYC, USA.
  21. Фотограф Н. Н. Штерцер.
  22. «Декларацию о создании РОПФ (в 1931 году, в противовес авангардным течениям в фотографии было создано Российское общество пролетарских фотографов) подписали С. Фридлянд, А. Шайхет, М. Альперт, Я. Халип и др., всего 10 репортеров. Они же развернули бурную административную деятельность: стали проводить заседания, выборы руководства, делать доклады» Валерий Стигнеев. Историк фотографии, публицист, фотограф
  23. Мастер советской фотографии Борис Игнатович. Архів оригіналу за 12 листопада 2016. Процитовано 11 листопада 2016.
  24. Фотографические общества России. Архів оригіналу за 29 квітня 2010. Процитовано 11 листопада 2016.
  25. По материалам книги В. Т. Стигнеева «Век фотографии». «Опыт тотальной фотографии. Агентство «Союзфото».
  26. Фотограф Ольга Игнатович.
  27. Москва. Энциклопедический справочник. — М.: Большая Российская Энциклопедия. 1992. Библиотека учебной и научной литературы.
  28. Студия военных художников им. М. Б. Грекова.
  29. С 9 по 19 октября 1944 года Черчилль находился в Москве на переговорах со Сталиным, которому предложил разделить Европу на сферы влияния, однако советская сторона, судя по стенограмме переговоров, отклонила эти инициативы, назвав их «грязными».
  30. Марина Давыдова. Фотоклуб «Новатор». Клуб — легенда. Клуб — эпоха.
  31. Первый общественный музей фотографии в СССР. Шяуляй, Литва.
  32. Клавдия Игнатович 1921-2015. Жена, хранитель и архивист. Борис Игнатович: Классик национальной фотографии. 1927–1963. Статья каталога к персональной выставке в ГМИИ им. Пушкина к 100-летию со дня рождения. // Собрание Государственного музея изобразительных искусств им. А. С. Пушкина, архива семьи Б. Игнатовича и других частных собраний..  .
  33. Музей изобразительных искусств имени А. С. Пушкина.
  34. Ignatowitsch, Boris Wsewolodowitsch. Rheinisches Bildarchiv Köln.
  35. Art Institute of Chicago Collections. Boris Ignatovich.
  36. Boris Ignatovich May-Day. The Museum of Fine Arts. Houston, Texas, USA.
  37. Государственный музей РОСФОТО. Санкт-Петербург, Россия.
  38. Chronological insights into the Photography Collection – Photography of the 1920th and the 1930th.
  39. The Currier Museum of Art. Manchester, New Hampshire, USA.
  40. Spencer Museum of Art.
  41. Pérez Art Museum Miami (PAMM). Miami, Florida, USA.
  42. Richard and Ronay Menschel Library/Collection. Rochester, New York, USA. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 17 листопада 2016.
  43. Princeton University Art Museum. Princeton, New Jersey, USA.
  44. Richard And Ellen Sandor Art Foundation/Family Collection. Chicago, Illinois, USA.
  45. Мультимедиа Арт Музей / Московский Дом Фотографии. Москва, Россия.
  46. Nailya Alexander Gallery. New York, USA.
  47. Robert Koch Gallery. San Francisco, USA.
  48. National Gallery of Canada. Ottawa, Canada. Архів оригіналу за 17 листопада 2016. Процитовано 16 листопада 2016.
  49. Art Gallery of New South Wales.Sydney, Australia.
  50. Фонд Инноватор. Фотографический архив и иконографическая коллекция.
  51. Газета Коммерсант. Борис Игнатович крупным планом. Персональная выставка в Государственном Музее Изобразительных Искусств им. А.С. Пушкина. Отдел личных коллекций. Москва.
  52. Валерий Стигнеев. Историк фотографии, публицист, фотограф.
  53. Алекс Лахман — коллекционер, галерист, эксперт. Лучший европейский специалист по рынку советской фотографии. Владелец уникальной коллекции из нескольких тысяч винтажей. Эксперт по советской фотографии — подбирал коллекции для таких известных собирателей как Людвиг и Хайтинг. Это дорогое фото.
  54. Варвара Степанова. Художница-авангардистка, представительница конструктивизма, жена и соратница Александра Родченко.
  55. Классики. Борис Игнатович.
  56. In Memoriam. Григорий Михайлович Чудаков (23 октября 1926 — 14 ноября 2011).
  57. Александр Лаврентьев. Искусствовед, историк искусства, дизайнер-график, куратор фотографических выставок. Проректор по научной работе Московской государственной художественно-промышленной академии имени С. Г. Строганова. Внук Александра Родченко и Варвары Степановой.
  58. Елена Фисенко. Старший научный сотрудник Политехнического музея г. Москвы. Для прицельных кадров.
  59. Антанас Суткус 1939 г.р. — классик советской и литовской фотографии, основатель Союза фотоискусства Литвы.
  60. Ирина Чмырева, искусствовед, арт-директор фестиваля фотографии PhotoVisa, куратор. Переоценка ценностей.
  61. Леонид Волков-Ланнит. Борис Игнатович. Серия. Мастера советского фотоискусства. — М. Планета, 1973. — С. 51 стр. + 61 стр. фото.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.