Гусакове

Селом тече Балка Горнівка.

Село засноване приблизно у 1691 році кошовим отаманом Війська Запорозького Низового Іваном Петровичем Гусаком .

Ще до XIX століття село називалося Гусаків хутір. У ньому жили здебільше козацькі родини. Вони не відробляли у графа Потоцького панщини в полі, а чумакували і возили своє і панське збіжжя в Одесу та Крим. Найбагатшими чумацькими родинами вважалися Смоктії, Іванченки і Табашнюк. В обозах російської армії вони брали участь з волами та чумацькими мажами в російсько-турецькій війні 1878 року на Балканах.

У архівах з 1812 року збереглися назви з Гусакового: Заграничний шпиль (де живе Дуридівка), Гуглів ставок (Мельників), Гусаків ліс (Лазорівщина). Село оточували старезні ліси, які пізніше попалила цукроварня. Біля діброви стояла вежа для козацької сторожі, у Клинівці — гайдамацька землянка. На цвинтарі була каплиця, а в 1786 році побудували дерев'яну церкву Різдва Богородиці . Тому в цей день свято села.

Новобудови в селі

У 1864 році хутір Гусакове мав 1 272 жителі, економію і ковбаню (ставок). А в 1900 році, коли вже було селом, — 2 272 жителі та 382 двори.

Під час перевороту 1917 року заможний хлібороб Никодим Смоктій організував перший в Україні загін Вільних Козаків.

Гусакове славилося «Просвітою», керівником якого був Павло Русалівський, ще з 1917 року: хором і драмгуртком, що діяв до 1941 року.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СРСР 1923—1933 та 1946–1947 роках.

У 1932—1933 роках мученицькою смертю померли від організованого голодомору 298 жителів села. У 1937—1938 роках із Гусакового репресовано та розстріляно 18 осіб.

315 жителів села воювали на фронтах радянсько-німецької війни, 202 з них нагороджені орденами й медалями, 158 загинули. Воїнам, що загинули у війні встановлено два пам'ятники

Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу «Пам'ять Шевченка», за яким було закріплено 2,2 тисяч га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1,9 тисячі га орної землі. Виробничим напрямком господарства було рільництво і тваринництво. Допоміжні галузі — бджільництво і рибництво. З допоміжних підприємств працювали млин, пилорама, виноробний цех .

Також на той час працювали восьмирічна школа, будинок культури, дві бібліотеки з фондом 11 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок.

Став у Гусаковому

На території ради функціонують підприємства: ПП «Південь-Плюс», СТОВ «Гусакове», 6 фермерських господарств, 33 одноосібних селянських господарств, два діючих продуктових магазини, один промисловий, пошта, дитячий садок «Дзвіночок», загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, фельдшерсько-акушерський пункт.

• Гусаківський заказник — ентомологічний заказник місцевого значення.
• Мельників заказник — гідрологічний заказник місцевого значення.

У селі народилися:

• Галина Гнатюк — український мовознавець, доктор філологічних наук;
• Андрій Смоктій (* 1862) — народознавець, автор книг та статей з історії України;
• Бабінський Григорій — художник і науковець;
• Михайло Іванченко — письменник, художник, краєзнавець, автор роману-хроніки «Дума про вільних козаків».
• Леонід Дмитренко (псевдонім — Олекса Негребецький) — перекладач.

Вчителювали в Гусаковому Келень Терещенко — автор перших пам'ятників Тарасу Шевченку в Україні та Василь Іщенко — скульптор.

Вчився в селі Андрій Лихолай з Розсохуватки, професор, доктор історичних наук.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

• Гусакове // газета «Незборима нація» Число 6 (232) Червень 2005 р.
• who-is-who.com.ua^{[недоступне посилання з квітня 2019]}