Російська абетка
Росі́йська абе́тка — абетка російської мови, у теперішньому вигляді з 33 літерами, що існує фактично з 1918 року (офіційно тільки з 1942 року: раніше вважалося, що в російській абетці 32 літери, оскільки Е (укр. — є) та Ё (укр. — йо) розглядалися як варіанти однієї літери):
Аа | Бб | Вв | Гг | Дд | Ее | Ёё | Жж | Зз | Ии | Йй |
Кк | Лл | Мм | Нн | Оо | Пп | Рр | Сс | Тт | Уу | Фф |
Хх | Цц | Чч | Шш | Щщ | Ъъ | Ыы | Ьь | Ээ | Юю | Яя |
Російська абетка | |
---|---|
Вид |
Алфавіт |
Мови | Російська мова |
Напрям | Зліва направо |
Ця стаття містить символи МФА та знаки описуваної системи письма. Якщо у Вас не встановлений відповідний шрифт, то замість юнікодівських символів Ви можете побачити знаки питання, квадратики або інші знаки. |
Історія російської абетки
Літери, що сьогодні використовуються у більшості слов’янських мов, були створені проповідниками християнства Кирилом і Мефодієм у IX ст. н.е. Кирило і Мефодій мали візантійське походження та, через відсутність безпосереднього контакту з жителями Київської Русі, створили абетку - глаголицю - на основі звучання близької їм болгарьскої мови. Створена вона була задля перекладу Біблії. Перші літери мають майже нічого спільного з кирилицею. Вже учні Кирила і Мефодія модифікували абетку, зробивши її більш подібною до грецької, та назвали її кирилицею. Ця абетка і стала основою для церковнослов’янської мови, що, поєднавшись із цивільної староруською, сформувала російську мову, а з ними і варіацїї в літерах[1]. Вже пізніше, у 1708-1710 рр. Петро І провів реформу письма, що усунула рідко-вживані літери з кириличного алфавіту та створив спрощений друкований шрифт, що дістав назву гражданський шрифт. Саме він і використовується сьогодні[2].
Відмінності від української абетки
Деякі літери виконують не ті ж функції, що в українській абетці:
- г слід читати як українську ґ;
- е слід читати як українську є;
- ё позначає йотоване о, у більшості літератури замість неї використана е (окрім дитячої літератури та посібників для вивчання російської мови як іноземної);
- и слід читати як українську і;
- ч завжди позначає м'який приголосний;
- ъ є зазвичай аналогом апострофа, найчастіше відокремлює префікс від кореню (пор. подъезд з укр. під'їзд);
- ы подібне до української и, проте вимовляється з напруженням як 'і (апостроф та і), тобто російські ъ та и';
- э слід читати як українську е.
Загалом в російській абетці відсутні українські літери Ґ, Є, І, Ї. Натомість присутні літери Ё, Ъ, Ы, Э.
Таблиця транслітерації
Російська буква | Український відповідник |
---|---|
А а | а |
Б б | б |
В в | в |
Г г | ґ; г (у Господь; ого!); в (его та у деяких суфіксах: -ого, -его, напр. лучшего) |
Д д | д |
Е е | є |
Ё ё | йо |
Ж ж | ж |
З з | з |
И и | і, ї |
Й й | й |
К к | к |
Л л | л |
М м | м |
Н н | н |
О о | під наголосом вимовляється, як [о], без наголосу — як [а] |
П п | п |
Р р | р |
С с | с |
Т т | т |
У у | у |
Ф ф | ф |
Х х | х |
Ц ц | ц |
Ч ч | ч; ш (у деяких словах: что, булочная та ін.) |
Ш ш | ш |
Щ щ | щ |
Ъ ъ | ' |
Ы ы | и |
Ь ь | ь |
Э э | е |
Ю ю | ю |
Я я | я |
Див. також
Примітки
- Русский язык за 18 минут. YouTube. Arzamas. 20 грудня 2017. Процитовано 6 червня 2021.
- Трегубова, Ярослава (9 листопада 2018). Українці користуються шрифтом Петра І, а треба своїм – каліграф Чебаник. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 6 червня 2021.