Однорідність часу

Однорідність часу — означає, що всі моменти часу рівноправні, тобто що якщо у два будь-які моменти часу всі тіла замкнутої системи поставити в абсолютно однакові умови, то починаючи з цих моментів всі явища в ній будуть проходити абсолютно однаково[1][2]. Однорідність — одна з ключових властивостей часу в класичній механіці. Є фундаментальним узагальненням дослідних фактів.

Час має властивість однорідності лише в інерційних системах відліку. У неінерційних системах відліку час неоднорідний[3].

Усі відомі закони природи, зокрема живої матерії, підтверджують рівномірність ходу часу. Наприклад, довжина хвиль світла, випущеного атомами далеких зірок мільярд років тому, з колосальною точністю збігається з довжиною хвилі світла, що випромінюється атомами в наш час[4].

Час називається однорідним, якщо зміна моменту початку будь-якого фізичного експерименту за однакових початкових умов не впливає на його результат, тобто фізичне явище, здійснене в який-небудь момент часу можна точно відтворити в будь-який наступний момент часу. Час сам по собі в разі його однорідності не впливає на перебіг фізичних явищ, будь-який момент часу можна вибрати за початковий і від нього вести відлік часу[5]. Однорідність часу означає незалежність законів руху системи від вибору початку відліку часу[6][7], в плині часу немає чим-небудь примітних, виділених моментів і байдуже, від якого моменту часу йде відлік[8].

З властивості однорідності часу випливає фундаментальний фізичний закон збереження енергії, з властивостей однорідності простору і часу — закон інерції[3].

Те, що з нерівномірності ходу часу випливає незбереження енергії, можна зрозуміти з такого простого прикладу[4]. Припустимо, що нерівномірність ходу часу проявляється в періодичних змінах гравітаційної сталої. Тоді закон збереження енергії порушувався б у такому періодичному процесі: підйом вантажів вгору за малих значень гравітаційної сталої і їх опускання за великих значень.

Слід розрізняти однорідність та ізотропність часу.

Відповідно до загальної теорії відносності, швидкість перебігу часу залежить від розподілу і руху матерії в просторі. У тих ділянках простору, де матерія має більшу енергію, час тече повільніше. У ділянках простору з малими значеннями енергії час можна вважати однорідним.