Плющ звичайний

Стебло дерев'янисте, лазяче, розгалужене, 10—20 (до 30) м завдовжки. Листки черешкові, чергові, шкірясті, голі, блискучі; на безплідних пагонах — серцеподібні, 3—5-кутні або 3—5-лопатеві; на квітконосних гілках — цілісні, яйцеподібні або ромбічно-яйцеподібні. Квітки дво- або одностатеві, правильні, п'ятичленні, жовтувато-зелені у простих зонтиках, зібрані китицею. Плід — ягодоподібний, сферичний, спочатку зелений, потім чорно-синій. Цвіте у вересні — жовтні.

Відповідають за медичне використання плюща звичайного біологічно активні сполуки — трітерпенові сапоніни (2.5–6%): бідесмозидні глікозиди гедерогеніну: гедерокозид С (1.7–4.8%), гедерокозид D (0.4–0.8%), гедерокозид В (0.1–0.2%), і монодесмозид α-гедерин (0.1–0.3%). Іншими групі сполук є феноли (флавоноїди, антоціани, кумарин і фенолокислоти), амінокислоти, стероїди, вітаміни, леткі та нелеткі олії, β-лектини і поліацетилени.

У листках містяться трітерпенові сапоніни, їх похідні: гедерогенін, олеанольна кислота, байогенін (2β-OH-гедерогенін), бідесмозиди — гедеросапонін C (=гедерокозид C) і гедеросапоніни B, D, E, F, G, H та I у співвідношенні 1000:70:45:10:40:15:6:5 відповідно, гедеросапонін A, 3-сульфатні олеанольна і ехіноциста кислоти, 3-сульфат 28-O-β-гентіобіосилолеанату; монодесмозиди — α-гедерин, гедерогенін 3-O-β-глікозид.

Природний ареал охоплює Західну, Центральну та Південну Європу і простягається від північного сходу Ірландії до південної Скандинавії, на півдні — захоплює Португалію, Іран та північну Туреччину. Росте в листяних лісах, здебільшого дубових, рідше букових у низинах та передгір'ях. В Україні зустрічається в Карпатах та прилеглих районах, рідше — на Західному Поліссі та в Правобережному Лісостепу в тінистих лісах на вологих місцях.

Інтродукований в Північну Америку і Азію. В культурі поширений на всіх континентах як ґрунтопокривна рослина. В Австралії, Новій Зеландії та США вважається інвазивним видом. Є популярною декоративною рослиною у багатьох країнах.

В народній медицині використовують листки плюща, у яких містяться глюкозиди сапонін і гедерин, а також інозит, каротин, мурашина і яблучна кислоти, в стеблах — камедь.

Листки застосовують при хронічних катарах слизових оболонок, туберкульозі, рахіті та при інших захворюваннях. У свіжому вигляді їх використовують як зовнішній засіб при опіках, для перев'язки гнійних ран.

• Список дикорослих корисних рослин України

• В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. Дикорастущие полезные растения Украины. — Київ : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
• Лікарські рослини: енциклопедичний довідник / відповідальний редактор. А. М. Гродзінський. — Київ : Видавництво «Українська енциклопедія імені М. П. Бажана», Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — 544 сторінки. — ISBN 5-88500-055-7.
• Yulia Lutsenko, Wiesława Bylka, Irena Matławska, Roman Darmohray. Hedera helix as a medicinal plant // Herba Polonica. — 2010. — Т. 56, № 1.
• Waggy, Melissa A. Hedera helix. Fire Effects Information System (FEIS). Процитовано 24 січня 2019.

• Плющ, Хедера // Енциклопедія рослин садових та кімнатних: Довідкове видання. — Донецьк: ТОВ «Глорія Трейд» / уклад. Ануфрієва С. В.. — 2013. — С. 129. — 224 с.
• Плющ // Нова енциклопедія кімнатних рослин / Цвєткова М.. — Харків : ВД «ШКОЛА», 2013. — С. 123. — ISBN 978-966-429-165-8.
• Плющ // Садові декоративні рослини / Олєйнікова О. М.. — Харків : «Веста», 2010. — С. 111.