Населення Пакистану

Населення Пакистану. Чисельність населення країни 2015 року становила 199,085 млн осіб (7-ме місце у світі)[1]. Чисельність пакистанців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 22,58 ‰ (72-ге місце у світі), смертність — 6,49 ‰ (149-те місце у світі), природний приріст — 1,46 % (82-ге місце у світі) .

Населення Пакистану
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 199,085 млн осіб
Густота 245,1 особи/км²
Коефіцієнт міграції 1,54 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲1,46 %
Народжуваність 22,58 ‰
Фертильність 2,75 дітей на 1 жінку
Смертність 6,49 ‰
Смертність немовлят 55,67 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 32,65 %
 • 15–64 років 63 %
 • старіші за 65 років 4,35 %
Середня тривалість життя 67,39 року
 • чоловіків 65,47 року
 • жінок 69,4 року
Статева структура
загалом 1,06 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,06 чол./жін.
15–64 років 1 чол./жін.
після 65 років 0,88 чол./жін.
Етнічні групи
Нація пакистанці
Найбільший етнос пенджабці
Нацменшини пуштуни, синдхи, сераїки
Мови
Офіційна урду, англійська
Також у побуті пенджабська

Природний рух

Згідно даних ОЕСР/Світового банку населення Пакистану збільшилося з 1990 по 2008 на 23 млн осіб. У відсотках населення зросло на 54%, порівняно з 34% зростання Населення Індії і 38% зростання Населення Бангладеш[2].

Відтворення

Народжуваність у Пакистані, станом на 2015 рік, дорівнює 22,58 ‰ (72-ге місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,75 дитини на одну жінку (67-ме місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 35,4 % (станом на 2012 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 23,4 року, медіанний вік для жінок — 25-29 років (оцінка на 2014 рік)[1].

Смертність у Пакистані 2015 року становила 6,49 ‰ (149-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,46 % (82-ге місце у світі)[1].

У минулому, населення країни мало відносно високі темпи зростання, які були змінені помірними темпами народження.

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Пакистану, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Пакистану становить 23,4 року (170-те місце у світі): для чоловіків — 23,3, для жінок — 23,4 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 67,39 року (167-ме місце у світі), для чоловіків — 65,47 року, для жінок — 69,4 року[1].

Вікова структура населення Пакистану, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:

  • діти віком до 14 років — 32,65 % (33 396 847 чоловіків, 31 611 641 жінка);
  • молодь віком 15-24 роки — 21,44 % (22 016 207 чоловіків, 20 673 561 жінки);
  • дорослі віком 25-54 роки — 36,28 % (37 526 930 чоловіків, 34 701 271 жінка);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 5,28 % (5 254 347 чоловіків, 5 253 526 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 4,35 % (4 036 727 чоловіків, 4 614 789 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 21,8 року, жінки — 20,3 року, загалом — 21 рік (дані за 2007 рік)[3].

Розселення
Густота населення Пакистану (англ.)

Густота населення країни 2015 року становила 245,1 особи/км² (56-те місце у світі)[1]. Більшість населення південного Пакистану проживає вздовж річки Інд. У північній половині країни велика частина населення живе близько дуги, утвореною містами Фейсалабад, Лахор, Равалпінді, Ісламабад і Пешавар.

Урбанізація

Пакистан середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 38,8 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 2,81 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1]. За період 1950–2011 років, міське населення Пакистану збільшилося в 7 разів, у той час як загальна чисельність населення збільшилася більш ніж учетверо. Сильні соціальні зміни призвели до швидкої урбанізації та появи мегаполісів. У період 1990–2003 років, Пакистан зберіг свій історичний статус другої найбільш урбанізованої країни в Південній Азії. Крім того, 50% пакистанців останнім часом проживають у містах з населенням від 5 тис. осіб та більше[4].

Головні міста держави: Карачі — 16,618 млн осіб, Лахор — 8,741 млн осіб, Фейсалабад — 3,567 млн осіб, Равалпінді — 2,506 млн осіб, Мултан — 1,921 млн осіб, Ісламабад (столиця) — 1,365 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 1,54 ‰ (157-ме місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 2,6 млн (з яких лише 1,6 млн зареєстровано) біженців з Афганістану[1]. У той самий час у країні, станом на 2015 рік, налічується 1,459 млн внутрішньо переміщених осіб через антитерористичні операції уряду, протистояння на Території племен, у Північному Вазиристані, мусонні повіді[1].

Пакистан є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[5].

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
пенджабці
  
 44.68%
пуштуни
  
 15.42%
синдхи
  
 14.1%
сераїки
  
 8.38%
мухаджири
  
 7.57%
белуджі
  
 3.57%
інші
  
 6.28%

Головні етноси країни: пенджабці — 44,68 %, пуштуни — 15,42 %, синдхи — 14,1 %, сераїки — 8,38 %, мухаджири — 7,57 %, белуджі — 3,57 %, інші — 6,28 % населення[1].

Українська діаспора

Мови
Мови Пакистану (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
урду
  
 8%
англійська
  
 %
пенджабська
  
 48%
сіндхі
  
 12%
сірайкі
  
 10%
пушту
  
 8%
белуджійська
  
 3%
хіндко
  
 2%
брагуйська
  
 1%
інші
  
 8%

Офіційні мови[6]: урду — розмовляє 8 % населення, англійська, слугує лінгва франка для заможних верств населення. Інші поширені мови: пенджабська — 48 %, сіндхі — 12 %, сірайкі (діалект пенджабської) — 10 %, пушту — 8 %, белуджійська — 3 %, гіндко — 2 %, брагуйська — 1 %, бурушаскі та інші мови — 8 %.

Релігії
Релігії в Пакистані (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
мусульмани
  
 96.4%
християни
  
 2%
індуїсти
  
 1.6%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 96,4 % (державна релігія, сунізм — 85-90 %, шиїзм — 10-15 %)[7][8], інші — 3,6 % (станом на 2010 рік)[1][9][10].

Загалом в країні налічується 181 млн мусульман. Майже всі пакистанські мусульмани-суніти належать до ханафської школи. Більшість мусульман-шиїтів належать до імамітської гілки,[10] також є ісмаїлітська меншина.

Християн у країні налічується 2,7 млн (близько 1,8 % загального населення)[11]; індуїстів — 1,8 млн (близько 1,6 %)[7]; буддистів — 106,9 тис.[12]; сикхів — 30 тис.; парсів зороастрійців 25 тис. (більшість з яких нелегальні мігранти з сусіднього Ірану); 200 юдеїв. Чисельність пакистанських анімістів, бахаїстів і атеїстів невідома.

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 57,9 % дорослого населення (віком від 15 років): 69,5 % — серед чоловіків, 45,8 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 2,5 % ВВП країни, станом на 2014 рік (164-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 8 років, для хлопців — до 9 років, для дівчат — до 7 років (станом на 2014 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,83 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 0,6 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 2,6 % ВВП країни (183-тє місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 55,67 ‰ (26-те місце у світі); хлопчиків — 58,84 ‰, дівчаток — 52,35 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 178 випадків на 100 тис. народжень (44-те місце у світі)[1].

Пакистан входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А і Е, черевний тиф, гарячка денге, малярія, сказ (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 93,9 тис. хворих на СНІД (53-тє місце в світі), це 0,09 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (113-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 2,8 тис. осіб (47-ме місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 4,8 % (153-тє місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 31,6 % (оцінка на 2013 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 93,9 % населення в містах і 89,9 % в сільській місцевості; загалом 91,4 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 83,1 %, в сільській місцевості — 51,1 %, загалом по країні — 63,5 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2008 рік, дорівнює 183,5 км³ на рік, або 1,038 тонни на одного мешканця на рік: з яких 5 % припадає на побутові, 1 % — на промислові, 94 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 65,3 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 57,9 %; частка осіб похилого віку — 7,4 %, або 13,5 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2005 року перебувало 22,3 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 4,2 %, верхній дециль — 25,6 % (станом на FY2011 рік)[1].

Станом на 2013 рік, в країні 49,5 млн осіб не має доступу до електромереж; 73 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 91 %, у сільській місцевості — 62 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 35,8 млн унікальних інтернет-користувачів (27-ме місце у світі), що становило 18 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 63,34 млн осіб (10-те місце у світі)[1]. Країна є одним з основних постачальників трудових ресурсів на Близький Схід. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 43,7 %; промисловість і будівництво — 22,4 %; сфера послуг — 33,9 % (станом на 2013 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 6,5 % працездатного населення, 2014 року — 6,7 % (77-ме місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 10,4 %, серед юнаків — 9,4 %, серед дівчат — 12,9 % (115-те місце у світі)[1]. Значна частина населення країни не має постійного джерела доходів.

Кримінал

Наркотики
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Важлива транзитна країна афганських наркотиків (героїн, опій, морфін, гашиш) на шляху до Ірану, Європи, США, країн Перської затоки, Африки й Азії. Фінансові злочини пов'язані з відмиванням грошей отриманих від наркотрафіку і спрямованих на фінансування терористичних організацій, корупцію. 2007 року загальні посіви опійного маку налічували 2,3 тис. га, з яких 600 га були знищені під час антинаркотичної урядової кампанії[1].

Торгівля людьми

Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Пакистану докладає значних зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але законодавство відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s) не в повній мірі, країна знаходиться у списку другого рівня[13][14].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 1,08 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,88 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження
Населення Пакистану
Рік Населення Зміна
1950 40 382 000 —
1955 45 536 000 +12.8%
1960 51 719 000 +13.6%
1965 59 046 000 +14.2%
1970 67 491 000 +14.3%
1975 76 456 000 +13.3%
1980 88 097 000 +15.2%
1985 102 079 000 +15.9%
1990 118 816 000 +16.4%
1995 134 185 000 +12.9%
2000 152 429 000 +13.6%
2005 169 279 000 +11.1%
2010 184 405 000 +8.9%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[15].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Див. також

Примітки
  1. Pakistan : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. (англ.) CO2 Emissions from Fuel Combustion Population 1971–2008 (pages 83-85 Архівовано 6 січня 2012 у Wayback Machine.) IEA (OECD/ World Bank) (original population ref OECD/ World Bank e.g. in IEA Key World Energy Statistics 2010 page 57).
  3. Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division. — 2004. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  4. (англ.) Burke, Jason (17 серпня 2008). Pakistan looks to life without the general. The Guardian (London).
  5. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  6. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  7. (англ.) Country Profile: Pakistan. Library of Congress Country Studies on Pakistan. Library of Congress. February 2005. Процитовано 1 вересня 2010.
  8. (англ.) Naqvi, Feisal H. An unholy alliance – The Express Tribune. Tribune.com.pk. Процитовано 10 липня 2013.
  9. (англ.) Mapping the Global Muslim Population: A Report on the Size and Distribution of the World’s Muslim Population. Pew Research Center. 7 жовтня 2009. Процитовано 28 серпня 2010.
  10. (англ.) Pakistan, Islam in. Oxford Centre for Islamic Studies. Oxford University Press. Процитовано 29 серпня 2010. «Approximately 97 percent of Pakistanis are Muslim. The majority are Sunnis following the Hanafi school of Islamic law. Between 10 and 15 percent are Shias, mostly Twelvers.»
  11. (англ.) The Afghani Tajik of Pakistan. Prayway.com. Процитовано 10 липня 2013.
  12. (англ.) Most Buddhist Nations (2010) - The Association of Religion Data Archives.
  13. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  14. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  15. World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Ігнатьєв П. М. Країнознавство: Країни Азії. — Ч. : Книги-ХХІ, 2004. — 383 с. — ISBN 966-8029-53-4.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.