Подільська вишиванка

Подільські вишиванки як і інші сорочки в різних етнографічних регіонах України поділялися на святкові та буденні, на чоловічі та жіночі.

Українське національне вбрання
Подільська вишиванка
Подолянка. Василь Тропінін. 1825
Жіночий стрій
Чоловічий стрій
Історія
Географія
Категорія • Портал • Ілюстрації


Чоловічі традиційні сорочки були двох типів: сорочка без уставок (без зборів) і сорочка з уставками призбирана біля коміра.

Жіночі сорочки були також двох типів: сорочки з цільнокроєнним рукавом та сорочки хлоп'янки.


Крій та спосіб носіння сорочки визначали місця оздоблення вишиваних сорочок. Жіночі сорочки прикрашалися на рукавах і зовсім незначно на подолі, а чоловічі на невеликих комірах, на манжетах та біля пазухи. Буденні сорочки прикрашалися менше, а святкові більше.

Характерною особливістю жіночих сорочок Поділля є поздовжні смуги які ідуть паралельно спереду і інколи і ззаду сорочки. Ширші смуги називалися «погрудки», а дві вузчі по боках — «побічниці» (приборки).

Основним способом вишивання на Поділлі була низь. Взалежності від напрямку стібків розрізняли поперечну та поздовжю низь, а також «паршиву», «сліпу», «цвітковану», «дрібненьку», «круглу», «лису», «страпату». Цією технікою вишивають з тилу полотна, а після з лицевої сторони способом настилу додають незначно іншої барви. Основний колір подільської низзі чорний або червоний, до нього ще додають жовтий.

Орнамент

Основним орнаментальним мотивом є ромб та його комбінації: ромб з подовженими сторонами, ромб з гачками, доповненням до ромбу можуть бути косі або прямі хрести, ламані лінії, трикутники, меандри, свастика.

Орнаментальні мотиви мали часто рослинні назви: сосонка, вівсик, семиніг, перерва, а також гребінці, човни, бесаги, копиток, книші. За дослідженням Олександрa Прусевича в Ольгопільському та Летичівському повітах переважав такий мотив як «вуж». В с. Калюсик Ушицького повіту знали такі мотиви як: «баранячі роги», «купчак», «косиці», «рак». В Ушицькому повіті — «безкінечник».

«З альбому „Тульчинщина, село Орлівка. Вишивки низзю“ (Кам'янець-Подільський, 1929) відомо, що самі вишивки зробила Юстина Іванівна Ременюк, єдина в селі майстриня, що затримала давню техніку вишивки низзю й орнаментальні мотиви — як спадщину від своєї матері та прабабусь. Уже в двадцятих роках у тому самому селі ніхто більше цією технікою не вишивав, удаючись до легшого способу — „хрестиком“, запозичуючи мотиви з різних видань дуже сумнівної мистецької вартості — дореволюційних „Малороссійскихь узоровь.“, що не мали нічого спільного з українськими народними вишивками.»

На поч. 20 ст. існувало два осередки вишивання низзю в Гайсинському та Ямпільському повіті.

На східному Поділлі яскраво відзначались вишивки у селах Стіна, Яланець, Клембівка, Городківка. В вишивках с. Стіна переважав чорний колір, вишивали в основному три поперечні смуги на рукаві. В кін. 19 ст. на поч. 20 ст. в цих місцевостях на бомбаку вишивали срібною або золотою ниткою шир. В Стіні вишивали також натками кольору жити, а в Клeмбівці — білими. Основними способами білих вишивок були: довбанка, соловіні вічка, зерновий вивід.

Додатковими способами подільської вишиванки були: стебнівка, штапівка. Застосовувалися також мережка «шабак», яка виконувалася тими ж кольорами, що і вся вишиванка: чорним, червоним, жовтим. Також була поширена в південних районах Поділля мережка під назвою «миканиця» та змережування павучками.

У східних районах Поділля такі осередки народної вишивки, як Клембівка, Яланець, стали центрами вишивального промислу ще в XIX ст. Після участі вишивальниць Поділля у І Всеросійській виставці у Петербурзі в 1902 р. клембівську вишивку продають в Англії, Німеччині, Данії.

У 1914 р. була заснована рукодільна артіль «Наша польза». В 1925 р. вона була перейменована у артіль «Жіноча праця», організатором і керівником був цієї артілі був Віктор Полінецький. У 30-ті роки артіль об'єднувала 30 філій, розташованих у навколишніх селах. В 1936 р. вишивальниці Клембівки представляли свої вироби на Першій виставці українського народного мистецтва у Москві. Десять майстрів були нагороджені дипломами першого ступеня: Тетяна Боднар, Марія Коржух, Параска Березовська. Двом останнім було присвоєне звання майстра народної творчості. Відтоді артіль, що у 1960 р. була реорганізована у фабрику «Жіноча праця», а з 1974 р. увійшла до складу Вінницького виробничо-художнього об'єднання «Вінничанка», брала участь в усіх міжнародних виставках і ярмарках. Сьогодні її провідними майстрами є Параска Горобець, Ксенія Горобець, Марія Козак, Галина Царюк, художниця Ганна Лялька.

У 20-х роках замість вишивок низзю з'являються вишивки низинних узорів технікою хрестик та узорів з рослинними мотивами.

Вишиванки західного Поділля вишивалися переважно чорною вовняною ниткою, через що узори були густіші та насиченіші ніж на східному Поділлі. Цікавими вишиванками вирізнялися придністровські райони Поділля: Чортківського, Бучацького та Монастирського районів. На Гусятинщині самобутніми центрами подільської вишиванки були села Самолусківці, Яблунів, Глібів, Гримайлів, Копичинці, Базар, Джурин.

У с. Вовківці Борщівського району вишивка рослинним орнаментом чорного кольору поєднувалася з широкими смугами мережок виключно жовтого й оранжевого кольорів. У с. Устє широкі полики мали три поперечні смуги які чергувалися з тонкими смугами золотого і срібного кольору. Поширені тут також мережки «микання».

Вишивці Поділля приділяли увагу O. Прусевич, А. Зарембський, В. Гагенмейстер.

Література

  • Прусевич А. Народное вышивание в Подольской губернии
  • Подільська народна вишивка (Етнографічний аспект) / Л. Булгакова-Ситник ; ред.: О. Козакевич . — Львів: НАН України, Ін-т народознавства, 2005 . — 325 с.
  • Тетяна ЗУЗЯК, ОСОБЛИВОСТІ НАРОДНОЇ ВИШИВКИ ПОДІЛЬСЬКИХ СОРОЧОК КІНЦЯ XIX — ПОЧАТКУ XX СТОЛІТЬ
  • Народна вишивка українців Поділля. Наукова розробка проблеми. Лілія Іваневич. ст 201
  • Тульчинщина - Вишивки низзю / текст Володимир Гагенмейстер ; мал. К. Ременюк. - Кам'янець-Подільський : 1929.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.