Час в Україні

Перші спроби втручання у хід годинників у Російській імперії стосуються винятково залізниць. У побутовому житті ж користувалися середнім сонячним часом. Щодо часу, який використувався в українських губерніях до 1918 року, єдиної думки немає. Однак імовірнішою виглядає думка про те, що на залізницях використовувався час одного з петербурзьких вокзалів і він відповідав UTC+2:08[4]. Цей час більш-менш відповідав географічному розташуванню для всіх українських територій, що входили до складу Російської імперії.

В Австро-Угорщині, зокрема, і на українських територіях, що входили до її складу (Галичина, Закарпаття, Буковина) поясний час впроваджено 1 квітня 1893 року. У цей час найбільш ранній схід Сонця у Львові був о 3:15, захід — 15:23, найпізніший — 7:22 та 19:36 відповідно.

На більшій частині території України, яка у 1918 році входила до складу УНР, час за міжнародною системою часових поясів запроваджено разом з упровадженням григоріанського календаря. Законом УНР «Про заведення на Украіні числення часу по новому стилю і перевід годинників на середньо-європейський час» 1 березня 1918 року о 12 годині годинники були переведені на 1 годину і 8 хвилин назад, цим самим впроваджено час першого годинного поясу (UTC+1)[4]. Про подальші зміни часу на території України, зокрема, про використання тут літнього часу,[5] судити тяжко, з огляду на нестабільність політичної ситуації у той час. Однак зрозуміло, що запроваджений Центральною Радою час діяв доти, доки в Києві була українська влада.

	Україна розриває рішуче старі примусові зв'язки з Московщиною, відмежовується від напастників, що силоміць хотіли її держати в руці своїй, зв'язується тійсніше з західньою Європою, а з тим мусить прийняти і спільний рахунок часу, вагу і міру, тому що ріжниці в сих рахунках і мірах дуже утрудняють зносини, торговлю, подорожі
— "Вістник Ради народніх міністрів Української Народньої Республіки"

З 29 листопада 1918 року Північна Буковина та Бесарабія увійшли до складу Румунії. У цій країні до 1931 року використовувався Бухарестський час, що приблизно дорівнював UTC+1:45. З 1931 року — UTC+2. З 1932 до 1939 року діяв літній час. У 1932 році з третьої неділі травня до першої неділі жовтня. У 1933–1939 роках — з першої неділі квітня до першої неділі жовтня. У 1940 році ця територія увійшла до складу СРСР.

З відновленням польської держави у 1918 році до її складу згодом увійшли Галичина та Волинь. До 1922 року у Польщі діяв східноєвропейський час (UTC+2), який було потім змінено на центральноєвропейський (UTC+1). У вересні 1939 ці території було приєднано до СРСР.

Із захопленням більшовиками території України став діяти московський час, який з 1919 по 1922 рік дорівнював часу третього поясу. Поясний час на території України, що входила до складу СРСР, запроваджено в ніч на 2 травня 1924 року. З того моменту і до червня 1930 року діяв час другого часового поясу (UTC+2) цілорічно. Відповідно, найранішим часом сходу Сонця у Києві було 3:46, найпізнішим — 7:59, заходу — 15:54 і 20:14 відповідно. У Луганську: схід 3:20 і 7:15, захід 15:27 і 19:29 відповідно.

В СРСР 20 червня 1930 року на більшій частині території України (крім східних областей) було введено декретний час. Тож і у підрадянській частині України — Українській РСР цілорічно став чинним час третього поясу (UTC+3). З приєднанням західних територій України до СРСР у 1939 — 1945 роках тут також запроваджувався час третього поясу.

У період окупації території України Німеччиною тут офіційно, як і на всій окупованій частині Європи, запроваджувався берлінський (середньоєвропейський час). Німеччина використовувала безперервний літній час з квітня 1940 до листопада 1942, а у 1943 — 1945 роках — щорічний, який діяв і на окупованих територіях — з останнього понеділка березня до першого понеділка жовтня. Після закінчення окупації знову став діяти декретний час другого поясу (UTC+3).

З 1945 до 1980 року включно на території України ніяких переведень стрілок годинника не відбувалося — цілорічно діяв час, що на одну годину випереджав поясний, крім східних областей, де він відповідав поясному. У 1981 році в СРСР було вперше введено літній час. В Україні він уже на дві години (центр, захід), на одну годину (схід) випереджав поясний, адже фактично дорівнював UTC+4. До осені 1984 року літній час вводився на період з 1 квітня до 1 жовтня, а з осені 1984 терміни трохи були змінені — з останньої неділі березня до останньої неділі вересня.

У 1990 році 1 липня «декретний час» було скасовано, таким чином стандартний час прирівнювався до поясного часу[6], крім східних областей, де він відставав на 1 годину від поясного часу. Однак постановою Кабміну від 21 вересня 1990 року № 272 дію літнього часу в Україні було продовжено[7] на зимовий сезон 1990/91. Скасовано літній час Постановою Кабміну з 29 вересня 1991 шляхом переведення стрілки годинника на годину назад[8]. Разом з тим, існують дані, що у 1990–1991 в Україні не вводився літній час, а Закарпаття у 1990 році ввело центральноєвропейський час, у той час як Запоріжжя відновило поясний час у 1991 році, разом з СРСР.

Згадана постанова Кабміну № 225 не передбачала використання літнього часу у майбутньому (відривні календарі на 1993 рік вийшли з астрономічними даними, вказаними за стандартним часом цілорічно), але 6 березня 1992 року Верховна Рада постановила використовувати літній час[9]. Відтепер час в Україні став дорівнювати UTC+2 у період дії стандартного часу та UTC+3 — у період дії літнього. У 1992–1994 роках літній час запроваджувався останньої неділі березня о 2 годині, а скасовувався останньої неділі вересня о 3 годині[10]. З 1995 року час уніфіковано з Європою (перехід став відбуватися о третій годині навесні та о четвертій восени). З 1996 року дію літнього часу подовжено до останньої неділі жовтня[11].

У 1994 році в Криму було встановлено час третього поясу, що на годину випереджав прийнятий в Україні час. Проте вже з 30 березня 1997 року регіон таки повернувся до використання київського часу[12]. Та 15 жовтня того ж року Верховна Рада Криму прийняла закон «Про обчислення часу», згідно з яким на території автономії 26 жовтня 1997 впроваджувався час третього поясу. Дія даного закону була зупинена Президентом України 25 жовтня, а сам документ був направлений ним до Конституційного Суду України, який 25 березня 1998 року виніс вердикт про невідповідність даного закону Конституції України, оскільки зміни порядку обчислення часу не входять до повноважень Верховної Ради АР Крим[13].

17 березня 2014 окупаційна влада автономії анонсувала перехід на московський час (тоді UTC+4, без літнього часу)[14]. Зміна часу відбулася 29 березня о 22:00 за київським часом. А з 26 жовтня 2014 р. Московський час стає рівним UTC+3 цілорічно.

На тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей з 3:00 26 жовтня 2014 року фактично введено московський час, який з того дня відповідає часу третього поясу і географічному положенню Донецької та Луганської областей.[15][16]

20 вересня 2011 року Верховна Рада прийняла Постанову «Про зміну порядку обчислення часу на території України», згідно з якою касується перехід на літній час та встановлюється час «другого часового поясу з додаванням однієї години» протягом усього року, що є рівнозначним встановленню на всій території України постійного часу третього часового поясу (UTC+3).[17] 29 вересня 2011 року Володимир Литвин підписав цю постанову.[18][19] Постанова набрала чинності з дня її опублікування (1.10.2011).

Дане рішення парламенту викликало неоднозначну реакцію в українському суспільстві. Політичне керівництво країни висловило задоволення цим рішенням.[20] Однак вчені, Міністерство надзичайних ситуацій, кілька обласних рад негативно відгукнулися на переведення України в новий часовий пояс[21][22]

А вже 18 жовтня 2011 року після сильної критики зі сторони мас медіа та громадськості Верховна Рада визнала свою попередню постанову такою, що втратила чинність, та запропонувала Кабінету міністрів України протягом одного місяця з дня набрання чинності постанови внести на розгляд Верховної Ради України проєкт закону щодо порядку обчислення часу на території України.[23] У зв'язку з попередніми рішеннями урядів Росії та Білорусі про зміну часу у цих країнах, з 30 жовтня 2011 вперше за тривалий час виникла постійна різниця (у період дії стандартного часу) в одну годину з Білоруссю, та дві години — з Росією (Москва).

23 листопада 2011 року на сайті Кабінету Міністрів опубліковано Проєкт Закону України «Про порядок обчислення часу на території України», згідно з яким встановлюється час другого поясу UTC+2 протягом цілого року[24]. 12 грудня 2012 року проєкт закону був відкликаний.

Наприкінці січня 2012 року Кабмін прийняв рішення рекомендувати ще раз перейти на літній час — «щоб не створювати незручностей під час проведення в Україні фінальної частини Чемпіонату Європи з футболу влітку 2012 року».

У 2012 році в Україні продовжилася практика переведення стрілок. Як і в попередні роки, з останньої неділі березня до останньої неділі жовтня час був зміщений на годину вперед, тобто у цей час було збережено попередню різницю в 1 годину з суміжними країнами Євросоюзу та скорочено різницю з московським часом (з двох годин до однієї години).

Очікувалося, що починаючи з 2013 року Україна припинить щорічну практику переведення стрілок годинників, адже відповідний законопроєкт був внесений на розгляд парламенту[25]. Дана обставина встигла знайти своє відображення у відривних календарях видавництва «Преса України» на 2013 рік, попри відсутність офіційного рішення.

22 лютого 2013 року Прем'єр-міністр України Микола Азаров заявив, що Україна, як і зазвичай, 31 березня перейде на «літній» час: «Зараз я думаю, це неактуально. Ми повинні максимально використовувати світлий час доби і економити енергоресурси», — заявив М. Азаров відповідаючи на питання користувачів соціальної мережі Facebook[26].

15 березня 2016 року у Верховній Раді України зареєстровано проєкт постанови № 4234, який передбачає скасування переходу на літній час. Пізніше його зняли з розгляду.[27]

У 2020 році до Верховної Ради України внесено проєкт закону від 09.10.2020 року «Про обчислення часу в Україні», який передбачає відмову від сезонного переходу часу з 2021 року. [28] На даний час він не прийнятий, тож Україна у 2021 році перейшла на літній час.