Інтеграл Гауса
Інтеграл Гауса, також відомий як інтеграл Ейлера-Пуассона — це інтеграл функції Гауса e−x2 над усією областю дійсних чисел. Названий на честь німецького математика Карла Фрідріха Гауса, і має вигляд
Абрахам де Муавр першим відкрив цей тип інтегралів у 1733~р. Тоді як Гаусс опублікував точний інтеграл у 1809 р.[1] Інтеграл має широкий спектр застосувань. Наприклад, за допомогою простої заміни змінних, використовується для обчислення нормалізуючої константи нормального розподілу. Цей же інтеграл з фіксованими межами тісно пов'язаний як з функцією помилок так і з кумулятивною функцією нормального розподілу. У фізиці цей тип інтеграла часто з'являється, наприклад, в квантовій механіці, при знаходженні густини ймовірності основного стану гармонічного осцилятора. Цей інтеграл також використовується в означенні інтеграла вздовж траєкторії для знаходження функції поширення гармонічного осцилятора, а також у статистичній механіці для знаходження функції розбиття.
Хоча функцію помилок не можна представити елементарні функції, як це можна довести за допомогою алгоритму Ріша,[2] все ж інтеграл Гаусса можна обчислити аналітичними методами аналізу функцій багатьох змінних. Тобто, невизначений інтеграл
не інтегрується в елементарних функціях, але визначений інтеграл
можна обчислити. Визначений інтеграл довільної функції Гаусса дорівнює
Обчислення
В полярних координатах
Стандартний спосіб обчислення інтеграла Гаусса, що був запропонований Пуассоном, базується на використанні наступної властивості:[3] базується на використанні наступної властивості:
Розглянемо функцію у просторі , та обчислимо інтеграл від неї двома способами.:
- З однієї сторони, як подвійний інтеграл в декатровій системі координат, він дорівнює квадрат інтеграла Гаусса:
- З іншої сторони, за допомогою методу знаходження об'єму тіла обертання (випадок подвійного інтеграла у полярних координатах), цей інтеграл дорівнює
З цих двох обчислень отримаємо шукане значення для інтеграла Гаусса, хоча при цьому слід подбати про відповідні невласні інтеграли:
де множник r-якобіан, який з'являється при переході до полярних координат у подвійному інтегралі (r dr dθ - стандартна міра на площині записана в полярних координатах , і інтегрування включає заміну s = −r2, а тому ds = −2r dr.
Таким чином,
Тоді:
- .
Повне доведення
Для обґрунтування невласних подвійних інтегралів та прирівнювання двох співвідношень, розпочнемо з апроксимуючої функції:
Якби інтеграл
був би абсолютно збіжним, то ми б отримали головне значення інтеграла за Коші,тобто границя
співпадала б з інтегралом
Щоб побачити це врахуємо, що
Таким чином, для обчислення інтеграла
потрібно знайти границю
- .
Підносячи до квадрату, отримаємо
Використовуючи теорему Фубіні, вищевказаний подвійний інтеграл можна розглядати як поверхневий інтеграл
взятий над квадратом з вершинами {(−a, a), (a, a), (a, −a), (−a, −a)} на площині xy.
Оскільки, для всіх дійсних чисел, експоненціальна функція більша за 0, то звідси випливає, що інтеграл, взятий над вписаним кругом, повинен бути меншим за , і аналогічно інтеграл, взятий над описаним кругом, повинен бути більшим ніж . Інтеграли над двома кругами легко обчислити, перейшовши від декартової системи координат до полярної системи координат:
(Див. Полярні координати з декартових координат щодо відповідних перетворень.)
Після інтегрування отримуємо
За теоремою про двох поліцейських, отримаємо значення інтеграла Гаусса:
У декартових координатах
Інша техніка, яка сходить до Лапласа (1812),[3] , полягає в наступному. Покладемо
Оскільки границі відносно s приy → ±∞ , залежать від знаку x, то для спрощення обчислень використовуємо той факт, що e−x2 є парною функцією і, отже, інтеграл на множині всіх дійсних чисел удвічі більший ніж інтеграл від нуля до нескінченності:
Таким чином, при x ≥ 0, для змінних y and s маємо однакові границі. Тобто,
Отже, як і очікувалося, .
Зв'язок з гамма-функцією
Підінтегральна функція - це парна функція, тому
Таким чином, цей інтеграл після заміни змінної перетворюється на інтеграл Ейлера:
де гамма-функція.Це показує, чому факторіал напівцілого числа є раціональним, домножиним на . У загальному випадку,
який можна отримати виконавши заміну в підінтегральній функції гамма-функції:
- .
Узагальнення
Інтеграл функції Гаусса
Результатом обчислення інтеграла довільної функції Гаусса є
Альтернативною формою є
Ця форма корисна для обчислення математичних сподівань деяких неперервних розподілів, пов'язаних із нормальним розподілом, наприклад, для логнормального розподілу.
n-мірне та функціональне узагальнення
Припустимо, A - симетрична, додатньо визначена (отже, має обернену) матриця n × n яка є оберненою до коваріаційної матриці. Тому,
де інтеграл розуміється над Rn. Цей факт застосовується при дослідженні багатовимірного нормального розподілу. Також
де σ - перестановка множин {1, ..., 2N}, а додатковий коефіцієнт у правій частині -
це сума за всіма комбінаторними парами множини {1, ..., 2N} з N копій матриці A−1.
Крім того,[4]
для деякої аналітичної функції f, за умови, що вона задовольняє деяким відповідним обмеженням щодо свого зростання та деяким іншим технічним критеріям. (Для деяких функцій вона працює, наприклад, для поліномів. А для деяких - ні.) Піднесення до степеня диференціальним оператором розуміється в сенсі степеневих рядів.
Хоча функціональні інтеграли не мають чіткого означення (або навіть їх неможливо строго обчислити в більшості випадків),
проте ми можемо визначити функціональний інтеграл Гаусса аналогічно скінченновимірному випадку. Але проблема все ж залишається, оскільки є нескінченністю, а також функціональний детермінант буде нескінченним у загальному випадку. Проте це можна обійти, якщо розглянути відношення:
В позначеннях ДеВіта це співвідношення виглядає аналогічно скінченновимірному випадку.
n- мірний з лінійним членом
Якщо A знову є симметричною, додатньо визначеною матрицею, тоді (при умові, що всі вектори є вектор-стовпцями):
Інтеграли подібної форми
Де - натуральне число, - подвійний факторіал.
Простий спосіб їх отримання --- це диференціювання під знаком інтеграла:
Також можна використовувати інтегрувати частинами та знайти відповідне рекурентне співвідношення.
Поліноми вищих порядів
Використання лінійної заміни базису показує, що інтеграл експоненти, в степені якої однорідний многочлен від n - змінних, може залежати тільки від - інваріантів многочлена. Одним з таких інваріантів є дискримінант, нулі якого позначають особливості інтеграла. Проте інтеграл також може залежати від других інваріантів.
Експоненту, в степені якої другі парні многочлени, можна чисельно обчислити за допомогою рядів.
Вони можуть бути інтерпритовані як формальные обчислення, коли немає збіжності. Наприклад, обчислення інтеграла від експоненти, в степені якої поліном четвертого порядку, має вигляд:
Вимога до того, щобn + p = 0 та те, що остача від ділення дорівнює 2 (mod 2) полягає в тому, що інтеграл від −∞ до 0 дає множник (−1)n+p/2, а інтеграл від 0 до +∞ дає множник 1/2 кожного разу.
Ці інтеграли з'являються в таких областях, як квантова теорія поля.
Див. також
- Перелік інтегралів функцій Гаусса
- Загальні інтеграли в теорії квантових полів
- Нормальний розподіл
- Таблиця інтегралів експоненціальних функцій
- Функція помилок
- Інтеграл Березіна
Примітки
- Stahl, Saul (April 2006). The Evolution of the Normal Distribution. MAA.org. Процитовано 25 травня 2018.
- Cherry, G. W. (1985). Integration in Finite Terms with Special Functions: the Error Function. Journal of Symbolic Computation 1 (3): 283–302. doi:10.1016/S0747-7171(85)80037-7.
- The Probability Integral.
- Reference for Multidimensional Gaussian Integral. Stack Exchange. 30 березня 2012.