Пушкаренко Арсеній Михайлович

У 2009 році закінчив СШ № 15 міста Києва.
У 2013 — закінчив бакалаврат філософський факультетКиївського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Філософія».

У 2015 — закінчив магістратуру філософський факультетКиївського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Державна служба».

З січня по вересень 2016 року — радник голови Конфедерації вільних профспілок України[6][7].

З листопада 2016 по вересень 2017 року — виконавчий директор[8] Міжнародного центру Балтійсько-Чорноморських досліджень та консенсусних практик[9].

З жовтня 2018 року по серпень 2019 року — помічник-консультант Апарату Верховної Ради України.

У 2006—2008 рр. очолював Молодіжний осередок при Київській міській організації Всеукраїнського Товариства «Меморіал» імені Василя Стуса. Брав участь у зібранні і підготовці матеріалів для книги «Кияни — свідки Голодомору», яка була видана Романом Круциком. Разом з дисидентом Василем Овсієнком організували та провели понад 60 лекцій про Василя Стуса та дисидентський рух у школах Києва.

У 2008—2010 роках був співзасновником і керівником Молодіжної громадської організації «Патріот». У рамках діяльності молодіжної організації був започаткований проєкт «Шляхом українських патріотів», який мав на меті проведення заходів із вшанування видатних українських діячів другої половини ХХ століття[10]. За результатами проєкту була видана книга «Біля витоків Незалежності» до 20-річчя Незалежності України про 20 видатних українців. До книги увійшли: Володимир Івасюк, Василь Макух, В'ячеслав Чорновіл, Алла Горська, Петро Григоренко, Василь Стус, Василь Шумук, Олекса Гірник, Іван Миколайчук та інші. Над книгою працювали: Іван Драч, Лесь Танюк, Петро Осадчук, Олег Чорногуз, Марія Миколайчук, Левко Лук'яненко, Атена Пашко, загалом близько 50 людей. А.Пушкаренко, як керівник проєкту, презентував книгу у 20 містах України[11], також — у Центральному офісі Радіо Свободи у Празі[12].

У 2009—2010 роках — заступник голови Української Народної Ради, яка була створена після відзначення 20-річчя Народного Руху України у вересні 2009 року представниками інтелігенції і студентства. На базі УНР потім був створений Комітет Захисту України — перша організація, яка виступила проти режиму Януковича навесні 2010 року. До УНР входили: Дмитро Павличко — голова, Ігор Юхновський, Борис Олійник, Павло Мовчан, Юрій Шухевич, Іван Заєць, Михайло Ратушний.

У 2010—2013 рр. — голова Молодіжного Руху Києва. Активно займався проблемами Києва і киян: захистом історичного центру міста (архітектурних пам'яток: садиби Сікорського, садиби Мурашко, Будинку зі зміями, Будинку Барона)[13][14][15], питанням якості води у Києві, боротьбою за детінізацію та реформування бюджету Київського метрополітену, особистою критикою мера Києва Олександа Попова за його невиконані обіцянки[16], захистом НПП «Голосіївський» та багато іншого.[17][18]

Спільно з Львівською міською радою проводив «Дні Львова» в університетах (КНУ ім. Т.Шевченка, КПІ), після яких отримав пропозицію від мера Львова Андрія Садового очолити представництво громадської організації «Самопоміч» у місті Києві. З квітня 2013 року до квітня 2014 координував і організовував роботу «Самопомічі» у Києві. За час діяльності було реалізовано ряд соціальних проєктів на користь громади, а саме: «Дні спорту» у Подільському, Печерському, Святошинському районах за участі Олімпійських чемпіонів Стелли Захарової, Ірини Мерлені, Людмили Бобрусь-Порадник; була організована безкоштовна юридична допомога, яку отримали кілька тисяч киян; запущений проєкт «Світло в оселі» — допомога волонтерами самотнім людям похилого віку.[19]

Навесні 2014 року виступив, як голова, співзасновником громадської ініціативи киян «Збережемо Голосієво!», в рамках якої влітку 2014 року учасники виступили з ініціативою надати ім'я генерала Сергія Кульчицького одній з вулиць у Голосіївському районі міста Києва.[20] Це фактично був початок боротьби проти забудови на вулиці Полковника Потєхіна.

Протягом 2011—2014 років разом з письменником Петром Осадчуком проводили акції «Подаруй українську книгу», в рамках якої бібліотекам міста Києва та Київської області було подаровано понад 2 тисячі книжок українських письменників.

10 квітня 2015 року, у п'яту річницю катастрофи під Смоленськом, видав і презентував збірку промов Леха Качинського «Він передбачав, він боровся, він знав — Президент Качинський»[21][22].

Восени 2014 року ініціював повторну компанію «Донецькому національному — ім'я Василя Стуса». Під відкритим листом-зверненням до ректора Донецького національного університету Романа Гринюка, професорсько-викладацької та студентської спільноти, підписалися видатні особистості, хто знав Василя Стуса або досліджував його творчість; за перейменування виступили: Дмитро Стус, Іван Драч, Лесь Танюк, Микола Жулинський, Павло Мовчан та інші. Спільно з Левком Лук'яненко та Василем Овсієнко організував прес-брифінг на цю тему[23]. 10 червня 2016 колектив ДонНУ проголосував за присвоєння університету імені Василя Стуса[24].

Член Наглядової ради БФ «Національний центр Сікорського»[25].

У серпні 2017 року разом з однодумцями як голова[26]виступив співзасновником та очолив Центр захисту прав громади Голосіїва.

У лютому 2018 року на запрошення Конгресу США відвідав 66-ий традиційний Молитовний сніданок за участю Президента Дональда Трампа у Вашингтоні.[27]

Був помічником-консультантом на громадських засадах у VI скликанні Павла Мовчана[28], у VII скликанні — Андрія Павловського[29].

12 грудня 2019 року увійшов до складу Міжфракційного об'єднання «Гуманна країна», створеного за ініціативи UAnimals для популяризації гуманістичних цінностей та захисту тварин від жорстокості.[30]

Спільно з народним депутатом Андрієм Павловським та головою Спілки офіцерів України Євгеном Лупаковим підготували та оприлюднили списки поплічників сепаратизму у звільнених містах (Слов'янськ, Краматорськ, Костянтинівка). Неодноразово відвідував зону АТО в рамках кампанії люстрації у звільнених містах. Вдалося добитися звільнення ряду посадовців-сепаратистів у Слов'янську та Краматорську.[31]

У грудні 2014 року власним коштом відремонтував безкоштовно наданий фермером Олександром Трухіним військовий УАЗ та передав його Контррозвідці Служби безпеки України для потреб у зоні АТО.[32] В 2020 році власним коштом придбав і залишив в особисте користування новий позашляховик Toyota Landcruiser[33].

Нагороджений Відзнакою Служби безпеки України за «утвердження та зміцнення державної безпеки України».[34]

• Персональний сайт Арсенія Пушкаренка
• Сторінка Арсенія Пушкаренка у соціальній мережі Facebook