Броня Чобхем

Броня Чобхем — неофіційна назва композитної броні, розробленої в 1960-ті роки в британському центрі дослідження танків у Чобхем Коммон, Суррей, Англія. Відтоді назва стала загальним терміном для позначення керамічної броні для техніки. Інші назви броні Чобхем —  «Барлінгтон» та «Дорчестер».

Перед серійний американський танк M1 Abrams, перший основний бойовий танк який буде захищено бронею Чобхем
Challenger 1 британської армії  став другим основним бойовим танком на якому використали броню Чобхем

Досі склад броні Чобхем залишається у секреті, відомо що вона складається з керамічних плиток вкладених у металеву матрицю і зв'язаних з опорною пластиною та кількох еластичних шарів. Через високу твердість використаної кераміки, броня надзвичайно стійка проти кумулятивного ефекту снарядів, таких як БКС та звичайних БОПСів. Подібна броня встановлена лише на танках M1 Abrams, Challenger 1 та Challenger 2. Вперше броня була випробувана в рамках розробки британського прототипу, FV4211, і вперше була встановлена на досерійний американський танк M1 Abrams.

Захисні властивості

Через високу твердість кераміки яка використовується, броня надзвичайно стійка проти кумулятивного ефекту снарядів таких як БКС та звичайних БОПСів. Подрібнена кераміка також сильно абразивна. Легкі снаряди при зустрічі з твердою плиткою «розколюються зсередини» через високу швидкість, вони не проникають у броню, а руйнуються.[1] Через крихкість кераміки вхідний канал кумулятивного заряду не такий гладкий, як при проникненні через метал, більш рваний через, що виникає асиметричний тиск, який в свою чергу руйнує геометрію кумулятивного струменя, що сильно впливає на пробивні властивості. Нові композити, більш міцні, оптимізують цей ефект через свою пористу структуру, викликаючи «тріщини відхилення».[2] Цей механізм — використання реактивного струменю для боротьби з ним — роботи броні Чобхем можна порівняти з динамічним захистом. Але не слід плутати цей ефект з ефектом багатошарової броні будь-якого типу: між двома броньовими пластинами знаходиться неактивний, але м'який еластичний матеріал, наприклад гума. Після влучання кумулятивного або бронебійного опереного підкаліберного снаряда пробивається перший броньовий шар і при впливі на гумовий шар відбувається деформація і розширення цього шару з деформацією передньої та задньої броньових плит. Через велику кількість перешкод які зустрічають обидва типи снарядів пробивна властивість зменшується. Крім того через вплив зустрічної сили стрижневий боєприпас може зруйнуватися, вигнутися або навіть змінити напрям руху, що також зменшує пробиття.

На сьогодні дуже мало танків захищених бронею Чобхем були підбиті у бою; визначити процент втрат танків які оснащені бронею Чобхем складно через те, що ця інформація є закритою.

Під час другої Іракської війни у 2003, танк Challenger 2 застряг у канаві під час бою у Барсі проти іракських сил. Екіпаж залишався захищеним під час багатогодинного очікування підмоги, композитна броня Чобхем 2 захищала їх від ворожого вогню, зокрема вогню з РПГ.[3]

Структура

Керамічні плитки мають так звану проблему «можливості багаторазового влучання» яка полягає у тому, що вони не можуть витримати послідовні удари без втрати своїх захисних властивостей.[4] Для зменшення цього ефекту плитки роблять малими за розміром, а матричні елементи мають мінімальну практичну товщину 25 мм. Маленькі шестикутні або квадратні керамічні плитки укладені в матрицю або шляхом ізостатичного пресування їх в нагріту матрицю,[5] або шляхом склеювання їх епоксидною смолою. З початку 90-х було відомо, що утримання плиток під постійним тиском у матриці набагато краще захищає від кінетичних снарядів ніж склеювання.[6]

Матриця підтримується пластиною яка зміцнює керамічні плитки позаду і не дає деформуватися металевій матриці від кінетичних ударів. Зазвичай вага такої пластини (модуля) складає половину ваги матриці.[7] Такий модуль кріпиться до еластичних шарів. Вони також абсорбують деяку частину енергії удару, але основна їх задача захищати керамічну матрицю від вібрації. Можна встановити кілька таких модулів в залежності від доступного місця; таким чином броню можна використовувати як модульну, в залежності від тактичної ситуації. Товщина такого модуля складає приблизно від 5 до 6 сантиметрів. Перші модулі, так звані DOP(англ. Depth Of Penetration — глибина проникнення)-матриці, були товстіші. Така броня має кращий рівень захисту ніж звичайна сталева броня. Використання малих тонких матриць у великій кількості збільшує ефективність захисту, схоже бронювання, але з використанням шарів загартованої і м'якої сталі можна побачити на верхніх лобових деталях сучасних російських танків.

Через те, що при уражені осереддям БОПС руйнується багато керамічних плиток немає потреби використовувати у конструкції танка раціональні кути нахилу броні. Саме тому конструкція танка передбачає можливість зустрічі снаряда з бронею у перпендикулярній площині. Зазвичай керамічна броня дає кращий захист саме при перпендикулярному розташуванні ніж під кутом, через те, що руйнування поширюється по нормалі броньової плити.[8] Тому башти танків які захищені бронею Чобхем мають не округлі, а чіткі рублені форми.

Підпорна плита відбиває енергію удару назад на керамічну плитку широким конусом. Це розсіює енергію, зменшуючи руйнування кераміки, але також розширює область пошкоджень. Розшарування, яке викликає відбита енергія, може бути частково попереджене тонким піддатливим шаром графіту, який нанесено на лицьовий бік плитки для захисту від відскоку від броньової плити.

Стиснені плитки менше страждають від ударів; у даному випадку наявність металевої плити дає керамічним плиткам також і перпендикулярне стиснення.

Відбувався поступовий розвиток у виробництві керамічної броні: керамічні плитки вразливі до ударів, тому першим кроком на зміцнення стало наклеювання їх на задню плиту; у 90-х їх міцність було збільшено шляхом стиснення їх за двома осями; і нарешті було зроблено стиснення за третьою віссю для оптимізації їх спротиву удару.[9] Для захисту керамічного осереддя крім традиційних технологій механічної обробки і зварювання, використовують і кілька передових технологій, в тому числі спікання підвішеного матеріалу навколо осереддя; видавлювання розплавленого металу навколо осереддя та розпилення розплавленого металу на керамічну плитку.[10]

Це все розташовується між зовнішньою і внутрішньою стінками бронекорпусу танка.

Матеріал

Роками розроблялися нові і більш міцні композитні матеріали, вони  приблизно у п'ять разів міцніші за перші зразки кераміки. найкращі зразки плит керамічної броні у п'ять разів міцніші від плит сталевої такої ж ваги. Зазвичай це поєднання декількох керамічних матеріалів або металевих матричних композитів до складу яких входять керамічні з'єднання з металевою матрицею. В останніх розробках використовують вуглецеві нанотрубки, що збільшує міцність. Кераміка для таких типів броні включає в себе карбід бору, карбід кремнію, оксид алюмінію (сапфір або «оксиду алюмінію»), нітрид алюмінію, борид титану та Синдит, композиції синтетичних алмазів. З них карбід бору є найтвердішим і легким, але і найдорожчим і крихким. Карбід бору використовують у виробництві керамічних пластин для захисту від дрібнокаліберних снарядів, наприклад для бронежилетів та броні гелікоптерів; перше застосування керамічної броні припадає на 60-ті роки.[11] Карбід кремнію, який найкраще підходить для захисту від великих снарядів, використовувався лише на деяких прототипах наземної техніки, наприклад MBT-70. Кераміку можна створити холодним або гарячим штампуванням. Для видалення повітря використовують стиснення високої щільності.

Титанові сплави, які використовують у матриці, дуже дорогі у виробництві, але цьому металу надають перевагу через його легкість, міцність і супротив корозії, що є великою проблемою. Кампанія Rank заявила, що винайшла алюмінієву матрицю для використання з плитками з карбіду бора або карбіду кремнію.

Підпорна пластина може бути вироблена зі сталі, але, через те що її основна задача покращення стабільності і жорсткості модуля, можливе використання алюмінію на легкій бронетхніці де потрібен захист лише від легкої протитанкової зброї. Підпорна композитна плита, яка деформується, може виконувати також і роль еластичного шару.

Модулі з важкого металу

Броня Чобхем перших західних танків була розрахована на протидію кумулятивним зарядам, наприклад керованим ракетам, які вважали основною загрозою. У 80-ті танки почали протистояти покращеним радянським БОПС різних видів, проти яких керамічний шар був не дуже ефективним: перша керамічна броня мала опір 1 до 3 БОПС проти БКС, у той час як новітні композити мають відношення 1:10. З цієї причини багато сучасних конструкцій містять шари з важких металів для більшої щільності броні.

Запровадження нових композитних матеріалів дозволяє збільшити ширину цих металевих шарів у бронюванні корпусу: збільшуючи рівень захисту при цьому зменшуючи товщину. Вони, як правило, утворюють внутрішній шар, розміщений нижче набагато дорожчої матриці,[12] для того щоб запобігти значних ушкоджень металевого шару, щоб лише деформуватися під ударом бронебійного снаряду. Їх також використовують як підпорну пластину для матриці, але це включає в себе модульність і, таким чином, тактичну адаптивність системи броні: керамічні та металеві модулі не можна потім більше замінити незалежно один від одного. Крім того, через їх надзвичайну твердість, вони недостатньо деформуються і тому відбивають занадто велику частину енергії удару у дуже широкому конусі, у напрямку керамічної плитки, пошкоджуючи її ще більше. Метали містять сплав вольфраму який використовують у Challenger 2[13] або, у випадку M1A1HA (важка броня) і пізні варіанти американських танків, сплав з вмістом збідненого урану.[14] Деякі компанії пропонують модулі з вмістом карбіду титану.

Ці металеві модулі (як правило, з використанням перпендикулярних стрижнів) мають багато отворів або прорізів які зменшують вагу на третину без погіршення захисних властивостей. Сплав зі збідненого урану танка M1 описується як «монтування у матричній броні»,[15] а одиночний модуль як «нержавіюча сталь яка оточує шар (товщина один або два дюйми) зі збідненого урану, який вплетений у дротяну сітку захисного шару».[16]

Такі модулі встановлюють на танки які не оснащені бронею Чобхем. Комбінація композитної матриці і модулів з важких металів інколи мають неофіційну назву «Чобхем другого покоління».[17]

Виробництво і застосування
Британський Challenger 2
Остання модель американського M1 Abrams

Концепція керамічної броні з'явилася у 1918, коли майор Невіль Монро Гопкінс дослідним шляхом визначив, що пластина балістичної сталі має більший супротив пробиттю якщо вкрита тонким шаром (1–2 мм) емалі.[18][19]

З початку шістдесятих, у США, розпочалися великі дослідницькі програми які були спрямовані на вивчення перспектив застосування композитних керамічних матеріалів як броні для техніки.[20] Ці дослідження загалом фокусувалися на використанні алюмінієвої матриці з композитними матеріалами, підкріпленими вусами з карбіду кремнію, виробленими у вигляді великих листів.[21] Посилені легкі металеві листи вкладалися між сталевими листами.[22] Таке розташування має перевагу при багаторазовому влучанні, дозволяючи основній броні вигинатися, що дає перевагу при використанні похилого бронювання. Проте, такий композит зі вмістом важкого металу був спрямований на захист від бронебійних снарядів при заданій вазі броні; він слабо захищав від атак кумулятивними снарядами і повинен був підсилюватися накладними броньовими плитами, як дослідили німецькі інженери у проекті MBT-70.[23]

Інша технологія, яку розробляли у США базувалася на використанні скляних модулів які вставляються у основну броню;[22] таке компонування давало кращий захист від кумулятивних зарядів, проте захист від кількох попадань був поганий. Схожу систему з використанням скла у броні наприкінці 50-х досліджували у Радянському  Союзі на танку Об'єкт 430 який був прототипом танка T-64;[24] пізніше ці дослідження були використані у броні «Комбінація-К», де було використано поєднання кераміки з оксидом кремнію, що давало майже 50 % кращий захист проти кумулятивних і бронебійних снарядів, у порівнянні зі сталевою бронею такої ж ваги.[25] Пізніше, з деякими поліпшеннями, ця броня використовувалася у всіх основних бойових танках Радянського Союзу. Точні дані про властивості цієї броні на Заході стали відомі після розвалу Радянського Союзу у 1991 коли російські виробники вийшли на світовий ринок і у пошуку нових покупців показали кращі сторони цієї броні;[26] сьогодні вона зрідка згадується як броня Чобхем.

Британський ОБТ MBT-80 планувалося зробити з використанням броні Чобхем, поки перевагу не надали танку Challenger 1

На початку 1960-х у Великій Британії було розпочато розробку іншої лінії керамічної броні для покращення існуючих литих башт танка Чіфтен які вже тоді підтвердили свою гарні захисні властивості; дослідницьку команду очолював Гілберт Гарві[27] з Fighting Vehicles Research and Development Establishment (FVRDE — організація з дослідження і розробки бойової техніки), робота команди була направлена на оптимізацію керамічної композитної системи для захисту від кумулятивних снарядів.[28] Британська система складалася з пористої матриці з керамічними плитками, які підпиралися балістичним нейлоном,[29] яка розташовувалася на верхній поверхні литої броні.[22] У липні 1973 американська делегація, яка вивчала нові зразки броні для прототипа XM815, після закриття проекту MBT-70, відвідала Чобхем Коммон отримавши інформацію про дослідження британців, на яке було витрачено ₤6,000,000; перші дані про ці дослідження надходили до США у 1965 та 1968.[30] Делегація була вражена чудовим захистом від кумулятивних зарядів у поєднанні зі зменшенням впливу бронебійних снарядів. Дослідницька балістична лабораторія на Абердинському полігоні у тому ж році ініціювала розробку власної версії броні під назвою Burlington, яка була пристосована до американських реалій, яка характеризувалася значно вищою продуктивністю у виробництві танка і можливістю використання більш тонкої основної сталевої броні. Зростаюча загроза від нового покоління радянських керованих ракет з кумулятивними боєголовками—що продемонструвала війна Судного дня у жовтні 1973, коли навіть старіші ракети наносили значні втрати у танках ізраїльтянам—зробили броню Burlington кращим вибором для бронювання прототипу XM1 (перейменований XM815).[31]

Проте після підписання Меморандуму про порозуміння 11 грудня 1974 між ФРН та США про подальше майбутнє виробництво основного бойового танку зробило використання броні Чобхем залежним лише від вибору типу танка. На початку 1974 американці попрохали німці переробити існуючі прототипи танка Leopard 2, вважаючи їх бронювання занадто легким і запропонували для цього перероблену броню Burlington, про яку німців вже повідомляли у березні 1970; у відповідь німці у 1974 ініціювали нову програму з розробки бронювання.[32] Вони вже мали розроблену систему бронювання яка на їх думку давала задовільний захист від кумулятивних зарядів, яка складалася з багатопластинчатої модульної броні, проміжки між модулями заповнювалися керамічним пінополістеролом.[33] Система була застосована на танку Leopard 1A3, вони приділили багато уваги захисту від кумулятивних снарядів, переробивши систему на модульну броню з протикумулятивними екранами. Було досліджено версію з додаванням броні Burlington, з додаванням кераміки у різних місцях, але цей варіант було відкинуто через ріст ваги танка до 60 тон,.[34] Літом 1974 армія США 1974 постала перед вибором між німецькою бронею і бронею Burlington, рішення ускладнювалося тим, що броня Burlington у порівнянні зі сталевою бронею не мала переваг у захисті від бронебійних снарядів:[35] загальна броньова система еквівалентна 350 мм катаної гомогенної броні (на противагу 700 мм проти кумулятивних снарядів).[36] Згоди так і не дійшли, генерал Крейтон Абрамс особисто надав перевагу броні Burlington.[37] Зрештою, кожна армія зупинилася на власному проекті основного танка, проект по створенню загального танка була закрито у 1976. У лютому 1978 перші танки з бронею Burlington вийшли з заводських воріт. Перші 11 танків M1 були передані компанією Chrysler Corporation американській армії.

Окрім державних проектів, протягом 70-х існувало виробництво керамічної броні різних типів приватними компаніями, такими як броня Noroc від  Protective Products підрозділу компанії Norton Company, яка складалася з листів карбіду бору, які підтримувалися просмоленою склотканиною.[38]

Танк M1A1 корпусу морської піхоти США на вогневій позиції під час тренувань у Іраку, 2003. Це сучасний ОБТ який використовує броню Чобхем

Застосування броні Чобхем у Британії гальмувалося через кілька невдалих проектів танків: першим був спільний німецько-британський проект основного бойового танка; а потім суцільно британської програми MBT-80. Перша вказівка на підготовку технології броні Чобхем для застосування у 1975 було віддано у 1969.[39] Дослідженнями використання броні Чобхем для захисту БМП, було доведено, що при використанні лише броні Чобхем для захисту найбільш вразливих фронтальних і бокових секторів (thus without an underlying steel main armour) може полегшити на 10 % вагу при такому ж рівні захисту від кумулятивних боєприпасів, але для зменшення вартості було вирішено використати у перших конструкціях за основу танк Чіфтен. Прототип, FV 4211 або «Алюмінієвий Чіфтен», був оснащений зварною алюмінієвою надбудованою бронею, яка представляла собою ящик у передній частині корпусу і передній та боковій сторонах башти які утримували керамічні модулі, де внутрішня стінка товщиною 50 мм через свою м'якість може слугувати підпорною пластиною. Додаткова вага алюмінію обмежувалася 2 тонами і вона була схильна до розтріскування після першого удару.[40] Було замовлено 10 машин, але було випущено лише одну машину до закриття проекту на користь більш сучасних програм.[41] Проте, Іранський уряд замовив 1225 оновлених машин типу Чіфтен, Shir-2 (FV 4030/3), яка використовувала ту ж саму технологію додаткової броні Чобхем на основній литій броні, що збільшило вагу танка до 62 метричних тонн. У лютому 1979 через Іранську революцію замовлення було відмовлено, британський уряд, через потребу модернізувати свій танковий парк, щоб підтримати якісну перевагу над радянськими танковими військами, прийняв рішення використати надлишкові промислові потужності для виробництва техніки яка дуже схожа за конструкцією на Shir-2, який отримав назву Challenger 1. 12 квітня 1983 перший британський танк з бронею Чобхем було передано полку Королівських Гусарів.

У Франції з 1966 GIAT Industries розпочали експерименти націлені на виробництво керамічної броні для легкої техніки, у 1970 результатом стала система CERALU, яка містить алюмінієву підтримуючи пластину, яка дає на 50 % кращий балістичний захист ніж така сама сталева пластина. Пізніше покращена версія була використана на гелікоптерах.[42]

На Challenger 2  (має назву броня Дорчестер) та (хоча композиція скоріш за все відрізняється) серії танків M1 Abrams використано останню версію броні Чобхем, яка за офіційними джерелами захищена плитками з карбіду кремнію. З урахуванням публічно заявленого рівня захисту для ранніх моделей M1: еквівалент 350 мм сталевої броні для захисту від бронебійних снарядів (БОПС), можливо укріплена плитами з оксиду алюмінію.

Не дивлячись на постійні заяви про використання броні Чобхем у конструкції танка Leopard 2 вона там не використовується,[43] вона складається з екранованої броні, більш дешевої у виробництві, простіша у обслуговуванні і заміні ніж системи з керамічною бронею. Для багатьох сучасних танків, наприклад італійський Ariete, не відомо які типи броні вони використовують. Це була основна тенденція у 80-ті роки розвиток від керамічної броні до екранованої,[44] але багато танків з 70-х такі як Leopard 1A3 та A4, французькі прототипи AMX 32 та AMX 40 використовують останні системи; танк Leclerc має покращену версію.[44]

Використання у аерокосмічній галузі

Спочатку керамічні плити почали використовувати у аерокосмічній галузі: у 1965, гелікоптер UH-1 Huey був покращений плитами HFC (Hard-Faced-Composite) навколо сидінь першого і другого пілотів, захищаючи їх від вогню стрілецької зброї. Плитки були з карбіду бора, який, не зважаючи на високу вартість, через свою легкість залишився матеріалом який використовують у аерокосмічній галузі. Прикладом може бути V-22 Osprey який має такий захист.[45]

Примітки
  1. Chang, Albert L. and Bodt Barry E., «JTCG/AS Interlaboratory Ballistic Test Program — Final Report», Army Research Laboratory — TR-1577 — December 1977 p. 12
  2. Chan, H.M., «Layered ceramics: processing and mechanical behavior», Annu Rev Mater Sci 1997; 27: p. 249–82
  3. http://news.bbc.co.uk/1/hi/scotland/2908679.stm
  4. W.S. de Rosset and J.K. Wald, «Analysis of Multiple-Hit Criterion for Ceramic Armor», US Army Research Laboratory TR-2861, September 2002
  5. Bruchey, W., Horwath, E., Templeton, D. and Bishnoi, K.,"System Design Methodology for the Development of High Efficiency Ceramic Armors", Proceedings of the 17th International Symposium on Ballistics, Volume 3, Midrand, South Africa, March 23–27, 1998, p.167-174
  6. Hauver, G.E., Netherwood, P.H., Benck, R.F. and Kecskes, L.J., 1994, «Enhanced Ballistic Performance of Ceramics», 19th Army Science Conference, Orlando, FL, June 20–24, 1994, p. 1633—1640
  7. V. Hohler, K. Weber, R. Tham, B. James, A. Barker and I. Pickup, «Comparative Analysis of Oblique Impact on Ceramic Composite Systems», International Journal of Impact Engineering 26 (2001) p. 342
  8. D. Yaziv1, S. Chocron, C.E. Anderson, Jr. and D. J. Grosch, «Oblique Penetration in Ceramic Targets», 19th International Symposium of Ballistics, 7–11 May 2001, Interlaken, Switzerland TB27 p. 1264
  9. Yiwang Bao, Shengbiao Su, Jianjun Yang, Qisheng Fan, «Prestressed ceramics and improement of impact resistance», Materials Letters 57 (2002) p. 523
  10. Chu, Henry S; McHugh, Kevin M and Lillo, Thomas M, «Manufacturing Encapsulated Ceramic Armor System Using Spray Forming Technology» Publications Idaho National Engineering and Environmental Laboratory, Idaho Falls, 2001
  11. S. Yadav and G. Ravichandran, «Penetration resistance of laminated ceramic/polymer structures», International Journal of Impact Engineering, 28 (2003) p. 557
  12. Clancy, Tom, Armored Cav — a guided Tour of an Armored Cavalry Regiment, New York 1994, p. 65
  13. Claessen, Luitenant-kolonel A.H.J., Tanks & Pantserwagens — De Technische Ontwikkeling, Blaricum, 2003, p. 96
  14. M1 Abrams Main Battle Tank, p. 13
  15. Gelbart, Marsh, Tanks — Main Battle Tanks and Light Tanks, London 1996, p. 126
  16. Armored Cav — a guided Tour of an Armored Cavalry Regiment, p. 61
  17. Gelbart, Marsh, Tanks — Main Battle Tanks and Light Tanks, London 1996, p. 114
  18. Hazell, P.J. (2010), «Sviluppi nel settore delle corazzature ceramiche», Rivista Italiana Difesa, 5: 36-44
  19. https://dspace.lib.cranfield.ac.uk/bitstream/1826/5308/1/Hazell_Guest%20editorial_AAC_prepublished.pdf
  20. Hanby, K.R., Fiber-Reinforced Metal-Matrix Composites-1967, Defense Metals Information Center DMIC-S-21, MCIC-005839 PL-011311 MMC-700204
  21. Kolkowitz, W. and Stanislaw, T.S., «Extrusion and Hot Rolling — Two Advanced Fabrication Techniques for the Preparation of Whisker-Metal Composites», Proceedings of the 14th National Symposium and Exhibit, Vol. 14 — 'Advanced Techniques for Material Investigation and Fabrication', 5-7 Nov 68, Cocoa Beach, Florida, Paper No. 11-4A-3
  22. M1 Abrams Main Battle Tank, p. 5
  23. Trinks, Walter, «Hohlladungen und Panzerschutz — Ihre wechselweise weiterentwicklung», Jahrbuch der Wehrtechnik 8, 1974, p. 156
  24. Soviet/Russian Armor and Artillery Design Practices, p. 88
  25. Soviet/Russian Armor and Artillery Design Practices, p. 92
  26. Soviet/Russian Armor and Artillery Design Practices, p. 164—169
  27. Thomas H. Flaherty (1991), The Armored Fist — New Face of War, Time Life Education, p. 82
  28. Kelly, Orr King of the Killing Zone: The Story of the M-1, America's Super Tank, New York 1989, p. 111
  29. Long, D., Modern Ballistic Armor — Clothing, Bomb Blankets, Shields, Vehicle Protection, Boulder 1986, pp. 82-84
  30. House of Commons, Debates of 11 November 1976, vol. 919 cc272-3W
  31. M1 Abrams Main Battle Tank, p. 6
  32. Spielberger Walter J., Von der Zugmachine zum Leopard 2, München 1980, p.230
  33. Van Zelm, G. and Fonck B.A., «Leopard-1 Gevechtstank», De Tank, Juni 1991 p. 53
  34. Claessen, Luitenant-kolonel A.H.J., Tanks & Pantserwagens — De Technische Ontwikkeling, Blaricum, 2003, p. 95
  35. Armored Cav — a guided Tour of an Armored Cavalry Regiment, p. 5
  36. M1 Abrams Main Battle Tank, p. 9-10
  37. Kelly, Orr, King of the Killing Zone: The Story of the M-1, America's Super Tank, New York 1989, p. 121
  38. Duncan Crow and Robert J. Icks, Encyclopedia of Tanks, p. 75, Barrie & Jenkins, London 1975
  39. Chieftain, p. 155
  40. Chieftain, p. 156
  41. Chieftain, p. 157
  42. Richard Strickland, Jane's Armour & Artillery Upgrade, 2004—2005, p 143, London 2005
  43. Armored Cav — a guided Tour of an Armored Cavalry Regiment, p. 298
  44. Marc Chassillan, (2005); Char Leclerc: De la guerre froide aux conflits de demain, Editions ETAI
  45. P. J. Hazell, RID, May 2010, Sviluppi nel settore delle corazzature ceramiche

Література
  • Jeffrey J. Swab (Editor), Dongming Zhu (General Editor), Waltraud M. Kriven (General Editor); Advances in Ceramic Armor: A Collection of Papers Presented at the 29th International Conference on Advanced Ceramics and Composites, January 23–28, 2005, Cocoa Beach, Florida, Ceramic Engineering and Science Proceedings, Volume 26, Number 7; ISBN 1-57498-237-0

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.