Корейська драма

Саґик (кор. 사극) — це будь-який корейський фільм або телевізійний серіал, що заснований на історичних особах (постатях) або включає історичні події чи використовує історичні епохи. Слово «саґик» буквально означає «історична драма», але поняття в основному використовується для драм, в яких дії відбуваються в Стародавній Кореї[11]. Популярні теми, що включають до саґиків, є відомі битви, королівська влада, відомі військові командири та політичні інтриги.

Починаючи з середини 2000-их, саґики досягли помітного успіху поза межами Кореї[12][13]. Саґики, включаючи «Те Чан Ким» (або Перлина палацу), «І Сан» і «Джумонг» отримали високі рейтинги та високий рівень вдоволеності глядачів у таких країнах, як В'єтнам, Узбекистан, Казахстан, Фіджі та Іран. Джумонг, який показувався на каналі IRIB (Islamic Republic of Iran Broadcasting) у 2008 році, мав 85 % глядачів[14].

Часто драми про сучасність сконцентровані на історії кохання, сімейних зв'язках та відносинах. Персонажі здебільшого ідеалізовані, а чоловічі головні герої описуються, як красиві, розумні, емоційні та в пошуках «єдиного справжнього кохання». Це також сприяє популярності драми серед жінок через те, що зображення корейських чоловіків відрізняється від інших азійських чоловіків[4][15][16][17].

Кім Су Хьон у костюмі для саґику «Сонце в обіймах Місяця», Су Хьон — один із найпопулярніших корейських акторів[36][37].

Через великі витрати на виробництво серіалу, виробничі компанії намагаються зняти серії якомога швидше. На відміну від практик в інших країнах, перші чотири серії корейського серіалу, зазвичай, знімаються наперед, а решта інших знімається протягом показу драми. Сценарій наперед не завершений та може змінюватися згідно з відгуками глядачів та рейтингу переглядів[7]. Ці зміни можуть бути зроблені за декілька хвилин до ранкових зйомок і знімальна група можуть отримати лише декілька готових сторінок. Зазвичай, при створенні драми працюють із трьома знімальними групами, які розташовані навколо знімальної сцени для пришвидшення зйомок[6]. Через нерегульовані зміни сценарію та щільний знімальний графік, актори майже постійно на ногах і не мають час, щоб покинути знімальний майданчик або виділити достатньо часу на сон[38]. Корейське ЗМІ має окреме слово, яке описує нерегулярний, короткий сон, до якого актори вдаються, часто в незручних місцях або на знімальному майданчику: ччок-джам (쪽잠) або «бічний сон». Зазвичай, драми показують дві серії на тиждень, одна за одною, тому наступні серії повинні зняти протягом п'яти днів перерви. Деякі корейські актори зізналися, що роблять внутрішньовеннові ін'єкції протягом зйомок, через надмірний графік та виснаження[34][35][39][7].

Спочатку виробничі команди надсилали дві касети на канал: основну і резервну копію. Однак, внаслідок щільного знімального графіку, 70-хвилинна серія може прибути на станцію телемовлення на сімох касетах у кожній по десять хвилин однієї з частин серії. Це трапляється, коли серія транслюється на каналі, а знімальна група ще знімає останні хвилини чи провидить монтаж решти частини серії. Під час показу дев'ятнадцятої серії «Людина з Екватору», екрани по всій країні стали чорними на 10 хвилин. Актор Квон Сан Ву відкрито скаржився, що, коли залишалося 30 хвилин до показу останньої серії «Королева амбіцій», то ще досі він знімався в серіалі[34][6]. У Південній Кореї деякі виробничі команди і досі вручну планують та створюють графік, замість використання спеціального програмного забезпечення[40].

З середини 2015 року, внаслідок популярності корейських драм за кордоном, особливо через успіх «Людина з зірки» у Китаї, продюсери все частіше роблять подання та заздалегідь продають права на трансляцію і показ їхніх драми в інтернетних сервісах. Це дає виробничим командам бюджет, який дозволяє відійти від моделі прямих зйомок до моделі, де драма вже завершена під час її показу. У 2016 році такі драми, як «Нащадки сонця», «Нестримно закохані», «Багряні серця: Корьо» та «Хваран: Молоді поети воїни» були повністю зняті до показу на ТБ[41].

Найбільші телекомпанії мають свої власні виділені знімальні майданчики для історичних драм, які є просторими та детально пророблені. Серіали MBC знімаються у MBC Dramia, що в Кьонгі[42], коли драми каналу KBS використовують Студію Мунґьонседже (문경새재 KBS촬영장), що в Північному Кьонсані[43] і свою студію в Сувоні[44].

Провідні актори корейських драм стають популярними поза Південною Кореєю, внаслідок корейської хвилі.

У 2000-их роках стало звичним запрошувати популярних корейських виконавців у драми, як акторів. Відгуки про їхню участь є змішаними, однак деякі з них стали успішними, як актори[45][46].

Сценаристи та режисери корейських драм часто відомі так само, як і актори. Переважна більшість сценаристів (90 % згідно з Beijing Metro Reader) — це жінки, які не тільки пишуть історії про кохання, а також і для екшн серіалів[47]. Порівнюючи з кінематографом Кореї, телебачення є більш приваблива для сценаристів через те, що умови контракту кращі, більше визнання та вища заробітна плата.

Відомі сценаристи, як правило, мають авторитет у своїй сфері діяльності[48]. Найбільш відомими сценаристами є: сестри Хон, які написали такі популярні серіали, як «Моя дівчина», «Ти прекрасний!» і «Моя дівчина — Куміхо»; Кім Ин Сук, сценаристка «Коханці в Парижі», «Таємничий сад», «Спадкоємці», «Нащадки сонця» і «Гоблін»; Лі Кьон Хий відома за «Вибач, я кохаю тебе» і «Хороший хлопець»; чоловічий сценарист Чхве Ван Кю драм «Майдос» і «Трикутник»; Но Хве Кьон, автор «Та зима, в якій вітри віють» і «Все в порядку, це любов» та Парк Чі Ин, яка написала «Мій чоловік має сім'ю» і «Людина з зірки»[49].

Серед відомих режисерів ТБ є: Лі Пьон Хун, який знімав «Те Чан Ким» й «І Сан»[23]; Кім Чон Хак, режисер драм «Очі світанку» і «Пісковий годинник»[50] та Пхьо Мін Су, режисер драм «Повний будинок»і «Айріс II»[51].

Коли сценаристи в основному жінки, то режисери, зазвичай, — чоловіки[52]. Деякі жіночі режисери отримали славу: Лі На Чон (이나정), яка знімала «Славний хлопець»[53] та Лі Юн Чон (이윤정), в якої найвідомішими роботами є «Перша крамниця принца кави» і «Від серця до серця». Останній режисер став також першим жіночим телевізійним продюсером, найнятим компанією Munhwa Broadcasting Corporation (MBC)[54].

Вон Бін отримав широку популярність у 2000 році після зйомок у телевізійній драмі «Осінь в моєму серці» і з тих пір отримав визнання критиків за його участь у фільмах «38 паралель, «Мати» і «Людина з нізвідки»[73][74][75][76].

В останні роки корейські драми здобули популярність у Бангладеші[77].  Зростання їхньої популярність у країні призвело до того, що Корейський Фонд Міжнародного Культурного Обміну (KOFICE), організація, яка прагне безкоштовно розповсюджувати корейські драми в інших країнах, почала співпрацювати з телеканалами в Бангладеші для безкоштовного поширення серіалів[78].

У гімалайському королівстві Бутан, корейські драми та розваги завоювали популярність, особливо серед молоді. До того, як корейські розваги зацікавили населення, Боллівуд в цілому був найбільш популярною формою розваг в країні. Коли Бутанська кіноіндустрії починала розвиватися у середині 1990-х, Боллівуд був єдиною формою впливу на галузь. Однак, в останні роки корейські розваги досягла значного прогресу в країні та вплинули на індустрії розваг поряд з Боллівудом. Корейські розваги зуміли вплинути на моду і на продукцію багатьох відео-магазинів, які зараз продають корейські драми і фільми поряд із Боллівудським фільмами. Інтерес до корейських розваг призвів до розбіжностей із більш старшим поколінням, які висловлюють свою стурбованість тим, що корейські розваги зіпсують бутанську культуру і традиції[79][80].

Останнім часом корейські драми відчули значного зростання популярності в Брунеї. Зростальний вплив корейської культури в Брунеї призвів до проведення дев'яти корейських форумів в країні в університеті Бруней-Даруссалам у 2010 році. Корейські телесеріали, фільми, музику і одяг, мали великий вплив на народ Брунею[81].

Перша корейська драма, яка планувалася до показу в Камбоджі була «Зимова соната», однак, замість неї показали драму «Повний будинок» , який запустив інтерес до корейських драм та розваг в країні. Після успіху драми «Повний будинок», стало ще більше корейських серіалів, які були озвученні кхмерською мовою. Корейські серіали стали популярними, особливо серед молоді в Камбоджі[82].

У Китаї, на південнокорейські програми, що показуються по китайських урядових телевізійних каналах, припадає більше ніж на всі інші зарубіжні програми у 2006 році[83]. Гонконг має свій власний канал для показу корейських драм, TVB J2, але ATV показує корейські серіали у прайм-тайм[84]. Серіал «Людина з зірки» отримав схвальні відгуки у Китаю. Його переглянули 40 мільярдів разів на численних китайських відео-сайтах[85]. Драма також збільшила інтерес до Кореї, що видно через зріст споживання корейських продуктів, таких як Чхі Мек (курка і пиво), та використання корейської косметики у Китаї[86]. Через успіх корейських серіалів у Китаї, в деяких з них були з'єднані всі серії в одну, щоб створити повнометражний фільм. Також, у зв'язку з величезною популярністю корейських драм у країні, дипломатичні проблем між Китаєм і Південною Кореєю можуть впливати на їхній показ. Одним із найпомітніших прикладів є розгортання THAAD у Південній Кореї, що призвело до блокування корейських серіалів на потокових сервісах по всьому Китаю в кінці лютого 2017 року[87]. Після блокування, китайські телевізійні передачі, які показували китайську культуру та інший подібний матеріал, почав замінювати корейські програми, які показувалися під час прайм-тайму на телевізійних каналах у країні[88]. У листопаді 2017 року, заборона була знята без попередження, внаслідок появи k-pop груп на національному телебаченню і поступовим кроками, які почали відновлювати імпорт корейських драм на китайські потокові сервіси[89].

Корейські драми стали популярні в Індії, особливо, в Північно-Схдній Індії в таких штатах, як Маніпур, Ассам, Меґхалая, Сіккім, Аруначал-Прадеш, Трипура, Мізорам і Нагаленд, а також частини Східної Індії і останнім часом в Тамілнаду[90]. Фільми і ТБ серіали на гінді були заборонені в Маніпурі в 2000 році. У результаті чого, замість них, місцеві телеканали почали показ корейських драм із субтитрами. Багато молодих людей у північно-східній Індії, Західній Бенгалії і Тамілнаду почали імітувати зачіски і одяг корейських акторів і тому корейська мода стала дуже популярна в регіоні[91][92][93]. У рамках культурного обміну, Індійський громадський телеканал показував «Імператор моря» і «Та Чан Ким»[94]. Корейські драми виходять в ефір тамільською мовою у Тамілнаді на каналі Puthuyugam TV[95].

В Індонезії, корейські драми здобули популярність. Популярні корейськими серіали «Зимова Соната» і «Нескінченне кохання» показувалася на Surya Citra Media в 2002 році. Також за мотивами деяких корейських драми були створенні індонезійські серіали, такі як «Demi Cinta» в 2005 році, який був римейком популярної драми «Осінь в моєму серці» і «Cinta Sejati», римейк «Сходи до небес». RCTI й Indosiar приклади індонезійських телевізійних каналів, що показують корейські драми[96][97].

Перша корейська драма, що завоювала широку популярність в Японії була «Зимова Соната», яка транслювалася на супутниковому телеканалі NHK BS2 корпорації NHK у 2003 році. У тому ж році програму показували двічі у зв'язку з високим попитом серед глядачів[17]. Також NHK провів концерт класичної музики, де була музика з драми «Зимова Соната» у виконанні корейських музикантів[17]. Корейські драми сприяли розвитку туризму між Кореєю та Японією[17], і є одним з можливих шляхів покращення доти напружених відносин між двома країнами через те, що серіали стають все більш популярні серед японських глядачів[98][99]. З іншого боку, у серіалі «Айріс» було кілька ключових сцен знятих в Акіті, Японія, що призвело до збільшення корейських туристів в цій частині Японії[100][101][102].

Актор Лі Мін Хо отримав популярність у східній Азії через свої хітові драми, як «Хлопці кращі за квіти» (2009), «Спадкоємці» (2013) і «Легенда блакитного моря» (2016), а також декілька інших

Популярність корейських серіалів і поп-культури в Лаосі призвело до того, що багато лаосців подорожують до Південної Кореї, як туристи. Корейська поп-культура завоювала популярність в Лаос через тайські телеканали, що показують корейські драми і K-pop групи в країні[103].

У Малайзії, показ серіалу «Зимова Соната» почався на TV3 в 2003 році, що розпочав інтерес до корейської поп-культури в країні. «Та Чан Ким» і «Осінь в моєму серці» були також показані в Малайзії. Популярність корейських драм призвела до позитивному прийом корейських емігрантів в Малайзії[104].

У Монголії, корейські драми стали популярні і транслюються у прайм-тайм. «Та Чан Ким» домігся успіху у країні, і був показаний п'ять разів через це. «Осінь в моєму серці», «Зимова Соната» і «Сходи до небес» були також успішними. Популярність корейських драм вилилося в інтерес до вивчення корейської мови, а також до подорожей монголів до Південної Кореї[105]. Це також призвело до збільшення взаємовигідного співробітництва між Монголією і Південною Кореєю.

У М'янмі, корейська драма «Осінь в моєму серці» транслювали у країні в 2001 році, що призвело до зацікавленості до корейських розваг. Коли «Та Чан Ким» була в ефірі, то вона викликала інтерес до корейської кухні в країні[106].  Зростальна популярність корейських драм і музики в М'янмі призвело до того, що Корейський Фонд Міжнародного Культурного Обміну (KOFICE) почав безкоштовно поширювати корейські драми в країні.[107].

Зацікавленість у корейських драмах у Непалі розпочався, коли «Зимова Соната» показувалася на Kantipur Television Network в середині 2000-их. Це призвело до популярності інших корейських драм таких, як «Хлопці кращі за квіти», «Осінь в моєму серці», «Ти прекрасний!» і «Повний будинок», а також декілька інших. Популярність корейської медіапродукції також призвела до зацікавленості у вивчення корейської мови, що спонукало до появи навчальних уроків по корейській мові, що показуються на ABC Television у країні. Корейські драми стали популярні серед непальської молоді і ринки часто відвідуються підлітками, які хочуть купити останні драми.  Зачіска та мода корейських акторів вплинули почуття моди непальської молоді. Під враженням від корейського способу життя та корейської їжі, у країні починаються створюватися ресторани, що подають корейську кухню[108][109].

Перегляд фільмів або телевізійних драм з Південної Кореї є серйозним злочином в Північній Кореї, що карається розстрілом[110], але люди все одно знаходять шляхи, як їх придбати на компакт-дисках і/або DVD[111].

У Філіппінах серіал «Осінь в моєму серці» розпалив інтерес до корейських драм, коли він був показаний на GMA Network у 2003 році. Корейська драма швидко набрала свої пікові значення, коли «Коханці в Парижі» була показана на ABS-CBN в 2004 році. GMA Network, ABS-CBN і TV5 регулярно показують корейські драми, дубльовані філіппінською мовою[112]. Корейські драми популярні як всередині країни, так і серед філіппінців, що за кордоном.

У Сінгапурі, Prime 12 (тепер відомий як Suria) спочатку транслювала корейську драму «Пісковий годинник» на щотижневій основі у 1996 року і транслювала «Людина доріг» у 1997 році. Починаючи з 2001 року, драми щоденно показуються на китайськомовному канал MediaCorp Channel U[113]. Запуск KBS World, ONE TV ASIA, Oh!K, Channel M і потокового додатку, Viu, у Сінгапурі дозволяє глядачам дивитися корейські драми з різними субтитри за лічені години після виходу оригінальної телепередачі у Південній Кореї[114].

У Шрі-Ланці, Independent Television Network показував драму «Повний будинок» в 2009 році і вона виявилася популярною. «Та Чан Ким» транслювалася на Rupavahini в 2012 році і була дубльована сингальською мовою під назвою Суджата Дияни (සුජාත දියණී), що означає «Бездоганна і цінна дочка», та отримала рейтинг за переглядами понад 90%[115]. Independent Television Network, Rupavahini, TV Derana, Sirasa TV, Swarnavahini і TV1 показують корейські драми дубльовані сингальською мовою[116][117]. Потоковий сервіс, Iflix також показує багато корейських драм з англійськими і сингальськими субтитрами в країні, деякі з яких вже є в сервісі через 24 години після їхнього оригінального корейського показу[118].  Крім того, популярність корейської поп-культури в країні призвело до теплішого прийому корейського народу[119].

У Республіці Китай, зацікавленість до корейської драми з'явилася, коли «Зірка в моєму серці» вийшла в ефір у 1999 році. З тих пір корейські серіали стали дуже популярними, і, згідно з південнокорейськими даними, 120 корейських драм були показані у Республіці Китай у першій половині 2011 року[120][121].

Коли «Та Чан Ким» була в ефірі в Таїланді, корейські продукти харчування почали набирати широку популярність[122]. Через односторонній характер експорту розваг на користь Південної Кореї, уряд Таїланду просив поширювати знайомство з популярними тайськими фільмами у південнокорейських ЗМІ. Це призвело до підписання Угоди про Культурне Співробітництво між двома країнами в серпні 2004 року[123].

Корейські драми здобули популярність, особливо, серед жінок і молодих людей у В'єтнамі. Мода і зачіски, представлені в корейських драмах стали дуже популярні серед молоді країни[124].

Кабельні телеканали орієнтовані на американців азійського походження, AZN Television і ImaginAsian показують корейські драми разом із матеріалами з Китаю, Японії, Індії, Таїланду та інших країн Азії. Серіали були спрямовані на спільноти американців азійського походження доти, доки канали, на яких вони показувалися, не були закриті в 2008 і 2011 роках відповідно[125][126].

У листопаді 2008 року компанія Netflix[127] почала пропонувати кілька корейських серіалів, як частину набору своїх телепередач. У серпні 2009 року, компанія DramaFever почала пропонувати сервіс безкоштовного перегляду потокового відео з субтитрами та з відеорекламою, на території США[128][129]. Станом на травень 2010, корейські драми почали транслюватися на каналі компанії DramaFever на Hulu.

Viki, що розташована в Сінгапурі, показує популярні корейські драми по всьому світу, включаючи США, з субтитрами на 70 мовах[130]. Компанії в Азії також розробили потокові сервіси доступні онлайн і в мобільних додатках, орієнтованих на закордонні азійські спільноти. «MobiTV», створений Шрі-Ланківською компанією, Бхаша, — потоковим сервісом і мобільним додатком, спрямованим на спільноту у Шрі-Ланці та показ корейських драм, дубльованих сингальською мовою поряд з іншими матеріалами, що показується у Шрі-Ланці[131]. «Roopa», створений тією ж компанією, — це ще один сервіс доступний у вигляді мобільного додатку, також спрямований на спільноту Шрі-Ланки, він теж показує корейські серіали дубльовані сингальською мовою[132].  Китайська компанія PPTV є іншим прикладом, мобільний додаток «PPTV网络电视HD», що показує корейські серіали, спрямований на китайську спільноту поряд з матеріалом, що в першу чергу доступний мандаринською мовою, кантонською мовою і корейською мовою, але і все частіше англійською мовою[133][134].

Крім того, корейські драми доступні в інтернтних крамницях, що продають DVD. Однак, деякі корейські драми не доступні для кодування в регіоні 1 (Північна Америка) та у відео форматі NTSC. Amazon пропонує перегляд «Зимова Соната» за окрему плату[135].

KBFD-DT у Гонолулу, Гаваї транслює більшість корейських драм за своїм щоденним розкладом, а також пропонує продаж програм (серіалів) на своєму сайті і за вимогою через свій канал K-Life на Oceanic Time Warner Cable. Інший канал на Гонолулу, KFVE присвячує три години свого ранкового недільного розкладу для корейських драм.

KTSF, канал спрямований на спільноту американців азійського походження в Сан-Франциско, Каліфорнія, показує корейські драм у відповідності зі своїм розкладом поряд з матеріалом на стандартизованій китайській, іспанській, корейській, в'єтнамській, японській, тайванській, кантонській мовах та хінді[136].

Популярність корейських драм за межами Азії у Латинській Америці та арабських країнах стало можливим через супутникове телебачення та інтернет-аудиторію, яка є свідченням того, наскільки активно люди хочуть отримати доступ до цієї інформації. Південнокорейські мильні опери також досягають успіхів на цих ринках. У регіоні MENA, корейські драми транслюється по декількох каналах, у тому числі: MBC 4, MBC Drama, Lana TV, Programme National та A3.

Список узятий з даних AGB Nielsen Media Research,  на основі серій з високими рейтингами від 1992, коли AGB Nielsen вийшов на корейський ринок[138].

Чхе Ші Ра, головна актриса в «Очі світанку» (1991)

Хєрі і Пак Бо Гом, зірки Відповідь з 1988 (tvN, 2016) який досягнув на своєму піці рейтингу у 18.8 % тим самим, ставши драмою з найвищим рейтингом в історії корейського кабельного телебачення[144][145]

Драми, що нижчі показуються на кабельних каналах/платному ТБ, яке, зазвичай, має відносно малу аудиторію глядачів порівняно з безкоштовним для перегляду ТБ/громадських телеканалів: (KBS, SBS, MBC та EBS).