Пединівка

Село розташоване за 25 км на північний схід від районного центру — міста Звенигородка та за 35 км від залізничної станції Городище. Через село протікає річка Вільшанка.

За переказом старожилів, першим поселенцем на території села був козак Педан, тому назва була Педанівка, а по його смерті село стали називати Пединівка.

Згадки про існування вже великого села Пединівки можна зустріти в реєстрах козаків Війська Запорозького, складеного 1649 року Богданом Хмельницьким під час війни з польським королем Яном Казимиром. У Гавриленковій сотні Корсунського полку було чимало козаків із Кирилівки, Пединівки, Тарасівки та інших навколишніх сіл. Про це свідчать записи таких прізвищ з реєстру: Ілько Тарасівський, Роман Пединенко (відповідно Ілько з Тарасівки, Роман з Пединівки, Гаврило Моринський з Моринець, реєстр складався за назвою сіл. Жителі цієї місцевості брали активну участь у всенародному визвольному русі, очолюваному Богданом Хмельницьким у складі Корсунського полку.

На кінець XIX століття Пединівка була досить великим селом і волостю. У селі проживало 2 219 осіб, з них: чоловіків — 1 102, жінок — 1 117. До складу Пединівської волості входило 8 сіл: Будище, Верещаки, Гнилець, Журавка, Майданівка, Моринці, Сегединці.

До Жовтневого перевороту в селі була однокласна церковноприходська школа. Знаходилась вона біля церкви в хаті дяка. У школі не було парт, а були довгі столи і довгі лави.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923–1933 та 1946–1947 роках.

431 мешканців села брали участь у боях радянсько-німецької війни, 146 з них загинули, 58 нагороджені орденами й медалями.

Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу «Дружба», за яким було закріплено 1,7 тисяч га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1,4 тисячі га орної землі. Господарство вирощувало зернові культури і цукрові буряки, було розвинуте тваринництво. Допоміжною галуззю було рибництво. Працював цегельний завод.

Також на той час працювали восьмирічна школа, клуб, бібліотека з фондом 7,6 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт.

12 вересня 2015 року митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан освятив облаштоване під храм приміщення, раніше духовні потреби здійснював священик УПЦ МП, віряни вирішили перейти до КП[3].

Попівка — ландшафтний заказник місцевого значення значення.

В селі народились:

• Стоноженко Олександр Васильович — військовий, генерал-лейтенант;
• Щербак Григорій Каленикович — у минулому викладач Військово-інженерної академії ім. Кубишева;
• Доля Олександр Васильович — кадровий військовий, працював ректором Інституту цивільної авіації в Києві;
• Задорожній Василь Кирилович — професор Київського державного університету;
• Ракша Євген Ігорович — доктор сільськогосподарських наук;
• Тарануха Михайло Семенович — генерал-майор.

Багато часу у селі проводив Красюк Микола Ігорович, український поет, який писав шрифтом Брайля.

• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

• Пединівка // Шевченківська енциклопедія: — Т.5:Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 19.