Корисні копалини Південної Америки

У межах Південної Америки і прилеглих акваторій відомий 51 нафтогазоносний басейн. Загальна їх площа 8,1 млн км², в тому числі 2 млн км² акваторій. Промислова нафтогазоносність встановлена у 28 басейнах, видобуток нафти і газу ведеться в 25 з них. Переважна частина запасів нафти і газу сконцентрована в двох басейнах: Маракайбському (44 % нафти і 34 % газу) і Орінокському (36 % нафти і 32 % газу). Продуктивні горизонти цих басейнів пов'язані з відкладами кайнозою і крейди. Основні розвідані запаси вуглеводнів сконцентровані в інтервалі глибин 1—3 км (70 % запасів нафти і 80 % запасів газу). Серед країн континенту розвіданими запасами нафти і газу володіють Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Перу, Суринам, Чилі та Еквадор. Найзначніші запаси вуглеводнів є у Венесуелі, Аргентині, Бразилії, Колумбії. На кінець XX ст. у Південній Америці виявлено понад 1400 нафтових (140 морських) і понад 250 газових (40 морських) родовищ. Серед них унікальні за запасами (понад 1 млрд т) родовища нафти Венесуели — Бачакеро, Лагунільяс, Тіа-Хуана (зона Болівар), гігантське скупчення важких нафт — «Пояс Оріноко» (запаси 4,2 млрд т), Ламар і Лама, що мають запаси понад 300 млн т, а також унікальні за запасами нафти глибоководні родовища Бразилії.

Загальні запаси вугілля всіх типів в країнах Південної Америки на 1998 р. оцінювалися близько 71,5 млрд т (в тому числі кам'яного вугілля близько 75 %). Розвідані запаси становлять 22,8 млрд т. У порівнянні з іншими материками це досить мало. За даними Statistical Review of World Energy запаси кам'яного вугілля Південної Америки на 2000 р. складали тільки 1 % світових. Найбільшими загальними запасами володіють Бразилія і Колумбія, за ними з відривом ідуть Венесуела та Чилі. Вугленосність пов'язана з відкладами широкого вікового діапазону — від девонських до четвертинних. Головне промислове значення мають вугільні пласти пермі (Бразилія), крейди (Колумбія, Перу) і палеогену-неогену (Колумбія, Венесуела, Чилі, Аргентина). Вугленосні відклади пермі поширені переважно у чохлі Південно-Американської платформи, а мезозойсько-кайнозойські — у складчастому поясі Анд. Найбільше промислове значення мають кам'яновугільні басейни Ріу-Гранді-ду-Сул, Санта-Катаріна (Бразилія), Богота, Бояка (Колумбія), Сулія (Венесуела), Консепсьон, Магельянес (Чилі) і родовища Серрехон (Колумбія) та Ріо-Турбьо (Аргентина). Буровугільні басейни (Болівія, Бразилія) освоєні слабо. Вугілля середньо- і високозольне, в основному енергетичне.

Підтверджені запаси уранових руд (в перерахунку на метал) становлять 168,6 тис. т (1998). Основна частина запасів (91,1 %) континенту assзосереджена в Бразилії, інші — в Аргентині (8,6 %) і Перу. Найважливіше промислове значення мають Бразильські гідротермальні штокверкові родовища порфірового типу (Ітатая, вміст урану 0,01—0,2 %; Лагоа-Реал, 0,09—0,65 %). Підлеглу роль грають стратиформні інфільтраційні родовища в пісковиках із вмістом урану 0,1—0,2 % (Сьєрра-Пінтада, Аргентина). У Бразилії уранова мінералізація встановлена також в золотоносних конгломератах (Жакобіна). Значні ресурси урану виявлені в ураноносних фосфоритах Бразилії, Венесуели, Колумбії, Чилі (90 тис. т), урановмісних мідних рудах Чилі, карбонатитах Бразилії.

Підтверджені запаси залізних руд становлять 16,2 млрд т (1998). Близько 70 % запасів континенту зосереджено в Бразилії, далі йдуть Венесуела, Перу, Чилі; на частку Болівії, Колумбії, Парагваю, Аргентини і Уругваю припадає близько 4 %. Основна частина запасів пов'язана з родовищами залізистих кварцитів, представлених пластовими і лінзовими тілами магнетит-гематитових руд (Fe 45—67 %) в протоплатформних западинах Бразильської платформи. Серед найбільших виділяються басейни і родовища: Мінас-Жерайс, Морру-ду-Урукун, Серра-ду-Каражас, Сан-Ісідро, Серра-Болівар, Серра-Гранде. Відомі також скарнові родовища (Fe 60 %) магнетит-гематитових руд (Маркона) і осадові (Fe 35—55 %) гьотит-сидеритових руд (Пас-дель-Ріо).

Запаси марганцевих руд становлять 281 млн т (1998), і зосереджені в основному (64 %) в родовищах Бразилії та Болівії (32 %), інші — в Чилі, Перу, Венесуелі, Аргентині, Колумбії. Найважливіше промислове значення мають родовища оксидних оолітових залізо-марганцевих руд (Mn 40—50 %), представлені пластовими і лінзовими покладами (Морру-ду-Урукун, Ігарапе-Асу, Бурітірама, Мутун). Важливі також родовища марганцевих шляп (Mn 39—53 %), що залягають на докембрійських породах (Серра-ду-Навіу, Морру-да-Міна).

Запаси титанових руд (в перерахунку на TiO₂), становлять 90 млн т в рутилі і 2,3 млн т в ільменіті, локалізуються в Бразилії (дані на 90-і роки XX ст.). Ресурси титану виявлені в корінних ільменіт-титаномагнетитових рудах із вмістом TiO₂ 18,5 % (Кампу-Алегрі-ді-Лурдіс), в комплексних анатаз-перовськіт-рутилових рудах в карбонатитах, що містять TiO₂ 20—23,5 %, Pb, Nb, TR (Салітрі, 35 млн  т TiO₂; Тапіра, 40 млн т TiO₂; Каталан, 11 млн т TiO₂), а також в розсипах (Матарака). Високим вмістом TiO₂ (40 %) характеризуються деякі бокситові родов. Бразилії. Виявлені ресурси діоксиду титану в корінних і розсипних родов. Бразилії, Венесуели, Уругваю, Аргентини і Еквадору оцінюються в 310 млн т.

Запаси хромових руд (20 млн т, 1998) зосереджені в Бразилії, зокрема в стратиформному родовищі Кампу-Формозу (середній вміст Cr₂O₃ 21 %). Ресурси континенту — 108 млн т хромової руди знаходяться у Бразилії (70 млн т.) та Венесуелі (38 млн т).

Загальні запаси бокситів становлять 11,7 млрд т, в тому числі підтверджені 5,8 млрд т (1998). Основна кількість підтверджених запасів континенту укладена в надрах Бразилії (67,2 %), далі йдуть: Гаяна (12 %), Суринам (9,9 %), Венесуела (5,5 %), а також Колумбія і французька Гвіана. Основна частина запасів пов'язана з родовищами латеритного типу.

Підтверджені запаси ванадієвих руд становлять близько 200 тис.  т (в перерахунку на V₂O₅) і зосереджені у Венесуелі, Бразилії, Чилі.

Запаси вольфрамових руд (в перерахунку на WO₃) становлять 174 тис. т, в тому числі підтверджені 116 тис. т (1998). Найбільшими запасами володіють Болівія (57 % загальних запасів континенту), Перу (21,8 %), менш значними Бразилія і Аргентина. Понад 80 % запасів укладено в жильних кварц-вольфрамітових (W, W-Sn, Sb-W-Sn) родовищах Болівії.

Запаси золотих руд (в перерахунку на метал) становлять 9017 т, в підтверджені 3543 т (1998). Основна частина загальних запасів (42 %) зосереджена в Бразилії, Чилі (19,8 %), Аргентині (11,4 %), далі йдуть Перу, Болівія, Венесуела, Колумбія. Запаси золота є також у Гаяні, Еквадорі, Суринамі, французькій Гвіані. Найпоширеніші розсипні родовища, найбільші з яких — Аспасу, Пасто, Тамбо, Серра-Пелада, Ріу-Тапажос, Аранка та ін. З корінних найбільше промислове значення мають родовища у вулканітах древніх зеленосланцевих поясів (Арасі, Морру-Велью). Великі запаси золота укладені в золотоносних конґломератах родовища Жакобіна. Важливе промислове значення мають також гідротермальні жильні родовища золото-срібно-мідних руд Андського складчастого пояса: Ель-Індія, Гуанако, Андакольо, Ель-Кальяо, Ботанамо та ін.

Загальні запаси мідних руд (в перерахунку на метал) становлять близько 300 млн т (близько 32,2 % світових), в тому числі підтверджені 232,5 млн т (1998). Найбільші запаси мають Чилі (70 %) і Перу (15 %). Значні запаси зосереджені в Бразилії, Аргентині, Колумбії. Основну частку в запасах складають родовища молібден-мідно-порфірового типу, найбільші з яких: Чукікамата, Ель-Теньєнте, Ель-Абра, Ескондіда та ін. Менш поширені стратиформні родовища (Салобу, Жагуарарі, Кураса), а також колчеданно-поліметалічні родовища в Чилі, Перу та інших країнах.

Загальні запаси молібденових руд (в перерахунку на метал) становлять 4,5 млн т (32 % загальних світових запасів без Росії), в тому числі підтверджені 3,2 млн т (1998). Переважаюча частина запасів (60 %) зосереджена в Чилі, інші в Перу, Колумбії, Аргентині, Бразилії, Еквадорі. Основні родовища представлені молібден-мідно-порфіровим типом, в рудах яких вміст Mo становить 0,014—0,03 %.

Загальні запаси нікелевих руд (в перерахунку на метал) 5,2 млн т, в тому числі підтверджені 2,3 млн т (1998). 61,5 % загальних запасів континенту зосереджено в Бразилії, інші — в Колумбії (22 %) і Венесуелі (16,5 %). Запаси нікелю укладені в латеритних нікель-кобальтових родовищах кір вивітрювання ультраосно́вних порід, найбільші з яких: Серро-Матосо, Вермелью, Лома-де-Ерро, Нікеландія, Барру-Алту, Сан-та-Крус.

Загальні запаси кобальту в латеритних рудах (Со 0,03—0,05 %) Колумбії і Бразилії становлять 50 тис. т, в тому числі підтверджені 24 тис. т (1900).

Загальні запаси олов'яних руд (в перерахунку на метал) оцінені в 3,7 млн т (35,4 % загальних світових запасів), в тому числі підтверджені 2,5 млн т (1998). Частка розсипних родовищ 48,2 % загальних запасів. Промислові розсипи каситериту виявлені в Болівії і Бразилії, причому в останній зосереджено понад 80 % сумарних запасів розсипів. Алювіальні розсипи Бразилії утворюють 15 великих оловоносних районів: Мапуера, Рондонія, Теліс-Піріс, Ріо-Ірірі та ін. Близько 50 % запасів укладено в багатих розсипах (середній вміст каситериту в пісках 2 кг/м³) родовище Пітінга. Запаси корінних руд олова пов'язані з родовищами Болівійського поясу. Родовища переважаючого каситерит-сульфідного типу представлені арсенопірит-піротиновими рудами із вмістом Sn 0,3—0,8 %, а також олово-срібними рудами із вмістом Sn 0,5—1,7 %. В Болівії і Перу виявлені родовища каситерит-силікатного типу (Sn 0,2—1,8 %). В Болівії, в районі Кельгуані є також стратиформні родовища каситерит-кварцових руд (Sn 0,16—0,6 %) типу «манто». Тут же відомий жильний каситерит (вольфраміт-кварцові родовища Чохлья). У районах родовищ Оруро, Потосі, Льяльягуа відомі великі поклади штокверкових олово-порфірових руд із вмістом Sn 0,2—0,5 %.

Підтверджені запаси металів платинової групи — 46 т в перерахунку на метал, з них платини 34 т (1998) — укладені в розсипних родовищах Колумбії (Чоко-Пасіфіко, Сан-Хуан, Андагода, Барбакоас) та Бразилії. Середній вміст платини становить 0,1 г/т, присутні хроміт, ільменіт, магнетит, золото.

Загальні запаси руд свинцю і цинку (в перерахунку на метал, за станом на 1998 р.) відповідно 7,4 млн т і 20,6 млн т, в тому числі підтверджені 5 млн т і 9,2 млн т. Основні запаси континенту зосереджені в Перу (42 % загальних запасів свинцю і 44,4 % цинку) і Бразилії (39,1 % і 40,9 %). Значно меншими запасами свинцю і цинку володіють Болівія, Аргентина, Венесуела, Чилі. Найбільші родовища стратиформні свинцево-цинкові в карбонатних і теригенних породах (Вазанті, із вмістом Zn до 45 %); метасоматичні, пов'язані зі скарнами в карбонатних і вулканогенно-осадових гірських порід (Агилар, Pb 11,5 %, Zn 16,3 %, Ag 279 г/т; Серро-де-Паско, Pb 5 %, Zn 12 %, Cu 0,15 %, Ag 70 г/т); жильні свинцево-цинкові в метаморфічних, магматичних і осадових породах (Матільда, Pb 2 %, Zn 18 %, Ag 28 г/т; Морокоча, Бокіра та ін.).

Загальні запаси руд срібла становлять 134,7 тис. т, в тому числі підтверджені 74 тис. т (1988). Вони укладені в комплексних родовищах: колчеданно-поліметалічних і жильних мідно-поліметалічних руд (Серро-де-Паско, 70—400 г/т, Касапалька), молібден-мідно-порфірових руд (Куахоне, Ель-Салвадор), золото-срібних (Ель-Індія), оловополіметалічних руд (Потосі, Оруро, Чокая) і власне срібних рудах (Пулакайо, Каялома) із вмістом Ag до 550 г/т.

Загальні запаси стибієвих руд (в перерахунку на метал) становлять 514 тис. т, в тому числі підтверджені 414 тис. т. Понад 80 % загальних запасів стибію зосереджено в Болівії (8,1 % запасів світу, 1998). Родовища жильного кварц-антимонітового типу приурочені до склепінчастих частин антикліналей в межах Болівійського оловорудного пояса. Найбільші родовища: Еспіріту-Санто, Каракота, Чуркіні, Тупіса.

Запаси берилієвих руд (в перерахунок на BeO) становлять: загальні — 450 тис. т, підтверджені — 46 тис. т (1998). Основні запаси знаходяться у Бразилії (84 % загальних запасів).

Запаси літієвих руд (в перерахунку на Li₂O) на кінець XX ст. становили близько 21 млн т. (близько 88 % ресурсів світу за станом на 2002 р.). Запаси літію пов'язані головним чином з літієносною ропою (Li₂O 0,2—0,3 %) в Чилі та Болівії. Родовища комплексних літійвмісних руд є в Бразилії. Провідне місце у світі за запасами літію тримає Чилі.

Запаси ніобієвих руд (в перерахунку на Ni₂O₅) складають: загальні — 3,6 млн т; підтверджені — 3,3 млн т (1998). Вони зосереджені у Бразилії і складають близько 35 % світових запасів.

Запаси танталу (в перерахунку на Та₂О₅) складають: загальні — 1400 т; підтверджені — 900 т (1998). Вони зосереджені в Бразилії (близько 1,2 % світових запасів). Родовища циркону залягають у нефелінових сієнітах і розсипах Бразилії та Аргентини. Запаси циркону є у Бразилії та Аргентині. Головні запаси — у Бразилії (1,9 млн т в перерахунку на ZrO₂ — за станом на 2002 р.).

У Бразилії відомі найбільші у світі родовища дорогоцінних та виробних каменів: берилу, топазу, турмаліну, аметисту, агату. В Колумбії відоме родовище смарагду.

Країни Південної Америки в кінці XX ст. займали провідне місце з видобутку залізної руди, руд міді, сурми, ніобію і кварцу, друге — руд олова, вольфраму, молібдену і берилію, третє — бокситів, руд цинку, золота, платини, алмазів, бору і сірки. На частку Венесуели (нафта і нафтопродукти, природний газ і залізна руда) припадає близько 50 % від загальної вартості гірничої продукції континенту, Бразилії — близько 20—25 %, потім слідують Аргентина, Колумбія, Еквадор, Чилі, Перу і Болівія. Частка Гаяни і Суринаму незначна, але гірнича промисловість цих країн відіграє важливу роль в їх економіці. Більшість країн Південної Америки мають багатопланову гірничу промисловість: в Бразилії добувають близько 30 основних видів мінеральної сировини і палива, в Аргентині — близько 20, в Перу і Чилі по 15, в Колумбії — 11, в Болівії — 10. Але лише Бразилія володіє добре розвиненою багатогалузевою гірничою промисловістю. Інші країни спеціалізуються на видобутку певного виду або комплексу видів сировини, тоді як інші види сировини добуваються в обмеженій кількості. Для основних видів мінеральної сировини і палива, що добуваються на континенті (нафта, залізні руди, боксити, мідь, свинець, цинк, олово, молібден, ніобій), характерна висока частка переробки на місці видобутку, хоч значна частина нафти, залізних руд і бокситів експортується у вигляді сирого продукту. Бразилія, Аргентина, Венесуела, Колумбія, частково Чилі і Перу мають розвинені базові галузі промисловості, що обумовлює необхідність споживання на місці значних кількостей енергетичної сировини, руд чорних і кольорових металів, обмежуючи тим самим можливості їх експорту. Внутрішньоконтинентальна торгівля мінеральною сировиною, через специфіку економічного розвитку країн, обмежена, основний обсяг експорту йде на широкий міжнародний ринок. Основними імпортерами мінеральної сировини є США, Канада, Західна Європа і Японія. Предмети експорту: нафта і нафтопродукти (Венесуела, Еквадор), кам'яне вугілля (Колумбія), залізна (Бразилія, Венесуела, Перу, Чилі) і марганцеві руди (Бразилія), боксити і глинозем (Бразилія, Венесуела, Суринам, Гаяна), мідь і поліметали (Чилі, Перу), олово (Бразилія, Болівія), молібден (Чилі), ніобій (Бразилія) та ін. Країни Північної Америки імпортують значну кількість передусім нерудної мінеральної сировини — фосфати і калійні солі, азбест, деякі метали.

• Історія освоєння мінеральних ресурсів Південної Америки
• Геологія Південної Америки

• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.