Алексіс Санчес

У 14 років перейшов до клубу «Кобрелоа». Дебютував за клуб в юному віці й вже до 18 років став важливим гравцем основи і вважався одним з найталановитіших гравців Південної Америки. З цією командою Санчес дебютував в першому дивізіоні, коли йому було 16 років, ставши таким чином одним з наймолодших футболістів, які грали в чемпіонаті, й швидко привернули увагу європейських топ-клубів.

Санчес (праворуч) у грі за «Удінезе» 2008 року.

2006 року Алексіс був куплений «Удінезе» за 3 млн доларів і відразу ж був відданий в оренду в чилійський «Коло-Коло», разом з яким двічі виграв чемпіонат Чилі. Всього за клуб він провів майже 50 матчів і забив 9 голів. Наступний сезон Алексіс провів в аргентинському «Рівер Плейті», який за підсумками сезону став чемпіоном країни. 2008 року «Удінезе» більше не став віддавати Санчеса в оренду, і гравець поступово завоював місце в основі італійського клубу. Влітку 2008 року ходили чутки про його перехід в «Манчестер Юнайтед», де Санчес повинен був замінити Кріштіану Роналду в разі переходу португальця в «Реал», але трансфер Алексіса не відбувся. Дебют вінгера в футболці «зебр» в офіційному матчі стався 14 вересня в матчі 2-го туру Серії А проти туринського «Ювентуса», Санчес вийшов на поле на 58-й хвилині гри, але нічим не відзначився. Матч закінчився мінімальною поразкою команди з Удіне з рахунком 0:1. 18 вересня дебютував в єврокубках - в матчі Ліги Європи проти дортмундської «Боруссії». 19 жовтня в матчі 7-го туру проти «Лечче» Санчес забив свій перший гол за «Удінезе». 29 жовтня в матчі 9-го туру забив один з двох м'ячів у ворота «Катанії». 8 лютого в матчі 23-го туру приніс «зебрам» вольову перемогу над «Болоньєю» й був визнаний гравцем матчу. У своєму першому італійському сезоні Санчес забив лише 3 голи за 31 матч.

Перший гол в новому сезоні Санчес забив лише 24 лютого в матчі 17-го туру проти «Кальярі». 3 березня, у матчі 32-го туру, допоміг «зебрам» розгромити «Ювентус» з рахунком 3:0. 21 квітня приніс своїй команді мінімальну перемогу в Кубку Італії, забивши єдиний м'яч в ворота «Роми».

27 лютого в матчі 27-го туру чемпіонату Італії 2010/11 Алексіс Санчес оформив покер у ворота «Палермо», ставши першим чилійцем, якому вдалося забити чотири м'ячі в одному матчі в Серії А. Санчес забивав голи на 19-й, 28-й , 42-й і 48-й хвилинах зустрічі. Матч завершився з рахунком 7:0 на користь «Удінезе».

21 липня 2011 року було оголошено про перехід Алексіса Санчеса в іспанську «Барселону», заплатила за трансфер гравця € 26 млн, ще € 11 млн були обіцяні «Удінезе» як бонуси. Таким чином, футболіст став найдорожчим гравцем в історії чилійського футболу і першим чилійцем в історії «Барселони». Вінгер підписав з новим клубом п'ятирічний контракт. У новому клубі футболіст став носити 9-й номер і футболку з написом «Алексіс». Після переходу Санчес сказав:

Я радий, що моя мрія нарешті здійснилася. Тепер все буде набагато серйозніше.

Санчес (крайнійліворуч) з партнерами по «Барселоні» у 2011 році.)

14 серпня, в першому матчі за Суперкубок Іспанії проти мадридського «Реала», відбувся дебют Алексіса в футболці «каталонців». Вінгер провів на полі всі 90 хвилин. Поєдинок закінчився з рахунком 2:2. У матчі-відповіді чилієць потрапив в заявку, але на полі не з'явився. За сумою двох зустрічей трофей дістався «Барселоні», а Алексіс завоював свій перший титул у складі нового клубу. 26 серпня Санчес дебютував в матчі за Суперкубок УЄФА, вийшовши на заміну на 61 хвилині гри замість іспанця Давіда Вільї. Дебют в Ла Лізі відбувся 29 серпня, в матчі 1-го туру проти «Вільярреала», в цій же грі на 46 хвилині він, отримавши пас від Тьяго, забив свій перший гол за «Барселону», пробивши низом у дальній кут. Для «синьо-гранатових» цей матч закінчився розгромною перемогою з рахунком 5:0. У виїзному матчі 2-го туру з «Реал Сосьєдадом» Алексіс вже на 31-й хвилині гри отримав сильний удар по ногах і не зміг продовжити зустріч. Після чого він пропустив майже два місяці. Оговтавшись від травми, вінгер з'явився на полі в матчі Ліги чемпіонів проти «Вікторії», вийшовши на заміну замість Еріка Абідаля. 29 листопада Санчес оформив перший дубль у складі «Барселони», двічі вразивши ворота «Райо Вальєкано». Особливо красивим вийшов перший гол: Санчес, перебуваючи на лівому краю штрафного майданчика, отримав пас від Хаві й закрутив м'яч у дальній кут від штанги. У наступному турі чемпіонату Алексіс відзначився знову, а «Барселона» розгромила «Леванте» з рахунком 5:0. 11 грудня в матчі 15-го туру проти «Реала» Санчес, виконавши точний удар під саму штангу воріт Касільяса, дозволив «синьо-гранатовим» зрівняти рахунок в матчі, після чого, ще декілька голів принесли «синьо-гранатовим» гостьову перемогу з рахунком 1:3. 15 грудня Санчес вийшов на заміну в першому півфінальному матчі Клубного чемпіонату світу проти «Ас-Садда», проте на 71-й хвилині гри йому потрібна була заміна. Після матчу тренер команди — Хосеп Гвардіола сказав, що у Алексіса діагностований дискомфорт м'язів, і він не зіграє в фіналі.

13 січня забив свій перший гол в Кубку Іспанії, вразивши ворота «Осасуни». 16 січня, в домашньому матчі проти «Реал Бетіса», відзначився гольовою передачею на Мессі в першому таймі і точним ударом на 75-й хвилині гри у другому, що дозволило його команді вирвати перемогу з рахунком 4:2. 12 лютого в матчі з «Байером» Санчес забив свій перший і другий гол у Лізі чемпіонів, відзначившись в кожному з таймів. 10 квітня забив два з чотирьох м'ячів у ворота «Хетафе», один з голів було забито головою. 21 квітня в матчі 34-го туру Прімери проти «Реала» Алексіс вийшов на заміну на 69-й хвилині гри й через хвилину забив гол, проте мадридці здобули перемогу 1:2. Разом з «Барселоною» Санчес дійшов до 1/2 фіналу Ліги чемпіонів, де «синьо-гранатові» мінімально поступилися «Челсі» з рахунком 2:3, кілька хороших моментів для взяття воріт втратив Санчес. 26 травня він виграв свій четвертий трофей у складі «каталонців» — в протистоянні з баскським «Атлетиком» був завойований Кубок Іспанії. Всього за підсумками сезону 2011/12 Алексіс забив 15 голів у всіх турнірах.

Провів у каталонській команді три сезони, відзначившись загалом 47 голами у 141 матчі всіх турнірів.

10 липня 2014 року перебрався до Англії, уклавши контракт з лондонським «Арсеналом», якому трансфер чилійця обійшовся у майже 32 мільйони фунтів. У лондонській команді відразу став лідером атак, у першому ж сезоні обійшовши за результативністю іншого зіркового нападника «канонірів» Олів'є Жіру. Загалом за три з половиною роки, проведені в Лондоні, став автором 80 забитих голів, для чого йому знадобилося 166 матчів.

22 січня 2018 року було оголошено про перехід чилійського нападника до «Манчестер Юнайтед» в обмін на Генріха Мхітаряна. В Манчестері гравець отримував досить багато ігрового часу, проте його результативність суттєво зменшилася — у 45 іграх йому вдалося відзначитися лише п'ятьма взяттями воріт.

Влітку 2019 року на умовах оренди на сезон став гравцем італійського «Інтернаціонале», де сподівався отримувати більше ігрового часу. Протягом сезону взяв участь у 31 грі міланської команди в усіх турнірах, відзначившись чотирма голами.

6 серпня 2020 року, отримавши статус вільного агента, підписав з «Інтером» повноцінний трирічний контракт.

Станом на 10 серпня 2020 року

Сезон	Команда	Чемпіонат			Національний кубок			Континентальні кубки			Інші змагання			Усього
		Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ліга	Ігор	Голів	Ігор	Голів
Клаусура 2005	«Кобрелоа»	ПД	35	3	-	-	-	КЛ	3	0	-	-	-	38	3
Апертура 2006		ПД	12	9	-	-	-	-	-	-	-	-	-	12	9
Усього за «Кобрелоа»			47	12		-	-		3	0		-	-	50	12
Клаусура 2006	«Коло-Коло»	ПД	18	4	-	-	-	ПАК	9	1	-	-	-	27	5
Апертура 2007		ПД	14	1	-	-	-	КЛ	7	3	-	-	-	21	4
Усього за «Коло-Коло»			32	5		-	-		16	4		-	-	48	9
2007–2008	«Рівер Плейт»	ПД	23	4	-	-	-	ПАК+КЛ	1+7	0	-	-	-	31	4
2008–2009	«Удінезе»	A	32	3	КІ	2	0	КУЄФА	9	0	-	-	-	43	3
2009–2010		A	32	5	КІ	4	1	-	-	-	-	-	-	36	6
2010–11		A	31	12	КІ	2	0	-	-	-	-	-	-	33	12
Усього за «Удінезе»			95	20		8	1		9	0		-	-	112	21
2011–12	«Барселона»	ПД	25	12	КІ	7	1	ЛЧ	6	2	СІ+СУ+КЧС	1+1+1	0	41	15
2012–13		ПД	29	8	КІ	6	2	ЛЧ	9	1	СІ	2	0	46	11
2013–14		ПД	34	19	КІ	9	2	ЛЧ	9	0	СІ	2	0	54	21
Усього за «Барселону»			88	39		22	5		24	3		7	0	141	47
2014–15	«Арсенал»	ПЛ	35	16	КА+КЛ	6+1	4+1	ЛЧ	9	4	СА	1	0	52	25
2015–16		ПЛ	30	13	КА+КЛ	3+1	1+0	ЛЧ	7	3	СА	0	0	41	17
2016–17		ПЛ	38	24	КА+КЛ	5+0	3	ЛЧ	8	3	-	-	-	51	30
2017-січ. 2018		ПЛ	19	7	КА+КЛ	0+2	0	ЛЄ	1	1	СА	0	0	22	8
Усього за «Арсенал»			122	60		18	9		25	11		1	0	166	80
січ.-черв. 2018	«Манчестер Юнайтед»	ПЛ	12	2	КА+КЛ	4+0	1	ЛЧ	2	0	-	-	-	18	3
2018–19		ПЛ	20	1	КА+КЛ	3+0	1+0	ЛЧ	4	0	-	-	-	27	2
лип.-серп. 2019		ПЛ	0	0	КА+КЛ	-	-	ЛЄ	-	-	-	-	-	0	0
Усього за «Манчестер Юнайтед»			32	3		7	2		6	0		-	-	45	5
2019–20	«Інтернаціонале»	A	22	4	КІ	4	0	ЛЧ+ЛЄ	1+4	0+0	-	-	-	31	4
Усього за кар'єру			461	147		59	17		96	18		8	0	624	182

Станом на 13 жовтня 2019 року