Гаврилівка (станція)

Гаври́лівка — проміжна залізнична станція Лиманської дирекції Донецької залізниці на лінії Лозова — Слов'янськ між станціями Язикове (8 км) та Дубове (14 км). Розташована у селі Гаврилівка, поруч з селом Ковалівка Ізюмського району Харківської області.

Станція Гаврилівка

Лозова — Слов'янськ
Донецька залізниця
Лиманська дирекція
с. Гаврилівка

48°51′14″ пн. ш. 36°48′17″ сх. д.
Рік відкриття 1869 (153 роки)
Колій 4
Платформ 2
Тип платформ(и) бічна та острівна
Форма платформи прямі
Відстань до Києва, км 570
Відстань до Лозової, км 41
Відстань до Слов'янська, км 64
Код станції 2214045 ?
Код «Експрес-3» 492631 ?
Послуги
Гаврилівка

Історія

Станція відкрита у 1869 році в складі Курсько-Харківсько-Азовської залізниці. Вокзальну будівлю була побудована із сухого соснового лісу, тому вона проіснувала у первісному вигляді нетривалий час (згоріла у 1882 році)[1][2].

Станом на 1872 рік на станції Гаврилівка зупинялися поштовий (з вагонами I і II класу) та пасажирський (з вагонами I, II і IV класу) поїзди Курськ — Ростов. У 1878 році додатково курсував вантажно-пасажирський поїзд. У 1917 році через станцію Гаврилівка курсували 4 пари пасажирських поїздів (вищезгадані, а також швидкий поїзд до Петрограда)[3][4][5].

Станція Гаврилівка відвантажувала сільгосподарську продукцію, в основному — зернові. Останнє надходило на станцію «чумацьким» шляхом, починаючи з 1870-х років XIX століття. Станом на 1899 рік, станція Гаврилівка відвантажила понад 300 т пшениці, близько 50 т жита, понад 80 т вівсу, понад 960 т ячменю. Прибуття окремих вантажів по Гаврилівці у вказаний період складало: борошно — понад 16 т, сіль — 65 т, вугілля — понад 990 т, ліс — понад 680 т[6].

До станції Гаврилівка тяжіли млини, що працювали на території сучасної Олександрівської селищної громади Донецької області. Станом на 1923—1924 роки Гаврилівка обслуговувалися вітряк та три кузні в Ново-Бахметьєвому (за 15 верст), вітряний і тепловий млини в Олександрівці (18 верст), олійниця в Мирній Долині (25 верст), млин і олійниця в Знаменівці (30 верст)[7].

Станом на 1922 рік на станції Гаврилівка зупинявся пасажирсько-вантажний поїзд сполученням Дебальцеве — Лозова, а також 1 раз на добу курсував приміський пасажирський поїзд сполученням Гаврилівка — Слов'янськ. У 1925 році приміський поїзд був скасований, проте маршрут руху пасажирсько-вантажного поїзда був подовжений до станції Полтава-Південна. До 1928 року останній поїзд був переведений в категорію поштових, до нього чіплялися вагони до Москви, Баку, Тифліса (Тбілісі) тощо. Додатково курсував швидкий поїзд сполученням Ленінград — Тифліс та кур'єрський поїзд Москва — Баку, проте вони зупинялися на сусідній станції Дубове. До 1941 року на напрямку Слов'янськ — Лозова кількість пар пасажирських поїздів, не рахуючи приміських до Слов'янська, збільшилася до 10, але з них на станції Гаврилівка здійснювали зупинку до 3 пар поїздів на добу[8][9][10][11].

Пасажирське сполучення через Гаврилівку існувало і в роки окупації України. Станом на серпень 1942 року на станції Гаврилівка здійснював зупинку пасажирський поїзд сполученням Слов'янськ — Харків. Після звільнення Донбасу з Харкова через станції Дубове та Язикове курсував єдиний пасажирсько-вантажний поїзд на добу, який до того ж часто і не призначався[12][13].

У 1950-ті роки кількість пар пасажирських та приміських поїздів на напрямку Слов'янськ — Лозова збільшилась до декількох десятків на добу, а на станції Гаврилівка зупинялися всі приміські та кілька пасажирських поїздів.

Пасажирське сполучення

На станції зупиняються лише приміські поїзди у Лозівському та Слов'янському напрямках[14].

Примітки
  1. М. И. Гусев, К. Х. Клименко, А. И. Максимов и др. — Под ред. В. В. Приклонского (1970). Стальные пути Донбасса. Донецк.
  2. Местные известия // Южный край, № 562, 14(26).08.1882. — с. 3.
  3. Путеводитель по Российским железным дорогам. Март 1872 г. М. 1872.
  4. Путеводитель по Российским железным дорогам и пароходным сообщениям. Февраль 1877. М. 1877.
  5. Официальный указатель железнодорожных и других пассажирских сообщений с мая 1917 г. Пг.(?). 1917.
  6. Статистический сборник Министерства путей сообщения. Выпуск 64-й. Сведения о движении товаров по железным дорогам за 1899 г. СПб. 1901.
  7. Итоги сплошной подворной переписи Донецкой губернии (январь-февраль 1923 г.) / Т. I. Х. 1923.
  8. Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений. Зимнее движение 1922-23 г. М. 1922.
  9. С.Е.Брюль (1925). Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений. Летнее движение 1925 г. М.
  10. С.Е.Брюль (1928). Официальный указатель железнодорожных, пароходных и других пассажирских сообщений. Зимнее движение 1928-29 г. М.
  11. М.Кречетников (1940). Официальный указатель железнодорожных, водных и других пассажирских сообщений на 1940 г. М.
  12. Taschenfahrplan für die östliche Ukraine nebst AnschiuBstrecken und den wichtigsten Fernverbindungen. Ausgable August 1942. Nachdr.-Mainz. 1942-1980.
  13. Гаврилівський навчально-виховний комплекс Барвінківської районної ради (історія).
  14. Розклад руху приміських поїздів по станції Гаврилівка

Джерела
  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) Архівовано з першоджерела 15.05.2021.
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.