Барвінкове (станція)

Барві́нкове — пасажирська залізнична станція Лиманської дирекції Донецької залізниці.

Станція Барвінкове

Лозова — Слов'янськ
Донецька залізниця
Лиманська дирекція
м. Барвінкове

48°52′58″ пн. ш. 37°08′57″ сх. д.
Рік відкриття 1908 (114 років)
Колій 5
Платформ 3
Тип платформ(и) 1 бічна,
1 острівна
Форма платформи пряма
Довжина платформи, м 1 платформа 446

2 платформа 316

Відстань до Києва, км 592
Відстань до Лозової, км 63
Відстань до Краматорська, км 56
Код станції 492608 ?
Код «Експрес-3» 2214047 ?
Послуги

Розташована у м. Барвінкове, Ізюмського району, Харківської області на лінії Лозова — Слов'янськ між станціями Гусарівка (10 км) та Язикове (8 км).

Історія

Станцію Барвінкове було відкрито у грудні 1869 року (за новим стилем — у січні 1870 року), разом із ділянкою Курсько-Харково-Азовської залізниці від Харкова до Ростова[1]. Станція успадкувала свою назву від великого козацького села, поруч із яким пройшла залізниця. Згідно із даними на 1872 рік, по станції робили зупинку поштовий (вагони I i II класу) і пасажирський (вагони II i III класу) потяги у сполученні Курськ — Ростов[2]. В 1882 році кількість пар потягів із зупинкою по Барвінковому збільшилася до 3: поштовий (вагони I, II i III класу), пасажирський (вагони I і II класу), товаро-пасажирський (вагони III класу)[3]. Таку ж саму кількість пар пасажирських потягів було закладено на даній ділянці в 1892—1893 роках[4].

Окрім пасажирського руху, по станції Барвінкове також передбачалося навантаження сільськогосподарських і гірничозаводських вантажів. Станом на 1892 рік, станція Барвінкове відправила вантажі низької швидкості в наступних обсягах: пшениця — 1,37 млн пудів, ячмінь — 579 тис. пудів, жито — 274 тис. пудів, овес — 115 тис. пудів, дрова — 43 тис. пудів, борошно — 36 тис. пудів, ліс — 13 тис. пудів, гас — 1 тис. пудів. Прибуття вантажів за аналогічний період: вугілля — 122 тис. пудів, ліс — 77 тис. пудів, сіль — 59 тис. пудів, гас — 36 тис. пудів, нафта — 18 тис. пудів, борошно — 14 тис. пудів, пшениця — 3 тис. пудів, жито — 2 тис. пудів, ячмінь — 1 тис. пудів[5]. Отже, в 90-х роках переважну більшість вантажообігу станції складали хлібні вантажі, з них половину обсягів займала пшениця.

У 60-х — 70-х роках XIX століття розпочалася кустарна розробка кам'яного вугілля на Петровській ділянці родовища, втім на Барвінкове вугілля майже не потрапляло через велику відстань (більше 20 верст) від родовища до станції, а також високу вартість гужової доставки вугілля[6]. Так, у 1896 році станція Барвінкове відвантажила лише 1 тис. пудів вугілля (неповні 2 вагони), а в 1901 році — 8 тис. пудів (13,5 вагонів по 600 пудів кожен)[7][8]. Втім, у середині 90-х років XIX століття по станції Барвінкове сформувався ринок найму робітників на південні гірничозаводські промисли[9].

Станом на 1915 рік, при станції Барвінкове числилися такі підприємства: парові млини Еппа, Зименса, Классена, Любарського, Романенка, Рябіна (Богодарове), Тисена, Финченка, Фрезе Г., Фрезе Я., Хараджаєва, олійниця Педенка, механічні заводи Лендера, Соломахи і товариства «Луч», цегляні заводи Большакова і Голубової, Іщенка, Педенка, Фон-Циглера (Надєждовка), Ярошенка, завод фарби Іщенка, миловаренний завод Козьміна[10]. Слобода Барвінкове і пристанційне селище інтенсивно розвивалися, і багато в чому — завдяки географічному розташуванню станції: тут перехрещувалася залізниця Лозова — Горлівка із «великою проїжджою дорогою» Гришине — Куп'янськ — Єлєц[11].

В 1917 році по станції Барвінкове зупинялися наступні пасажирські потяги: № 5р/6р швидкий Петроград (Санкт-Петербург) — Ростов (вагони I—III класу) із безпересадочними вагонами до Туапсе (II—III клас), Владикавказа (I—II клас), Новоросійська (III клас), Мінеральних Вод (II—III клас), Тифліса (сучасний Тбілісі, III клас); № 3р/4р поштовий Харків — Ростов (вагони I—III класу) із безпересадочними вагонами Москва — Тонельна — Новоросійськ (II—III клас), Харків — Караванна (III клас) і Катеринослав (Дніпро) — Луганськ (II—III клас); № 13р/14р пасажирський Харків — Ростов (вагони I—III класу) із безпересадочними вагонами Харків — Маріуполь (I—II клас); № 93/94 товаро-пасажирський Харків — Ростов[12].

Перші роки радянської влади ознаменувалися для станції Барвінкове початком курсування приміських потягів у сполученні Слов'янськ — Барвінкове — 2 пари на добу (з них в 1922-23 році одна — до Гаврилівки). Крім того, курсував пасажирсько-товарний потяг Полтава — Дебальцеве із жорсткими вагонами[13][14]. Протягом 20-х — 30-х, і навіть, першої половини 40-х років (включаючи період окупації України німецькими військами), змінювалося лише сполучення єдиного пасажирського потягу, що продовжував курсувати від Лозової до Слов'янська, але кількість пар потягів не змінювалася. Так, у серпні 1942 року окупаційною владою було встановлено сполучення для даного потягу Харків — Слов'янськ[15]. Кількість пар потягів на цьому напрямі почало збільшуватися в 50-х роках ХХ століття.

Пасажирське сполучення

На станції Барвінкове зупиняються приміські[16] та пасажирські поїзди[17].

Розклад руху пасажирських поїздів на 2016—2017 рік
№ Маршрут

слідування

 Прибуття Стоянка Відправлення Прибуття на

кінцеву зупинку

 Періодичність

курсування

092 Одеса — Костянтинівка 04:00 2 04:02 05:28 23/06-31/08/2016 щоденно
126 Київ — Костянтинівка 06:13 2 06:15 07:37 з 22/04/2016 щоденно
091 Костянтинівка — Одеса 17:03 2 17:05 08:09 24/06-31/08/2016 щоденн
125 Костянтинівка — Київ 22:03 2 22:05 09:13 з 22/04/2016 щоденно

Розклад руху приміських поїздів на 2016—2017 рік
№ Маршрут

слідування

 Прибуття Стоянка Відправлення Прибуття на

кінцеву зупинку

6249 Близнюки — Краматорськ 04:19 1 04:20 06:00
6857/6867 Харків  — Гусарівка 04:45 1 04:46 04:59
6862/6852 Гусарівка — Харків 05:31 1 05:32 10:32
6252 Краматорськ — Близнюки 09:22 1 09:23 10:25
6081/6082 Близнюки — Фенольна 12:11 3 12:14 15:46
6289/6291 Харків — Краматорськ 14:01 1 14:02 15:34
6292/6290 Краматорськ — Харків 17:36 1 17:37 20:55
6018 Фенольна — Гаврилівка 17:58 1 17:59 18:24
6033 Гаврилівка — Фенольна 19:07 1 19:08 22:09
6254 Краматорськ — Близнюки 21:10 1 21:11 22:12

Посилання
Дільниця Лозова — Слов'янськ
Попер.
Чайчин Міст		 Барвінкове
 Наст.
Надеждівка

Джерела

Примітки
  1. Отдельные главы книги «А так зарождалась наша магистраль». – 1969-1970 г.г. – С правками К.Клименко и В.Мартыненко // Державний архів Донецької області, фонд № Р-6806, опис № 1, справа № 20.
  2. Путеводитель по Российским железным дорогам, с приложением карты железно-дорожных сообщений, открытых, строящихся и проектируемых. М. 1872.
  3. Ландцерт В.П. (1882). Спутник по России. Летнее движение 1882 г. СПб.
  4. Харьковский календарь за 1893 год. В двух книгах. Х. 1893.
  5. Статистический сборник Министерства путей сообщения. Выпуск 36: Сведения о движении товаров по железным и внутренним водным путям в 1892 году. Часть I. СПб. 1894.
  6. Носов А.А. Ведомость о каменно-угольной промышленности в 1-м округе Западной части Донецкого кряжа за 1872 год, с приложениями описаний / Горное хозяйство и стати-стика // Горный журнал, т. I, № 3. 1873.
  7. Статистический сборник Министерства путей сообщения. Выпуск 51: Сведения о движении товаров по железным дорогам за 1896 г. СПб. 1898.
  8. Статистический сборник Министерства путей сообщения. Выпуск 72: Сведения о движении товаров по железным дорогам за 1901 г. СПб. 1903.
  9. Труды XIX Съезда горнопромышленников юга России, бывшего в г. Харькове с 5-го по 14-е октября 1894 года. Х. 1894.
  10. Харьковский календарь на 1915 год. Х. 1915.
  11. Егоров А.И. (1932). Разгром Деникина в 1919 году. Х.
  12. Официальный указатель железнодорожных и других пассажирских сообщений с мая 1917 года. Пг. 1917.
  13. Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских со-общений. Зимнее движение 1922-23 г. М. 1922.
  14. Брюль С.Е. (1925). Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских со-общений. Летнее движение 1925 г. М.
  15. Taschenfahrplan für die östliche Ukraine nebst AnschiuBstrecken und den wichtigsten Fern-verbindungen. Ausgable August 1942. Nachdr.-Mainz. 1942-1980.
  16. Розклад руху приміських поїздів Краснолиманської дирекції. Архів оригіналу за 16 жовтня 2016. Процитовано 17 січня 2016.
  17. Сайт Укрзалізниці[недоступне посилання з серпня 2019]
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.