Руда-Гірчичнянська

Щит перетятий і напіврозтятий срібною римо-католицькою вервицею, в якій три золотих шестипроменевих зірки в балку, середня нижче. У першій лазуровій частині золоте усміхнене сонце з шістнадцятьма променями, прямими і хвилястими поперемінно. У другій золотій частині зелений качан капусти. У третій лазуровій частині три срібних хвилястих нитяних балки, з яких виходить білий лебідь з розпростертими крилами. Щит вписаний в декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «РУДА-ГІРЧИЧНЯНСЬКА» і рік «1712». Автор – Олег Мельник.

Герб не затверджений сесією міської ради.

В центрі квадратного синього полотнища біла римо-католицька вервиця, в якій жовта шестипроменева зірка. Над корункою жовте усміхнене сонце з шістнадцятьма променями, прямими і хвилястими поперемінно, в нижніх кутках прапора по одній жовтій шестипроменевій зірці, більших за середню.

Сонце – символ Поділля. Вервиця символізує те, що село засноване поляками – селянами, які сповідували римо-католицьку віру. Три шестикутні зірки символізують три сусідні села, що в давнину утворили окреме Гірчичнянське староство. Капуста - знак того, що селяни вперше у цій місцевості започаткували вирощування городини, особливо – капусти. Лебідь з розпростертими крилами – символ ставків та птахів, які здавна тут гніздяться. Корона означає статус населеного пункту.

На прапорі повторюються кольори герба.

Територія сільських земель Руди-Гірчичнянської розташована компактно, хоча широтна протяжність переважає. Протяжність сільських земель із заходу на схід становить 3,5 кілометра, з півночі на південь – 3 кілометри. Площа Руди-Гірчичнянської становить 86,0 гектарів, вв тому числі 51,0 гектари – це землі у власності громадян, 6,2 гектари – землі загального користування та 28,8 гектарів – резервні території. Площа всіх земель Руди-Гірчичнянської становить 554,2 гектарів (включаючи 60,0 гектарів земель лісів Кам’янець-Подільського лісгоспзагу), з них 314,9 – орні землі, 11,0 – сільські ліси, 6,0 – сади, 29,1 – луки та пасовища і 19,5 – інші землі.

В Руді-Гірчичнянській нараховується 3 вулиці загальною довжиною 5,1 кілометрів, зокрема:

• вулиця Зелена - 1,4 кілометра;
• вулиця Червонопартизанська - 0,9 кілометра;
• вулиця Шевченка - 2,8 кілометрів.

Руда-Гірчичнянська розташована на заході України, на півдні Хмельницької області, в північно-східній частині Дунаєвецького району. Землі Руди-Гірчичнянської межують: на півночі – із землями Синяківців, на північному сході та сході – із землями Малої Кужелівки, на південному сході та півдні – із землями Соснівки, на південному заході – із землями Слобідки-Гірчичнянської, на заході – із землями Гірчичної.

Поблизу Руди-Гірчичнянської (приблизно за один кілометр від села) проходить автомобільна дорога О-230623 Сивороги – Ярова Слобідка. За 3 кілометри на південь проходить автомобільна дорога Т-23-08 Гуків – Дунаївці – Могилів-Подільський. Відстань від Руди-Гірчичнянської до найближчих сіл: до Соснівки – 3 кілометри; до Малої Кужелівки – 4 кілометри; до Синяківців – 4 кілометри; до Слобідки-Гірчичнянської – 4 кілометри; до Варварівки – 5 кілометрів; до Іванківців – 5 кілометрів; до Гірчичної – 6 кілометрів; до Великої Кужелеви – 7 кілометрів; до Ярової Слобідки – 8 кілометрів. Відстань від Руди-Гірчичнянської до районного центру – міста Дунаївці 14 кілометрів, до обласного центру – міста Хмельницький 82 кілометри (через Дунаївці, через Підлісний Мукарів та Міцівці – 70 кілометрів), до Києва – 467 кілометрів (через Дунаївці та Хмельницький, через Нову Ушицю, Бар, Вінницю – 398 кілометрів). Найближча залізнична станція Дунаївці на лінії Гречани – Кам’янець-Подільський розташована за 22 кілометри (через Підлісний Мукарів, через Дунаївці – 31 кілометр).

Руда-Гірчичнянська розташована в центральній частині Подільської височини (Придністровська височина), у верхів’ї річки Гнідки (лівої притоки Студениці). В тектонічному плані Руда-гірчичнянська знаходиться на Волино-Подільській плиті, яка утворилася в епоху каледонської складчастості.

Територія села – підвищена полого-хвиляста рівнина. Пересічні висоти становлять понад 300 метрів над рівнем моря, середня висота - 302 метри. Абсолютна висота – 341 метр над рівнем моря (поле на схід від Руди-Гірчичнянської), мінімальна висота - 278 метрів над рівнем моря (рівень річки Гнідка на південь від села). Амплітуда висот становить 63 метри.

Розташування Руди-Гірчичнянської на підвищеному плато значною мірою вплинуло на наявність в селі корисних копалин, яких тут є небегато. На території сільських земель є поклади корисних копалин осадового походження. Вони представлені в основному нерудними корисними копалинами, які використовують у будівництві. Це зокрема глини та піски.

Клімат Руди-Гірчичнянської помірно континентальний. Пересічна температура січня — ‒5,6˚, липня — +18,9˚. Радіаційний баланс 40-45 ккал/см², сумарна сонячна радіація 100-105 ккал/см², кількість сонячного сяйва 1900-2000 годин в рік. Сума активних температур (вищих 10°C) - 2600°. Число днів з температурою повітря вище 15°C - 110, число днів з температурою повітря від 5°C до 15°C - 95. Середня тривалість безморозного періоду становить 170 днів на рік. Опадів випадає близько 560 міліметрів на рік.

Село належить до вологої, помірно теплої агрокліматичної зони (Передкарпатський вологий, теплий район). Ґрунтові та агрокліматичні ресурси сприяють розвитку у селі сільського господарства та рекреаційної діяльності.

Всі сільські землі Руди-Гірчичнянської належать до басейну Дністра. Через село протікає невелика річка Гнідка, яка є лівою притокою Студениці. Загальна довжина Гнідки становить всього 13 кілометрів. Вона бере початок на синяківських землях північно-західніше Руди-Гірчичнянської і протікає сільськими землями із північного заходу на південний схід протягом 2,2 км, далі тече землями села Соснівка, де круто повертає на захід до села Гірчична і на протязі 0,5 км є південною межею рудогірчичнянських земель.

В Руді-Гірчичнянській Гнідка приймає всього дві притоки: одну праву і одну ліву. Права притока річки Гнідки - Рудка має довжину 1,4 км і формується у верхів'ї із двох невеликих струмків, довжиною 0,4 км і 0,45 км. Вона бере свій початок на заболоченій місцині північно-східніше Руди-Гірчичнянської. Ліва притока Гнідки - Глибока Яма має довжину близько 1,1 км і протікає південно-західніше Руди-Гірчичнянської. Колись на цій притоці Гнідки був створений невеликий ставок площею 0,2 га.

На Гнідці одразу ж за Рудою Гірчичнянською створено сільський ставок, загальною площею водного дзеркала 5,4 га. Довжина рудянського ставка становить 0,45 км, його ширина - 0,25 км, пересічна глибина - 1,5-2 метри, максимальна - до 3 метрів. В минулому ставок використовувався для сільськогосподарських потреб (водопостачання, зрошення, розведення риби, і для водоплавної птиці). Сьогодні Рудянський ставок - це місце відпочинку та риболовлі.

Також в РудіГірчичнянській є чимало заболочених місцин, площею близько 13,9 гектарів. В самому селі деякими господарями викопано копанки.

В Руді-Гірчичнянській переважають ясно-сірі, сірі та темно-сірі опідзолені, глеюваті, сильно-, середньо- та слабозмиті, середньо- та важкосуглинкові ґрунти. В долині річки Гнідки та її приток переважають в основному лучно-болотні середньосуглинкові ґрунти.

Рослинний світ Руди-Гірчичнянської представлений лісовими, степовими та водно-болотними видами. Лісова рослинність складається із дубово-грабових лісів із домішками берези, осики, ясена, клена, ялини та сосни з трав'яною рослинністю, серед якої зростають і рідкісні рослини. В середньому ярусі лісу зростає ліщина, малина, ожина, бузина, шипшина, барбарис, свидина, крушина тощо. Навесні в лісах першими зацвітають підсніжники, печіночниця, ряст, медунка, анемони. Пізніше — конвалія, фіалки, купина, любка. Багато рослин є рідкісними або зникаючими видами.

Загалом лісами вкрито 71,0 гектари сільських земель. Лісистість території становить 12,81%.

Степова рослинність в селі практично знищена, позаяк 78,67% території сільських земель розорані, відведені під пасовища та сіножаті або знаходяться під забудовою. Лише в невеликій кількості степових рослин (різнотрав'я) збереглося на річкових схилах.

Представниками водно-болотної рослинності є мохи, ряска, водопериця, кушир, рогіз, очерет, осока, верба тощо.

Руда-Гірчичнянська заснована на початку XVIII століття на гірчичнянських землях збіднілими дрібнопомісними шляхтичами, які на чиншовому праві володіли тут частиною землі. Перша назва села — Руда-Польова. Протягом першої половини XVIII століття Руда-Гірчичнянська перебувала у складі Камʼянецького староства Подільського воєводства Речі Посполитої і належала родині Гумецьких.

Наприкінці XVIII століття утворилося окреме Гірчичнянське староство, до якого ввійшли Гірчична (вона тоді йменувалася містечком), Руда-Польова (Руда-Гірчичнянська) та Слобідка-Гірчичнянська. Гірчичнянське староство проіснувало до 1793 року. З 1806 року село входить до складу Дунаєвецької волості Ушицького повіту Подільської губернії.

Після приєднання Поділля до Російської імперії Катерина ІІ подарувала у 1795 році Гірчичну з присілками Рудою-Гірчичнянською та Слобідкою-Гірчичнянською Степану Васильовичу Начеріну. У 1809 році йому за це помістя заплатив 112 тисяч карбованців баговицький староста Ф. Ф. Вейнгард. Через 4 роки Руда-Гірчичнянська з Гірчичною переходить у власність Терези Граб'янки (з роду Страдницьких). В 1852 році її онук — Фелікс Граб'янка продає села Вільгельму Залевському, потім тут мешкали його сини Сигізмунд та Казимир Залевські. Згодом Руда-Гірчичнянська належала вдові Казимира Залевського Ядвізі та його сину — Фадею, а також сину Сигізмунда Залевського — Віктору. Тут вони збудували палац, залишки якого збереглися донині, заклали гарний парк з алеями. На місці колишніх алей височать віковічні сосни. Від самого парку залишилося небагато дерев.

На початку ХХ століття Руда-Гірчичнянська була вже значним поселенням. Згідно зі статистикою, тут у 1909 році мешкало 749 осіб.

З грудня 1917 року Руда-Гірчичнянська під владою військ Центральної Ради, з січня 1918 року – зайнята військами більшовицької армії. У лютому 1918 року захоплена австро-німецькими військами, у другій половині листопада 1918 року звільнена військами Директорії. У квітні 1919 року зайнята військами більшовиків, у червні 1919 року тут перебувають війська Симона Петлюри, у липі 1919 року – війська Української Галицької Армії. В грудні 1919 року село захоплене польськими військами, а в кінці листопада 1920 року – Червоною армією.

У Руді-Гірчичнянській, одному з перших сіл на терені Дунаєвеччини, ще у травні 1921 року було організовано сільськогосподарську артіль імені 1-го травня. Тринадцять селянських сімей усуспільнили 52 десятини землі. Згодом ця артіль на початку 30-х років перетворилася у рудогірчичнянський колгосп імені Калініна. В 1924 році в селі створюється Рудогірчичнянська сільська рада, яка ввійшла до складу Дунаєвецького району.

У другій половині 30-х років розпочинаються репресії проти селян Руди-Гірчичнянської. Особливість цього села полягала у тому, що переважна більшість мешканців тут були або польської національності, або римо-католиками за віросповіданням. Тому більшості репресованим селянам приписували зв’язок із так званою Польською Організацією Войсковою (ПОВ). Річ у тому, що в середині 30-х років у Руді-Гірчичнянській під керівництвом голови правління Лук’яна Пиркатого було сформовано колгоспний кавалерійський загін. Однак коли в Руді-Гірчичнянській було виведено з ладу колгоспний млин, цей «теракт» одразу ж приписали так званій боївці ПОВ. Розпочалося полювання на невинних селян. З катівень НКВС не повернулися понад 48 мешканців села.

В роки другої світової війни у червні 1941 року на фронт були мобілізовані 24 мешканці села. Руду-Гірчичнянську окупували німецькі війська 11 липня 1941 року. За час окупації 28 мешканці було насильно вивезено на каторжні роботи до Німеччини. У 1943 році партизанське з’єднання імені Щорса під командуванням Андрія Павловича Римарчука, в ході рейду з Віньковеччини у Миньковецький та Новоушицький райони знищили в Руді-Гірчичнянській земельного коменданта Босого.

Село визволене частинами 211-ї (887-й, 894-й, 896-й стрілецькі полки, 829-й артилерійський полк) та 70-ї (207-й стрілецький полк) стрілецьких дивізій 38-ї армії 1-го Українського фронту 29 березня 1944 року. Під час звільнення села протягом 28 – 30 березня в районі Руди-Гірчичнянської точилися запеклі бої з ворогом, село двічі переходило із рук в руки. При звільненні Руди-Гірчичнянської від ворога загинуло, померло від ран та пропало безвісти 98 радянських бійців.

Після визволення у квітні 1944 року на фронт знову було мобілізовано ще 104 мешканців. Загалом на фронтах боролися з ворогом 128 воїнів із Руди-Гірчичнянської, 37 з них загинули в боях, померли від ран чи пропали безвісти. За проявлену хоробрість у боротьбі з ворогом на фронтах Великої Вітчизняної війни понад 90 уродженців Руди-Гірчичнянської нагороджені понад 100 бойовими орденами та медалями.

Кінець 40-х – початок 50-х років пов’язані з діяльністю на території Руди-Гірчичнянської загонів Дунаєвецького надрайонного проводу ОУН-УПА, які мали на селі свої конспіративні квартири та схрони зі зброєю та літературою.

В 1951 році було прийнято рішення про об’єднання малокужелівського колгоспу імені Кірова та рудогірчичнянського колгоспу імені Калініна для підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Цього ж року Рудогірчичнянську сільську раду приєднують до Малокужелівської сільської ради. Руда-Гірчичнянська стає бригадним селом (бригада № 2 та ферма № 2) малокужелівського колгоспу. У 2002 році на базі рудогірчичнянських та малокужелівських земель утворюється СТОВ «Вікторія», яке ще проіснувало до 2007 року. Селяни Руди-Гірчичнянської займаються здебільшого веденням домашнього підсобного господарства, яке тут має свою специфіку; більшість мешканців масово займаються вирощуванням капусти на продаж.

Нині у Руді-Гірчичнянській мешкає 136 осіб. Тут є продовольча крамниця, фельдшерсько-акушерський пункт, з 2008 року діє українська православна церква Київського патріархату Почаївської Ікони Божої Матері. 8 листопада 2013 року село було газифіковано.