Коморські Острови

Острів Анжуан був заселений ще в 5-му столітті н. е. У 12-му столітті архіпелаг потрапив під владу султанату Кілва, створеного арабами на східному узбережжі Африки (територія сучасної Танзанії). Вперше острови описані у 1598 році голландським мандрівником Хаутманом. Спроба португальців облаштуватися на островах в 1610-х роках зазнала невдачі через опір місцевих жителів. Після розпаду Кілви тут утворилися численні ворогуючі султанати, зріс вплив ісламу.

З 1600-х років почалося друга хвиля заселення островів вихідцями з Африки, країн Арабського Сходу, і острова Мадагаскар. Архіпелаг також був притулком піратів, які привозили сюди полонених індійців і китайців. З 1785 з метою захоплення рабів здійснювалися набіги з Мадагаскару, через що на початку 19-го століття острів Майотта практично став безлюдним і разом з островом Мохелі контролювався правителями Мадагаскару.

У 1841 Франція захопила острів Майотта і з 1843 він став її протекторатом. У 1886—1892 встановлений протекторат над островами Анжуан, Гранд-Комор і Мохелі. З 1909 архіпелаг офіційно оголошений французькою колонією, а в 1912 в адміністративному відношенні приєднаний до Мадагаскару.

Економіка колоній базувалися на вирощуванні ванілі, гвоздики і кави. Місцева еліта тісно співпрацювала з колоніальною адміністрацією. Після окупації британськими військами під час Другої світової війни згідно з новою конституцією Франції в 1947 Коморським островам надано статус її заморської території. У 1957 розпочала діяльність Урядова рада (у 1961 її очолив уродженець країни З. М. Шейх), в 1961 створена Палата депутатів. Місцеве самоврядування (окрім питань фінансів, оборони і зовнішніх стосунків) введене 1968 року. Адміністративний центр у 1968 перенесений з Дзаудзі (острів Майотта) до Мороні (острів Гранд-Комор). Адміністрацію очолював верховний комісар.

Перші політичні організації, що представляли різні групи мусульманської аристократії, виникли в 1962: Демократичний союз Коморських островів (ДСКО, створений. М. Шейхом) — т. зв. «Партія зелених» (партія вищих державних службовців) і Демократичне об'єднання коморського народу (ДОК), що дістало назву «Партія білих» або партія «принців». У 1963 коморською громадою в Танганьїці створено Рух за національне звільнення Коморських островів (МОЛІНАКО), визнане ОАЕ лідером національно-визвольного руху на островах. На архіпелазі з 1970 діяло його відділення — Партія еволюції Коморів (ПЕК). У 1972 на о. Гранд-Комор створена Партія народу (Умма).

У референдумі з питання незалежності архіпелагу (грудень 1974) 96 % жителів островів Анжуан, Гранд-Комор і Мохелі проголосували за його відділення від Франції, а 64 % населення острова Майотта — проти. 6 липня 1975 місцева Палата депутатів в односторонньому порядку проголосила незалежну державу у складі островів Анжуан, Гранд-Комор і Мохелі. Президентом став голова Урядової ради Ахмед Абдаллах.

У листопаді 1975 Комори були прийняті в ООН у складі чотирьох островів як єдина держава. Франція, визнавши незалежність Коморських островів, закріпила за о. Майотта статус своєї територіальної одиниці.

Внаслідок безкровного державного перевороту 3 серпня 1975 до влади прийшов Алі Суаліх, що проголосив курс т. з. «національного соціалізму»: націоналізація великих земельних володінь і власності висланих з країни французьких колоністів, введення планування в економіці, відміна дії законів шаріату і обмеження впливу мусульманського духівництва, розпуск політичних партій. Антиісламська спрямованість політики уряду привела до дестабілізізациі обстановки в країні. КД опинилася в умовах міжнародної ізоляції.

У травні 1978 відбувся новий переворот, очолений французьким найманцем Б. Денаром (А. Суаліх убитий, влада знов перейшла до А. Абдаллаха). Відновлена діяльність адміністративного апарату, приватних французьких і місцевих компаній, повернена земля великих власників, заохочувалися іноземні інвестиції, відновлені дипломатичні відносини з Францією.

Згідно з конституцією 1978 держава перейменована у Федеральну Ісламську Республіку Коморські Острови, парламент — у Федеральну асамблею, а іслам оголошений державною релігією. Після введення однопартійної системи (1979) єдиною партією став правлячий Коморсьий союз за прогрес (Уджіма, створений 1982). Авторитарність режиму А. Абдаллаха, переобраного 1984 (99 % голосів), і придушення будь-яких опозиційних поглядів привели в листопаді 1989 до перевороту, в ході якого він був убитий.

Президентські вибори 1990 пройшли в умовах багатопартійності (створені 14 легальних партій). Президентом був вибраний Саїд Мохамед Джохар (55,3 % голосів). Постійна конфронтація партій сприяла новому перевороту у вересні 1995, здійсненому іноземними найманцями. У 1996—1998 президентський пост займав Могаммед Такі Абдулкарім. Нова конституція (1996) закріпила існування багатопартійності і ісламу як державної релігії.

Після смерті президента цей пост зайняв Т. Массунде. Погіршення економічного стану (зокрема внаслідок падіння світових цін на ваніль і гвоздику) і сепаратизм (проголошення в односторонньому порядку незалежності островами Анжуан і Мохелі в 1997) дестабілізували ситуацію в країні. В результаті військового перевороту 30 квітня 1999 до влади прийшов полковник Азалі Ассумані. У 2001 урядові війська запобігли спробам військових переворотів на островах Анжуан і Мохелі.

Після проведення в квітні 2002 референдуму схвалена нова конституцію, що надавала островам ширші автономні права. Країна стала називатися Союз Коморських Островів (СКО). На президентських виборах 14 квітня 2002 (що відкладаються кілька разів і пройшли в два тури) переміг А.Ассумані. В березні-квітні того ж року вибрані президенти островів Ажуан і Мохелі. Президентом о. Гранд-Комор вибрано в травні 2002 супротивника А.Ассумані А. З.Елбак (63 % голосів).

На виборах 2006 р. перемогу здобув представник острова Анжуан Ахмед Абдалла Мохамед Самбі. Чинний федеральний президент Азалі Ассумані погодився з результатами виборів після чого в країні відбувся перший мирний перехід влади.

З 2007 року різко погіршилися стосунки федеральної влади і президента острова Анжуан Мохамеда Бакара. В квітні 2007 року після завершення терміну президентства Бакара, федеральний уряд призначив нового тимчасового президента. Проте Бакар відмовився підкоритися цьому рішенню і в червні 2007 року провів нові вибори, після яких оголосив про свою перемогу з результатом 90 %. Федеральна влада і Африканський союз не визнали легітимність виборів. 24 березня 2008 року війська Африканського Союзу висадилися на острові Анжуан і після нетривалих сутичок острів опинився під контролем сил Африканського Союзу. Президент Бакар втік на Майотту і попросив політичного притулку у Франції.

Органом законодавчої влади є Союзна Асамблея з 33 членів якої 18 обираються прямими виборами, а 15 призначаються місцевими асамблеями трьох островів.

Основні політичні партії держави:

• Рух за демократію і прогрес.
• Рух за оновлення і демократичні дії.
• Національне об'єднання за розвиток.

Столиця держави Мороні

Коморська правова система ґрунтується на ісламському праві, французькому праві і нормах традиційного права. Сільські старійшини або цивільні суди вирішують більшість суперечок. Судова влада незалежна від законодавчої і виконавчої влади. Верховний суд діє як Конституційна рада для вирішення конституційних питань і контролю за президентськими виборами. Верховний Суд також виступає ролі арбітра у випадку звинувачень на адресу уряду . Верховний суд складається з двох членів, що призначаються президентом, двоє обираються федеральним парламентом, і по одному призначають уряди кожного острова.

Уряд Коморських Островів офіційно визнав незалежність України 7 червня 1993 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено 23 липня 1993 року[3]. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Коморських Островів, що відає справами щодо України, знаходиться в Парижі (Франція)[3]. Справами України на Коморських Островах відає українське посольство в Кенії.

Національною валютою країни слугує коморський франк. У 2006 році за 1 долар США (USD) давали 392 коморських франки.

Головна галузь промисловості: харчова.

За 2004 рік було вироблено 19 млн кВт/год електроенергії (експортовано 0 млн кВт/год); загальний обсяг спожитої — 17,7 млн кВт/год (імпортовано 0 млн кВт/год)[3].

У 2004 році споживання нафти склало 0,7 тис. барелів на добу, природний газ не використовується для господарських потреб[3].

У сільськогосподарському обробітку знаходиться 45 % площі держави[3]. Головні сільськогосподарські культури: банани, ваніль, кориця, кава.

У 1996 році Коморські Острови прибуток від іноземного туризму становив 20 млн доларів США[3].

Основні торговельні партнери Коморських Островів: Франція, Сінгапур, Південно-Африканська Республіка, Німеччина, Об'єднані Арабські Емірати, Японія.

Держава експортує: ваніль (70 %), копра, какао, сизаль, кава, гвоздика, пряні олії. Основні покупці: Франція (27 %); Сінгапур (16 %); Японія (15 %), Німеччина (13 %). У 2005 році вартість експорту склала 34 млн доларів США[3].

Держава імпортує: рис, нафтопродукти, промислові вироби. Основні імпортери: Франція (22 %); Об'єднані Арабські Емірати (10 %); Південно-Африканська Республіка (7 %). У 2005 році вартість імпорту склала 115 млн доларів США[3].

Рівень урбанізованості в 2000 році склав 31 %[3]. Головні міста держави: Мороні (48 тис. осіб), Муцамуду (25 тис. осіб), Домоні (14 тис. осіб), Фомбоні (14 тис. осіб).

Головні етноси, що складають коморську націю: суахілі — _%, малагасійці — _%, індійці — %, французи, китайці.

Державна мова: коморська (шикоморі), близька до суахілі, англійська і французька.

Мечеть в Мороні

Головні релігії держави: іслам сунітського спрямування — 99 % населення, католицтво (переважно французи, малагасійці) — 0,5 %.

Очікувана середня тривалість життя в 2006 році становила 72,3 року: для чоловіків — 68,4 року, для жінок — 64,7 року[3]. Смертність немовлят до 1 року становила 70,7 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене лікарями — 1 лікар на 11,1 тис. жителів (станом на 1996 рік)[3].

Рівень письменності в 2003 році становив 56,6 %: 63,6 % серед чоловіків, 49,3 % серед жінок[3].

В країні запроваджена 9-річна обов'язкова освіта.