Нетішин

• 12 травня 1542 — перша писемна згадка про село Нетішин в листі польського короля Сигізмунда Августа, за яким Нетішин як замкове село за поділом земель князя Костянтина Острозького переходить до княгині Беати Костелецької.
• 1566 — за ІІ Литовським Статутом Нетішин входить до Луцького повіту Волинського воєводства.
• 70-і роки XVI століття — село переходить у володіння доньки Беати Костелецької Гальшки Острозької, а згодом — у володіння князя Костянтина-Василя Острозького.
• 1603 — Нетішин переходить у володіння Олександра Острозького. Після смерті князя в 1603 році його маєтності, у тому числі й Нетішин, переходять у спадок його синам — Костянтину і Янушу Олександровичам. До часу їх повноліття ці землі тримала їхня мати — Анна Костчанка-Острозька.
• 1621 — поділ маєтностей князів Острозьких, згідно з яким село Нетішин відходить княгині А.-А. Ходкевич.
• 1629 — в Нетішині близько 50 будинків.
• 1648–1654 — Острожчина стала активним театром бойових дій Визвольної війни під проводом Б. М. Хмельницького, у результаті чого село було якоюсь мірою зруйноване військами князя Домініка Заславського, хоча про масштаби занепаду докладних відомостей немає.
• 1654 — після смерті княгині Ходкевич, останньої представниці прямої лінії князів Острозьких, її маєтності переходять у власність нащадків її сестри, на той час уже покійної, К. Замойської: сина Яна та двох дочок — Гризельди-Констанції та Йоанни-Барбари, котра вийшла заміж за Яна-Олександра Конецпольського, коронного хорунжого.
• 1654–1690 — протягом 36 років маєтки князів Острозьких знаходяться у володінні двох родів: спочатку частиною Острога володіє Ян Замойський, воєвода київський та сандомирський, а згодом, у силу родинних обставин, Острог переходить до Конецпольських. У цей період Нетішин зазнає занепаду через постійні татарські та козацькі набіги.
• 20 лютого 1690 — Ян-Олександр Конецпольський передає село Нетішин, коронному гетьману Станіславу-Яну Яблоновському
• 1702 — відбувається поділ земель між нащадками С.-Я. Яблоновського — Яном, Олександром та Станіславом. Нетішин входить до Кривинського маєтку князів Яблоновських. Цей маєток передається у спадок і належить Яблоновським Яну-Станіславу (1669—1731), Станіславу-Вінцентію (1694—1754), Антонію-Варнаві (1732—1799).
• 27 березня 1793 — після другого поділу Польщі Нетішин входить до складу Російської імперії.
• 13 квітня 1793 — село включене до складу Ізяславської губернії.
• 1795 — відомість про те, що в Нетішині була корчма, і що її орендував Белко Янкельович.
• 1797 — згідно з указом імператора Павла I про новий адміністративний устрій, Нетішин входить до Острозького повіту Волинської губернії.

• початок XIX століття — село знаходиться у володінні князя Максиміліана Яблоновського і входить до його Кривинського маєтку як фільварок — комплекс земельних угідь та господарських будівель, на яких поміщик провадив власне господарство.
• 1813 — укладання мапи Нетішинського фільварку. За мапою до Нетішина належить трохи більше, ніж 4930 морґів земельних угідь, що становить приблизно 2700 гектарів.
• 1831 — Волинь охоплює епідемія холери. У селі Нетішині на період з 29 березня по 25 квітня захворіло 9 чол., видужали від хвороби двоє, один помер і 6 залишилися хворими.
• липень 1834 — в селі трапилася пожежа, за організацію гасіння котрої та врятування з вогню трьох селян засідателя острозького земського суду Г. Билібу волинський губернатор нагородив золотою медаллю.
• 1846 — помирає князь М. Яблоновський, і Кривинський маєток разом із Нетішином переходить у спадок до його сина Владислава. Останній, проте, не особливо дбав про його розвиток і згодом все прийшло у запустіння. Рятуючи маєток Яблоновських від повного занепаду, тесть Владислава Бенедикт Тишкевич викупив його частину (Плужнянський і Гільський ключі) на ім'я доньки.
• 1851 — згадка про Нетішинську гуральню (підприємство, яке виробляло алкоголь). Власником є В. Яблоновський.
• 7 лютого 1856 — село продане з публічного торгу в Петербурзькій опікунській раді графині Наталії Павлівні Зубовій. Куплений маєток графиня Зубова віддавала в управління різним особам, так званим «повіреним», надаючи їм широких повноважень у його керівництві.
• 1870 — в Нетішині на кошти прихожан було збудовано дерев'яну на кам'яному фундаменті православну церкву на честь святого Георгія Побідоносця і таку ж дзвіницю. Нетішинська церква була приписана до приходу села Вельбівно.
• 1882 — сільське кладовище огороджено дерев'яним парканом, збудована на кошти прихожан дерев'яна каплиця.
• 1872 (за іншими джерелами 1875) — у Нетішині засновано однокласну школу. Учнів навчали місцевий священик та окремий учитель. На 1881 рік у ній навчалося 20 хлопців. За навчання платили самі селяни. Сума оплати на рік становила за одними джерелами — 141 рубель, за іншими — 100 рублів.
• 8 лютого 1885 — однокласна школа перетворена на церковно-приходську.

• початок ХХ століття — село Нетішин стає власністю Цецилії Ісааківни Леві.
• 1905 — побудова в Нетішині цегляного млина після того, як згорів старий дерев'яний.
• 30 грудня 1922 — відбувається І з'їзд рад, на якому проголошено і затверджено Договір про утворення СРСР. Між селами Нетішин і Вельбівно проходить державний кордон між Радянським Союзом та Польщею. Нетішин залишається у складі Радянської України і відрізаний від свого історичного повітового центру — Острога.
• 1924 — в Нетішині створюється партійна організація, секретарем якої стає Франц Пашинський. Незабаром з'являються комсомольський осередок і піонерська організація.
• 1929 — в селі створено колгосп.
• 1931 — збудовано клуб, у приміщенні якого також розміщуються бібліотека та семирічна школа.
• 1932–1933 — у Нетішині, як і на всій території Радянської України триває голод. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 66 жителів міста[2].
• 1933–1937 — у селі репресовано близько 200 чоловік.
• 1936 — збудовано Нетішинську гідроелектростанцію потужністю 325 кВт, проведено електрифікацію села.
• 4 липня 1941 — Нетішин захоплюють гітлерівці; селі створюється управа на чолі зі старостою Феодосієм Савчуком.
• 18 січня 1944 — село звільнене 287-ою стрілецькою дивізією Першого Українського фронту. Село мало двох Героїв Радянського Союзу — С. І. Дикалова[3] і Євстафія Борсалі. Від ран обидва невдовзі померли.
• 1949 — відновлює роботу місцева ГЕС. Її було реконструйовано, потужність доведено до 3,8 млн. КВт за рік.
• початок 60-х років XX століття — вступає в дію високовольтна лінія «Добротвір—Луцьк—Рівне», відтак сільську ГЕС закрито.
• 1971 — прийнято постанову ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР про будівництво АЕС у західних районах України.
• початок 1975 — до Нетішина прибуває пошукова експедиція Київського відділення інституту «Теплоелектропроект», яка виконувала роботу щодо зіставлення варіантів розміщення АЕС в Рожнятові Івано-Франківської та Нетішині Хмельницької областей.

Символ Хмельницької АЕС

• 17 квітня 1975 — Міністерство енергетики і електрифікації СРСР приймає рішення про техніко-економічне розміщення АЕС в Нетішині Хмельницької області.
• 10 грудня 1975 — Постановою Ради Міністрів УРСР № 536 затверджено акт про вибір майданчика для будівництва Хмельницької атомної електростанції.
• 4 лютого 1977 — Міністерством енергетики і електрифікації СРСР видано Наказ № 46-а «Про початок робіт щодо будівництва Хмельницької АЕС».
• 1977 — починається розбудова міста.
• 8 лютого 1978 — Наказом Міністерства енергетики і електрифікації СРСР за № 59 утворено Управління будівництва Хмельницької атомної електростанції, яке і до сьогодні залишається головною будівельною організацією Нетішина.
• січень 1981 — як символічний початок будівництва, відбувається виймання першого ковша ґрунту під котлован для фундаменту першого енергоблоку.
• 5 травня 1981 — указом Президії Верховної Ради УРСР село Нетішин віднесено до категорії селищ міського типу.
• жовтень 1981 — закладання першого кубометра бетону фундаментної плити під реактор.
• липень 1982 — на будівництві головного корпусу пройдено нульову відмітку.
• 21 серпня 1984 — указом Президії Верховної Ради УРСР № 34 смт Нетішин віднесено до категорії міст районного підпорядкування Славутського району.
• 10 грудня 1987 — здійснено фізичний пуск енергоблоку № 1.
• 22 грудня 1987 — блок № 1 включений у мережу. Розпочалась підготовка до введення в дію інших енергоблоків.
• 1990 — будівництво енергоблоку № 2 ХАЕС завершено на 95 % і проводиться підготовка до пусконалагоджувальних робіт, але в цей час Верховною Радою України прийнято мораторій на спорудження нових АЕС і введення нових потужностей на наявних станціях.
• 21 жовтня 1993 — Постановою Верховної Ради України № 3539-XII Нетішин віднесено до категорії міст обласного підпорядкування.
• 1993 — Верховна Рада України скасовує мораторій на будівництво атомних електростанцій.

• 2002 — за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року в місті проживають 34 267 осіб[4].
• 16 січня 2003 — Верховна Рада України прийняла щодо міста важливе рішення: «Включити у межі міста Нетішин Хмельницької області 844,03 гектара земель, які знаходяться у віданні Нетішинської міської ради, і затвердити межі міста загальною площею 2466,93 гектара».
• 2004 — запущено другий енергоблок ХАЕС.
• 4 січня 2015 року освячено новозбудований храм Святого Івана Богослова, святу Божественну Літургію та чин освячення храму співпроводили Архієпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський Василь (Семенюк) та Екзарх Луцький Йосафат (Говера)[5].
• 24 травня 2015-го освячено центральний верхній храм на честь Архангела Гавриїла митрополитом Хмельницьким і Кам'янець-Подільським Антонєм та єпископом Харківським і Богодухівським Митрофаном[6].

Заклади культури Нетішина:

• Комунальний заклад «Палац культури міста Нетішина»;
• Нетішинський міський будинок культури;
• Нетішинський Будинок дитячої творчості;
• мистецька галерея «Арт-пласт».

Значним осередком культури міста є великий міський краєзнавчий музей[14], експозиція якого у 18 залах висвітлює як історичне минуле поселення Нетішин, так і становлення міста-супутника Хмельницької АЕС.

У місті діють 11 бібліотек. 5 бібліотек об'єднані в центральну бібліотечну систему, підрозділи якої щорічно обслуговують понад 11 тисяч читачів. Так, послугами дитячої бібліотеки користується 2 500 читачів, 2 600 — обслуговує бібліотека для молоді та юнацький абонемент, центральна бібліотека обслуговує 5 500 читачів щороку. Книжкові фонди нетішинських бібліотек постійно поповнюються новими виданнями.

У Нетішині працюють такі творчі колективи й ансамблі:

• Зразковий театр пісні «Криниченька» (Будинок дитячої творчості)
• Народний ансамбль бального танцю «Шарм» Будинку дитячої творчості
• Народний молодіжний театр-студія «Маски»
• Вокальний ансамбль «Синевір» Палацу культури «Енергетик»
• Зразкова хореографічна студія «Серпантин»
• Зразковий колектив естрадного вокалу «Вернісаж» Будинку дитячої творчості
• Танцювальний колектив «X-Dance»

• Дорогоща, Праліс

• Вільшина

• «Пульс твого міста»[15]
• «Нетішинський вісник»
• «Перспектива»[16]
• «Енергобудівник»
• «Нетішинські оголошення»[17]
• «Вісник малозахищених»
• «Час молоді»

• ТРК «Лотел»