Первомайський район (Миколаївська область, 1923—2020)

Район межував на півночі з Голованівським, Вільшанським та Добровеличківським районами Кіровоградської області, на сході з Арбузинським, на півдні з Доманівським та Врадіївським, на заході з Кривоозерським районами Миколаївської області.

Територія району становить 1,3 тис. км² чи 5 % території області. Адміністративно-господарським і культурним центром району є місто обласного підпорядкування Первомайськ.

Відстань від районного центру до Миколаєва залізницею 324 км (від станції Первомайськ-на-Бузі), шосейною дорогою — 165 км.

На межі степу і лісостепу у північно-західній частині Миколаївської області на площі 1318,7 км², або 5 % території області, розташований Первомайський район.

Протяжність району з півночі на південь складає 44 км., а з заходу на схід 46 км. Координати крайньої північної точки — 48 градусів 15 хвилин північної широти, координати крайньої південної точки — 46 градусів 30 хвилин північної широти, крайня східна точка має координати 33 градуси 05 хвилин, а крайня західна 30 градусів 14 хвилин східної довготи.

Рельєф місцевості хвилясто — горбкувата рівнина зі слабким похилом в південно-східному напрямку. Місцевість розташована між Причорноморською низовиною на півдні, Придніпровською височиною на сході та Подільською височиною на заході, в басейні річки Південний Буг, що перетинає місцевість з північного — заходу на південний — схід. Первомайський район розташований в північно-степовій ландшафтній зоні, де поширені найродючіші ґрунти — чорноземи, тут на схилах Українського Щита утворились багаті поклади будівельної сировини.

Населення району в останні роки має тенденцію до зниження. Станом на 01.01.2011 року мешкало 31665 осіб, з яких: 90 % — українці, 6,7 % — росіяни, 3,3 % — інші національності, найбільше з яких складають молдовани, болгари, білоруси.

В районі є один вищий навчальний заклад I рівня акредитації (Мигійський коледж Миколаївського національного аграрного університету), 30 загальноосвітніх шкіл, 20 дитячих дошкільних закладів.

Район об'єднує 50 населених пунктів: 1 селище міського типу, 6 селищ і 43 села, що об'єднані в 1 селищну та 21 сільську ради.

Територія району була заселена давно. Свідченнями тому є знайдені залишки поселень доби неоліту і бронзи (VI, II тисячоліття до н. е.), могильник кімерійського часу (X—VIII ст. до н. е.), поселення скіфської (IV—III ст. до н. е.) і черняхівської культури (II—VI ст. н. е.).

У 1420 році на північ від Первомайська литовський князь Вітовт спорудив арковий міст через Південний Буг яким проходив торговельний шлях з Київщини і Брацлавщини на Очаків і Хаджибей. Біля мосту виникло поселення, яке є найстарішим із нині існуючих в районі — село Вітольдів (Вітовтів) Брід.

Кілька сторіч землі Первомайського району належали трьом державам: правобережжя Південного Бугу — Османській імперії, лівобережжя Південного Бугу і Синюхи — Запорозькій Січі, а згодом — Російській імперії і, нарешті, межиріччя Південного Бугу і Синюхи — Річі Посполитій.

У вересні 1867 року було введено в дію залізничну ділянку Балта—Ольвіополь, а наступного року — ділянку Ольвіополь—Єлизаветград. Це слугувало поштовхом для розвитку економіки району, виникненню низки невеликих залізничних станцій. В 1899 році приватні власники спорудили вузькоколійну залізницю Рудниця—Підгородня, подовживши в 1907 році її до Ольвіополя.

До 1918 року правобережжя Південного Бугу належало Ананьївському повітові, лівобережжя — Єлизаветградському повітові Херсонської губернії, а межиріччя — Балтському повітові Подільської губернії.

В 1919 році створено місто Первомайськ і майже всі землі району врешті були об'єднані. Рішенням Одеського губревкома в липні 1920 року створено Первомайський повіт, а в 1923 році — Богопільський район Першомайської округи Одеської губернії.

В 1930 році ліквідовано Першомайську округу і створено Первомайський район (з 1932 року — Одеської області).

В 1941 році, з початком Німецько-радянської війни територія Первомайщини була окупована німецько-румунськими загарбниками і розділена між двома країнами по Південному Бузі. Правобережна частина ввійшла до складу Голтянського повіту губернаторства Трансністрія, а лівобережна — до Первомайської округи генеральної округи Миколаїв райхскомісаріату Україна.

Навесні 1944 року Первомайщина повністю була звільнена від німецько-румунських окупантів. Район відновлено в його довоєнних межах. З грудня 1944 року по січень 1959 року частина земель району входила до складу Лисогірського району.

В лютому 1954 року у зв'язку зі зміною адміністративно-територіального розподілу УРСР, Первомайський район увійшов до складу Миколаївської області. В 1959 році ліквідовано Лисогірський район, його землі увійшли до складу Первомайського району.

Південний Буг. Пороги біля с. Мигія

Річки, що протікають на території району, відносяться до басейну Південного Бугу. В межах району Південний Буг протікає з північного заходу на південний схід. На цьому відрізку річку доповнюють притоки Синюха і Кодима. Довжина Південного Бугу в межах району 90,6 км, ширина 200—300 м.

Річка Синюха є основною притокою Південного Бугу і впадає в неї у Первомайську. Притокою Синюхи є Чорний Ташлик. Річка Кодима — права притока Південного Бугу, в посушливі роки на перекатах пересихає. Окрім річок, у районі є багато штучних водойм.

Води річок для питних цілей не використовуються. Основними джерелами господарсько-питного водозабезпечення в районі є шахтні криниці та водогонні мережі із підземних джерел.

Територією району проходить автошлях E584.

У Первомайському районі на обліку перебуває 20 пам'яток архітектури, 74 — історії, 130 — археології (докладніше див. Пам'ятки археології Первомайського району (Миколаївська область)).

• Абрамович Абрам Григорович (1910 — 1937) — лейтенант, командир танкового взводу, Герой Радянського Союзу (1937, посмертно).
• Василенко Петро Мефодійович (1900 — 1999) — академік Української академії аграрних наук (1957), доктор технічних наук (1949), професор кафедри
• Вахненко Олексій Якович (1920 — 1980) — старший лейтенант, командир стрілецької роти, Герой Радянського Союзу (1945).
• Головченко Володимир Терентійович (1921 — 1945) — старший лейтенант, командир танкового взводу, Герой Радянського Союзу (1945, посмертно).
• Горбачевський Олександр Іванович (1918 — 1989) — гвардії капітан, командир ескадрильї, Герой Радянського Союзу (1944).
• Гречаний Парфентій Карпович (1924 — 1943) — командир підпільної молодіжної організації «Партизанська Іскра», Герой Радянського Союзу (1958, посмертно).
• Квасницький Олексій Володимирович (1900 — 1989) — академік АН УРСР (1951), доктор біологічних наук (1940), професор (1941), заслужений діяч науки УРСР (1960), Герой Соціалістичної Праці (1966)[3].
• Крижанівський Сава Полікарпович (1914 — 1970) — гвардії сержант, командир взводу автоматників, Герой Радянського Союзу (1944).
• Моргуненко Володимир Степанович (1905 — 1943) — організатор і керівник підпільного руху, Герой Радянського Союзу (1958, посмертно).
• Понамарчук Семен Трохимович (1922 — 1978) — гвардії старший сержант, командир відділення, Герой Радянського Союзу (1945).
• Срібний В'ячеслав Вікторович (1911 — ????) — український радянський письменник.
• Чабанов Іван Миколайович (1923 — 2001) — гвардії старший сержант, командир кулеметного розрахунку, повний кавалер ордена Слави, учасник визволення Первомайщини.
• Шелест Денис Андрійович (1906 — 1979) — майор, командир мінометного полку, Герой Радянського Союзу, кавалер двох орденів Олександра Невського.
• Шитюк Микола Миколайович (народ. 1953 р.) — доктор історичних наук (2001), професор, академік Академії історичних наук України (2003), Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат премії ім. М. М. Аркаса.
• Педченко Галина Данилівна (1926—2016) — українська поетеса.
• Шкурко Макар Іванович (1914 — 1945) — старший сержант, командир відділення, Герой Радянського Союзу (1945, посмертно).
• Руснак Микола Анатолійович (1983—2014) — український військовий. Учасник російсько-української війни. Загинув під час оборони Маріуполя. Нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).[4]
• Завірюха Олександр Ігорович (1992—2014) — український військовий. Учасник російсько-української війни. Загинув під час оборони Донецького Аеропорту. Нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).[4]
• Сенкевич Максим Олегович (1989—2014) — український військовик. 11 листопада 2014 р.[5] загинув у бою з російською розвідувально-диверсійною групою, уродженець Лисої Гори, командир роти 28-ї окремої механізованої бригади старший лейтенант. Похований в селі Чаусове-2.[6]
• Цушко Іван Іванович (1959—2014) — український філософ та соціолог.

• Бундюков А. Т., Кравченко М. В. Сыновняя верность Отчизне. — Одесса, 1982.
• Хто є хто на Миколаївщині. Видатні земляки. — Київ, 2005.
• История городов и сел Украинской ССР. Николаевская область. — Київ, 1981.

• Облікова картка району на сайті Верховної Ради України^{[недоступне посилання з квітня 2019]} (укр.)
• Відомості на сайті обласної адміністрації

Кіровоградська область (Голованівський район)	Кіровоградська область (Вільшанський район)	Кіровоградська область (Добровеличківський район)
Кривоозерський район	Первомайськ	Арбузинський район
Врадіївський район	Доманівський район