Географія Панами
Панама — північноамериканська країна, що знаходиться на крайньому півдні континенту . Загальна площа країни 75 420 км² (118-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 74 340 км², а на поверхню внутрішніх вод — 1 080 км²[1]. Площа країни втричі більша за площу Луганської області України.
Географія Панами | |
---|---|
Географічне положення Панами | |
Географічне положення | |
Континент | Північна Америка |
Регіон | Центральна Америка |
Координати | 9°00′ пн. ш. 80°00′ зх. д. |
Територія | |
Площа | 75 420 км² (118-те) |
• суходіл | 97,2 % |
• води | 2,8 % |
Морське узбережжя | 2490 км |
Державний кордон | 687 км |
Рельєф | |
Тип | гористий |
Найвища точка | вулкан Бару (3475 м) |
Найнижча точка | Тихий океан (0 м) |
Клімат | |
Тип | субекваторіальний |
Внутрішні води | |
Найдовша річка | [[_]] ( км) |
Найбільше озеро | [[_]] ( км²) |
Інше | |
Природні ресурси | руди кольорових металів, деревина, креветки, гідроенергія |
Стихійні лиха | шторми, лісові пожежі |
Екологічні проблеми | забруднення вод, знеліснення, ерозія ґрунтів |
Назва
Офіційна назва — Республіка Панама, Панама (ісп. Republica de Panama, Panama)[2]. Назва країни походить від назви колишнього села біля сучасної столиці країни, міста Панами (ісп. Panama), яке було засноване іспанськими конквістадорами 1519 року і перейняло назву селища[3]. Мовою індіанців куева «па-на-ма» означає місце, де вдосталь риби[3]. Можливий переклад з мови карибів — надлишок метеликів. Можливо, від назви однойменного панамського дерева.
Історія дослідження території
Географічне положення
Панама — північноамериканська країна, що межує з двома іншими країнами: на південному сході — з Колумбією (спільний кордон — 339 км), на північному заході — з Коста-Рикою (348 км). Загальна довжина державного кордону — 687 км[1]. Панама на півночі омивається водами Карибського моря Атлантичного океану, на півдні — Тихого[4]. Загальна довжина морського узбережжя 2490 км[1].
- Порівняння розмірів території Панами та США
- Морські кордони Панами
- Панамський канал
Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, до континентальної брівки[6][1].
Крайні пункти
Геологія
- Тектонічна карта плити Кокос
- Центральноамериканський вулканічний пояс
- Геологія вулкана Бару
Сейсмічність
Рельєф
Середні висоти — 360 м; найнижча точка — рівень вод Тихого океану (0 м); найвища точка — вулкан Бару (3475 м). Близько 50 % території країни — гори (висотою до 3475 м), іншу половину займають низовинні рівнини. У широтному напрямі майже через всю країну тягнеться центральний гірський ланцюг, облямований з обох боків прибережними низовинами. Як для карибського, так і для тихоокеанського узбережжя характерні глибокі бухти і розташовані неподалік острови. Гірська внутрішня частина Панами утворена декількома хребтами. Західні хребти, що протяглися в Панаму з Коста-Рики, увінчані декількома вулканічними піками, найвищий з них — гора Бару. Східніше тягнуться круті схили хребта Серранія-де-Табасара висотою понад 900 м над р.м., що доходить до Панамського каналу. Цей хребет різко обривається південно-західніше міста Панама, а далі на південний схід йде інша гірська система — Кордильєра-де-Сан-Блас, яка переходить в більш високий ланцюг Серранія-дель-Дар'єн, що продовжується в Колумбії. Хребет, Серранія-дель-Баудо, починається на південному сході Панами і тягнеться від затоки Мігель в Колумбію. Між цими хребтами знаходиться багато невисоких пагорбів, озер і понад 400 річок і струмків.
- Рельєф Панами
- Гіпсометрична карта Панами
- Супутниковий знімок поверхні країни
- Профіль Панами
- Карта країни (англ.)
Панамський канал між двома океанами прокладений в найнижчій частині перешийка між західною і східною гірськими областями, де горби не перевищують 87 м над рівнем моря.
- Вулкан Бару в хмарах
Узбережжя
Узбережжя Панами поцятковане безліччю заток і лагун. На північному заході затока Москітос, на північному сході — Дар'єнська Карибського моря Атлантичного океану[4]. На південному заході затока Чірікі, на півдні та південному сході — Панамська Тихого океану[4].
Острови
У Панамській затоці з тихоокеанської сторони знаходиться понад 100 невеликих островів .
Клімат
Територія Панами лежить у субекваторіальному кліматичному поясі[9]. Влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні[10]. Влітку вітри дмуть від, а взимку до екватора. Сезонні амплітуди температури повітря незначні, зимовий період не набагато прохолодніший за літній[10]. Зволоження достатнє, у літньо-осінній період з морів та океанівчасто надходять руйнівні тропічні циклони[10].
- Сонячна радіація (англ.)
- Кліматична карта Панами (за Кеппеном)
- Вітрова карта Панами
Панама є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[11].
Внутрішні води
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 148 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 321 км² зрошуваних земель[1].
- Гідрографічна мережа Панами
- Річка Чагрес
Річки
Річки країни належать басейнам Тихого (південь) і Атлантичного (північ) океанів.
Озера
Болота
Ґрунти
Рослинність
Особливо багато опадів випадає на східному узбережжі, де ростуть тропічні густі вологі ліси. У Панамі зустрічається понад 2000 видів тропічних рослин. Із західної тихоокеанської сторони опадів випадає менше, там поширені зарості чагарників. Такі зарості в національному парку Дар'є на півдні країни практично незаселені і незаймані людиною.
- Карта рослинності Панами, 1981 рік
- Типи лісів Панами, 1956 рік
- Вологі тропічні ліси Панами
Земельні ресурси Панами (оцінка 2011 року):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 30,5 %,
- орні землі — 7,3 %,
- багаторічні насадження — 2,5 %,
- землі, що постійно використовуються під пасовища — 20,7 %;
- землі, зайняті лісами і чагарниками — 43,6 %;
- інше — 25,9 %[1].
Тваринний світ
У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Центральноамериканської провінції Гвіано-Бразильської підобласті Неотропічної області[10].
Охорона природи
Панама є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:
- Конвенції про біологічне різноманіття (CBD),
- Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC),
- Кіотського протоколу до Рамкової конвенції,
- Конвенції ООН з боротьби з спустелюванням (UNCCD),
- Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES),
- Конвенції про заборону військового впливу на природне середовище (ENMOD),
- Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів,
- Конвенції з міжнародного морського права,
- Лондонської конвенції про запобігання забрудненню моря скиданням відходів,
- Монреальського протоколу з охорони озонового шару,
- Міжнародної конвенції запобігання забрудненню з суден (MARPOL),
- Міжнародної угоди про торгівлю тропічною деревиною 1983 і 1994 років,
- Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь[12],
- Міжнародної конвенції з регулювання китобійного промислу[1].
Урядом країни підписана, але не ратифікована міжнародна Конвенція з охорони морських живих ресурсів[1].
Стихійні лиха та екологічні проблеми
На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: нечасті помірні шторми і лісові пожежі в регіоні Дар'єн[1].
Серед екологічних проблем варто відзначити:
- забруднення вод сільськогосподарськими хімікатами збіднює рибні ресурси у прибережних водах;
- знеліснення вологих тропічних лісів;
- деградація земель через ерозію ґрунтів вздовж Панамського каналу і гірничі кар'єри;
- забруднення повітря в містах.
Фізико-географічне районування
У фізико-географічному відношенні територію Панами можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
Див. також
Примітки
- Panama, Geography. Factbook.
- Котляков В. М., 2006.
- Поспелов Е. М., 2005.
- Атлас світу, 2005.
- Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — N. Y. : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
- Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 15 November. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
- Панама // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Атлас. Географія материків і океанів, 2014.
- ФГАМ, 1964.
- Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
- Ramsar Sites Information Service : [англ.] : [арх. 8 березня 2019 року] // rsis.ramsar.org. — Convention on Wetlands. — Дата звернення: 8 березня 2019 року.
Література
Українською
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів / Укладачі О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2014.
- Бєлозоров С. Т. Географія материків. — К. : Вища школа, 1971. — 371 с.
- Барановська О. В. Фізична географія материків і океанів : навч. посіб. для студентів ВНЗ : [у 2 ч.]. — Н. : Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, 2013. — 306 с. — ISBN 978-617-527-106-3.
- Панама // Гірничий енциклопедичний словник : [у 3-х тт.] / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
- Панасенко Б. Д. Фізична географія материків : навч. посіб. : в 2 ч. — В. : ЕкоБізнесЦентр, 1999. — 200 с.
- Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. — 2-ге. — К. : Либідь, 2001. — 416 с. — ISBN 966-06-0092-5.
Англійською
- (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
Російською
- (рос.) Панама // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / Главный редактор В. В. Вольский. — М. : Советская энциклопедия, 1982. — Т. 2. К-Я. — 656 с.
- (рос.) Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища. — М. : Мысль, 1987. — 326 с. — (Природа мира)
- (рос.) Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.] / под. ред. Е. С. Рубинштейна. — Л. : Гидрометиздат, 1954. — Т. 3. Климаты земного шара. — 320 с.
- (рос.) Апродов В. А. Вулканы. — М. : Мысль, 1982. — 368 с. — (Природа мира)
- (рос.) Апродов В. А. Зоны землетрясений. — М. : Мысль, 2010. — 462 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01122-7.
- (рос.) Букштынов А. Д., Грошев Б. И., Крылов Г. В. Леса. — М. : Мысль, 1981. — 316 с. — (Природа мира)
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида. — 4-е, перераб. — М. : Просвещение, 1986. — 269 с.
- (рос.) Гвоздецкий Н. А. Карст. — М. : Мысль, 1981. — 214 с. — (Природа мира)
- (рос.) Гвоздецкий Н. А., Голубчиков Ю. Н. Горы. — М. : Мысль, 1987. — 400 с. — (Природа мира)
- (рос.) Дорст Ж. Центральная и Южная Америка. — М. : Прогресс, 1977. — 318 с. — (Континенты, на которых мы живем)
- (рос.) Географический энциклопедический словарь: географические названия / под. ред. А. Ф. Трёшникова. — 2-е изд., доп. — М. : Советская энциклопедия, 1989. — 585 с. — ISBN 5-85270-057-6.
- (рос.) Исаченко А. Г., Шляпников А. А. Ландшафты. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00177-9.
- (рос.) Каплин П. А., Леонтьев О. К., Лукьянова С. А., Никифоров Л. Г. Берега. — М. : Мысль, 1991. — 480 с. — (Природа мира) — ISBN 5-244-00449-2.
- (рос.) Словарь современных географических названий / под общей редакцией акад. В. М. Котлякова. — Екатеринбург : У-Фактория, 2006.
- (рос.) Литвин В. М., Лымарев В. И. Острова. — М. : Мысль, 2010. — 288 с. — (Природа мира) — ISBN 978-5-244-01129-6.
- (рос.) Лобова Е. В., Хабаров А. В. Почвы. — М. : Мысль, 1983. — 304 с. — (Природа мира)
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
- (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
- (рос.) Панама // Поспелов Е. М. Топонимический словарь. — М. : АСТ, 2005. — 229 с. — ISBN 5-17-016407-6.
- (рос.) География / под ред. проф. А. П. Горкина. — М. : Росмэн-Пресс, 2006. — 624 с. — (Современная иллюстрированная энциклопедия) — ISBN 5-353-02443-5.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и Главное управление геодезии и картографии ГУГК СССР, 1964. — 298 с.
- (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.
Посилання
- Вікісховище : Атлас Панами.
- Карти Панами : [англ.] // Perry–Castañeda Library Map Collection. — Дата звернення: 21 листопада 2017 року.
- Panama : [англ.] : [арх. 3 квітня 2019 року] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 15 November. — Дата звернення: 21 лютого 2019 року. — ISSN 1553-8133.
- Добірка публікацій про Панаму : [рос.] // «Вокруг света». — Дата звернення: 23 грудня 2017 року.
- European Digital Archive on the Soil Maps of the world : [англ.] // European Soil data centre (ESDAC). — Дата звернення: 23 грудня 2017 року. — карти ґрунтового покрову Панами.