Населення Вірменії

Населення Вірменії. Чисельність населення країни 2015 року становила 3,056 млн осіб (136-те місце у світі)[1]. Чисельність вірмен стабільно зменшується, народжуваність 2015 року становила 13,61 ‰ (145-те місце у світі), смертність — 9,34 ‰ (61-ше місце у світі), природний приріст — -0,15 % (211-те місце у світі) .

Населення Вірменії
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 3,056 млн осіб
Густота 106,0 особи/км²
Коефіцієнт міграції 5,8 ‰
Природний рух
Природний приріст ▼-0,15 %
Народжуваність 13,61 ‰
Фертильність 1,64 дітей на 1 жінку
Смертність 9,34 ‰
Смертність немовлят 13,51 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 19,05 %
 • 15–64 років 70,24 %
 • старіші за 65 років 10,71 %
Середня тривалість життя 74,37 року
 • чоловіків 71,13 року
 • жінок 78,03 року
Статева структура
загалом 0,94 чол./жін.
при народженні 1,13 чол./жін.
до 15 років 1,15 чол./жін.
15–64 років 0,93 чол./жін.
після 65 років 0,67 чол./жін.
Етнічні групи
Нація вірмени
Найбільший етнос вірмени
Нацменшини єзиди
Мови
Офіційна вірменська
Також у побуті курдська

Історія

За переписом 1926 року населення Вірменії становило 878,9 тис. осіб і до 1989 року зросло у 3,75 рази, до 3304,8 тис. осіб. З 1990-х років чисельність населення скорочується через високі темпи міграційного відтоку. За 1989–2011 роки чисельність населення скоротилася на 286 тис. (8,7%), природний приріст за цей період становив 494 тис. осіб, а міграційне скорочення — близько 780 тис. осіб[2].

Динаміка чисельності населення областей Вірменії за даними переписів[3]

Природний рух

Відтворення

Народжуваність у Вірменії, станом на 2015 рік, дорівнює 13,61 ‰ (145-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,64 дитини на одну жінку (177-ме місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 54,9 % (станом на 2010 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 23,5 року (оцінка на 2011 рік)[1].

Смертність у Вірменії 2015 року становила 9,34 ‰ (61-ше місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року був негативним і становив -0,15 % (депопуляція) (211-те місце у світі)[1].

Природний рух населення Вірменії[4]

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Вірменії, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Вірменії становить 34,6 року (80-те місце у світі): для чоловіків — 32,8, для жінок — 36,5 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 74,37 року (121-ше місце у світі), для чоловіків — 71,13 року, для жінок — 78,03 року[1].

Вікова структура населення Вірменії, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:

  • діти віком до 14 років — 19,05 % (310 893 чоловіка, 271 479 жінок);
  • молодь віком 15-24 роки — 14,42 % (225 029 чоловіків, 215 700 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 43,47 % (638 983 чоловіка, 689 519 жінок);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 12,35 % (171 584 чоловіка, 205 751 жінка);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 10,71 % (130 804 чоловіка, 196 640 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 6,0; коефіцієнт розлучуваності — 1,0; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 17 (дані за 2011 рік)[5][6]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 28,4 року, жінки — 24,6 року, загалом — 26,5 року (дані за 2010 рік)[7].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 106 осіб/км² (105-те місце у світі)[1]. Більшість населення концентрується в північній половини країни; столиця слугує значним центром тяжіння, її населення в тричі більше за населення другого найбільшого міста.

Урбанізація

Вірменія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 62,7 % населення країни (станом на 2015 рік), зокрема у столиці — 35,1 % населення; темпи зменшення частки міського населення — 0,11 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1][8].

Головні міста держави: Єреван (столиця) — 1,044 млн осіб (дані за 2015 рік)[1]. Інші великі міста згідно перепису 2011 року: Ґюмрі — 121,97 тис. мешканців; Ванадзор — 86,2 тис. мешканців; Вагаршапат — 46,5 тис. мешканців; Абовян — 43,5 тис. мешканців; Капан — 43 тис. мешканців; Раздан — 41,87 тис. мешканців; Армавір — 29 тис. мешканців; Арташат — 22 тис. мешканців; Іджеван — 21 тис. мешканців.

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 5,8 ‰ (196-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 16,6 тис. біженців з Сирії, етнічних вірменів, 8,4 тис. біженців з Нагорного Карабаху (Азербайджан)[1].

У країні перебуває 311 осіб без громадянства[1].

Вірменія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[9].

Етнічний склад
Етнічний склад (2012 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
вірмени
  
 98.1%
єзиди
  
 1.1%
інші
  
 0.7%

Головні етноси країни: вірмени — 98,1 %, єзиди — 1,1 %, інші — 0,7 % населення (оціночні дані за 2011 рік)[1].

Національний склад населення областей за переписом 2011 року (%)[10]
НаселенняВірмениЄзидиРосіяниАсирійціКурдиІнші
Єреван1 060 13898,90,30,50,2
Араґацотн132 92594,54,10,11,20,1
Арарат260 36797,21,90,20,60,1
Армавір265 77093,36,40,20,10,10,1
Ґегаркунік235 07599,70,1
Лорі235 53798,10,31,30,3
Котайк254 39798,11,30,20,30,1
Ширак251 94199,10,30,40,1
Сюнік141 77199,70,20,1
Вайоц-Дзор52 32499,70,10,1
Тавуш128 60999,50,30,1
Загалом3 018 85498,11,20,40,10,10,2
Динаміка змін національного складу Вірменії за переписами
Народ 1926[11] 1939[12] 1959[13] 1970[14] 1979[15] 1989[16] 2001[17] 2011[18]
Чисельність  % Чисельність  % Чисельність  % Чисельність  % Чисельність  % Чисельність  % Чисельність  % Чисельність  %
Вірмени 743 571 84,5 1 061 997 82,8 1 551 610 88,0 2 208 327 88,6 2 724 975 89,7 3 083 616 93,3 3 145 354 97,9 2 961 514 98,1
Єзиди 12 237 1,4 20 481 1,6 25 627 1,5 37 486 1,5 50 822 1,7 56 127 1,7 40 620 1,3 35 272 1,2
Курди 2 973 0,3 1 519 0,0 2 131 0,1
Росіяни 19 548 2,2 51 464 4,0 56 464 3,2 66 108 2,7 70 336 2,3 51 555 1,6 14 660 0,5 11 862 0,4
Ассирійці 2 215 0,3 3 280 0,3 4 326 0,2 5 544 0,2 6 183 0,2 5 963 0,2 3 409 0,1 2 769 0,1
Українці 2 286 0,3 5 496 0,4 5 593 0,3 8 390 0,3 8 900 0,3 8 341 0,3 1 633 0,1 1 176 0,0
Греки 2 980 0,3 4 181 0,3 4 976 0,3 5 690 0,2 5 653 0,2 4 650 0,1 1 176 0,0 900 0,0
Грузини 274 0,0 652 0,1 816 0,0 1 439 0,1 1 314 0,0 1 364 0,0 974 0,0
Азербайджанці 76 870 8,7 130 896 10,2 107 748 6,1 148 189 5,9 160 841 5,3 84 860 2,6
Євреї 335 0,0 512 0,0 1 024 0,1 1 047 0,0 959 0,0 720 0,0
Інші 18 001 2,0 3 379 0,3 4 864 0,3 9 653 0,4 7 276 0,2 7 580 0,2 4 640 0,1 2 256 0,1
Всього 880 464 1 282 338 1 763 048 2 491 873 3 037 259 3 304 776 3 213 011 3 018 854

Українська діаспора

Мови
Мови Вірменії (2011 рік)[1]
Мова: Відсоток:
вірменська
  
 97.9%
курдська
  
 1%
інші
  
 1%

Офіційна мова[19]: вірменська — розмовляє 97,9 % населення країни. Інші поширені мови: курдська — 1 % (на ній говорять єзиди), інші мови — 1 % (дані 2011 року). Вірменія, як член Ради Європи, 11 травня 2001 року підписала і ратифікувала 25 січня 2002 року Європейську хартію регіональних мов (вступила в дію 1 травня 2002 року). Регіональними мовами визнані: ассирійська, російська, грецька і курдська (мова місцевої етнічної групи єзидів)[20].

Релігії
Релігії у Вірменії (2011 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
православні
  
 92.6%
євангелісти
  
 2%
інші
  
 2.4%
атеїсти
  
 1.1%
агностики
  
 2.9%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни. За переписом 2011 року про свою приналежність до Вірменської Апостольської церкви заявили 2,79 млн осіб (92,6 %), до євангельських протестантів — 29,28 тис. осіб (1,0 %), до єзидизму — 25,2 тис. осіб (0,8 %), до католицизму (зокрема і вірменського) — 13,84 тис. осіб (0,5 %), до свідків Єгови — 8,7 тис. осіб (0,3 %), до православ'я — 7,5 тис. осіб (0,2 %), до інших релігій віднесли себе 16,19 тис. осіб (0,5 %). Нерелігійними назвали себе 34,37 тис. осіб (1,1 % населення), ще 87,2 тис. осіб (2,9 % населення) не відповіли на питання про релігію[1][21].

Релігійний склад областей Вірменії за переписом 2011 року (%)[21]
ОбластьНаселенняВірменська
апостольська		Євангельські
протестанти		ЄзидиКатолицизмСвідки
Єгови		Православ'яЯзичництвоМолоканиІнші
Єреван1 060 13895,00,60,20,10,30,30,10,10,2
Араґацотн132 92590,20,84,00,20,11,00,2
Арарат260 36791,91,31,20,10,30,30,20,6
Армавір265 77090,01,34,50,10,30,20,90,5
Ґегаркунік235 07595,51,00,20,10,1
Лорі235 53789,82,20,11,30,20,30,80,3
Котайк254 39793,01,41,00,10,40,20,10,5
Ширак251 94192,00,30,23,40,20,40,2
Сюнік141 77185,80,30,10,20,10,1
Вайоц-Дзор52 32493,21,00,10,10,2
Тавуш128 60990,31,30,20,10,3
Загалом3 018 85492,61,00,80,50,30,20,20,10,3

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 99,7 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,7 % — серед чоловіків, 99,6 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту складають 2,2 % від ВВП країни, станом на 2014 рік (132-ге місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 12 років, для хлопців — до 11 років, для дівчат — до 14 років (станом на 2009 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 2,7 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 3,9 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року склали 4,5 % від ВВП країни (152-ге місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 13,51 ‰ (111-те місце у світі); хлопчиків — 14,95 ‰, дівчаток — 11,88 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 25 випадків на 100 тис. народжень (123-тє місце у світі)[1].

Вірменія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

2014 року було зареєстровано 4,0 тис. хворих на СНІД (109-те місце у світі), це 0,22 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (96-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 200 осіб (102-ге місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 19,9 % (68-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 5,3 % (оцінка на 2010 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 96,2 %, в сільській місцевості — 78,2 %, загалом по країні — 89,5 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2010 рік, дорівнює 2,86 км³ на рік, або 929,7 тонни на одного мешканця на рік: з яких 40 % припадає на побутові, 6 % — на промислові, 54 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення

Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 41,3 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 26 %; частка осіб похилого віку — 15,3 %, або 6,5 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2013 року перебувало 32 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає наступним чином: нижній дециль — 3,7 %, верхній дециль — 24,8 % (станом на 2012 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 1,78 млн унікальних інтернет-користувачів (117-те місце у світі), що становило 58,2 % від загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 1,508 млн осіб (131-ше місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 39 %; промисловість і будівництво — 17 %; сфера послуг — 44 % (станом на 2011 рік)[1]. 19,59 тис. дітей у віці від 7 до 17 років (4 % від загальної кількості) 2007 року були залучені до дитячої праці[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 17,8 % працездатного населення (164-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 36,1 %, серед юнаків — 31,8 %, серед дівчат — 41,5 % (13-те місце у світі)[1].

Кримінал

Наркотики
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

У державі поширене незаконне вирощування невеликих обсягів конопель для приватного вживання. Через країну проходить невеликий наркотрафік (опіум, гашиш) з Південно-Східної Азії до Російської Федерації і, в меншій мірі, до Європи[1].

Торгівля людьми

Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Вірменії докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[22][23].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,13 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,15 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 0,93 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,83 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,67 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,94 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи
Переписи населення Вірменії
Рік Населення Зміна
1831 161 747 —
1873 496 140 +206.7%
1897 797 853 +60.8%
1926 878 929 +10.2%
1939 1 282 338 +45.9%
1959 1 763 048 +37.5%
1970 2 491 873 +41.3%
1979 3 037 259 +21.9%
1989 3 304 776 +8.8%
2001 3 213 011 −2.8%
2011 3 018 854 −6.0%

Див. також

Примітки
  1. Armenia : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. (англ.) The Demographic Handbook of Armenia, 2014. — Національна статистична служба Вірменії.
  3. (англ.) (вірм.) Чисельність населення адміністративних одиниць Вірменії.
  4. World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  5. Marriages and crude marriage rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  6. Divorces and crude divorce rates : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2011. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  7. Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  8. (рос.) Результаты переписи населення 2011 года республики Армения. — Національна статистична служба Вірменії.
  9. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  10. (вірм.) (англ.) Національний склад Вірменії за переписом 2011 року.
  11. (рос.) Том 10-16.Таблица VI. Население по полу, народности. Всесоюзная перепись населения 1926 года. - М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-1929.
  12. (рос.) Разработочная таблица ф. 15А. Национальный состав населения по СССР, республикам, областям, районам / Всесоюзная перепись населения 1939 года. РГАЭ РФ, фонд 1562, опись 336, ед. хр. 966-1001.
  13. (рос.) Таблица 3,4 Распределение населения по национальности и родному языку / Всесоюзная перепись населения 1959 года. РГАЭ РФ, фонд 1562, опись 336, ед. хр. 1566а-1566д.
  14. (рос.) Таблица 7с. Распределение населения по национальности, родному и второму языку / Всесоюзная перепись населения 1970 года. РГАЭ РФ , фонд 1562, опись 336, ед. хр. 3998-4185.
  15. (рос.) Таблица 9с. Распределение населения по национальности и родному языку / Всесоюзная перепись населения 1979 года. РГАЭ РФ, фонд 1562, опись 336, ед. хр. 6174-6238.
  16. (рос.) Таблица 9с. Распределение населения по национальности и родному языку / Всесоюзная перепись населения 1989 года. Рабочий архив Госкомстата России.
  17. (англ.) De Jure Population (Urban, Rural) by Age and Ethnicity.
  18. (англ.) http://armstat.am/file/article/sv_03_13a_520.pdf ]
  19. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  20. European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories. : [англ.] // Council of Europe. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-підписанти Європейської хартії регіональних мов.
  21. (вірм.) (англ.) Релігійний склад Вірменії за переписом 2011 року.
  22. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  23. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Ігнатьєв П. М. Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : Книги-ХХІ, 2004. — 383 с. — ISBN 966-8029-53-4.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.