Львівський академічний театр імені Леся Курбаса

Авторами проєкту будівлі театру-вар'єте були З. Федорський та С. Мацудзінський. Спорудження витримано у стилі модернізованого історизму початку XX століття. П'ятиповерхівка збудована з цегли, зверху вкрита черепицею. На рівні третього поверху фасадна стіна розчленована напівколонами, які спираються на консолі, а завершуються готичними башточками і скульптурами химер. У композиції фасаду переважають вертикальні акценти, доповнені горизонталями карнизів і тяг, які ділять фасад на яруси. Вікна мають прямокутну або стрільчасто-арочну форму. Над центральним входом, який веде до театрального фоє, нависає широкий балкон; бічний вхід веде на верхні поверхи. Фасад будівлі декорований у стилістиці сецесії та неоґотики[2].

Історія будинку

Інтер'єр «Казино де Парі», де тепер розміщується театр Л.Курбаса. Фото першої пол. XX ст.

У 1908 році Віденським архітектурним бюро був запроєктований триповерховий театральний будинок в стилі модерн. А в 1909 році проєкт був перепроєктований львівськими архітекторами Зиґмунтом Федорським та Станіславом Мацудзінським. Архітектори створили не лише споруду в неоґотичному стилі, а і оформили приміщення всередині, створили інтер'єр. Орнаментальний живопис Зиґмунда Балька перетворив стелю на фантастичну квітку. Фасад будинку, та в інтер'єрі балкон і дзеркало сцени були прикрашені гротескними барельєфами Францішка Берната на середньовічні та театральні мотиви. Елегантний, розкішний інтер'єр театру вражав своєю красою.

На стенді на вул. Вірменській (1911 –  1918 рр.) була розміщена афіша «Казіно де Парі», де йшлось про демонстрацію оперети Йозефа Штрауса «Кажан» (нім. Die Fledermaus). У 1911—1918 рр. у вар'єте діяв кінотеатр, можливо йдеться про демонстрацію першої екранізації 1917 року Ернста Любіча – «Das Fidele Gefängnis».

У 1916—1918 рр. власником кінотеатру був Червоний хрест. У 1916 році кінотеатр змінює свою назву на «Кінотеатр Червоного Хреста». Значну частину своїх прибутків віддавав для допомоги солдатам і їх родинам.

Кінотеатр проіснував до 1918 р. Перестав функціонувати після того, як у Львові після закінчення Першої світової війни припинило свою діяльність представництво віденської студії «Уранія».

З 1920 року у приміщенні запрацював літературно-мистецький театр «Баґателя». Найуспішніші роки роботи театру були за часи директорства пана Броніслава Броновського. Критики називали цей театр справжнім мистецьким кабаре на зразок найкращих західних традицій.

У 1925 році запрацював сімейний дансинґ, який став дуже популярною забавою серед львів'ян. Також це приміщення полюбляли й українські театральні діячі. Так, наприклад, у 26-му, 27-му роках тут виступала із виставами трупа Стадника.

У 30-их роках, у час розквіту джазу, на сцені Казино де Парі частими гостями були найрізноманітніші джазові виконавці з усього світу. У 37-му та 39-му роках навіть виступав зі своїм гуртом Еді Рознер.

І вже з 1940 року приміщення перейшло у власність радянської адміністрації. Тут діяла державна обласна філармонія з оркестром. На початку 1950-тих років в будинку функціонував Палац піонерів. У 1960-тих роках у приміщенні розташувався Обласний центр народної творчості.

В кінці 80-тих, коли почався рух студійних театрів, 1988 рік відзначився особливою подією - народженням Львівського Українського Молодіжного Театру, який згодом став Театром ім. Леся Курбаса.

2 березня 2020 року відбувся святковий вечір з нагоди 110-ти річчя відкриття театру вар'єте «Casino de Paris» із презентацією виставки «Історії. Простір. Час», присвяченої історії приміщення.[4]

Від часу свого заснування Театр імені Леся Курбаса переріс в один із найвідоміших театральних колективів, як в Україні, так і за її межами. Вистави театру «Сад Нетанучих Скульптур" за Ліною Костенко, «Благодарний Еродій», «Наркіс» та «Silenus Alcibiadis» за Григорієм Сковородою, «Між двох сил» за Володимиром Винниченком, «На полі крові», «Йоганна, жінка Хусова» та «Апокрифи» за Лесею Українкою, «Сни» та «Забави для Фауста» за Федором Достоєвським («Злочин і кара»), «Хвала Еросу» за Платоном («Бенкет»), «Марко Проклятий або Східна легенда» за поезіями Василя Стуса, «Чекаючи на Ґодо» за С. Беккетом, гідно репрезентували Україну та здобули високі нагороди на численних міжнародних театральних фестивалях.

• 1988 — «Сад нетанучих скульптур» за Ліною Костенко; реж. Володимир Кучинський
• 1988 — «Двір Генріха III» А. Дюма; реж. Володимир Кучинський
• 1988 — «Закон» В. Винниченка; реж. Володимир Кучинський
• 1989 — «На полі крові» за поемою Лесі Українки; реж. Володимир Кучинський
• 1990 — «Йоганна, жінка Хусова» за поемою Лесі Українки; реж. Володимир Кучинський
• 1990 — «Між двох сил» В. Винниченка; реж. Володимир Кучинський
• 1995, 17 грудня — «Апокрифи» за драматичною поемою «На полі крові» і драматичним етюдом «Йоганна, жінка Хусова» Лесі Українки; реж. Володимир Кучинський, художник — Володимир Кауфман («На полі крові») та Володимир Фурик («Йоганна, жінка Хусова»), художники з костюмів — Наталія Шимін («На полі крові») та Володимир Фурик («Йоганна, жінка Хусова»)[5]
• 2001, 20 квітня — «Марко проклятий, або східна легенда» за текстами Василя Стуса; реж. Володимир Кучинський, художниця — Наталія Шимін, музичне оформлення — Наталка Половинка[6]
• 2008, 18 червня — «Амнезія, або маленькі подружні злочини» за п'єсою Еріка-Емманюеля Шмітта; реж. Володимир Кучинський, художник — Володимир Кауфман, художниця з костюмів — Наталія Шимін, пластичні етюди — Ольга Семьошкіна[7]
• 2011, 25 березня — «Лісова пісня» за драмою Лесі Українки; реж. Андрій Приходько, музична режисерка — Мар'яна Садовська, сценографія/костюми — Богдан Поліщук, хореографиня — Нінель Збєря[8]
• 2015, 03 жовтня — «Благодарний Еродій» за філософським діалогом Григорія Сковороди; реж. Володимир Кучинський, сотворитель образів та візій — Богдан Поліщук, забава з голосом і співом — Тамара Ґорґішелі, навчителі пластики і рухів — Андрій Водичев, Ольга Сємьошкіна, гра світла — Володимир Стецькович[9][10]
• «Ножі в курях, або спадок мірошника» Девід Гарровер[11]. Проєкт реалізовано за сприяння Британської Ради в Україні. Жанр – трагедійне на одну дію. Тривалість – 1 год. 30 хв. Вікове обмеження – 16+. Дата прем'єри – 08 березня 2016 р. Переклад з англійської — Олекса Негребецький. Режисер — Володимир Кучинський. Художник-постановник — Володимир Стецькович. Художниця з костюмів — Юлія Рибка. Пластика — Ольга Сємьошкіна. Діють: Молода жінка — Наталія Рибка-Пархоменко; Орач Коник Вільям — Олег Цьона; Мірошник Ґілберт Горн — Андрій Козак[12].
• «...П'єса Шекспіра “12 ніч” зіграна акторами далекої від Англії країни що і не знали ніколи слів Шекспіра» КЛІМ. Сюжет «Дванадцятої ночі» Шекспіра постає тут в інтерпретації сучасного драматурга КЛІМа. Це комедійна історія про мандрівних акторів, які вирішують поставити п'єсу «Дванадцята ніч». Гра акторів тісно переплітається з їхніми особистими історіями і вже важко зрозуміти де межа між зображуваними герцогом, герцогинею, слугами, блазнями і акторами, які їх грають та навіть акторами-курбасівцями, які приміряючи на себе костюми мандрівної трупи говорять про особистий досвід роботи в театрі. Тривалість – 3 год. 20 хв. з антрактом. Дата прем'єри – 26 листопада 2014 р. Режисер – Євген Худзик. Художник-постановник, художник зі світла – Володимир Стецькович. Художниця з костюмів – Іра Лиса. Діють: Герцог, Прем'єр – Микола Береза; Віола, Цесаріо, Себастіан, Перша Прима – Тамара Ґорґішелі; Марія, Костюмер, Німфа – Оксана Козакевич; Мальволіо, Суфлер, 2-й актор, 3-й актор – Василь Колісник; Олівія, Молода актриса – Марія Онещак; Сер Ендрю, Капітан, Антоніо – Денис Соколов; Сер Тобі, Найстаріший і найповажніший актор, Режисер – Олег Стефан; Фест, Куріо, Асистент, 1-й актор, Помічник режисера – Ярослав Федорчук[13].
• «Раптом минулого літа» за Теннессі Вільямсом[14]. Жанр – психологічна драма. Тривалість – 1 год. 40 хв. без антракту. Вікове обмеження – 16+. Застереження щодо вмісту – у виставі є насилля і нецензурна лексика. Дата прем'єри – 08 травня 2016 р. Переклад – Катерина Міхайліцина. Постановка – Ніл Флекмен. Сценографія – Володимир Стецькович. Костюми – Юлія Рибка. Діють: Кетрін Голлі – Оксана Козакевич; Місіс Венебл – Василь Колісник; Лікар Цукрович – Андрій Водичев; Сестра Фелісіті – Олег Онещак; Місіс Голлі – Ярослав Федорчук; Джордж Голлі – Марко Свіжінський[15].
• «Так казав Заратустра» за Ніцше/КЛІМом[16]. Проєкт реалізовано за підтримки Фонду «Розвиток України». Проєкт «Геть від Заратустри» — спроба драматурга КЛІМа та режисера Володимира Кучинського театральними засобами осмислити кризу українського суспільства, пропустивши свої думки крізь призму одного з найвідоміших європейських філософських творів «Так казав Заратустра» Фрідріха Ніцше. Тривалість – 1 год. 10 хв. Дата прем'єри – 28 квітня 2013 р. Філософська концепція — Фрідріх Ніцше. Текстова концепція — КЛІМ. Режисерська концепція — Володимир Кучинський. Музична концепція — Мар'яна Садовська. Пластична концепція — Ольга Семьошкіна. Візуальна концепція — Олексій і Оксана Хорошко. Діють: Одинокий хор, або той хто питає «Не хор» — Олег Цьона; Той, хто завжди говорить із натовпу — Микола Береза, Андрій Козак, Андрій Водичев, Тамара Ґорґішелі, Василь Колісник, Марія Копитчак, Олег Онещак, Наталія Рибка-Пархоменко, Денис Соколов, Ярослав Федорчук, Андрій Петрук[17].
• «Формули екстази» за поезіями Богдана Ігоря Антонича. Вистава є композицією поезії і музики. Живописні і сюрреалістичні вірші Антонича, відомого львівського поета 30-х років ХХ ст., звертаються до тем природи, любові, ваги мистецтва, минущості життя. Для Театру ім. Леся Курбаса вистави за поезією давно стали візитівкою. Актори тонко інтерпретують поетичні тексти та доповнюючи їх музикою Лисенка, Баха, лемківськими народними піснями творять особливу атмосферу. Жанр – поетична інсталяція. Тривалість – 1 год. 10 хв. Дата прем'єри – 09 жовтня 2009 р. Структури співіснування – Володимир Кучинський. Геометрія зображень – Олексій Хорошко. Лінії силуету – Оксана Хорошко. Художник зі світла – Володимир Стецькович. Діють: Олег Стефан, Андрій Водичев, Микола Береза, Денис Соколов, Олег Онещак, Марія Онещак, Наталія Рибка-Пархоменко, Тамара Ґорґішелі, Володимир Кучинський, Андрій Петрук, Данило Ільницький[18].
• «MA-NA-HAT-TA» за радіоп'єсою Інґеборґ Бахман «Добрий Бог Мангеттену». Радіоп'єса, яку написала знана австрійська письменниця – жанр, який надзвичайно важко візуалізувати: надто багато тексту. Надто багатослівно проговорено кожну дію героїв. Утім, про сміливість театру ім. Курбаса, з якою він береться за тексти, які важко інсценізувати, відомо давно, і вона вже приносила добрі плоди у випадку зі Сковородою чи Платоном. Перетворивши назву «Добрий бог Мангеттену» на Ma-Na Hat-ta, слово, що мовою індіанців означає „небесна земля“, режисер намагався відірвати сюжет від землі, піднести дію не лише на останній поверх хмарочоса, а вище, далі, в безконечність. Жанр – судовий експеримент. Тривалість – 2 год. 40 хв. з антрактом. Дата прем'єри – 30 листопада 2006 р. Переклад з німецької – Лариса Цибенко. Режисер-постановник – Володимир Кучинський. Художник-постановник – Володимир Кауфман. Художниця з костюмів – Наталка Шимін. Художник зі світла – Петро Гуменюк. Діють: Добрий Бог – Олег Стефан; Суддя – Олег Цьона; Ян, молодий чоловік зі Старого світу – Микола Береза, Андрій Козак; Дженіфер, молода дівчина з Нового світу – Оксана Козакевич; Біллі та Френкі, дві білки; вартовий, службовець суду – Ярослав Федорчук, Денис Соколов; Циганка – пані Галя (Фудзіяма)[19].
• «Memento Vivere» за Роменом Ґарі. Memento vivere (Пам'ятай про життя) – заповідь, яку мати залишає своєму синові Ромену. Материнсько-синівська любов – річ відома, та ця історія породжує питання: чим така любов, якщо вона надто прив'язує, гостро ранить і смертельно болісно розривається, наділяє більшою мірою: силою чи згасанням, безпекою чи самотністю? Вона рятує від куль і недуги, встигає примчати вчасно за тисячі кілометрів, та що, коли перед нею самою організм сина безборонний? Жанр – кабаре-спогад на 2 дії. Тривалість – 2 год. 15 хв. з антрактом. Дата прем'єри – 20 лютого 2015 р. Режисура, інсценізація – Роман Валько. Сценічний простір – Володимир Кауфман. Світло, відеопроекції – Володимир Стецькович. Хореографія, пластика – Нінель Збєря. Музичне оформлення – Сергій Котовський. Діють: Тетяна Каспрук, Андрій Козак, Марко Банько, Оксана Козакевич, Валерія Котеленець, Андрій Петрук[20].
• «Богдан» за п’єсою КЛІМа. Жанр – неісторична хроніка. Тривалість – 1 год. 30 хв. Дата прем’єри – 15 березня 2004 р. Постановка - Володимир Кучинський. Сценографія, костюми – Володимир Карашевський. Діють: Гетьман Богдан Хмельницький – Олег Стефан; Король Польщі Владислав – Олексій Кравчук, Олег Цьона; Київський Воєвода Адам Кисіль – Володимир Кучинський, Олег Цьона; Юдиф – Тамара Ґорґішелі, Марія Копитчак, Мирослава Рачинська; Невідомий – Андрій Водичев, Орест Шарак; Кобзар – Микола Береза, Остап Костюк, Орест Шарак[21].
• «Впольована пристрасть, або підслухані пісні княжого саду» Галина Листвак і Ольга Ренн. Актриси і актори перевтілюються у прекрасних князівен, мольфарів, лицарів, богинь, щоб розповісти казку, що діється десь і колись. Казку про любов, пошуки скарбу, помсту, відвагу і чари, в якій переплітаються фольклор і міфи. В цьому проекті Театр ім. Леся Курбаса вперше звертається до форми театру ляльок, грається з образами і ситуаціями та творить містичний світ. Вистава є дебютною роботою сценографа Богдана Поліщука в якості режисера. Раніше Богдан створив сценографію до вистав у різних театрах України, серед них «Лісова пісня» за Лесею Українкою і «Благодарний Еродій» за Григорієм Сковородою у Театрі ім. Леся Курбаса. Жанр – химерна казка. Тривалість – 1 год. 20 хв. Дата прем’єри – 22 грудня 2017 р. Драматургія – Галина Листвак і Ольга Ренн. Постановка та сценографія – Богдан Поліщук. Музика – Всеволод Сіренко, Андрій Селецький. За участі гурту «Курбаси». Діють: Микола Береза, Василь Колісник, Олег Онещак, Марія Онещак, Мирослава Рачинська, Наталія Рибка-Пархоменко; Кобзар – Андрій Селецький[22].

• 2017, 28 грудня — «Дихання» Дункана МакМіллана; реж. Євген Худзик, худ. сценічного простору — Сергій Савченко, худ. костюмів — Юлія Рибка, худ. світла — Олеся Правдивець[23][24].
• 2018, 19 травня — «Королева краси» Мартіна Мак-Дони; реж. Ігор Задніпряний, сценографія — Володимир Стецькович, худ. костюмів — Ольга Гнатюк[25][26][27]
• 2018, 29 листопада — «Перехресні стежки» інсценізація Івана Уривського за повістю Івана Франка; реж. Іван Уривський, хореограф — Павло Івлюшкін, худ. костюмів — Ольга Гнатюк[28][29]
• 2019, 10 травня — «Маркіза де Сад» за мотивами творів Юкіо Місіми; реж. Андрій Приходько, костюми — Юлія Рибка, хореографія — Нінель Збєря, музика — Наталія Рибка-Пархоменко[30][31]
• 2019, 27 грудня — «Кабаре Бухенвальд» триптих KLIMа (Вечір І «Безкінечні жіночі розмови насправді щасливих жінок»); реж. Володимир Кучинський, сценографія — Володимир Стецькович, костюми — Юлія Рибка-Коваль, музика — Олесь Коваль, пластика — Дарина Тураш[32][33].
• 2020, 6 листопада — «Небезпечні зв'язки» Крістофера Гемптона; реж. Ніл Флекман, худ. Володимир Стецькович, худ. костюмів — Юлія Рибка-Коваль, комп. Umut Deniz Topcuoglu[34][35]
•  ??? «Забави для Фауста» за романом «Злочин і кара» Федора Достоєвського; реж. Володимир Кучинський, художник — Олександр Оверчук, художниця з костюмів — Ольга Баклан, художник зі світла — Петро Гуменюк[36]

Театр імені Леся Курбаса за короткий термін зміг стати одним із найкращих в Україні, при тому, що час становлення колективу припав на складний період в українській історії.

Театр неодноразово бував з гастролями у Києві, Харкові, Сімферополі, Одесі, Севастополі, Керчі, Івано-Франківську, Чернігові, Миколаєві, Черкасах, Тернополі, Донецьку та інших містах України.

Високий художній рівень постановок цього театру засвідчують численні ґран-прі та нагороди на престижних міжнародних фестивалях: «Золотий Лев» (1989, 1994, 2000), Чеховський фестиваль, Москва (1996), «Слов'янський вінець», Москва (1997), «Сібіу», Румунія (1998), «Контакт», Польща (1998), «Бутрінті», Албанія (2001), «Херсонеські ігри» (1994, 2001), «Боспорські агони» (2001, 2002, 2006), Стобі, Північна Македонія (2002) та інших.

Театр став першим лауреатом премії Василя Стуса. У 2006 Театр нагороджено Національною премією ім. Т. Г. Шевченка, а в 2007 році присвоєно звання академічного.

Театр першим здійснив сценічні постановки діалогів Григорія Сковороди, Платона, поезій Василя Стуса, Богдана Антонича, драматичних поем Ліни Костенко.

Увесь цей час театр працював як унікальний методологічний центр, опанував і розробив цикл театральних методик та тренінгів акторської психофізики, пластики, голосу, провів серію спільних проєктів з Workcenter Єжи Гротовського (Італія), Школою драматичного мистецтва Анатолія Васильєва (Росія), Осередком театральних практик «Gardzienice» (Польща), Саратозьким міжнародним театральним центром (США), проводив цикл лекцій та майстер-класів в Єльському, Колумбійському, Пенсильванському та інших університетах і театральних школах США.

Критика називає цей колектив унікальним театральним явищем, бо він повернув українській сцені інтелектуальний престиж, створив свою методологічну школу і поєднав багатогранну сценічну практику з процесом пізнання Людини.

З 1994 року Театр імені Курбаса проводить свій власний міжнародний театральний фестиваль «Театр: Метод і Практика». Веде активну міжнародну діяльність, є членом міжнародної театральної мережі IETM.

Окрім того, Театр імені. Курбаса є унікальним для України театром-школою, що виховала не одне покоління акторів та режисерів спершу в Студії театру, а з 2001 року на базі Львівського Національного університету імені Івана Франка.[37]

Творча група[38]

• Олег Цьона — директор-художній керівник театру, актор;
• Володимир Кучинський — головний режисер;
• Олесь Коваль — помічник режисера;
• Олександра Шутова — керівниця літературно-драматургічної частини;
• Володимир Стецькович — художник-постановник;
• Юлія Рибка-Коваль — художниця костюмів;
• Петро Гуменюк — художник зі світла.

Актори[39]

• Береза Микола Мечиславович
• Водичев Андрій Володимирович
• Горгішелі Тамара
• Каспрук Тетяна
• Козак Андрій
• Козакевич Оксана
• Колісник Василь Богданович
• Онещак Марія
• Онещак Олег Анатолійович
• Петрук Андрій
• Позняк Вероніка
• Рибка-Пархоменко Наталія
• Свіжінський Марко
• Соколов Денис
• Стефанов Олег Дмитрович
• Федорчук Ярослав
• Цьона Олег Михайлович

2007

• Львівська обласна премія в галузі театрального мистецтва ім. Бориса Романицького, «Чекаючи на Ґодо»
• Гран-прі найкраща вистава фестивалю, «Чекаючи на Ґодо», М.Арт. Контакт (Могильов, Білорусь)
• Приз альтернативного журі за найкращий акторський ансамбль, «Чекаючи на Ґодо», М.Арт. Контакт (Могильов, Білорусь)
• Театру присвоєно статус академічного

2006

• Гран-прі найкраща вистава фестивалю, «Чекаючи на Ґодо», Боспорські агони (Керч)
• Найкраща чоловіча роль першого плану, Олег Стефан, «Марко Проклятий, або Східна легенда», Театрон (Харків)
• Національна премія України ім. Т. Шевченка, В. Кучинський, О. Стефан, А. Водичев, Н. Половинка; вистави: «Благодарний Еродій» і «Наркіс» Г. Сковороди, «Хвала Еросу» за Платоном, «Марко Проклятий, або Східна легенда» за творами В. Стуса

2002

• Гран-прі найкраща вистава фестивалю, «Хвала Еросу», Стобі-2002 (Північна Македонія)
• Премія найкращий актор фестивалю, Олег Цьона, «Хвала Еросу», Стобі-2002 (Північна Македонія)
• Премія найкращий актор фестивалю, Андрій Водичев, «Апокрифи», Боспорські агони, (Керч)
• Премія найкраща актриса фестивалю, Наталія Половинка, «Апокрифи», Боспорські агони (Керч)
• Звання «Заслужений діяч мистецтв АР Крим» — Володимир Кучинський

2001

• Гран-прі найкраща вистава фестивалю, «Апокрифи», Боспорські агони (Керч)
• Премія найкраща режисура, Володимир Кучинський, «Апокрифи», Боспорські агони (Керч)
• Премія найкраща режисура, Володимир Кучинський, «Хвала Еросу», Боспорські агони (Керч)
• Гран-прі найкраща вистава фестивалю, «Апокрифи», Херсонеські ігри (Севастополь)
• Премія найкраща актриса фестивалю, Наталія Половинка, «Апокрифи», Херсонеські ігри (Севастополь)

2000

• Державна премія імені Леся Курбаса, Володимир Кучинський
• Премія найкращий актор фестивалю, Олег Стефан, Золотий лев (Львів)

1998

• Звання «Заслужена артистка України» — Тетяна Каспрук

1997

• Гран-прі найкраща вистава фестивалю, «Забави для Фауста», Слов'янський вінець (Москва)
• Премія найкращий актор фестивалю, Олег Драч, «Забави для Фауста», Слов'янський вінець (Москва)
• Звання «Заслужений артист України», Олег Драч

1994

• Гран-прі найкраща вистава фестивалю, «Забави для Фауста», Херсонеські ігри (Севастополь)
• Премія найкращий актор фестивалю, Олег Драч, «Забави для Фауста», Херсонеські ігри (Севастополь)
• Гран-прі найкраща вистава фестивалю, «Забави для Фауста», Золотий Лев (Львів)
• Премія найкраща режисура, Володимир Кучинський, «Забави для Фауста», Золотий Лев (Львів)
• Премія найкращий актор фестивалю, Олег Драч, «Забави для Фауста», Золотий Лев (Львів)
• Премія найкращі костюми, Ольга Баклан, «Забави для Фауста», Золотий Лев (Львів)
• Премія найкраща сценографія, Олександр Оверчук, «Забави для Фауста», Золотий Лев (Львів)
• Звання «Заслужений діяч мистецтв України» — Володимир Кучинський

1989

• Премія імені Василя Стуса
• Премія «найкращий актор фестивалю», Олег Драч, «Двір короля Генріха ІІІ», Золотий Лев (Львів)

2019

• Міжнародний театральний фестиваль Театр на Перехресті, Пловдів, Болгарія

2018

• Молоко, театральний фестиваль, Одеса, Україна
• Тернопільські театральні вечори, театральний фестиваль, Тернопіль, Україна
• Мандрівний вішак, театральний фестиваль, Луцьк, Україна

2017

• Міжнародний театральний фестиваль Театр на Перехресті, Пловдів, Болгарія
• Чеховфест, театральний фестиваль, Суми, Україна
• Платформа 77, театральний фестиваль, Харків, Україна

2016

• Сцена людства, міжнародний театральний фестиваль, Черкаси, Україна
• Міжнародний театральний фестиваль Comedy Festival, Ґорі, Грузія

2015

• Тиждень сучасної драматургії у Львові (в межах Форуму видавців), Україна
• Театральний фестиваль Час театру, Івано-Франківськ, Україна
• Міжнародний мистецький фестиваль Гогольfest, Україна

2014

• Міжнародний театральний фестиваль Europe Live Game Festiwal, Вроцлав, Польща

2013

• ЧеховФест, всеукраїнський театральний фестиваль, Суми, Україна
• Млин, арт-фестиваль міст України, Київ, Україна
• Драма.ua, фестиваль сучасної драматургії, Львів, Україна

2012

• Золотий Лев, Міжнародний театральний фестиваль, Львів, Україна
• Госпожа удача, Міжнародний театральний фестиваль, Луганськ, Україна
• Сцена людства, Міжнародний театральний фестиваль, Черкаси, Україна

2011

• Слов'янські театральні зустрічі, міжнародний фестиваль, Чернігів, Україна

2010

• Золотий Лев, Міжнародний театральний фестиваль, Львів, Україна
• Гогольfest, Міжнародний театральний фестиваль, Україна
• Bez Granic, Міжнародний театральний фестиваль, Польща
• Спільний проєкт з Інститутом Єжи Ґротовського Так казав Заратустра, Польща

2009

• El-квадрат, Міжнародний фестиваль мистецтв, Польща

2008

• Українська весна, фестиваль української культури, Познань, Польща
• Театр. Метод і практика: Майстри, міжнародний театральний фестиваль, Україна
• Сцена людства, міжнародний театральний фестиваль, Черкаси, Україна
• Гогольfest, Міжнародний мистецький фестиваль, Україна
• Золотий лев, міжнародний театральний фестиваль, Львів, Україна
• Три мости, спільний проєкт з Lalish Theaterlabor, Австрія
• Арт-Альтернатива театральний фестиваль, Донецьк, Україна
• 20 Міжнародний фестиваль експериментального театру, Каїр, Єгипет

2007

• 19 Міжнародний фестиваль експериментального театру, Каїр, Єгипет
• Ягеллонський ярмарок, міжнародний фестиваль, Польща
• Театр. Метод і практика: Альма матер Міжнародний театральний фестиваль, Україна
• Урок української. Вікенд театрів з України, Варшава, Польща
• M. Art. Контакт, Міжнародний молодіжний театральний форум, Могильов, Білорусь

2006

• Фестиваль Бруно Шульца, Україна
• Боспорські агони, міжнародний театральний фестиваль, Керч, Україна
• Театрон, третій всеукраїнський відкритий молодіжний фестиваль, Україна
• Сцена людства, міжнародний театральний фестиваль, Україна

2005

• 17 Міжнародний фестиваль експериментального театру, Каїр Єгипет
• Школа духовного лідерства, АРК, Україна
• Фестиваль-лабораторія Еудженіо Барби «Eastern line, XIY сесія ISTA», Польща

2004

• 16 Cairo International Festival for Experimental Theatre, Єгипет

2003

• Спільний міжнародний театральний проєкт з Kadmus Theatre "The Revealed One/ Виявлення" за творами Едгара Аллана По
• Школа духовного лідерства, АРК, Україна
• Презентація методології театру у «CPR Центр творчих пошуків», Велика Британія
• Мистецьке Березілля , міжнародний театральний фестиваль, Україна

2002

• Стобі, міжнародний театральний фестиваль античної драми, Македонія
• Культурні герої, всеукраїнський фестиваль, Україна
• Боспорські агони, міжнародний театральний фестиваль, Керч, Україна

2001

• Херсонеські ігри, міжнародний театральний фестиваль, Севастопіль
• Східна легенда культурний обмін, США
• Міжнародний Театральний Центр Лесі Українки
• Бутрінті, міжнародний театральний фестиваль, Албанія

2000

• Театр українського бароко, спільний театральний проєкт, Львів-Харків, Україна
• Симпозіум «Реформи українського театру», Київ, Україна
• Золотий лев, міжнародний театральний фестиваль, Львів, Україна

1999

• Фестиваль української культури, Краків, Польща
• Театр третього тисячоліття, театральний фестиваль, Харків, Україна
• Н. Е. Т. міжнародний театральний фестиваль, Москва, Росія
• Вишневий сад, спільний театральний проєкт, Львів-Харків, Україна
• Sibiu-99, міжнародний театральний фестиваль, Сібіу, Румунія

1998

• Ярилові ігрища, в рамках фестивалю «Театр. Метод і практика», Львів, Україна
• Читання Шекспіра, Львів, Україна
• Театр: вікно в Україну, культурний обмін, США
• Гастролі на честь 10-річчя заснування театру, Київ, Україна
• Слов'янський вінець, міжнародний театральний фестиваль, Москва, Росія

1997

• Контакт, міжнародний театральний фестиваль, Торунь, Польща
• ЕТМ, міжнародна театральна зустріч, Париж, Франція

1996

• Чеховський міжнародний театральний фестиваль, Москва, Росія
• Культ модерну, міжнародний театральний фестиваль, Харків, Україна
• Workcentre of Jerzy Grotowski, культурний обмін, Понтедера, Італія
• Saratoga Міжнародний Інститут Театру, Нью-Йорк, США

1995

• Творчість Леся Курбаса, міжнародний семінар, Київ, Україна
• Культ модерну міжнародний театральний фестиваль, Харків, Україна

1994

• Сузір'я, міжнародний театральний фестиваль, Київ, Україна
• Нова сцена, міжнародний театральний фестиваль, Харків, Україна
• Золотий лев, міжнародний театральний фестиваль, Львів, Україна
• LaMama Theatre, з Мистецькою групою Яра, Нью-Йорк, США
• III Мистецьке Березілля, міжнародний театральний фестиваль, Київ, Україна
• Gardzienice Міжнародний театральний фестиваль, Люблін, Польща

1993

• Національних меншин Польщі, міжнародний театральний фестиваль, Ґданськ Польща
• Міжнародний фестиваль української культури, Люблін, Польща
• Інтерберезіль, міжнародний театральний фестиваль, Харків, Україна
• LaMama Theatre, з Мистецькою групою Яра, Нью-Йорк, США

1992

• Репресовані та скомпрометовані автори, театральний фестиваль, Київ, Україна
• Мистецьке Березілля, міжнародний театральний фестиваль, Київ, Україна
• Золотий лев, міжнародний театральний фестиваль, Львів, Україна

1991

• Фестиваль драматургії Лесі Українки, Луцьк, Україна

• Слов'янський пілігрим, міжнародний проєкт-лабораторія з Єжи Ґротовським, Італія

1990

• Досвід самостійної роботи, лабораторія Анатолія Васільєва, Санкт-Петербург, Росія

1989

• Золотий лев, міжнародний театральний фестиваль, Львів, Україна

• Гра тіла: спорт і акробатика є дуже важливими і потрібними для актора. Курбас каже, що на першому місці в мистецтві актора повинен стояти рух, гра тіла, міміка і жести
• Актор є творцем: актор повинен не копіювати когось, а насамперед створити свій образ, який буде дуже оригінальним, нетрадиційним. І на сцені повністю розкрити себе і свою душу
• Приручена емоція: Курбас забороняє крик, хаотичні махання руками та інші рефлекторні рухи. Актор на сцені повинен стримувати непотрібні емоції, щоб публіка з очікуванням чекала розвитку і була в напруженні, а не спокійно поглядала на те, як актор плаче
• Мистецтво — релігія: Курбас каже, що мистецтво повинне бути релігійним актом і піднімати у вищі сфери. Театр — це храм.
• Актор — «Розумний арлекін»: актор не повинен бути наївним, примітивним і передбачуваним. Він повинен своєю грою переконати освіченого сучасного глядача. На думку Курбаса, «Розумними арлекінами» були Гірняк, Крушельницький, Бучма.

• Офіційний сайт Львівського академічного театру імені Леся Курбаса
• Лесь Курбас: Розумний Арлекін
• Ліза Олійник Лесь Курбас — Розумний Арлекін. Портретний колаж