Мегафауна

Мегафа́уна (від грец. μέγας, «великий» та лат. fauna, «тваринний світ») — у сучасній зоології та палеонтології сукупність видів тварин, маса тіла яких перевищує 40-45 кг.[1][2]

Обсяг поняття в зоології та палеонтології

Таким чином, до складу мегафауни формально відносяться тварини, яких не вважають гігантами, наприклад, свиня дика, дельфін білобокий, а також людина розумна. Проте на практиці під мегафауною розуміють види, які значно переважають людину за розмірами, зокрема види, які збереглися на Землі: слони, жирафи, носороги, бегемоти тощо. До мегафауни також відносять вимерлих великих ссавців (тур), а також птахів (моа). Найчастіше в науковій і науково-популярній літературі термін мегафауна застосовують по відношенню до фауни міоцену, пліоцену і плейстоцену, епохи поширення гігантських ссавців — мамута, печерного ведмедя тощо.

Інші поширені випадки вживання терміну відносяться до гігантських водних ссавців (особливо китів), а також численних динозаврів та інших вимерлих плазунів.

До мегафауни також відносять вимерлих тварин, які мають більші розміри у порівнянні з нині існуючими — наприклад, бабки розміром до 1 м кам'яновугільного періоду.

Масові вимирання мегафауни

Широко відомими є масові вимирання мегафауни — голоценове вимирання, яке мало місце наприкінці останнього льодовикового періоду та в ході якого вимерло багато гігантських тварин, таких як мамут найвеличніший в Америці та Євразії. Висунуто чимало теорій щодо масового вимирання: внаслідок полювання людиною, зміни клімату, хвороб, можливого позаземного впливу тощо. Однак це четвертинне вимирання наприкінці плейстоцену було лише одним із серії вимирань мегафауни, яке мало місце протягом останніх 50 тис. років на всій Земній поверхні.[3][4]

Протягом геологічної історії Землі масові вимирання, в ході яких гинула частина видового складу мегафауни або вона вимирала повністю, траплялися неодноразово. Найбільш відомим серед них є крейдове вимирання динозаврів та інших гігантських плазунів. Однак стародавні вимирання були більш глобальними і не мали селективного значення для мегафауни, тобто багато вимирало багато видів з різних груп організмів, включаючи рослини, морських безхребетних, планктон тощо. Таким чином, ранні вимирання були пов'язані із загальними типами впливів на біосферу.

Ґрунтознавство

У ґрунтознавстві під мегафауною розуміють великих (більше 80 мм) комах, скорпіонів, змій, кротів, гризунів, лисиць, борсуків та інших тварин, які риють у ґрунті ходи і нори[5].

Див. також

Галерея

Посилання
  1. Stuart, A. J. (November 1991). Mammalian extinctions in the Late Pleistocene of northern Eurasia and North America. Biological Reviews (Wiley) 66 (4): 453–562. doi:10.1111/j.1469-185X.1991.tb01149.x.
  2. Johnson, C. N. (23 вересня 2002). Determinants of Loss of Mammal Species during the Late Quaternary 'Megafauna' Extinctions: Life History and Ecology, but Not Body Size. Proceedings of the Royal Society of London B (The Royal Society) 269 (1506): 2221–2227 (see p. 2225). JSTOR 3558643. doi:10.1098/rspb.2002.2130.
  3. Corlett, R. T. (2006). Megafaunal extinctions in tropical Asia. Tropinet 17 (3): 1–3. Процитовано 4 жовтня 2010.
  4. Edmeades, Baz. Megafauna — First Victims of the Human-Caused Extinction. (internet-published book with Foreword by Paul S. Martin). Архів оригіналу за 2 квітня 2001. Процитовано 4 жовтня 2010.
  5. Новообразования и организмы в почвах. Определение понятий. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.